Рішення

від 23.02.2024 по справі 380/11821/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2024 рокусправа № 380/11821/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - Філія "Сколівське лісове господарство" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" - Філія "Сколівське лісове господарство" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ015664 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення ст. 39 та ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 цього Закону в розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 10.05.2023 заступник начальника відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті виніс постанову № ПШ015664 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн за порушення ст. 39 та ст. 48 Закону України (відсутність встановленого на автомобілі тахографу).

Вказує, що в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач допустив порушення ст. 39, ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст.60 цього Закону.

Покликаючись на ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", позивач зазначає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи зазначені нижче в цій статті. Перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Відмічає, що при проведенні перевірки в розпорядженні працівників Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті були такі документи: товарно-транспортна накладна-ліс від 31.03.2023 № 720100, подорожній лист вантажного автомобіля від 31.03.2023 № 000530, посвідчення водія, на ім`я ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, техпаспорт, та індивідуальна контрольна книжку водія, в яких міститься інформація хто є вантажовідправником та вантажоодержувачем, а також зазначено хто є автомобільним перевізником.

Відтак, позивач стверджує, що позивач при перевірці надав всі документи, які передбачені ст. ст. 39, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відтак накладення штрафу є протиправним.

Із наведених підстав, просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою від 01.06.2023 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 22.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

28.06.2023 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, з огляду на таке. Відповідно до абзацу першого пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повного масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Так, відповідач вказує, що вимоги абзацу першого пункту 6.1 Положення № 340 є імперативними і зобов`язують автомобільних перевізників забезпечувати транспортний засіб обладнаним тахографом.

У випадку, якщо транспортний засіб не підпадає під категорії транспортних засобів, що передбачені абзацом першим пункту 6.1 Положення № 340, може застосовуватися пункт 6.3 Положення № 340, яким встановлено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Таким чином, відповідач зазначає, що за вказаних обставин, транспортний засіб позивача повинен був бути обладнаний тахографом, проте така вимога законодавства виконана не була, а отже за відсутність документа, у даному випадку протоколу перевірки та адаптації тахографа, на підставі якого виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Зважаючи на наведе, відповідач стверджує, що такий документ, як протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу є "іншим документом" в контексті статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та повинен бути пред`явлений особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху. Більше того, позивач у позовній заяві та водій під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) факт відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа теж не заперечують, як і не заперечують обов`язковість наявності тахографа.

Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи не подавали клопотання щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відтак, суд розглядає справу у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Таким чином, суд здійснює розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

31.03.2023 посадові особи відділу державного нагляду (контроль) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі графіка проведення рейдових перевірок від 27.03.2023 та направлення на рейдову перевірку від 27.03.2023 № 013163, провели рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення водієм ОСОБА_1 вантажів автомобільним транспортом, транспортного засобу марки КРАЗ модель 6443, номерний знак НОМЕР_1 , дата первинної реєстрації 29.03.2023, дата реєстрації 02.06.2017, серія НОМЕР_2 , що належить ДП Сколівське Лісове господарство.

Водій транспортного засобу марки КРАЗ модель 6443, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки такі документи:

- посвідчення водія серії НОМЕР_3 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки КРАЗ, номерний знак НОМЕР_4 , серії НОМЕР_2 ;

- свідоцтво про реєстрацію причіпа марки ПП, номерний знак НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 ;

- протокол № 01521-00694-22 щодо перевірки технічного стану транспортного засобу марки КРАЗ, номерний знак НОМЕР_4 ;

- протокол № 01521-00690-22 щодо перевірки технічного стану причіпа марки ПП, номерний знак НОМЕР_5 ;

- товарно-транспортну накладну.

За результатами перевірки складений Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 31.03.2023 № 348340, яким зафіксоване порушення позивачем статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" на наказу МТЗУ від 24.06.2010 № 385.

Як зазначено в Акті перевірки, на момент перевірки при перевезенні вантажу транспортний засіб з масою 10730 кг не обладнаний тахографом, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відповідальність за що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.

Копію акту перевірки від 31.03.2023 № 348340 водій ОСОБА_1 отримав, із актом ознайомився, від підпису відмовився.

Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, заступник начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області 10.05.2023 виніс постанову № ПШ015664 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Вважаючи протиправною постанову від 10.05.2023 № ПШ015664, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III), положення якого суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

За змістом ч. 14 ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ч.ч. 17-20 ст. 6 Закону № 2344-III, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно із пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Частинами першою-другою ст. 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, аналіз положень статті 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

07.09.2005 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2819-ІV "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)" (норми якого набрали чинності з 11.10.2005 (далі - Закон №2819-ІV)), згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01.07.1970 в м. Женева.

Так, на виконання вимог Закону № 2819-ІV прийнята низка нормативно-правових актів, зокрема, 11.07.2007 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 914 "Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)", якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв`язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.

Надалі Міністерство транспорту та зв`язку було розробило та затвердило Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340).

Так, за правилами пункту 1.3 Інструкції № 385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції № 385 перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

У пункті 1.1. Положення № 340 вказано, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (п. 1.3 Положення № 340).

Відповідно до пункту 6.1. Положення № 340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

За умовами пункту 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Разом із тим, пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 40, передбачено, що пункт 6.1. Положення № 340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01.06.2015.

Відтак, з 01.06.2015 набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції № 385 та Положення № 340 викладено у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 440/17062/21 та від 14.12.2023 у справі № 340/5660/22.

Разом із тим, у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд вже зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням № 340.

Отже, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими документами є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.

Так, у позовній заяві, позивач зазначає, що для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки водій ОСОБА_1 надав, окрім інших документів, індивідуальну контрольну книжку водія. Також до позовної заяви позивач долучив копію індивідуальної контрольної книжки водія станом на 2023 рік.

Втім, суд встановив, що водій транспортного засобу марки КРАЗ модель 6443, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки такі документи: посвідчення водія серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки КРАЗ, номерний знак НОМЕР_4 , серії НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію причіпа марки ПП, номерний знак НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 ; протокол № 01521-00694-22 щодо перевірки технічного стану транспортного засобу марки КРАЗ, номерний знак НОМЕР_4 ; протокол № 01521-00690-22 щодо перевірки технічного стану причіпа марки ПП, номерний знак НОМЕР_5 ; товарно-транспортну накладну.

Наведений перелік документів, підтверджується, наявними у матеріалах справи фотокопіями документів, наданих водієм під час проведення рейдової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки.

Також, суд зауважує, що Акт перевірки від 31.03.2023 № 348340 водій ОСОБА_1 отримав, із актом ознайомився та від підпису відмовився.

Проте, ознайомившись із актом перевірки № 348340 та відмовившись від його підпису, водій ОСОБА_1 не заперечив проти обставин, встановлених під час перевірки та викладених у Акті у спосіб власноручно написаного зауваження щодо не взяття посадовими особами Укртансбезпеки до уваги тих чи інших документів, наданих водієм.

Варто відмітити, що ані позовна заява, ані додані до неї матеріали не містять належного обґрунтування та доказів, які б дали суду підстави для висновку, що водій транспортного засобу марки КРАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 надав долучену до матеріалів справи індивідуальну контрольну книжку водія посадовим особам Укртрансбезпеки під час здійснення рейдової перевірки.

Таким чином, суд наголошує про наявність у водія обов`язку надати при перевірці відповідному державному органу контролю документи, що передбачені статтею 48 Закону №2344-III, зокрема, картку водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальну контрольну книжку водія. Суд встановив, що вказаний обов`язок під час здійснення 31.03.2023 рейдової перевірки водій транспортного засобу марки КРАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не виконав.

У свою чергу, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за відсутність на момент перевірки перевезень, зокрема, вантажів документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, суд вважає, що Відділ державного нагляду (контролю) у Львівській області правомірно виніс постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 10.05.2023 № ПШ015664 за порушення статей 39, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосування адміністративно-господарський штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1700, 00 грн).

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені судом обставини справи та правове регулювання спірних відносин, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання протиправною та скасування постанови від 10.05.2023 № ПШ015664 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що приймаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.05.2023 № ПШ015664, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

За правилами статті 139 КАС України у разі відмови позивачу у задоволенні позову, судові витрати на його користь стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" - Філія "Сколівське лісове господарство" у задоволенні позовних вимог до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна