Рішення

від 19.02.2024 по справі 455/1568/23

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 455/1568/23

Провадження № 2/455/22/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2024 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кушніра А.В.,

секретар судового засідання Борковська Н.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Дик С.І.,

представника третьої особи - Микуляк Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Старосамбірська міська рада Самбірського району Львівської області як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

26.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до Старосамбірського районного суду Львівської області із зазначеною позовною заявою, в якій просить суд визначити місце проживання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 16.01.2008 року перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 03.02.2022. Під час перебування в шлюбі у них народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що ОСОБА_2 ще до розірвання шлюбу виїхала за кордон і там постійно проживає в Австрії, лише інколи відвідує Україну на невеликі проміжки часу, а він разом із сином залишився проживати у АДРЕСА_1 . За місцем мого проживання є всі умови для виховання, утримання та розвитку дитини.

Зазначає, що виконує будівельні роботи та має стабільний дохід, можу в повній мірі забезпечити належні умови розвитку та виховання для свого сина, в той час як Відповідачка постійно проживає та працює за межами території України, не має там постійного місця проживання та свого житла, вона не може забезпечити належних умов життя та виховання нашого сина. На період коли Відповідачка приїжджає в Україну вона проживає у своєї матері у АДРЕСА_2 разом зі своєю бабцею, та на побачення до нашого сина приїжджає до нього додому. При цьому він неодноразово чув від Відповідачки погрози про те, що вона забере сина за кордон для постійного місця проживання, а тому між ними є спори щодо місця проживання нашого сина ОСОБА_3 , проте сам син не хоче залишати своє місце проживання, та бажає проживати разом зі ним.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2023 справу передано для розгляду судді Кушніру А.В..

Ухвалою судді від 29.08.2023 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження.

02.10.2023 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дик С.І. надійшов до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що ст.160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Вказує, що син сторін ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і на час подання позову та розгляду справи в суді досяг 14 років, а отже він в силу в норм чинного законодавства може вільно обирати собі місце проживання з кимось з батьків, які мають у власності житлові приміщення. Підстави для втручання суду у порядок, який фактично склався, відсутні. За таких обставин вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання сина ОСОБА_3 задоволенню не підлягають за їх безпідставністю, оскільки суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось з батьків, таке самостійне право вибору місця проживання надано самій дитині законом.

Ухвалою суду від 02.10.2023 залучено Старосамбрську міську раду Самбірського району Львівської області як орган опіки і піклування до участі вказаній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Ухвалою суду від 16.01.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, проте її представник - адвокат Дик С.І. у судовому засідання проти позову заперечила з обставин викладених у відзиві на позовну заяву. Також представник відповідача в судовому засіданні просила суд винести окрему ухвалу відносно Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області як органу опіки та піклування, яка подала висновок про доцільність визначення місця проживання неповнолітньої дитини.

Представник третьої особи - Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області як органу опіки та піклування Микуляк Р.М. проти позову не заперечив.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (сторони у справі) є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 22.01.2008 року (а.с.7).

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 03.02.2022 у справі №455/1830/21 (а.с.8,9), шлюб між сторонами розірвано.

Як вбачається із довідки Старосолянського старостинського округу Виконавчого комітету Старосамбірської міської ради та акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 13.06.2023 (а.с.11,12), ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована, але не проживає, розлучена із ОСОБА_1 , зі слів сусідів з 2021 року перебуває за кордоном у Австрії. Вихованням дитини батько займається самостійно, матеріально забезпечує, піклується за здоров`я, в будинку створені належні умови для проживання, дитина має все необхідне.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Старосамбірської міської ради №1294/02-23 від 27.11.2023, орган опіки і піклування вважає за доцільне визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 (а.с.45).

Правовідносини, наявні між сторонами, мають наступне правове регулювання.

Нормами чинного цивільного законодавства, зокрема, главою 4 підрозділу 1 розділу 2 Цивільного Кодексу України, визначено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, є малолітньою особою (ст.31 ЦК України), а фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років є неповнолітньою особою (ст.32 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3, ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Частина друга статті 47 ЦПК України надає можливість неповнолітнім особам віком від 14 до 18 років особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом.

Вказані норми кореспондуються із нормами Сімейного Кодексу України.

Частиною першою статті 18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу, а частиною четвертою статті 152 СК України визначено право дитини на звернення за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла 14 років.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Так, статтею 161 СК України визначено порядок вирішення спору між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини.

При цьому, згідно частини третьої статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.18 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст.160 СК, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Аналіз наведених норм матеріального і процесуального права, роз`яснень Верховного Суду України, дають підстави вважати, що у разі спору місце проживання дитини у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями статті 29 ЦК України.

Наведене також відповідає позиції Верховного Суду, висловленій в постановах від 12 листопада 2018 року по справі №344/16920/16-ц та від 25 січня 2018 року по справі № 537/5119/15-ц.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що в судовому порядку можливе вирішення спору щодо місця проживання лише малолітньої дитини, а місце проживання неповнолітньої дитини визначається нею самою.

Згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 22.01.2008року (а.с.7) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час досяг чотирнадцяти років, а відтак, з цього часу втратив статус малолітньої дитини і вправі сам визначати місце свого проживання.

За таких обставин, оскільки пред`явлення до суду вимоги одним із батьків щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини не передбачено нормами чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, оскільки неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент пред`явлення позову (26.07.2023) та ухвалення рішення у справі досяг чотирнадцятирічного віку, а, відтак, саме йому належить право самостійно обирати місце свого проживання.

Щодо доводів представника відповідача про винесення окремої ухвали відносно Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області як органу опіки та піклування, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Крім того, суд звертає увагу, що статтею 262 ЦПК України не встановлено процесуального обов`язку суду постановляти окрему ухвалу. Постановлення окремої ухвали є правом суду у разі встановлення судом підстав для окремої ухвали.

Відповідно до ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Отже, висновок Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області як органу опіки та піклування №1294/02-23 від 27.11.2023 про доцільність визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_1 у цій справі носить рекомендаційний характер, однак суд не може взяти його до уваги при ухваленні рішення, так як це буде суперечити приписам статті 160 Сімейного кодексу України.

Суд не вбачає достатніх підстав для постановлення окремої ухвали в даній справі.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку із відмовою в позові слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Старосамбірська міська рада Самбірського району Львівської області як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_4 ;

Третя особа: Старосамбірська міська рада Львівської області як орган опіки та піклування, місцезнаходження: м.Старий Самбір, вул.Л.Галицького, 40, Львівської області; ЄДРПОУ - 44218120.

Повний текст судового рішення буде складено 26.02.2024.

Суддя А.В.Кушнір