Постанова

від 08.02.2024 по справі 302/1505/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 302/1505/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 лютого 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Куштана Б.П.

з участю секретаря судового засідання: Сливка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рішко Сергій Іванович, на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2023 року, ухвалене головуючим суддею Кривка В.П., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії

встановив:

У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову вказувала, що після смерті батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Подобовець Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області, успадкувала належне йому майно, зокрема земельні ділянки загальною площею 0,6062 га, які зазначені в державному акті на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЗК № 002306 державним актом, а саме: в урочищі «Верх» - 0,4189 га, в урочищі «Манчиканя» - 0,1547 га, в урочищі «Біля хати» - 0,0299 га. Цей державний акт видано 10.06.2003 на підставі рішення Пилипецької сільської ради № 23 від 27.06.2002.

Для оформлення права власності на спадкове майно позивачка замовила виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Натомість 14.09.2021 отримала відмову державного кадастрового реєстратора у зв`язку з тим, що успадкована земельна ділянка в урочищі «Манчиканя» накладається (співпадає) 100-% на земельну ділянку з кадастровим номером 212248485200:10:003:0026, відомості про яку внесено до Державного земельного кадастру України на замовлення ОСОБА_1 .

Позивачка вважає, що її батько належно набув право власності на зазначену земельну ділянку в червні 2003 року і вимагає як спадкоємець батька захистити її спадкові права на земельну ділянку, покликаючись на положення статей 15, 16 ЦК України, 79-1, 152, 153 Земельного кодексу України, частини 6 статті 16 закону «Про Державний земельний кадастр».

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2023 року позов задоволено.

Скасувано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1547 га кадастровий номер 212248485200:10:003:0026 з виключенням відомостей про цю земельну ділянку з Державного земельного кадастру.

Скасувано записи в Поземельній книзі із зобов`язанням державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області внести відомості до Державного земельного кадастру про скасування зазначених записів щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 212248485200:10:003:0026.

Стягнуто з ОСОБА_1 та Пилипецької сільської ради га користь ОСОБА_2 судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 816 гривень солідарно.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рішко С.І., подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що рішенням від 28.11.2020 року за №25 Пилипецька сільрада задовольним заяву ОСОБА_1 надавши їй дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га в ур. «Під Верхом» в межах населеного пункту Пилипецької сільради для ведення особистого селянського господарства.

23 березня 2021 року експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Київській області - Липець О.В. було складено Висновок про розгляд документації із землеустрою за №3692/82-21, згідно якого проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , що розташована за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, ур. «Під Верхом» в межах населеного пункту Пилипецької сільради було погоджено. Строк дії висновку необмежений. На даний час цей висновок ніким не оскаржувався та є діючим.

Законність розроблення проекту землеустрою на замовлення ОСОБА_1 підтверджується Висновком №12/1245в. виданим 21.12.2020 року відділом ЖКГ, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Міжгірської РДА Закарпатської області, який серед іншого підтверджує факт відповідності проекту землеустрою вимогам містобудівної документації, а також підтверджує факт розміщення земельної ділянки площею 0,4665 га в ур. «Під верхом».

24 березня 2021 року відділом у м. Володимир-Волинський міськрайонного управління у Володимир-Волинському районі та в м. Володимирі-Волинському Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на підставі вищевказаного проекту землеустрою у ДЗК було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:003:0026 площею 0,4665 га і цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Закарпатська область, Хустський (Міжгірський) район, Пилипецька сільська рада, урочище «Під Верхом».

Отже, проект землеустрою ОСОБА_1 був виготовлений, а державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:10:003:0026 була проведена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд необгрунтовано відхилив доводи відповідача про безпідставність видачі Держакту №002306 на підставі рішення Пилипецької сільради №23 від 27.06.2002 року, дійшовши переконання, що це рішення містить посилання на заяви громадян, на положення про безоплатну передачу у власність земельної ділянки, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, вимогу від громадян виготовити державний акт. До рішення додано список громадян, яким передано земельну ділянку у власність із зазначенням розміру (площі), зокрема й ОСОБА_3 - 0,60 га. Зміст цього архівного рішення нібито не суперечить змісту копії рішення, яку надано позивачем та записом про це рішення в державному акті.

Рішення Пилипецької сільради №23 від 27.06.2002 року з додатком до нього, оригінал якого зберігається в архівному відділі Хустської РДА Закарпатської області. Зі змісту даного рішення слідує, що Пилипецька сільрада за результатами розгляду заяв громадян вирішила виділити і передати їм у власність земельні ділянки згідно поданих заяв для ведення особистого селянського господарства відповідно до ст. 121 ЗК України. Також в рішенні зазначено про те, що право власності громадяни отримають після одержання державного акту на право приватної власності на землю. В додатку до рішення №23 від 27.06.2002 року міститься список громадян, яким передано землю у приватну власність, серед яких під №7 зазначений « ОСОБА_3 с. Подобовець, площею 0,0 га».

Запис про ОСОБА_3 у додатку до рішення Пилипецької сільради №23 від 27.06.2002 року був додрукований між записом «6. ОСОБА_4 с. Пилипець 0.6% га» та записом «Сільський голова Ф.В. Кривка», на що вказує невідповідність міжрядкових інтервалів, непаралельність запису про ОСОБА_3 іншим рядкам записів, що непритаманно для документів виготовлених на друкарській машинці, накладання запису про ОСОБА_3 на прізвище та ініціали сільського голови, його підпис та відбиток печатки Пилипецької сільради. В сукупності ці обставини вказують на внесення невідомими особами запису про ОСОБА_3 у додаток до рішення Пилипецької сільради №23 від 27.06.2002 року «заднім числом» очевидно з метою подальшого посилання на це рішення при оформленні Держакту №002306.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки їх доводам про невідповідність доданої до позову копії рішення Пилипецької сільради №23 від 27.06.2002 року оригіналу цього рішення та додатку до нього, що зберігаються в архівному відділі Хустської РДА Закарпатської області. Зокрема, в оригіналі не міститься інформації щодо номера будинку ОСОБА_3 площі земельної ділянки та місця її розташування. Додана до позову копія рішення не містить ні підпису сільського голови, ні печатки Пилипецької сільради.

Суд першої інстанції проігнорував той факт, що оригінал рішення Пилипецької сільради №23 від 27.06.2002 року зберігається в одному примірнику саме в архівному відділі Хустської РДА Закарпатської області, а всі інші примірники цього рішення є лише його копіями. Позаяк Державний акт №002306 виготовлено на підставі копії рішення Пилипецької сільради №23 від 27.06.2002 року, яка не відповідає оригіналу, що зберігається в архівному відділі, то висновки суду засновані на оцінці саме поданої позивачкою копії цього рішення, а не оригіналу. Отже, висновки суду з цього приводу є необгрунтованими та засновані на недопустимих і недостовірних доказах.

Як слідує з Державного акту №002306, у власність ОСОБА_3 передано земельні ділянки загальною площею 0.6062 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, в т.ч. в ур. «Верх» площею 0,1547 га, в ур. «Манчиканя» площею 0.4189 га. в ур. «Біля хати» площею 0.0299 га.

Однак у додатку до рішення Пилипецької сільради №23 від 27.06.2002 року площа земельної ділянки зазначена «0.0 га». місцерозташування земельної ділянки - не зазначено і загалом рішення Пилипецької сільради №23 від 27.06.2002 року стосувалося виключно земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Натомість згідно розділу «Кількісна характеристика земель, переданих у власність» Державним актом №002306 у власність ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 0.1035 га розташовану під будівлями, лісами та іншими угіддями (дворами), тобто земельну ділянку призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що прямо суперечило змісту рішення сільради №23 від 27.06.2002 року.

В той же час дані про земельні ділянки в розділі «Кількісна характеристика земель, переданих у власність» у Державному акті №002306 не відповідають розділу «План зовнішніх меж земельної ділянки» цього ж акту, оскільки в Плані меж відсутня земельна ділянка площею 0.1035 га призначена для обслуговування житлового будинку, натомість є земельна ділянка в ур. «Біля хати» площею 0.0299 га. Як наслідок, це тягне за собою невідповідність площ інших земель сільськогосподарського призначення.

У сукупності ці обставини вже самі по собі свідчать про незаконність видачі Державного акту №002306. Натомість висновку суду першої інстанції з цього приводу засновані виключно на відверто сфальсифікованій копії рішення Пилипецької сільради від 27.06.2002 року №23.

Зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 2122485200:10:003:0026 була зареєстрована в Державному земельному кадастрі 24.03.2021. Тобто, ОСОБА_2 вже на той час було відомо про факт державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:10:003:0026. Отже, звертаючись 12.08.2021 до ФОП ОСОБА_5 і замовляючи роботи щодо проведення обмірів земельної ділянки саме в місці розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:10:003:0026 ОСОБА_2 свідомо за участі ФОП ОСОБА_5 штучно створювала доказову базу для подання в майбутньому позову до суду, усвідомлюючи, що у відповідь на її заяву від 03.09.2021 року №313-9712307522021 вона отримає конкретну відповідь щодо відмови у внесенні відомостей про земельну ділянку до ДЗК по причині перетину із ділянкою 2122485200:10:003:0026. Вважає, що обізнаність позивачки та фактичне створення ФОП ОСОБА_5 письмових доказів на її замовлення, свідчать про їх недостовірність.

В оскаржуваному рішенні серед іншого обгрунтовано посилання на обставини встановлені в рішенні Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.04.2022 у справі №302/1504/21, яким було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , Пилипецької сільради, ГУ Держгеокадастру і скасовано запис у Поземельній книзі про реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2122485200:10:003:0035 в ДЗК, зобов`язано державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області внести відповідні записи на підставі рішення суду, скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:10:003:0035 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2338686321224, дата реєстрації 16.04.2021. Зазначеним рішенням суду захищено право ОСОБА_2 на спадкування земельної ділянки в ур. «Верх» в с. Подобовець. яка належала її батькові згідно з Державним актом №002306.

З цього приводу просить суд апеляційної інстанції звернути увагу на те, що даний доказ було долучено до матеріалів справи внаслідок суттєвих порушень вимог процесуального права. Суд за власною ініціативою постановив дослідити матеріали справи №302/1504/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , Пилипецької сільської ради, ГУ Держгеокадастру про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:10:003:0035.

Такі дії суду свідчать про порушення принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства (ст.ст. 12, 13 ЦПК України), а також принципу незалежності та безсторонності суду, закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Подані стороною позивача копії пояснюючої записки ФОП ОСОБА_5 та рішення Міжгірського районного суду від 05.04.2022 у справі №302/1504/21 не були належним чином посвідчені, що є порушенням вимог ст. 95 ЦПК України, а також представник позивача не обгрунтував жодним чином неможливість подання цих доказів у визначений ст. 83 ЦПК України строк з причин, що не залежали від сторони.

Суд першої інстанції також поклав в основу мотивів рішення від 23.03.2023 ту обставину, що ГУ Держгеокадастру визнало заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги. Однак, ГУ Держгеокадастру не є належним відповідачем у даній справі, оскільки ОСОБА_1 бажала реалізувати своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності, розпорядником яких була і є Пилипецька сільрада.

У спірних правовідносинах Держгеокадастр в особі експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Київській області Липець О.В. та державного кадастрового реєстратора відділу у м. Володимир-Волинський міськрайонного управління у Володимир-Волинському районі та в м. Володимирі-Волинському Головного управління Держгеокадастру у Волинській області виконував свої управлінські функції визначені ЗК України, Законом України «Про Державний земельний кадастр» та іншими нормативно-правовими актами, виступаючи у процесі відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:10:003:0026 в якості експерта та реєстратора відповідно. При цьому ОСОБА_2 у своєму позові не оспорювала законність Висновку про розгляд документації із землеустрою №3692/82-21 від 23.03.2021 та процесуальні дії державного кадастрового реєстратора при реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:10:003:0026.

А тому вважає, що ГУ Держгеокадастру не є належним відповідачем у цій справі, і у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до управління мало бути відмовлено із зазначеної підстави.

Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області подало відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Зазначає, що рішення 33 сесії 7 скликання Пилипецької сільської ради від 28.11.2020 року № 25 громадянці ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в урочищі "Під Верхом" площею 2.00 га. у межах населеного пункту Пилипецької сільської ради для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного рішення, договору на виконання робіт від 17.12.2020, завдання на виконання робіт від 17.12.2020 ФОП ОСОБА_7 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,4665 га урочище "Під Верхом" в межах населеного пункту Пилипецької сільської ради.

Відтак, 24.03.2021 Державним кадастровим реєстратором внесенно відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер 2122485200:10:003:0026 площею 0,4665 га урочище "Під Верхом" в межах населеного пункту Пилипецької сільської ради.

Окрім того, відповідно до інформації отриманої в порядку зворотнього зв`язку встановлено що реєстрація зазначеної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не проводилась.

Відносно скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, то слід відмітити наступне.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій (частини четверта та шоста статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Аналізуючи вказані норми слід відмітити, що до виключних повноважень державного кадастрового реєстратора, зокрема належить і вирішення питання щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки, оскільки під державною реєстрацією земельної ділянки розуміється внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (стаття 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Статтею 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки, відповідно до частини десятої якої державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно з пунктами 60-61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів/ініціала власного імені Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (стаття 6 Закону).

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом (частина сьома статті 9 Закону).

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012р. № 1051.

Відповідно до частини шостої статті 16 вищевказаного Закону кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Виходячи з вищенаведеного, для скасування державної реєстрації земельних ділянок необхідні належні правові підстави.

Головне управління вважає, що доводи апелянта не грунтуються на законі та матеріалах справи, а є лише припущенням тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню, відповідно до наступних мотивів.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

А ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи заявлений позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Лукачко І.Й. довела свої позовні вимоги достатньою кількістю належних, достовірних і допустимих доказів, які обґрунтувала відповідно до наведених положень закону, а ОСОБА_1 не спростувала такі позовні вимоги належними доказами.

Проте, таких висновків суд першої інстанції дійшов у супереч наявних обставин справи та долучених доказів, виходячи з наступних мотивів.

У ході апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що згідно з рішенням Пилипецької сільської ради від 27.06.2002 № 23 задоволено заяву ОСОБА_3 , мешканця АДРЕСА_1 і передано йому у власність 0,6062 га земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, що знаходяться в межах населеного пункту в урочищах «Біля хати», «Манчиканя», «Верх».

10.06.2003 на підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 видано державний акт про право приватної власності на землю серія ІІІ-ЗК № 002306, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1534/434. На плані зовнішніх меж земельної ділянки державного акту зазначено: земельна ділянка в урочищі «Верх» -0,1547га; в урочищі «Манчиканя» - 0,4189га, «Біля хати» -0,0299 га.

Межі зазначених земельних ділянок встановлені на місцевості і зафіксовані актом погодження меж, планом зовнішніх меж земельних ділянок згідно з технічною справою з видачі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ІІІ-ЗК № 002306.

ОСОБА_3 , 1954 р.н. помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з довідкою державного нотаріуса Міжгірської державної нотаріальної контори від 27.04.2022 № 30/01-16 після смерті ОСОБА_3 зареєстровано спадкову справу № 68-2019 за заявою доньки померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є єдиним спадкоємцем померлого і прийняла спадщину, бо дружина померлого ОСОБА_8 , 1959 р.н. подала заяву про відмову від прийняття спадщини. Інші особи про прийняття спадщини не зверталися, рішень суду щодо встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини станом на час складання довідки не надходило до Міжгірської державної нотаріальної контори.

ОСОБА_2 , попереднє прізвище ОСОБА_9 , 19.07.1997 уклала шлюб з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і після укладення шлюбу взяла прізвище ОСОБА_11 , що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, який видано Пилипецькою сільською радою на підставі актового запису № 9 від 19.07.1997.

ОСОБА_12 є донькою ОСОБА_3 і ОСОБА_8 , що стверджується свідоцтвом про народження, виданим Пилипецькою сільською радою на підставі актового запису № 26 від 15.08.1981.

Для оформлення спадкових прав на земельні ділянки, які належали батькові, ОСОБА_2 уклала договір з ФОП ОСОБА_5 12.08.2021 № 134 про розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1547 га для ведення особистого селянського господарства на території Пилипецької сільської ради село Подобовець «урочище Манчиканя».

20.09.2021 за вихідним номером 161 від 20.09.2021 ОСОБА_2 отримала повідомлення від ФОП ОСОБА_5 про те, що зазначена технічна документація розроблена, але відомості про земельну ділянку не внесено до Державного земельного кадастру, бо державним кадастровим реєстратором відмовлено у вчиненні цих дій з підстав перетину із земельною ділянкою 2122485200:10:003:0026 з площею збігання на 100 %, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру на замовлення ОСОБА_1 .

Згідно з рішенням № РВ-68008263342021 від 14.09.2021 державним кадастровим реєстратором Відділу у м. Кам`янці-Подільському міськрайонного управління у кам`янець-Подільському районі та м. Кам`янці-Подільському головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру за заявою ОСОБА_2 від 03.09.2021 на підставі розташування в межах земельної ділянки, яку передбачають зареєструвати, іншої земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:10:003:0026 з площею, яка співпадає на 100%.

ОСОБА_2 подала заяву в Пилипецьку сільську раду з проханням не затверджувати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 0, 4665 в ур. «Під верх» для ведення особистого селянського господарства, бо частина цієї земельної ділянки, а саме площею 0,1547 га, належить її батькові ОСОБА_3 згідно з державним актом на право приватної власності на землю ІІІ-ЗК « 002306 від 10.06.2003 за № 1534/434.

Згідно з рішенням Пилипецької сільської ради № 25 від 28.11.2020 надано дозвіл гр. ОСОБА_1 , мешканці АДРЕСА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в урочищі «Під верхом» площею 2,0 га у межах населеного пункту Пилипецької сільської ради для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з висновком начальника відділу ЖКГ, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля від 21.12.2020 № 12/1245в погоджено проект землеустрою гр. ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки площею 0,4665 га , яка розташована в межах населеного пункту с. Пилипець , ур. «Під верхом» Пилипецької сільської ради Міжгірського району.

Згідно висновку експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Київській області Липець О.В. погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства замовника ОСОБА_1 , розробника ФОП ОСОБА_7 за місцем розташування Закарпатська область Міжгірський район, урочище «Під верхом» загальною площею 0,4665 га.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру номер НВ-0711282302021, сформованим 24.03.2021 на запит ОСОБА_1 від 23.03.2021, земельна ділянка кадастровий номер 2122485200:10:003:0026 зареєстрована за місцем розташування Закарпатська область Міжгірський район Пилипецька сільська рада урочище «Під верхом» з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,4665 га (орган реєстрації Відділ у м. Володимир Волинський Міськррайонного управління у Володимир-Волинському районі та м. Володимирі Волинському ГУ Держгеокадастру у Волинській області, дата реєстрації 24.03.2021).

Згідно з кадастровим планом зазначеної земельної ділянки описано такі межі: від А до Б - ОСОБА_6 , від Б до В ОСОБА_13 , від В до Г ОСОБА_14 , від Г до ОСОБА_15 , від Д до Е землі загального користування (дорога); від Е до А ОСОБА_16 .

Станом на час розгляду справи і винесення рішення суду проект землеустрою, виготовлений на замовлення ОСОБА_1 , не затверджений Пилипецькою сільською радою і не зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 212248485200:10:003:0026 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.04.2022 (справа № 302/1504/21) задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , Пилипецької сільської ради, ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області і скасовано запис у Поземельній книзі про реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2122485200:10:003:0035 в Державному земельному кадастрі і зобов`язано державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області внести відповідні записи на підставі рішення суду; скасовано державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2122485200:10:003:0035 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2338686321224, дата реєстрації 16.04.2021. Зазначеним рішенням суду захищено право позивачки ОСОБА_2 на спадкування земельної ділянки в урочищі «Верх» с. Подобовець, яка належала її батькові згідно з державним актом серії ІІІ-ЗК № 002306, виданим Пилипецькою сільською радою 10.06.2003 ОСОБА_3 , мешканцю АДРЕСА_1 , на підставі рішення цієї ж ради № 23 від 27.06.2002.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При цьому, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний позивачем спосіб.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Відтак, апеляційний суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв`язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.

Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен в мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись у суд із зазначеним позовом ОСОБА_2 виходила із того, що вона являється спадкоємицею покійного батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 за яким успадкувала земельні ділянки загальною площею 0,6062 га., які зазначені в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 002306 від 10.06.2003 року. При оформленні спадщини на земельну ділянку площею 0,1547 га, що розташована в урочищі " Манчиканя с. Подобовець, Міжгірського (зараз Хустського) району , встановлено, що така повність 100% накладається (співпадає) на земельну ділянку площею 0,4665 га з кадастровим номером 2122485200:10:003:0026, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в урочищі "Під верхом", Пилипецької сільської ради, Хустського (колишній Міжгірський) район.

Дослідивши обставини справи у сукупності з наявними доказами у справі, колегія суддів дішла до думки, що таке твердження ОСОБА_2 не знайшло підтвердження за наступних мотивів.

Згідно приписів пункту "а" частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Як передбачено частиною першою статті 118 ЗК України, громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

На виконання приписів зазначених норм, Пилипецька сільська рада на 2 сесії 4 скликання прийняла 27 червня 2002 року рішення № 23, яким виділила і передала безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 , с. Подобовець земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в межах норм статті 121 ЗК України, площею 0,… (чітко не встановлено) га.,Т.1, а.с. 175-177. З долученої виписки із зазначеного рішення слідує, що така земельна ділянка площею 0,6062 га., Т.1, а.с. 10.

Згідно даного рішення, ОСОБА_3 , мешканцю АДРЕСА_1 , видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 002306 від 10.06.2003 року для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, Т.1, а.с. 112.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.04.2019 року стверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_3 , Т.1, а.с. 9.

Як зазначено в статтях 1216, 1218 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позаяк ОСОБА_2 як дочка покійного ОСОБА_3 являється спадкоємцем прав приватної власності на земельні ділянки, що належали покійному на праві власності то до неї перейшли усі спадкові права на такі земельні ділянки.

Державним кадастровим реєстратором Відділу в м. Кам`янці-Подільському Міськрайонного управління у Кам`янець-Подільському районі та м. Кам`янці-Подільському Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області прийнято 14.09.2021 року рішенням № РВ-6800826342021 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з тих підстав, що електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини за кадастровим номером 2122485200:10:003:0026 площа якої співпадає на 100% (накладка), Т.1, а.с.13.

ФОП ОСОБА_5 листом від 20.09.2021 р. за № 161 повідомив ОСОБА_2 про те, що розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцневості) площею 0,1542 га. для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Манчиканя" с. Подобовець на території Пилипецької сільської ради до Державного земельного кадастру не внесена, позаяк така перетинається (накладається) із земельною ділянкою за кадастровим номером 2122485200:10:003:0026 площа якої співпадає на 100%, Т.1, а.с.12.

Як передбачено частиною першою, абзацом другим частини другої статті 79-1 ЗК України - формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

У частинах третій, четвертій, п`ятій і сьомій, цієї ж статті ЗК України йдеться про те, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що земельна ділянка площею 0,1542 га. для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Манчиканя" с. Подобовець на території Пилипецької сільської ради не є сформованою оскільки такій не присвоєно кадастрового номера та до Державного земельного кадастру не внесена. Відповідно, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцневості) не було здійснено.

Діючи у відповідності до статті 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та на виконання приписів статей 116, 118 і 121 ЗК України, Пилипецька сільська рада на 33 сесії 7 скликання 28 листопада 2020 року розглянувши заяву ОСОБА_1 прийняла рішення № 25 щодо надання дозволу ОСОБА_1 на складання преекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в урочищі "Під Верхом" площею 2,0 га у межах населеного пункту Пилипецької сільської ради для ведення особистого селянського господарства, Т.1, а.с. 106.

Висновком начальника відділу ЖКГ, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля від 21.12.2020 № 12/1245в до матеріалів із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, погоджено представлений проект землеустрою гр. ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки площею 0,4665 га, яка розташована в межах населеного пункту с. Пилипець, урочищі "Під Верхом", Пилипецької сільської ради Міжгірського району, Т.1, а.с. 107.

Згідно висновку експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Київській області Липець О.В. від 23.03.2021 р. за № 3692/82-21 про розгляд документації із землеустрою, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. А звідси, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, погоджено, Т.1, а.с. 108.

Відповідно до змісту Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.03.2021 р. за номером НВ-0711282302021, який надано на заяву (запит) ОСОБА_1 , 24 березня 2021 року Відділ у м. Володимир-Волинський Міськррайонного управління у Володимир-Волинському районі та м. Володимирі-Волинському ГУ Держгеокадастру у Волинській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,4665 га., за кадастром номером 2122485200:10:003:0026, яка розташована в урочищі "Під Верхом", Пилипецької сільської ради Міжгірського району, для ведення особистого селянського господарства, Т.1, а.с. 109.

У додатку до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.03.2021 р. за номером НВ-0711282302021 зазначено площу земельної ділянки 0,4665 га., за кадастром номером 2122485200:10:003:0026 та опис меж: де від А до Б - ОСОБА_6 ; від Б до ОСОБА_17 ; від В до ОСОБА_18 ; від Г до ОСОБА_19 ; від Д до Е - землі загального користування (дорога) та від Е до А - ОСОБА_16 , Т.1, а.с. 110, 111.

Дослідивши опис меж земельної ділянки площею 0,4665 га., за кадастром номером 2122485200:10:003:0026, колегія суддів встановила, що ОСОБА_2 не значиться суміжним землекористувачем із ОСОБА_1 .

У відзивах на позов та апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області зазначало, що при реєстрації земельної ділянки за кадастром номером 2122485200:10:003:0026 в Державному земельному кадастрі, Державний кадастровий реєстратор діяв в межах і в спосіб визначений чинним законодавством, Т.1, а.с. 71, Т.2, а.с. 59.

Оскільки, ОСОБА_2 подала до Пилипецької сільської ради заяву від 08.06.2021 р. з проханням не здійснювати затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,4665 га., за кадастром номером 2122485200:10:003:0026 то такий станом на момент подання позову у даній справі не затверджено Пилипецькою сільською радою, Т.1, а.с. 47.

Виходячи із наявних обставин заявлених вимог ОСОБА_2 , колегія суддів встановила, що підстави позову стосуються земельної ділянки площею 0,1542 га. для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в урочищі "Манчиканя" с. Подобовець на території Пилипецької сільської ради, тоді як ОСОБА_1 надано Пилипецькою сільською радою дозвіл на складання преекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в урочищі "Під Верхом" площею 0,4665 га для ведення особистого селянського господарства у межах населеного пункту Пилипецької сільської ради.

Зазначена обставина доводить той факт, що спірні земельні ділянки розташовані у різних урочищах та населех пунктах та за своїм описом меж у натурі (на місцевості), ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не являються суміжними землекористувачами.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження вимог позивачки стосовно того, що урочище "Манчиканя" і урочище "Під Верхом" розташовані в одному місці одного і того ж населеного пункту за ідентичними координатами земельних ділянок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14 зазначено, що "у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБИ_3 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста".

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін й інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У переглядаємій справі, ОСОБА_2 чи її представник в особі адвоката Лукачко І.Й. як у ході розгляду справи судом першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду не заявляли клопотання про призначення у справі судової земельно-технічна експертизи на підтвердження позовних вимог як і не подавали суду експертний висновок, складений на замовлення позивача.

Зазначене у своїй сукупності, дає підстави колегії суддів констатувати, що ОСОБА_2 не довела свої вимоги належними та допустими доказами у справі, тому заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволеними.

Задовольняють позовні вимоги суд першої інстанції покликався також на рішення Міжгірського районного суду від 05.04.2022 року в справі № 302/1504/21.

При цьому, суд першої інстанції вважав, що враховуючи вимоги частин четвертої, п`ятої статті 82 ЦПК України обставини у тій справі встановлені стосовно ОСОБА_2 слід застосувати і в переглядаємій справі.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким твердженням суду першої інстанції.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 82 ЦПК України - обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Аналізуючи дані норми, колегія суддів зазначає те, що ОСОБА_1 не була стороною тієї справи та у тій справі не вирішувались вимоги стосовно земельної ділянки площею 0,4665 га., за кадастром номером 2122485200:10:003:0026. У зазначеному судовому засіданні, ОСОБА_1 спростувала обставини встановленій у тій справі в контексті заявлених вимог до неї, тому такі обставини, які стосувались ОСОБА_6 не можуть вважатись преюдиційними для правовідносин у переглядаємій справі.

Окрім цього, у справі № 302/1504/21 вирішувались вимоги відносно земельної ділянки площею 0,4189 га в урочищі "Верх" с. Подобовець, тому спір втрішувався із ОСОБА_6 .

Той факт, що ОСОБА_6 являлась суміжним землекористувачем із ОСОБА_1 не є безумовним доказом того, що земельна ділянка ОСОБА_2 накладається із земельною ділянкою ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_6 може являтись одночасно суміжним землекористувачем як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 . Доказів на спростування даної обставини матеріали справи не містять.

Окрім наведеного, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відтак, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

А звідси, в доводах апеляційної скарги наведені ті обставини, які слугують підставою для колегії суддів стосовно відхилення заявлених позовних вимог, оскільки впливають на правові висновки у спірних правовідносинах та спростовують висновки суду першої інстанції.

Наведеного суд першої інстанції не врахував, та безпідставно дійшов висновку про задоволення позовних вимог за відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності заявлених вимог. Відтак, такі висновки суду першої інстанції є такими, що не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та досліджених обставинах, разом з зібраними у справі доказами та доводами учасників справи.

Зважуючи на встановлене у контексті вимоги пунктів 1 - 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, колегія суддів належним чином дослідивши усі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшла обґрунтованого висновку про те, що у спірних правовідносинах право ОСОБА_2 не є порушене, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню за вищенаведених доводів, та у зв`язку із цим доводи апеляційної скарги є підставними.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судовий збір покладається на позивача.

За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 2 724,00 грн., Т.2, а.с. 16. Відтак, зазначена сума підлягає стягненню з позивача.

Зважуючи на викладене та керуючись нормами статей 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рішко Сергій Іванович, задовольнити.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14 лютого 2022 року скасувати та постановити у даній справі постанову про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканки: АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , мешканець: АДРЕСА_5 судові витрати у розмірі 2 724,00 гривні, судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 23 лютого 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: