Рішення

від 31.01.2024 по справі 398/2950/23

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/2950/23

провадження №: 2/398/383/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"31" січня 2024 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Голосеніної Т.В.,

за участю секретаря Шаповал І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та припинення речового права на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся до суду з позовом до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та припинення речового права на земельну ділянку.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час здійснення представницької діяльності у порядку ст.23ЗУ «Пропрокуратуру» встановлено факт порушення вимог земельного законодавства при передачі у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Рішенням Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (далі - відповідач 1) № 278 від 01.07.2021 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду ОСОБА_1 , строком на 49 років загальною площею 0,7 га для городництва (код КВЦПЗ 01.07), кадастровий номер земельної ділянки 3520380400:53:000:0062.

01.09.2021 року між Попельнастівською сільською радою та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Попельнастівська сільська рада надала, а ОСОБА_1 прийняла в платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.06.2023 року № 3344009168 відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3520380400:53:000:0062 зареєстроване речове право оренди за ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право 44098178.

Прийняте сільською радою рішення про передачу земельної ділянки в оренду є незаконним, що тягне за собою недійсність укладеного договору оренди, оскільки ЗУ «Провнесення зміндо деякихзаконодавчих актівУкраїни щодовдосконалення системиуправління тадерегуляції усфері земельнихвідносин» частину 1 статті 36 ЗК України доповнено абз. 2 такого змісту: «Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 га».

Оспорюваним рішенням та договором оренди землі ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку більшої площі 0,7 га, що прямо суперечить вимогам закону, чинного на момент прийняття рішення органом місцевого самоврядування. Відтак Попельнастівська сільська рада не була уповноважена затверджувати відповідний проект землеустрою та передавати в оренду для городництва земельну ділянку загальною площею 0,7 га.

Враховуючи, що рішення Попельнастівської сільської ради № 278 від 01.07.2021 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 прийнято з порушенням вимог ст. 19 Конституції України, ст. 36 Земельного кодексу України, з цих підстав прокурор просить визнати недійсним пункт 5 даного рішення, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,7 га з кадастровим номером 3520380400:53:000:0062, укладений 01.09.2021 року між Попельнастівською сільською радою та ОСОБА_1 , а також скасувати державну реєстрацію та припинити речове право право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,7 га з кадастровим номером 3520380400:53:000:0062.

Крім того позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати на користь Кіровоградської обласної прокуратури у розмірі 8052,00 грн.

Ухвалою суду від 20.06.2023 року провадження у справі відкрите, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представник Попельнастівської сільської ради подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтував тим, що під час розгляду питання про затвердження проекту землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду на строк 49 років земельної ділянки голова Попельнастівської сільської ради на сесії ради довів до депутатського корпусу інформацію, що з 27.05.2021 року внесено зміни до ст. 36 ЗК України щодо обмеження максимального розміру площі земельної ділянки, яка надається громадянину в оренду для городництва. Проте, депутати наполягли, що 09.06.2020 року на час надання Олександрівською сільською радою Олександрійського району, правонаступником якої є Попельнастівська сільська рада, дозволу на розробку проекту землеустрою, присвоєння кадастрового номеру, проведення державної експертизи такого обмеження не було, фізична особа витратила кошти на виготовлення технічної документації із землеустрою, корегування документації з метою зменшення площі земельної ділянки в ході сесії неможливе, а в разі відмови в її затвердженні у заявника виникне необхідність повторного звернення до органу місцевого самоврядування для отримання нового дозволу на розробку проекту із землеустрою, нових витрат, чим буде порушено права ОСОБА_1 . Посилаючись на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, зазначив, що ОСОБА_1 набула у користування ділянку, якою вона правомірно користувалася за цільовим призначенням тривалий час на підставі рішення сільської ради. Наданням відповідачу в оренду земельної ділянки права та інтереси держави не порушуються, тому втручання держави в право на мирне володіння майном спірною ділянкою має ознаки непропорційного втручання у право відповідача ОСОБА_1 на мирне володіння майном. Позбавлення його такого права не має державного чи суспільного інтересу, оскільки з володіння територіальної громади земельна ділянка не вибуває.

Керівник Олександрійської окружної прокуратури направив до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що доводи відзиву щодо правомірності та пропорційності втручання прокурора у право власності відповідача спростовуються доводами позовної заяви. Звернення прокурора з даним позовом беззаперечно переслідує суспільний (публічний) інтерес. В даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом відповідача ОСОБА_1 , оскільки останній не позбавлений права повторно звернутися до органу місцевого самоврядування для отримання в оренду земельної ділянки в законний спосіб. З огляду на характер спірних правовідносин, не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності. Задоволення позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави.

Ухвалою суду 09.11.2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач прокурор Поташенко А.В. у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно поданої заяви просить суд справу розглянути без його участі, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Попельнастівської сільської ради у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву в якій просить справу розглянути без його участі, проти позовних вимог заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Олександрівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 09.06.2020 року № 374 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років загальною площею 0,7 га ріллі за адресою: АДРЕСА_1 , із земель сільськогосподарського призначення, в тому числі для ведення городництва.

Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років ОСОБА_1 для ведення городництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 5 рішенням Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 01.07.2021 року № 278 затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва (код КВЦПЗ-А 01.07) та передано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,7000 га ріллі (код КВЗУ 001.01) кадастровий номер 3520380400:53:000:0062, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Попельнастівської сільської ради в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно договору оренди землі від 01.09.2021 року, укладеного між орендодавцем Попельнастівською сільською радою Олександрійського району Кіровоградської області та орендарем ОСОБА_1 встановлено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення городництва, кадастровий номер земельної ділянки: 3520380400:53:000:0062, яка знаходиться на території Попельнастівської сільської ради загальною площею 0.7000 га. Відповідно до п. 7 Договору, договір укладено на 49 років. Згідно п. 8 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у сумі 1638,00 грн. Річна орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 1/12 частини річної орендної плати. Відповідно до п. 17 договору, підставою надання земельної ділянки в оренду є рішення сесії Попельнастівської сільської ради від 01.07.2021 року № 278.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 334409168 від 02.06.2023 року встановлено, що відносно земельної ділянки площею 0,7 га з кадастровим номером 3520380400:53:000:0062, яка належить Територіальній громаді Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, 22.09.2021 року здійснено запис про інше речове право за номером 44098178 право оренди земельної ділянки на строк 49 років відповідно до договору оренди землі від 01.09.2021 року, укладеного між Попельнастівською сільською радою та ОСОБА_1 .

Згідно з ч.1 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1статті 4ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.11ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ч. 1ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст.56ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятих 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів (далі Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Статтею 324ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Таким чином, з огляду на зазначені законодавчі положення, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (publicaffairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (статті 3, 8).

Крім того, з урахуванням статей1, 2, 6, 10 «Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (статті 140 Конституції України).

Відповідно до статті 2ЗУ «Промісцеве самоврядуванняв Україні» місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно із частиною 1 статті 10ЗУ «Промісцеве самоврядуванняв Україні» сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.

Положення статті 60ЗУ «Промісцеве самоврядуванняв Україні» встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі ст.ст. 12, 83, 122 ЗК України, ст.26ЗУ «Промісцеве самоврядуванняв Україні» належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до частини другої статті 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом «суд знає закони» під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання зайняття земельної ділянки комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, а отже порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку про належний та передбачений законом порядок звернення прокурора з відповідним позовом.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.1Земельного кодексуУкраїни земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі ст.3Земельного кодексуУкраїни земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно правовими актами.

Відповідно до ст.3Закону України«Про орендуземлі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Згідно ст. 36 Закону України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 36 Земельного кодексу України(з відповідними змінами), площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Відповідно до ст.116Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст.122Земельного кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіций, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.ч. 1, 12 ст.123Земельного кодексуУкраїни надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються, зокрема, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Згідно з п. 15 ст.123Земельного кодексуУкраїни підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до ст.125Земельного кодексуУкраїни право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст.126Земельного кодексуУкраїни право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст.155Земельного кодексуУкраїни у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ст.21Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як встановлено, в ході розгляду справи, на момент прийняття Олександрівською сільською радою Олександрійського району № 374 від 09.06.2020 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, діяла норми ст.36Земельного кодексуУкраїни у редакції, яка не передбачала обмеження розміру земельної ділянки.

Між тим, на момент ухвалення Попельнастівською сільською радою Олександрійського району, як правонаступником Олександрівської сільської ради Олександрійського району, рішення щодо затвердження проекту землеустрою, Законом № 1423-IXвід 28.04.2021 року, який набрав чинності 27.05.2021 року, були внесені зміни до ст. 36 Закону України, якими передбачено, що площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Таким чином, пункт 5 рішення Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області № 278 від 01.07.2021 року про передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення для городництва ОСОБА_1 ухвалено з порушенням вимог, передбачених ч. 1 ст. 36 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим, підлягає скасуванню.

Щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1, ч. 3ст.215ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно п.5 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 06листопада 2009року відповідно до статей 215 та 216ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.216ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно ч.1 ст.236Цивільного кодексуУкраїни нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно вимог ст.3 Закону України «Про оренду землі», об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За змістом ст.ст.13,15,16 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування). Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексомУкраїни або за результатами аукціону.

Вказані договори оренди складені в письмовій формі, мають усі суттєві умови, як передбачено Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ч.1 ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно підпункту в частини 3 ст.152Земельного кодексуУкраїни захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Оскільки, наявність рішення уповноваженого органу про надання земельної ділянки є обов`язковою передумовою укладення договору оренди землі, що перебуває у державній і комунальній власності, враховуючи, що рішення в частині передачі земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 , є незаконним і підлягає скасуванню, то, відповідно, і договір оренди землі, в силу вимог ст.ст.203, 215, 216 ЦК України, також підлягає визнанню недійсними.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації, суд приходить до наступного.

Статтею 2Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Статтею 5Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ч. 8 ст.18Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Частиною 1 ст.26вказаного Закону передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ч. 3 ст.26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 18.11.2020 року у справі №154/883/19.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 334409168 від 02.06.2023 року встановлено, що 22.09.2021 року зареєстровано договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 3520380400:53:000:0062, площею 0,7000 га, укладений між Попельнастівської сільською радою та ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право: 44098178, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2453826535080.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що дана позовна вимога є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 01.09.2021 року, укладеним між Попельнастівської сільською радою та ОСОБА_1 , яка була визнана судом обґрунтованою та задоволена, суд дійшов висновку про необхідність скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди земельної ділянки № 44098178 від 22.09.2021 року з одночасним припиненням права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3520380400:53:000:0062 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2453826535080).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд таким чином вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі,

Відповідно до ч. 1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжного інструкції № 1161 від 05.06.2023 року, при зверненні до суду прокурором було сплачено судовий збір у розмірі 8052,00 гривень, який, у зв`язку з повним задоволенням позову, підлягає стягненню з відповідачів у повному обсязі по 4026,00 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 13, 131-1 Конституції України, ст.ст. 36, 125, 155 ЗК України, ст.ст. 21, 203, 215, 216 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та припинення речового права на земельну ділянку - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати пункт 5 рішення Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області № 278 від 01.07.2021 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок в оренду для городництва строком на 49 років» щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 .

Визнати недійсним договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 0,7 га, укладений між Попельнастівською сільською радою Олександрійського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ: 04366293) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 01.09.2021 року (запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 44098178 щодо об`єкта нерухомого майна № 2453826535080).

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди земельної ділянки № 44098178 22.09.2021 року з одночасним припиненням права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3520380400:53:000:0062 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2453826535080).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) та Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (ЄДРПОУ: 04366293, адреса: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Попельнасте, вул. Соборна, 3) в рівних частках на користь Кропивницької обласної прокуратури (код отримувача за ЄДРПОУ: 02910025) по 4026,00 гривень судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 31 січня 2024 року.

Учасники справи:

позивач: Олександрійська окружна прокуратура Кіровоградської області, ЄДРПОУ 02910025), місцезнаходження: Кіровоградська обл., м.Олександрія, вул.Чижевського, 1-А;

відповідач: Попельнастівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області, ЄДРПОУ 04366293, місцезнаходження: Кіровоградська обл., Олександрійський район, с.Попельнасте, вул.Соборна, 3;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Т.В. Голосеніна