Ухвала

від 26.02.2024 по справі 452/4458/23

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/4458/23

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

у зв`язку з невиконанням ухвали про залишення позову без руху

"26" лютого 2024 р. м. Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усуненняперешкод укористуванні майномшляхом знесеннясамовільно побудованоїприбудови,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору Самбірська міська рада Львівської області (далі Самбірська міськрада),-

В С Т А Н О В И В :

03 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом знесення самовільно побудованої прибудови до квартири АДРЕСА_1 , посилаючись нате,що відповідачемяк власникомзазначеної квартирисамовільно без отриманнябудь-якихдозвільних документівзайнято земельнуділянку наприбудинковій території,яка відноситьсядо земелькомунальної власності. Вказав, що перекриття даної прибудови виготовлене з матеріалів, які при сильному нагріванні виділяють жахливий запах, що, у свою чергу, перешкоджає нормальному проживанню його та членів його сім`ї. Крім того, зазначив, що відповідач ігнорує рішення органу місцевого самоврядування щодо приведення до належного стану прибудинкову територію, відтак він змушений звернутись за захистом своїх порушених прав до суду.

Пред`явлена позовна заява ухвалою суду від 02 січня 2024 року була залишена без руху, оскільки позивачем порушені вимоги, передбачені стст.175,177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Так, судом було зазначено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин,якими позивачобґрунтовує своївимоги,зазначення доказів,що підтверджуютьвказані обставини(пп.4,5ч.3ст.175ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 47ЦПК України встановлено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

За приписами статті 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до чч.1,2ст.375 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Згідно із ч.1 ст.376 ЦК Україниоб`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил. При цьому, за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом частини сьомоїстатті 376 ЦК Україниу разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно достатті 376 ЦК Україниє крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Європейський суд з прав людини у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (№ 46577/15) від 21 квітня 2016 року підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 31 травня 2021 року у справі №320/1889/17-ц (провадження № 61-8737св20).

Крім цього, Верховний Суд у Постанові від 29 січня 2020 року у справі №822/2149/18 дійшов висновків, що відповідно до частин 1,4,7 статті 376ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

У роз`ясненнях, наданих у п.17 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», чітко зазначено, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями391,396ЦК України, статтею 103 Земельного кодексу України.

З урахуванням змісту вище наведеної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16,386,391 ЦК Українивимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі №653/104/19 (провадження №61-18648св20).

Суд вказував, що позивач, звертаючись до суду з вимогою про усунення перешкоди у користуванні власністю шляхом знесення самовільно побудованої прибудови до квартири АДРЕСА_1 , не зазначив коли саме було збудовано самочинну забудову, не вказав кадастровий номер земельної ділянку, на якій знаходиться дана забудова і не підтвердив належними доказами право власності на таку земельну ділянку та не вказав на чиєму балансі знаходиться дана земельна ділянка.

Разом з тим, як зазначено самим позивачем та як вбачається з доданих до позовної заяви документів, наявним є порушення прав та інтересів Самбірської міської ради, як власника земельної ділянки.

Матеріали позову також не містять доказів того, що земельна ділянка, на якій розташована спірна прибудова, перебуває у приватній власності.

Крім того,суд звертав увагу позивача на те, що ним не наведено та не доведено відповідними доказами яким чином, станом на час звернення до суду з позовом, відповідачкою ОСОБА_2 порушуються його права, права членів його сім`ї та які саме права порушуються.

Відтак, судом вказано, що ОСОБА_1 не доведено, що він може бути позивачем у даній справі в розумінніст.48 ЦПК України.

Крім того, стаття 53ЦПК України визначає статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог та порядок їх залучення до участі у справі. Зазначена норма не була взята позивачем до уваги.

Разом з тим, суд зазначив, що позивачем не залучено у статусі третьої особи Відділ містобудування та архітектури Самбірської районної державної адміністрації Львівської області з огляду на те, що позивачем ставиться питання про знесення самовільно побудованої прибудови, оскільки знесення такої прибудови не повинно вплинути на загальний стан багатоповерхового будинку в цілому.

Крім того, судом було вказано, що при поданні позову позивачем не ставиться питання щодо призначення відповідної експертизи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам чинного законодавства.

За такихобставин,суд пропонувавпозивачу усунутинедоліки позовноїзаяви,а саме, обґрунтовано зазначити право на звернення з позовними вимогами до суду, а також уточнити позовні вимоги і визначитись з колом осіб, які повинні брати участь у справі.

При цьому, позивачу для усунення недоліків позовної заяви судом був встановлений строк в межах 5 (п`яти) днів з дня отримання позивачем ухвали. Ухвала суду отримана позивачем ОСОБА_1 особисто 12 лютого 2024 року, що підтверджується його розпискою, проте у визначений судом строк зазначені недоліки позивачем усунені не були. Заяв про надання додаткового строку для усунення визначених судом недоліків від неї не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.185 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усуненняперешкод укористуванні майномшляхом знесеннясамовільно побудованоїприбудови,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору Самбірська міська рада Львівської області , - вважати неподаною і повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу можебути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Т.М. Кущ