Постанова

від 15.02.2024 по справі 598/871/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/871/20Головуючий у 1-й інстанції Олещук Б.Т. Провадження № 22-ц/817/94/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участі секретаря - Сович Н.А.

та сторін - представника позивача ОСОБА_1 адвоката Братівника І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 598/871/20 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Братівника Ігоря Васильовича на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2023 року, ухваленого суддею Олещуком Б.Т., повний текст якого складено 25 жовтня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Збаразької міської ради Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: державний нотаріус Збаразької державної нотаріальної контори Громик Ірина Богданівна, Збаразька державна нотаріальна контора Тернопільської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування запису про скасування заповіту,

В С Т А Н О В И В:

у червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Максимівської сільської ради Збаразького району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: державний нотаріус Збаразької державної нотаріальної контори Громик Ірина Богданівна про визнання протиправним та скасування запису про скасування заповіту.

В обґрунтування позову посилається на те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його бабусі ОСОБА_4 відкрилася спадщина на все належне їй майно. В ході оформлення прав на спадщину померлої бабусі з`ясувалось, що вона за життя склала три різні заповіти від 17 грудня 1999 року, 30 травня 2013 року, 07 серпня 2013 року. Однак, Максимівська сільська рада Збаразького району Тернопільської області, прийняла рішення, що новий заповіт скасовує дію попереднього повністю, хоча зміст останнього лише в певній частині змінює раніше складений заповіт, або є таким, що скасовує попередній заповіт лише в тій частині, у якій він йому суперечить. Зважаючи на вищевикладене, ОСОБА_1 вважає, що Максимівська сільська рада Збаразького району протиправно внесла до спадкового реєстру запис про скасування запису №42173502, а саме заповіту від 17.12.1999, зареєстрований за № 291, вчинений на підставі оформлення нового заповіту від 30.05.2013, номер у спадковому реєстрі: 55654311, зареєстрований у реєстрі за №123.

08 вересня 2020 року ухвалою Збаразького районного суду залучено до участі у даній справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3

20 липня 2021 року ухвалою Збаразького районного суду залучено Збаразьку міську раду Тернопільської області, як правонаступника відповідача Максимівської сільської ради Збаразького району Тернопільської області, у даній справі.

15 березня 2022 року ухвалою Збаразького районного суду залучено до участі у даній справі, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Збаразьку державну нотаріальну контору Тернопільської області.

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Збаразької міської ради Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: державний нотаріус Збаразької державної нотаріальної контори Громик Ірина Богданівна, Збаразька державна нотаріальна контора Тернопільської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування запису про скасування заповіту - відмовлено.

Судові витрати у справі покладено на сторони у розмірі фактично понесеному ними.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Братівник І.В. просить скасувати рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2023 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано ту обставину, що підставою для внесення відомостей про скасування заповіту стала реєстрація Максимівською сільською радою відомостей про реєстрацію нового заповіту, а не подання заповідачкою до ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції окремої заяви про скасування заповіту від 1999 року.

Таким чином, заповіти складені у травні та серпні 2013 року суперечать заповіту від 1999 року в частині розпорядження щодо переходу права власності на окреме майно: Житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 та земельну діяльну згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії АЯ № 195548 за кадастровим номером 6122486400:01:002:0136, в іншій частині складений заповіт 1999 року залишається дійсним.

Матеріалами справи підтверджено, що письмового розпорядження про скасування заповіту ОСОБА_4 не складала та відомості щодо реєстрації скасування заповіту на підставі заяви до органу місцевого самоврядування, яким здійснювалось посвідчення та реєстрація заповіту, не надходило.

Інформацію щодо спадкової справи стосовно майна заповідачки ОСОБА_4 надано Максимівською сільською радою Збаразького району Тернопільської області, тому дана інформація отримана законним представником спадкоємця (позивача) у передбаченому законодавством порядку. При цьому, порушення порядку надання інформації, що є нотаріальною таємницею не відбулось. Таким чином, висновки суду стосовно недопустимості зазначених доказів є незаконними та необґрунтованими.

Не узгоджується із чинним законодавством висновки суду стосовно того, що належним відповідачем у даній справі є ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Братівника І.В., у якому зазначив, що мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі щодо скасування рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2023 року є безпідставними та необґрунтованими, а натомість рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та правильно застосовано судом як норми процесуального, так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, які надавались суду, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

ОСОБА_3 проживав разом із бабцею - ОСОБА_4 до дня її смерті, підтримував з нею родинні стосунки, вели спільне господарство, а тому скасування заповіту, складеного 17 грудня 1999 року, яким вона заповіла все своє майно ОСОБА_1 (позивачу), не викликало у нього здивування. Відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 значно погіршилися у 2013 році, оскільки останній не відвідував бабцю, не допомагав вести домашнє господарство та не цікавився її станом здоров`я. Дані обставини підтверджуються показами свідка ОСОБА_5 та поясненнями третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 .

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги довідки Максимівської сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 26.02.2020 року № 05-80/02-17, а також від 10.03.2020 року № 05-80/02-17 на підтвердження вимог щодо скасування запису про скасування заповіту не заслуговують уваги. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вищевказані докази не є належними та допустимими, а також не є об`єктивними доказами переконливого характеру, які б свідчили про те, що скасування заповіту не відповідає волі спадкодавця.

Вимоги щодо зберігання заяв про скасування заповітів в сільських радах відсутні.

Спадкодавець наділений правом особисто подати заяву про скасування заповіту до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відомості про скасування заповіту, які є предметом позову, до спадкового реєстру внесла Тернопільська філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції, що зокрема підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 36993539 від 26.03.2014.

Враховуючи наведене, саме ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України могло надати вичерпну інформацію щодо правомірності внесення запису до спадкового реєстру про скасування заповіту. Ані позивач, ані адвокат не зверталися із запитом до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України щодо надання інформації.

Окрім того, позивач не заявляв клопотань про залучення співвідповідача ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Братівник І.В. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній.

Збаразька державна нотаріальна контора та ОСОБА_3 не з`явились і не повідомили причин неявки, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодами 0600079111144 та 0600079113180 відповідно.

ОСОБА_2 15.01.2024 року подала до суду заяву, у якій зазначила, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Братівника І.В. просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Розгляд апеляційної скарги просить проводити без її участі.

Державний нотаріус Збаразької державної нотаріальної контори Громик І.Б. повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, однак вона повернулась на адресу Тернопільського апеляційного суду як не отримана з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з пунктом 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 17 грудня 1999 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким вона все майно, заповіла своєму внукові ОСОБА_1 , даний заповіт посвідчений секретарем виконкому Максимівської сільської ради Збаразького району Суляк І.Д, зареєстрований в реєстрі за № 291, що підтверджується копією заповіту оригінал заповіту знаходиться при спадковій справі №130/2018 (т. 1 а.с.12).

30 травня 2013 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким вона, заповіла одну житлову кімнату належного їй житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 195548 за кадастровим номером 6122486400:01:002:0136, ОСОБА_2 . Даний заповіт посвідчений секретарем виконкому Максимівської сільської ради Збаразького району Кінь О.М, зареєстрованого в реєстрі за № 123, що підтверджується копією заповіту (т. 1 а.с.13).

07 серпня 2013 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким вона, заповіла житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 в рівних частинах кожному. Також заповіла земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №195548 за кадастровим номером 6122486400:01:002:0136 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах кожному, даний заповіт посвідчений секретарем виконкому Максимівської сільської ради Збаразького району Кінь О.М, зареєстрованого в реєстрі за № 150, що підтверджується копією заповіту оригінал заповіту знаходиться при спадковій справі № 130/2018 (т. 1 а.с.14).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Максимівка Збаразького району Тернопільської області, про що 25 квітня 2018 року складено відповідний актовий запис про смерть за № 3, дані обставини сторонами не оспорюються і підтверджуються копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 25.04.2018 Максимівською сільською радою Збаразького району Тернопільської області (т. 1 а.с. 9).

18 вересня 2018 року Збаразькою державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заявою дочки померлої ОСОБА_2 відкрито спадкову справу № 130/2018 (т. 1 а.с. 37-39).

Інформаційною довідкою підтверджено, що заповіт за номером у Спадковому реєстрі 42173502 скасований заповітом 55654311, а також заповіт за номером у Спадковому реєстрі 55654311 скасований заповітом 55904048. Заповіт за номером у спадковому реєстрі 55904048 є чинним, що стверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 53332447 від 18.09.2018 (а.с.16-17).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 була власником земельної ділянки площею 0,2514 га, розташованої в с. Максимівка, Збаразького району Тернопільської області, для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується копією державного акта серія ЯЗ № 066473 від 02.12.2008 (т. 1 а.с.15).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 була власником земельної ділянки площею 0,1827 га, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується копією державного акта серія ЯЗ № 066471 від 02.12.2008 (т. 1 а.с.16).

Згідно з оригіналу свідоцтва про право власності на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , дане майно дійсно належить ОСОБА_4 , свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Максимівської сільської ради №64 від 11.09.2002 року (спадкова справа а.с. 31). Відповідно до довідки-характеристики № 369 від 23.10.2018, цей житловий будинок зареєстрований в Збаразькому РБТІ (спадкова справа а.с.32). А також згідно оригіналу державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯА №195548, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 1,85 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,8502 га, розташованої на території Максимівської сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 13.04.2005 (спадкова справа а.с.33).

Згідно повідомлення № 395 від 15.10.2019, виданого Збаразьким районним бюро технічної інвентаризації, станом на 01.01.2013 цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 зареєстрований в книзі № 1 за реєстровим № 2 за: ОСОБА_6 - 3/16 частка, ОСОБА_7 - 3/16 частка, ОСОБА_3 - 1/16 частка, ОСОБА_4 - 1/16 частках, згідно ухвал Збаразького районного суду від 18.03.2004, 02.08.2004, а також за ОСОБА_8 - 1/2 частка згідно договору Дарування № 818314/20.09.2007 (а.с.17).

Згідно заяви № 378 від 16 листопада 2018 року ОСОБА_2 прийняла спадщину на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,8502 га, розташовану на території Максимівської сільської ради Збаразького району Тернопільської області, та просить видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом (спадкова справа а.с.28).

Згідно заяви № 379 від 16 листопада 2018 року ОСОБА_1 прийняв спадщину на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,8502 га, розташовану на території Максимівської сільської ради Збаразького району Тернопільської області, та просить видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом (спадкова справа а.с.29).

Згідно заяви № 380 від 16 листопада 2018 року ОСОБА_3 прийняв спадщину на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 та просить видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом (спадкова справа а.с.30).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як на підставу своїх вимог щодо скасування запису про скасування заповіту не надав суду і судом у судовому засіданні не здобуто жодного належного та допустимого доказу про те, що запис, про скасування попереднього заповіту, який є предметом позову, внесено протиправно і не відповідає волі спадкодавця. Крім цього, ОСОБА_1 в позові відповідачем зазначив Максимівську сільську раду, яка у зв`язку з припиненням ухвалою суду замінена на Збаразьку міську раду, клопотань про залучення в якості співвідповідача ДП "Інформаційний центр" МЮУ позивач не заявляв і подав суду заяву про відмову допускати відповідачем ДП "Інформаційний центр" МЮУ.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна за змістом норма права міститься в частині першій статті 4 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначені способи захисту порушених прав та інтересів.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (частина перша статті 1235 ЦК України).

У частині другій та четвертій статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно частини другої-шостої статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 369/3186/17 (провадження № 61-42486св18) зазначено, що «при складенні заповідачем декількох заповітів може мати місце їх «конкуренція», оскільки необхідно з`ясувати, який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно.

Аналіз частини другої та третьої статті 1254 ЦК України дозволяє констатувати, що законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що:

по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту;

по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.

Тлумачення частини третьої статті 1254 ЦК України свідчить, що складення нового заповіту, яким зменшено обсяг спадкової маси, порівняно з попереднім, але не змінено спадкоємця, скасовує попередній заповіт у відповідній частині, оскільки спадкодавець визначив спадкоємця тільки щодо частини спадщини».

У справі, яка переглядається, перший заповіт від 17 грудня 1999 року, складений ОСОБА_4 стосувався усього її майна, яке вона заповіла своєму внукові ОСОБА_1 . Натомість другим заповітом, складеним 30 травня 2013 року, ОСОБА_4 заповіла одну житлову кімнату належного їй житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 195548 за кадастровим номером 6122486400:01:002:0136, ОСОБА_2 .

Отже, заповіти від 17.12.1999 року та від 30.05.2013 року стосувались як різних спадкоємців, так і різного складу спадщини, тому заповіт від 30.05.2013 року не міг скасовувати заповіт від 17.12.1999 року.

Згідно довідки №05-80/02-17 від 26.02.2020, виданої Максимівською сільською радою Збаразького району Тернопільської області, повідомляється, заяв про зміну чи скасування вчинених нею заповітів з 17.12.1999 по 07.08.2013 не поступало (а.с.20). А також згідно довідки №05-80/02-17 від 10.03.2020 року Максимівської сільської ради Збаразького району Тернопільської області, повідомляється, заяви від ОСОБА_4 , про зміну чи скасування вчинених нею заповітів з 17.12.1999 року по день її смерті не поступало (а.с.21).

Однак, 07 серпня 2013 року ОСОБА_4 склала новий заповіт, яким заповіла житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частинах кожному. Земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №195548 за кадастровим номером 6122486400:01:002:0136 заповіла ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах кожному.

Таким чином, заповіти складені у травні та серпні 2013 року суперечать заповіту від 1999 року в частині розпорядження житловим будинком, розташований по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №195548 за кадастровим номером 6122486400:01:002:0136 та зміною спадкоємців, тому все інше спадкове майно повинно спадкуватися на підставі закону, як частина спадщини, що не охоплена заповітом.

Відповідно до частини першої статті 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Однак, позивачем пред`явлений позов про визнання протиправним та скасування запису про скасування заповітом, що є неефективним способом захисту, оскільки обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, в даному випадку - пред`явлення позову про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину майна не охоплену заповітами до належних відповідачів.

Належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням (див. зокрема постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 752/3435/16 (провадження № 61-231св20).

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин - частина 4 статті 376 ЦПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Братівника І.В. задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови, а резолютивну частину рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на позивача в межах ним понесених.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Братівника Ігоря Васильовича задовольнити частково.

Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови.

Резолютивну частину рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2023 року залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 лютого 2024 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома