Рішення

від 26.02.2024 по справі 302/141/24

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/141/24

Провадження № 2/302/133/24

Номер рядка звіту 68

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2024 смт. Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Куруц В. І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гренджа Вікторія Юріївна до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що 19 листопада 2015 року він уклав шлюб з відповідачкою. Від цього шлюбу у них народилася донька: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне життя з відповідачкою не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов?язки, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин.

Вже більше року вони взагалі перестали спілкуватися, що стало причиною того, що відповідачка перейшла проживати окремо від нього й дитини.

Він в свою чергу проживає разом із дитиною за адресою місця свого проживання.

Як зазначає позивач, відповідачка виїхала для проживання з України до Чеської Республіки, де на даний час працює у якості сезонного працівника.

Донька має постійне місце навчання, яке не бажає залишати та змінювати, а також не бажає виїжджати з відповідачкою за кордон та виявила бажання проживати разом із батьком, який створив всі необхідні умови для цього.

Посилаючись на вказані обставини, в позовній заяві висловлено прохання про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком.

Ухвалою суду від 06 лютого 2024 року по справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача подала заяву з проханням розглядати справу без її участі та участі її довірителя. Висловила позицію про підтримання заявлених у позовній заяві вимог.

Відповідачка подала до суду заяву за змістом якої висловила позицію про визнання позовних вимог у повному обсязі, справу просила розглядати без її участі.

Головою Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області подано заяву за змістом якої висловлено позицію про визнання позовних вимог. Справу просив розглядати за відсутності представника сільради.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, ЦПК допускає ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні і в правовідносинах, що виникли між сторонами відповідачка позов визнала, таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, отже в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

Суд встановив, що між сторонами 19 листопада 2015 року було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за місцем проживання батька. Мати дитини - ОСОБА_2 проживає фактично проживає та працює у Чеській Республіці, підтвердженням чого копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та довідки про склад сім?ї № 01-10/44 від 11.01.2024 (а.с. 9-10).

За змістом характеристики, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у 1 класі Колочавської гімназії Колочавської сільської ради. Дитина виховується в неповній сім?ї. Тато, бабуся і дідусь дівчинки приділяють належну увагу її вихованню (а.с. 13).

Як вбачається з акту обстеження умов проживання від 27.12.2023, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із донькою: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій батьком створені всі необхідні умови для розвитку, відпочинку та навчання (а.с. 12).

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Аналогічні приписи викладені у статті 24 Сімейного Кодексу України (далі - СК України), у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини 3 статті 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до частин 8 та 9 статті 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім?ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За змістом частини 1 статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до частини 1 статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Частинами 1 та 2 статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Місце проживання дитини, яка недосягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (частини 1 та 2 статті 160 СК України).

За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Даний висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18.

З урахуванням наведеного, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та встановлені судом обставини в їх сукупності, виходячи з визнання відповідачкою позову, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.

При ухваленні такого рішення суд переконаний, що за наведених вище обставин встановлення місця проживання малолітньої дитини разом із батьком відповідатиме інтересам дитини.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 19 листопада 2015 року Виконавчим комітетом Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, актовий запис № 45 від 19 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 26 лютого 2024 року.

Суддя Пухальський С. В.