Рішення

від 20.02.2024 по справі 357/8607/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/8607/23

Провадження № 2/357/112/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Нізовій А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун Анатолій Андрійович про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Плаксій Роман Володимирович звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун Анатолій Андрійович про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , яка за життя склала заповіт, за яким до складу спадщини ввійшла земельна ділянка, площею 1,7899 га, призначена для введення товарного сільгоспвиробництва, яка знаходиться на території Храпачівської сільської ради Білоцерківського району, Київської області. Відповідач, ОСОБА_2 , є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері - ОСОБА_6 . Позивач, ОСОБА_1 , є спадкоємцем п`ятої черги за померлою ОСОБА_6 , так як є її онуком. Відповідач проживав разом з спадкодавцем на момент смерті останньої, тому він прийняв спадщину автоматично. Маючи намір отримати свідоцтво про право на спадщину, 15 червня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Деруна Анатолія Андрійовича. Під час оформлення свідоцтва про право на спадщину стало відомо про наявність заповіту, складеного померлою ОСОБА_6 , на користь ОСОБА_1 . 17 червня 2023 року позивач звернувся до свого брата, ОСОБА_7 , з проханням переглянути на наявність такого заповіту в документах, що знаходяться у останнього після смерті ОСОБА_6 . 19 червня 2023 року ОСОБА_7 повідомив позивачу про те, що знайшов заповіт ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 . Після чого, 26 червня 2023 року, він передав його представнику позивача ОСОБА_8 . Позивач вважає, що оскільки він є спадкоємцем п`ятої черги, про наявність заповіту дізнався лише 19 червня 2023 року, відсутня письмова згода інших спадкоємців на прийняття спадщини позивачем, то наявні всі підстави для надання судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Враховуючи викладене, просив суд визначити ОСОБА_1 додатковий трьохмічясний строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 , після набрання рішенням суду законної сили.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2023 року головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 25 серпня 2023 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Одночасно було витребувано у приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Деруна Анатолія Андрійовича належним чином завірену копію спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .

Судом 15.11.2023 року за вх..№50709 отримано від приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Деруна Анатолія Андрійовича належним чином засвідчену копію спадкової справи за №31/2023, що була заведена після смерті - ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 14 грудня 2023 року було залучено до участі у справі у якості співвідповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 22 січня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Судом 20.02.2024 року за вх..№9853 отримано заяву, за підписом представника позивача - адвоката Плаксія Р.В., в якій останній просив проводити розгляд справи у відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяви та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направили, причини неявки суду не повідомили.

Відповідач ОСОБА_3 надала суду заяву, яка була зареєстрована канцелярією суду 18.12.2023 року за вх..№ 57618, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності та її представника, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні, яке відбулося 22.01.2024 року надав пояснення, в яких зазначив, що до червня 2023 року жодних дій щодо прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6 не вчиняв, йому не було відомо, що померла склала заповіт на позивача та про існування даного заповіту він дізнався після того, як написав заяву на прийняття спадщини у нотаріуса. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач зі спадкодавцем не спілкувався та ніяким чином не допомагав померлій, на похованні ОСОБА_6 не був, спадковим майном не цікавився.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Судом 28.11.2023 року за вх..№53315 отримано заяву, в якій приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун А.А. просив розгляд справи проводитиу його відсутності.

Статтею 43 ЦПК України встановлений обов`язок добросовісно користування учасниками судового процесу процесуальними правами. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Тому, суд приходить до переконання, що всі учасники судового розгляду були належним чином та завчасно повідомленими про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В свою чергу, позивач, відповідач ОСОБА_3 та третя особа приватний нотаріус Дерун А.А. скористувалися вимогами, передбаченні ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) від 08.12.2021 року, актовий запис за №3351 (а.с.13,66).

Встановлено, що померла ОСОБА_6 є бабусею позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується матеріалами справи, а саме: свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , з якого вбачається, що матір`ю ОСОБА_1 є ОСОБА_3 (а.с.10); свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , з якого вбачається, що ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_3 (а.с.9), яка змінила прізвище на ОСОБА_3 у зв`язку з укладання шлюбу, про свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 (а.с. 11) та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.12).

Отже, після смерті ОСОБА_6 залишилася спадщина - нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 3220488600:04:006:0038, площею 1,79 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, Київська область, Білоцерківський район, с/рада Храпачівська, та земельна ділянка з кадастровим номером 3220488600:04:006-0024, площею 1,7899 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, Київська область, Білоцерківський район, с/рада Храпачівська, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.91-93).

15 червня 2023 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун А.А. з заявою про прийняття спадщини ( а. с. 62 ), на підставі чого була заведена спадкова справа за № 31/2023 після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідачу ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом (а. с. 85).

Свідоцтво про право на спадщину за законом видано на земельну ділянку, площею 1,79 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Храпачівська сільська рада, яка належала померлій на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області 09 грудня 2014 року, індексний номер: 30683106, право власності на яку зареєстровано, підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Позивач надав до позовної заяви копію заповіту від 01.11.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Кривеньким С.А., зареєстровано в реєстрі за № 1676, згідно якого, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , належну земельну ділянку, площею 1,7899 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3220488600:04:006:0027, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільгоспвиробництва (а. с.6).

Звертаючись до суду з вищевказаною позовною заявою, позивач вважає, що вказаний строк для прийняття спадщини ним було пропущено з поважних причин, адже він не знав про існування заповіту на його користь, дізнався про нього лише 19.06.2023 року від свого брата ОСОБА_7 , який знайшов заповіт.

В судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який надав свідчення, що про заповіт знали тільки він і ОСОБА_6 , позивачу він повідомив про заповіт в червні 2023 року.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, відповідачами у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суду в постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц (№ 61-3014св19) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18).

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами частини 1 ст. 1268, частин 1 та 2 ст.1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до вимог ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі N 643/3049/16-ц (провадження N 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року по справі № 750/262/20, від 03 березня 2020 року по справі № 145/148/20.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, зокрема пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною в постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі N 565/1145/17 (провадження N 61-38298св18), від 28 березня 2022 року у справі N 750/2158/21 (провадження N 61-753св22).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Отже, обов`язковою умовою задоволення позову є доведення того факту, що існуючі перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини створили спадкоємцеві об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року N 6-1215цс16, Верховний Суд у постановах від 18 січня 2018 року у справі N 198/476/16 (провадження N 61-1750св18); від 12 лютого 2018 року у справі N 712/656/15 (провадження N 61-23947св18), від 06 червня 2018 року у справі N 592/9058/17-ц (провадження N 61-200св18), від 11 липня 2018 року у справі N 381/4482/16-ц (провадження N 61-12844св18).

Отже, велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини (постанова ВС від 17.03.2021 у справі № 638/17145/17).

Крім того, спадкоємець має право відмовитись від спадкування за законом, та спадкувати за заповітом, тому право спадкування з законом не перешкоджає реалізації права спадкування за заповітом.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.06.2023 року по справі № 292/564/22, від 26 червня 2019 року по справі № 565/1145/17, у постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року по справі № 2/235/10/16, від 06 вересня 2017 року по справі № 6-496цс17.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права (правова позиція в постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року по справі № 6-496цс17 та в постанові Верховного Суду по справі № 405/7058/19 від 26.07.2021 року).

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року по справі № 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року по справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року по справі № 761/42165/17, від 06 червня 2018 року по справі № 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

В свою чергу, позивач ОСОБА_1 зазначив, що про наявність заповіту дізнався лише 19 червня 2023 року від ОСОБА_7 , який зазначене підтвердив в судовому засіданні як свідок.

Водночас, відповідач ОСОБА_2 не спростував та не надав доказів тому, що позивач про наявність заповіту був обізнаний значно раніше.

Так, в матеріалах справи відсутня письмова відмова нотаріуса, але за відсутності письмової згоди спадкоємців або відмови нотаріуса від прийняття заяви, спадкоємець, який пропустив строк, має право подати позов до суду, зазначивши причини його пропуску. У разі визнання причин пропуску поважними, суд визначає спадкоємцю додатковий строк для подання заяви.

Отже, при наявності заповіту належне повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини є обов`язком нотаріуса. При розгляді справ про надання додаткового строку для прийняття спадщини суди досліджують, чи вчиняв нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі (постанова ВСУ від 23.08. 2017 у справі № 1320цс17; постанови ВС від 10.01.2019 у справі № 263/1221/17; від 04.12.2019 у справі № 205/3855/17).

З матеріалів спадкової справи № 31/2023, що була заведена після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка надійшла на адресу суду на виконання ухвали, остання не містить відомостей щодо дій з боку нотаріуса для повідомлення спадкоємця ОСОБА_1 про відкриття спадщини, виклику спадкоємця за заповітом, у т.ч. шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанов від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц (провадження № 61-49121св18 ).

В зазначений постанові Верховний Суд вказав, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки позивач довів наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини за заповітом. З огляду на зазначене, ухваливши рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції встановив, що нотаріус не вчиняла дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснила його виклик як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчить про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця ОСОБА_4.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Зазначене вище свідчить про те, що нотаріус на порушення Закону «Про нотаріат», п. 2.2 гл. 9, пунктів 2.2 і 3.2 гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22 лютого 2012 року № 296/5, не вчинив дій для розшуку спадкоємця, зокрема й засобами публічного оголошення або повідомлення у пресі, якщо йому не було відомо про місце проживання або місце роботи спадкоємця.

Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 22.12.2021 року у справі № 703/4978/19 (провадження № 61-13783св21).

В зазначені постанові Верховний Суд вказав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання позивачем заяви про прийняття спадщини в межах передбаченого законодавством строку, зокрема те, що він не проживав спільно зі спадкодавцем, не мав спільного побуту, не знав про заповіт на своє ім`я і дізнався про нього вже після спливу передбаченого законом строку для прийняття спадщини, нотаріус про заповіт позивача не повідомив, що свідчить про поважність причини пропуску такого строку.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Вищезазначене свідчить про неналежне виконання з боку нотаріуса покладених на нього обов`язків.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання позивачем заяви про прийняття спадщини в межах передбаченого законодавством строку, зокрема те, що він не проживав спільно зі спадкодавцем, не мав спільного побуту, не знав про заповіт на своє ім`я і дізнався про нього вже після спливу передбаченого законом строку для прийняття спадщини, нотаріус про заповіт позивача не повідомив, що свідчить про поважність причини пропуску такого строку.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач, відповідно до п. 9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, судовий збір належить стягнути з відповідачів на користь держави в розмірі 1073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, ч. 1 ст. 1220, ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270, ст. 1272 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 19, 27, 30, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 131, 141, 187, 211, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун Анатолій Андрійович про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини, - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , протягом трьох місяця з дня набрання рішення законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 268,40 грн. (двісті шістдесят вісім грн.. сорок коп..).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 268,40 грн. (двісті шістдесят вісім грн.. сорок коп..).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 268,40 грн. (двісті шістдесят вісім грн.. сорок коп..).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 268,40 грн. (двісті шістдесят вісім грн.. сорок коп..).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 );

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (адреса проживання: АДРЕСА_4 );

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (адреса проживання: АДРЕСА_5 );

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_7 );

Третя особа: Приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун Анатолій Андрійович (адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Гагаріна, буд. 24, прим. № 1).

Суддя Б. І. Кошель