Постанова

від 18.01.2024 по справі 456/824/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/824/23 Головуючий у 1 інстанції: Янів Н. М.

Провадження № 22-ц/811/2690/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.,

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив» - Огородника О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської областівід 03 серпня 2023 рокуу справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про витребування нерухомого майна з чужого володіння,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому2023року представникТзОВ «Компаніяз управлінняактивами «Актив»адвокат ОгородникО.І.звернувся досуду зпозовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про витребування нерухомого майна з чужого володіння.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 16 серпня 2017 року між ТОВ «Інвест Гал Буд» (продавець) та ТОВ «Компанія управління активами «Актив» було укладено договір купівлі - продажу майнових прав № 16/08-17 СС3, підписаний зі сторони продавця директором ОСОБА_6 , а зі сторони ТОВ КУА «Актив» - генеральним директором ОСОБА_7 . Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «КУА «Актив» придбало у ТОВ «Інвест Гал Буд» майнові права на квартири у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 (у договорі зазначена будівельна адреса: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ), у подальшому на підставі сертифікату готовності та рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради № 206 від 29 серпня 2019 року об`єкту будівництва присвоєну адресу АДРЕСА_1 .

Вказував, що 16 серпня 2017 року ТОВ «Інвест Гал Буд» передало відповідно до акту приймання - передачі ТОВ «КУА «Актив» придбані майнові права на квартири у об`єкті будівництва, а відтак станом на 16 серпня 2017 року майнові права на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_5 належали на праві власності позивачу ТОВ «КУА «Актив».

Будинок АДРЕСА_1 де розташовані квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_5 був зданий у експлуатацію 26 липня 2019 року (сертифікат серії ЛВ №162192070-696). Право власності на річ яка є нерухомим майном у силу норм ч. 2 ст. 331 та ч. 4 ст. 334 ЦК України підлягає державній реєстрації.

На думку позивача, оскільки будинок АДРЕСА_1 станом на 16 серпня 2017 (дата передання за актом майнових прав на квартири позивачу) не був зданий у експлуатацію, то ТОВ «КУА «Актив» був позбавлений можливості зареєструвати право власності на квартири як первинний власник, оскільки така можливість існує лише після здачі будинку в експлуатацію. Крім цього, позивач не здійснив реєстрацію права власності на квартири й після прийняття будинку в експлуатацію, оскільки був зайнятий передачею квартири у цьому ж будинку іншим покупцям. Можливістю зареєструвати право власності на квартири після здачі будинку у експлуатацію скористались недобросовісні набувачі, зокрема ОСОБА_5 .

Так, як було досліджено Стрийським міськрайонним судом у справі № 456/462/20 згідно показів допитаного судом свідка ОСОБА_8 (чоловік ОСОБА_5 ) усі 8 спірних договорів, які були предметом позовних вимог по справах № 456/462/20, 456/456/20, 456/459/20, 456/1278/20, 456/1324/20, які начебто укладені між ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ТОВ «Інвест Гал Буд» були фізично виготовлені у травні 2019, а не у 2017. При цьому ТОВ «Інвест Гал Буд» заперечує укладення з ОСОБА_5 будь яких договорів та правочинів, щодо зазначених спірних квартир.

Станом на жовтень 2019 (дата складання актів прийому передачі об`єкта нерухомості № 07/СС3 від 04 жовтня 2019 року та довідки № 07/СС3 від 04 жовтня 2019 року, акту прийому передачі об`єкта нерухомості № 02/СС3 від 04 жовтня 2019 року та довідки № 02 /СС3 від 04 жовтня 2019 року, на підставі яких ОСОБА_5 зареєструвала у ДРРП право власності на спірні квартири) ТОВ «Інвест Гал Буд» не міг передати майнові права на (квартири) будь -кому, оскільки, ще 16 серпня 2017 року ті ж майнові права на ті ж квартири вже були передані за відповідним актом позивачу.

Вказував, що 16 березня 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_6 площею 42.6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1936873046112, посвідчений Копиляк К.М., приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі № 57. Продаж вчинено сторонами за ціною 290 770,00 грн.

Також, 17 березня 2020 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_7 площею 43.4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1936987246112, посвідчений Копиляк К.М., приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі № 61. Продаж вчинено сторонами за ціною 296 300,00 грн.

Вказував, що саме позивач ТОВ «КУА`Актив» мав би стати первинним власником спірних квартир шляхом реєстрації права власності на підставі Акту приймання - передачі майнових прав від 16 серпня 2017 року та відповідної довідки про повний розрахунок. Однак, такого права позивач був позбавлений протиправними діями ОСОБА_11 , тобто майно вибуло з володіння позивача поза його волею та без його відома.

Зазначав, що позивача проти його волі позбавили права власності на спірні квартири, які були відчужені ОСОБА_5 третім особам (відповідачам по справі) під час дії заборони на відчуження, а тому він має право витребувати це майно на підставі ст. 387,388 ЦК України, при цьому немає потреби окремо оскаржувати укладені правочини, на підставі яких відповідачі набули право власності на нерухоме майно

Просили постановити рішення, яким визнати за ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» право власності на квартиру АДРЕСА_6 , площею 42,6 кв.м.; право власності на квартиру АДРЕСА_7 , площею 43,4 кв.м.. Також, просили витребувати з чужого володіння квартиру АДРЕСА_6 , площею 42,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1936873046112 та квартиру АДРЕСА_7 , площею 43,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1936987246112. Крім того, просить сягнути у користь позивача понесені ними судові витрати.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 серпня 2023 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про витребування нерухомого майна з чужого володіння - задоволено частково.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив», квартиру АДРЕСА_6 , площею 42,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1936873046112.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив», квартиру АДРЕСА_7 , площею 43,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1936987246112.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив» судовий збір у розмірі 8806 (вісім тисяч вісімсот шість) гривень 05 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що позивач не набував права власності квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_8 , не був власником вказаних квартир, а тому не вправі витребовувати у відповідачів на підставі ст.ст.387. 388 ЦК України.

Стверджує, що при задоволенні позовної вимоги про витребування у відповідачів на корись позивача спірних кварти, суд першої інстанції не встановив чи є відповідачі добросовісними/недобросовісними набувачами.

Вказує, що на час укладення договорів в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості щодо обтяжень нерухомого майна, яке відповідачі набули у власність, а після придбання квартир відповідачі понесли витрати на покращення (ремонт) спірних квартир, вселились разом з сім`ями та проживають в цих квартирах. Під час придбання майна відповідачі правомірно очікували, що ОСОБА_12 мала право ними розпоряджатися, а вони після отримання цього майна матимуть змогу мирно ним володіти.

Просить рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив» - Огородника О.І. на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 16 серпня 2017 року між ТОВ «Інвест Гал Буд» та ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» було укладено Договір №16/08-17-CC3 купівлі-продажу майнових прав від 16 серпня 2017 р. /а.с.111 т.1/

Згідно умов вищезазначеного договору, ТОВ «КУА «Актив» придбала в ТОВ «Інвест Гал Буд» майнові права на квартири в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 (в договорі зазначена будівельна адреса: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_9 та АДРЕСА_1 (біля будинку АДРЕСА_4 ) в подальшому, на підставі сертифікату готовності та рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради №206 від 29 серпня 2019 р. об`єкту будівництва присвоєно адресу АДРЕСА_1 ).

Відповідно до п.2.1. вказаного договору ТОВ «Інвест Гал Буд» продає, а ТОВ «КУА «Актив» купує майнові права на об`єкти нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно розділу 1 вказаного договору майнові права - це всі права на об`єкт нерухомості, які належать ТОВ «Інвест Гал Буд». Майнові права відчужуються покупцю у даному випадку ТОВ «КУА «Актив», який у зв`язку з цим набуває у майбутньому право власності на об`єкт нерухомості.

Відповідно до п. 2.2. договору сторони погодили, що об`єкти нерухомості, майнові права на які є предметом за цим договором (їх характеристики та перелік) вказуються в додатку №1 «Перелік об`єктів нерухомості».

За змістом додатку №1 «Перелік об`єктів нерухомості» від 16 серпня 2017 року сторони визначили ряд квартир, майнові права на які 16 серпня 2017 було передано за актом позивачу. Серед інших квартир в переліку наявні квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_10 та АДРЕСА_1 (біля будинку №4)./а.с.114-115 т.1/

У відповідності до п.4.1 договору сторони погодили ціну договору шляхом укладення окремого додатку №2 до договору «Порядок розрахунків та ціна майнових прав». Зокрема, відповідно до п.1.1. додатку №2 до договору від 16 серпня 2017 року загальна вартість усіх майнових прав на об`єкти нерухомості складає 14 579 950,00 грн. (5500 грн. за 1 кв.м.)./а.с.116 т.1/

Відповідно до п.5.4.2 вказаного договору продавець (ТОВ «Інвест Гал Буд») запевняв покупця (ТОВ «КУА «Актив»), що квартири, майнові права на які є предметом договору нікому не продані і ні під якими заборонами не перебувають.

Загальні збори обидвох сторін договору надали згоду на укладення такого правочину. Дане підтверджується протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Інвест Гал Буд» №15/08-2017 від 15 серпня 2017 року та протоколом (рішення) загальних зборів ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» №74/1-17 від 15 серпня 2017 року. /а.с.119-121 т.1/

Згідно п.3.1 договору майнові права на об`єкти нерухомості за цим договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання Акту(ів) приймання передачі майнових прав на об`єкти нерухомості.

Так, відповідно до наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі майнових прав від 16 серпня 2017 р. ТОВ «Інвест Гал Буд» передало ТОВ «КУА «Актив» усі придбані майнові права на квартири в Об`єкті будівництва, в т.ч. на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_5 /а.с. 117-118 т.1/ У відповідності до п. 3 вказаного Акту право власності на передані майнові права (усі наявні у продавця) переходять до покупця у день підписання цього Акту.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків за період з серпня 2017 по вересень 2019 між ТОВ «КУА «Актив» та ТОВ «Інвест Гал Буд» за договором №16/08-17 СС3 купівлі - продажу майнових прав від 16 серпня 2017 року, копії платіжних доручень, а також копії довідки ТОВ «Інвест Гал Буд» від 12 вересня 2019 року щодо 100% оплати за договором купівлі - продажу майнових прав вбачається факт отримання коштів ТОВ «Інвест Гал Буд» та належного розрахунку за договором №16/08-2017 зі сторони ТОВ «КУА «Актив» /а.с.128-140 т.1/

Також встановлено, що 27 липня 2017 року між ТОВ «Інвест Гал Буд» у особі ОСОБА_13 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі - продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_11 , згідно якого продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості, - квартиру АДРЕСА_12 , загальною площею 42,6 кв.м. У матеріалах справи наявна копія акту №02/3СС прийому - передачі об`єкта нерухомості (як сукупності майнових прав) підписаний сторонами вищевказаного договору 04 жовтня 2019 року, а також довідка ТОВ «Інвест Гал Буд» 02/СС3, щодо 100 % оплати за договором купівлі - продажу майнових прав./а.с. 141-147 т.1/

Крім того, що 27 липня 2017 року між ТОВ «Інвест Гал Буд» в особі ОСОБА_13 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі - продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_13 , згідно якого продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 43,4 кв.м. У матеріалах справи наявна копія акту №07/3СС прийому - передачі об`єкта нерухомості (як сукупності майнових прав) підписаний сторонами вищевказаного договору 04 жовтня 2019 року, а також довідка ТОВ «Інвест Гал Буд» 07/СС3, щодо 100 % оплати за договором купівлі - продажу майнових прав./148-154 т.1/

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 10 жовтня 2019 року державним реєстратором Кубай В.Р. за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_7 , індексний номер 49166942 від 15 жовтня 2019 року, а також право власності на квартиру АДРЕСА_6 , індексний номер 49164693 від 15 жовтня 2019 року. /а.с. 106 -110 т.1/

У відповідності до договору купівлі - продажу квартири від 17 березня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Копиляк К.М, зареєстрований в реєстрі за №61, укладеного між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець), продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає належну продавцю на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_7 і зобовязується сплатити за неї обумовлену грошову суму відповідно до умов цього договору. Згідно п.3 вказаного договору квартира складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 16,9 кв.м. та кухні. Загальна площа квартири становить 43,4 кв.м. Відповідно до п.5 договору купівлі-продажу, продаж квартири вчинено за ціною 296300,00 грн., які продавець отримала повністю до підписання цього договору. Жодних претензій щодо розрахунку за договором купівлі-продажу сторони одне до одного не мають. Вартість квартири визначено за взаємним погодженням за відсутності будь-якого примусу чи збігу важких обставин.

Відповідно до п.7 договору продавець надав гарантії покупцю про те, що квартира, що є предметом договору-купівлі-продажу не перебуває під забороною чи арештом та не відчужена нікому іншому, в спорі не перебуває, треті особи не заявляють прав на неї. Нотаріус при посвідченні цього договору отримав інформацію з ДРРП про відсутність заборон та арештів, про що зазначив в п.8 договору./а.с.84 -86 т.1/

17 березня 2020 право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_4 /а.с.87 т.1/

Також, у відповідності до договору купівлі - продажу квартири від 16 березня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Копиляк К.М., зареєстрованого в реєстрі за №57, укладеного між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає належну продавцю на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_6 і зобов`язується сплатити за неї обумовлену грошову суму відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 3 вказаного договору квартира складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 15,4 кв.м. та кухні. Загальна площа квартири становить 42,6 кв.м.. Відповідно до п.5 договору купівлі-продажу, продаж квартири вчинено за ціною 290 770,00 грн., які продавець отримала повністю до підписання цього договору. Жодних претензій щодо розрахунку за договором купівлі-продажу сторони одне до одного не мають. Вартість квартири визначено за взаємним погодженням за відсутності будь-якого примусу чи збігу важких обставин.

Відповідно до п.7 договору продавець надав гарантії покупцю про те, що квартира, що є предметом договору-купівлі-продажу не перебуває під забороною чи арештом та не відчужена нікому іншому, в спорі не перебуває, треті особи не заявляють прав на неї. Нотаріус при посвідченні цього договору отримав інформацію з ДРРП про відсутність заборон та арештів, про що зазначив в п.8 договору./89-91 т.1/

16 березня 2020 року право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_1 /92-93 т.1/

17 березня 2020 року ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від (справа № 456/1079/20, провадження 2-з/456/15/2020) за заявою ТОВ «КУА «Актив» було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 42.6 кв.м., реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 1936873046112; та квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 43.4 кв.м., реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 1936987246112, які належать ОСОБА_5 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючій АДРЕСА_14 )./а.с.22-14 т.1/

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року апеляційна скарга ОСОБА_5 залишена без задоволення, а вищевказана ухвала Стрийського міськрайонног суду Львівської області від 17 березня 2020 року без змін./а.с.76-79 т.1/

В подальшому, рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 липня 2022 (справа № 456/1278/20, провадження № 2/456/160/2022) позов ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» до ТОВ «Інвест Гал Буд», ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_14 ОСОБА_4 , приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу Копиляк К.М. про визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації права власності, задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, серія та номер: 07/СС3, виданий 27 липня 2017 року, видавник: Сторони договору; акт прийому-передачі об`єкта нерухомості, серія та номер: 07/3СС, виданий 04 жовтня 2019 року.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, серія та номер: 02/СС3, виданий 27 липня 2017 року, видавник: Сторони договору; акт прийому-передачі об`єкта нерухомості, серія та номер: 02/СС3, виданий 04 жовтня 2019 року.

Також, скасовано державну реєстрацію права власності на квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_1 , а саме: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49166942 від 15 жовтня 2019 року 15:06:53, ОСОБА_15 , Стрийська районна державна адміністрація Львівської області. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49164693 від 15 жовтня 2019 року 14:15:38, ОСОБА_15 , Стрийська районна державна адміністрація Львівської області. Вирішено питання розподілу судових витрат./а.с.94-105 т.1/

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 березня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_5 та представника ОСОБА_1 адвоката Олексишин І.Б. - залишено без задоволення. Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 травня 2022 року та рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 липня 2022 року залишено без змін. /а.с. 184-195 т.1/

01 травня 2023 року ОСОБА_5 подано касаційну скаргу на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справі № 456/1278/20 від 24 травня 2022 року, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справі № 456/1278/20 від 20 липня 2022 року та на постанову Львівського апеляційного суду від 20 березня 2023 року./а.с.69-78 т.2/.

Постановою ВерховногоСуду від10січня 2024року у справі № 456/1278/20 касаційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 травня 2022 року, рішення стрийського міськрайонного суду Львівської області та постанову Львівського апеляційного суду від 20 березня 2023 року залишено без змін.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на час набуття майнових прав на спірні квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_7 , ОСОБА_5 , а саме 04 жовтня 2019 року, власником майнових прав на такі був саме позивач ТОВ КУА «Актив» і лише він міг як власник майна (товару) передати такі майнові права на нерухоме майно за договором купівлі -продажу, а не ТОВ «Інвест Гал Буд», який 16 серпня 2017 року відчужив майнові права, у тому числі на спірні квартири ТОВ «КУА «Актив».

Вказані обставини, були безпосередньо встановлені рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 липня 2022 року постановленим у справі № 456/1278/20 за позовом ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» до ТОВ «Інвест Гал Буд», ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_14 ОСОБА_4 , приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу Копиляк К.М. про визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації права власності.

Вказаним рішенням суду, було встановлена недійсність договорів купівлі - продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_13 та № 02/СС3 від 27 липня 2017 року, які були укладені між ТОВ «Інвест Гал Буд» та ОСОБА_5 та акти прийому - передачі об`єкта нерухомості №07/СС3 та № 02/СС3 від 04 жовтня 2019 року на підставі яких така 15 жовтня 2019 року зареєструвала право власності на майно, а саме спірні квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_7 та у подальшому відчужила такі шляхом укладення договорів купівлі - продажу квартири від 17 березня 2020 року та від 16 березня 2020 року з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.

Аналогічні підходи застосовані Верховним Судом у постановах від 10 вересня 2020 року у справі № 591/245/17, від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18, від 27 листопада 2020 року у справі № 440/525/19, від 20 квітня 2021 року у справі №817/1269/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/1581/18 та від 30 вересня 2021 року у справі №826/7424/17.

За вказаних обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що рішення у справі № 456/1278/20 за позовом ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» до ТОВ «Інвест Гал Буд», ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_14 ОСОБА_4 , приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу Копиляк К.М. про визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації права власності, ухвалено щодо тих же осіб, які є учасниками цієї справи, та з приводу тих же обставин, а тому такі мають преюдиційне значення для розгляду даної справи та відповідно доказуванню не підлягають.

Таким чином, на даний час договори купівлі - продажу майнових прав на квартиру № 07/СС3 від 27 липня 2017 року; акт прийому-передачі об`єкта нерухомості №07/3СС, виданий 04 жовтня 2019 року, а також договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_11 , від 27 липня 2017 року, акт прийому-передачі об`єкта нерухомості № 02/СС3, виданий 04 жовтня 2019 року визнані судом недійсними.

Реєстраційні дії що реєстрації речових прав на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_7 за ОСОБА_5 скасовано.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного. Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч.3 ст. 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість, нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч.2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків. Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (ч.2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх ( ОСОБА_16 ). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто.

Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Згідно ч.5ст. 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).

Рішення суду не є підставою для недійсності нікчемних правочинів, бо вони не судом визнаються недійсними, а є такими із самого їх вчинення. Рішення суду є підставою для застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, про що слід заявляти, звертаючись до суду.

Так, ОСОБА_5 усвідомлюючи факт незаконного набуття права власності на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_7 , будучи обізнаною про наявність майнових претензій, щодо вказаних квартир з боку позивача, маючи можливість дізнатись про наявність судової заборони на відчуження таких квартир шляхом накладення на них арешту, згідно ухвали суду від 17 березня 2020 року, незадовго після реєстрації права власності на вказані квартири за собою, уклала з відповідачами ОСОБА_17 та ОСОБА_18 16 березня 2020 року та 17 березня 2020 року договори купівлі- продажу квартир, згідно яких відчужила вказані квартири, майнові права на які належали позивачу.

З урахуванням вищенаведених встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вищевказані правочини, були спрямовані на незаконне заволодіння належним позивачу майном, а тому суд першої інстанції інстанції дійшов обґрунтованого висновку про нікчемний характер вказаних договорів купівлі продажу квартир.

Жодних належних, достовірних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України на спростування вищевказаних фактів відповідачами у судовому засідання надано не було.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Згідно правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 вбачається, що інвестор після виконання ним фінансових зобов`язань за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів та резервування об`єкта нерухомості (чи аналогічними правочинами, що підтверджують здійснення інвестування) отримує документи, які підтверджують реальність такого правочину та встановлюють для нього його особисті майнові права на конкретний об`єкт нерухомого майна. Для отримання права власності на такий об`єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об`єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об`єкта нерухомості відповідно вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України). Отже саме інвестор є особою, яка первісно набуває право власності на об`єкт нерухомого майна, що споруджений за його кошти.

Інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових прав та витребування своєї власності з незаконного володіння іншої особи (статті 392, 388 ЦК України). При цьому не вимагається визнання недійсними нікчемних правочинів, які спрямовані на незаконне заволодіння майном інвестора іншими особами (стаття 228 ЦК України).

Враховуючи, що саме у позивача ТОВ «КУА «Актив» як власника майнових прав на спірні квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_5 , які йому належали згідно Акту приймання - передачі майнових прав від 16 серпня 2017 року та відповідної довідки про повний розрахунок з ТОВ «Інвест Гал Буд», після введення будинку АДРЕСА_1 , що мало місце 26 липня 2019, виникли права тотожні праву власності, а договори купівлі - продажу № 07/СС3, № 02/СС3 від 27 липня 2017 року та акти прийому - передачі нерухомості від 04 жовтня 2019 року на вказані квартири ОСОБА_5 у судовому порядку були визнані недійсними, тому саме позивач має право звертатись до суду за їх захистом у порядку передбачено ст. 388 ЦК України, зокрема шляхом витребування такої нерухомості від інших осіб набувачів (відповідачів), які придбали це майно за відплатним договором у особи ( ОСОБА_11 ), яка незаконно заволоділа ним не з волі власника та у подальшому відчужила.

Вказані факти сторонами у судовому засіданні не заперечувались та не спростовані.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ефективним способом захисту права власності позивача є саме віндикаційний позов до осіб, за якими зареєстровано право власності, а тому позовні вимоги у частині витребування із володіння майна слід задовольнити, шляхом витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «КУА «Актив» квартири АДРЕСА_6 площею 42,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1936873046112 та шляхом витребування із незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ТОВ«КУА «Актив» квартири АДРЕСА_7 площею 43,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1936987246112, що буде ефективним та належним способом захисту у даному випадку.

Щодо позовних вимог у частині визнання за ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» від імені в інтересах та за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу «Інвест Гал Буд» права власності на квартиру АДРЕСА_1 та АДРЕСА_7 суд першої інстанції зазначив наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56)).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37)). Тобто зміст такого позову полягає у внесенні до відповідного державного реєстру запису (відомостей) про право власності держави на цю ділянку. Такий запис засвідчуватиме, що держава як власник спірної земельної ділянки відновила володіння останньою.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є, зокрема, судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п.9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребовує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем (у спірних правовідносинах - за державою) права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (у спірних правовідносинах - за кінцевим набувачем) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.01 2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Таким чином, рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

За вказаних обставин суд першої інстанції правильно вважав, що відсутні підстави для задоволення позовні вимоги про визнання за ТОВ «Компанія з управління активами «Актив» від імені в інтересах та за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу «ІнвестГалБуд» права власності на квартиру АДРЕСА_1 та АДРЕСА_7 , оскільки такі не є належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення позовник вимог, а саме щодо витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Актив», квартири АДРЕСА_6 , площею 42,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1936873046112 та витребування із незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Актив», квартиру АДРЕСА_7 , площею 43,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1936987246112, а в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

28 листопада 2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив» - Огородник О.І. звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат у справі.

У вказаній заяві просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив» судові витрати за надання правової допомоги у Львівському апеляційному суді в сумі 15000 грн.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору ( п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази:

1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо);

2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо);

3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.);

4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником надано договір №7/2020 про надання професійної правничої допомоги №7/2020 від 10 березня 2020 року, укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив» та ОСОБА_19 , Додаток №16 до договору №7/2020 про надання професійної правничої допомоги від 10 жовтня 2023 року, Акт №16 від 22 листопада 2023 року про надані послуги згідно Додатку №16 до договору №7/2020 про надання професійної правничої допомоги від 10 жовтня 2023 року.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09 червня 2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15 квітня 2020 року по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів колегія суддів враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, зокрема ОСОБА_1 ).

Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи вищенаведене,колегія суддівдійшла висновкупро те,що виходячиіз критеріївреальності,розумності,пропорційності,наявні підставидля частковогозадоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив» - Огородника О.І., шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив» 10 000 гривень витрат на правничу допомогу.

Витрати у зв`язку із отриманням професійної правничої допомоги, у розмірі 15 000 гривень, про який просить заявник є завищеними та неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 серпня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Актив» 10000 гривень витрат на правничу допомогу.

В решті вимог відмовити.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 26 січня 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.