Ухвала

від 20.02.2024 по справі 757/7815/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7815/24-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Печерського районного суду міста Києва клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62023000000000961 від 02.11.2023 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

19.02.2024 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про накладення арешту на нерухоме та рухоме майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що перебуває у його власності, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, шляхом заборони розпорядження, а саме на: земельну ділянку з кадастровим номером 4824282000:07:000:0142, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2780664948242; автомобіль Toyota Land Cruiser Prado, 2004 року випуску, номер кузова VIN: НОМЕР_2 , право власності на який отримано на підставі договору дарування укладеного в ТСЦ № 4841/2023/4129998 від 28.10.2023.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

20 лютого 2024 року, до початку розгляду клопотання, стороною кримінального провадження, прокурором через канцелярію суду подане клопотання про розгляд клопотання у його відсутність, також, слідчим у заяві зазначено, що клопотання підтримує в повному обсязі, із підстав, наведених у ньому та просить слідчого суддю задовольнити вказане клопотання.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність не з`явившихся осіб, оскільки їх не прибуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, надходжу до наступних висновків.

Обґрунтовуючи вказане клопотання прокурор вважає, що Управлінням з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000961 від 02.11.2023 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 проходить військову службу в органах Служби безпеки України.

Наказом Служби безпеки України № 215-ОС/дск від 26.09.2023 старшого лейтенанта ОСОБА_5 призначено старшим оперуповноваженим Служби безпеки України.

Відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-XII від 23.12.1993 та Закону України «Про Службу безпеки України» № 2229-XII від 25.03.1992 (далі Закон № 2229-XII), Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, тобто відноситься до правоохоронного органу.

Відповідно до статті 20 Закону № 2229-XII на співробітників-військовослужбовців Служби безпеки України поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.

Проходячи військову службу ОСОБА_5 як військовослужбовець, відповідно до вимог статті 68 Конституції України, статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також статей 1 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Статтею 2 Закону № 2229-XII визначено, що на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Правову основу діяльності Служби безпеки України, згідно частини першої статті 3 Закону № 2229-XII, становлять Конституція України, цей Закон та інші акти законодавства України, відповідні міжнародні правові акти, визнані Україною.

Згідно зі статтями 28, 36 Закону № 2229-XII під час виконання покладених на військовослужбовців Служби безпеки України повноважень, ОСОБА_5 є представником влади, діє від імені держави та перебуває під її захистом.

Таким чином, в силу займаної посади ОСОБА_5 є працівником правоохоронного органу та постійно здійснює функції представника влади, а отже відповідно до статті 18 Кримінального кодексу України є службовою особою.

Однак, ОСОБА_5 , незважаючи на обізнаність із вищевказаними вимогами законодавства, обов`язком неухильного дотримання вищезазначених норм, здійснюючи функції представника влади, будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу, вчинив умисне корупційне кримінальне правопорушення, за наступних обставин.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, який того ж дня затверджено відповідним Законом України № 2102-IX, з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин строком на 30 діб.

Воєнний стан в Україні, який не припиняв своєї дії протягом 2022-2023 років та діє до теперішнього часу, неодноразово продовжено згідно із окремими Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України, що є загальнодоступною публічною інформацією.

Разом з тим, Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на території України.

Відповідно до пунктів 8, 9 цього Указу доручено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, організувати та забезпечити в установленому порядку здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України, а головам обласних державних адміністрацій забезпечити створення та роботу обласних, районних та міських медичних комісій.

Згідно із пунктом 3 Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Одним із конституційних прав громадян, щодо яких запроваджено обмеження, є гарантовані ст. 33 Конституції України право на свободу пересування та право вільно залишати територію України.

Такі обмеження насамперед стосувалися заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду з України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Застосовані обмеження ґрунтувалися на положеннях Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1997 (далі Правила перетинання державного кордону).

Зокрема, згідно з п. 26 Правил перетинання державного кордону у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Зазначена інформація із відповідними роз`ясненнями та переліком осіб, які мають право на виїзд за межі України, починаючи з 25.02.2022, неодноразово офіційно та публічно оприлюднена Державною прикордонною службою України на офіційному веб-порталі, доведена до відома всіх державних органів влади та місцевого самоврядування, а також оголошена в різноманітних засобах масової інформації для громадян України.

Повноваженнями щодо визначення придатності за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних наділені штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) військово-лікарські комісії (далі ВЛК) військових комісаріатів, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які діють згідно із Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 (далі Положення про ВЛК).

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі Положення про ТЦК), визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктами 8, 9, 11 Положення про ТЦК визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці тощо.

Пунктом 1.3 Положення про районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (далі Положення про РТЦКтаСП) визначено, що територіальні центри очолює начальник, який організовує діяльність територіального центру. Відповідно п. 9 Положення про РТЦКтаСП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам.

Відповідно до наказу Міністра оборони України № 610 від 21.11.2017 «Про тимчасове посвідчення військовозобов`язаного» та п. 3 Порядку виготовлення, видачі та знищення тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 14.12.2017 окремі службові особи РТЦК та СП уповноважені підписувати, засвідчувати гербовою печаткою та видавати тимчасові посвідчення військовозобов`язаним, які разом з іншим визнані призовними комісіями непридатними у мирний час, обмежено придатними у воєнний час до військової служби за станом здоров`я (до підтвердження цього рішення під час повторного медичного огляду).

Незважаючи на те, що згідно із ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» військовим посадовим особам Збройних Сил України забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, невстановлена службова особа ІНФОРМАЦІЯ_2 вирішила використати своє службове становище для вчинення протиправних дій, кінцевою метою яких було його особисте збагачення у незаконний корупційний спосіб.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_5 вступив у злочинну змову із невстановленою досудовим розслідуванням службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 та у них виник спільний злочинний умисел, спрямований на одержання від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США, за складання та видачу тимчасового посвідчення військовозобов`язаного на його ім`я, а також висновку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, ОСОБА_5 , реалізуючи вказаний злочинний умисел, діючи з метою подальшого складання та видачі тимчасового посвідчення військовозобов`язаного на ім`я ОСОБА_6 , а також висновку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , приблизно о 12 год. 20 хв. 20.10.2023, використовуючи месенджер Whatsapp відправив ОСОБА_6 повідомлення з проханням направити йому фотографії: паспорту громадянина України та документу щодо постановлення ОСОБА_6 на військовий облік.

Надалі, 22.11.2023 ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію спільного із невстановленою на даний час службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 , повідомив останньому про складення тимчасового посвідчення військовозобов`язаного на його ім`я, а також висновку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 та готовність передати вказані документи у разі сплати 2000 доларів США.

В подальшому, 15.02.2024 приблизно о 09 год. 10 хв., користуючись месенджером «WhatsApp», ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою із невстановленою на даний час службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомив ОСОБА_6 про місце передачі тимчасового посвідчення військовозобов`язаного на ім`я ОСОБА_6 , а також відповідного висновку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 в обмін на грошові кошти в сумі 2000 доларів США, а саме - будівлю кінотеатру «Батьківщина» за адресою: АДРЕСА_1 .

Через деякий час, приблизно о 10 год. цього ж дня, ОСОБА_5 , користуючись месенджером «WhatsApp», будучи обізнаним про способи та методи документування вчинення злочинів, з метою уникнення викриття їх протиправних дій працівниками правоохоронних органів, повідомив ОСОБА_6 про спосіб передачі грошових коштів в сумі 2000 доларів США та спосіб передачі ОСОБА_6 вищезазначених документів. Так, ОСОБА_5 , з метою уникнення особистої зустрічі із ОСОБА_6 , з метою конспірації своїх дій, залучив до протиправної діяльності ОСОБА_7 , яка не була обізнана у злочинних намірах ОСОБА_5 . Так, він помістив до конверту тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_4 від 17.10.2022 року з фотокарткою ОСОБА_6 та довідку №12514 військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , який залишив ОСОБА_7 для подальшої передачі ОСОБА_6 , яка в свою чергу була проінструктована про необхідність передачі вказаного конверту чоловіку, який прийде до закладу громадського харчування та відпочинку під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та також залишить конверт «для ОСОБА_8 ».

Діючи на виконання інструкцій ОСОБА_5 приблизно о 15 год. 15 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи у закладі громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: м. Миколаїв, вул. Маріупольська, 9 звернувся до ОСОБА_7 , яка діючи відповідно до вказівок ОСОБА_5 одержала від ОСОБА_6 конверт, в якому містилися грошові кошти в сумі 2000 доларів США та передала останньому конверт із документами Центрального РТЦКтаСП.

Після цього, залучена до вчинення протиправних дій ОСОБА_7 передала вказаний конверт із грошовими коштами через третю особу ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленою на даний час службовою особою Центрального РТЦКтаСП, перебуваючи у закладі громадського харчування «Карамель» за адресою: м. Миколаїв, вул. Маріупольська, 9, діючи з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_6 в якості неправомірної вигоди грошові кошти в сумі 2000 доларів США (згідно з курсом НБУ станом на 15.02.2024 становить - 76 346,8 грн.) за складання та видачу тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_4 від 17.10.2022 на ім`я ОСОБА_6 , а також довідки №12514 військово-лікарської Центрального РТЦКтаСП м. Миколаєва.

Після вчинення злочину 15.02.2024 ОСОБА_5 затримано працівниками ДБР в порядку ст. 208 КПК України.

16.02.2024 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджуються зібраними під час досудового розслідування матеріалами, а саме: протоколами допитів свідка ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_6 із листуванням між ним та ОСОБА_5 ; протоколом обшуку приміщення закладу громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: м. Миколаїв, вул. Маріупольська, 9, під час якого 15.02.2024 виявлено та вилучено грошові кошти, вручені напередодні ОСОБА_6 для проведення спеціального слідчого експерименту; протоколом обшуку помешкання ОСОБА_5 , під час якого виявлено напівзаповнений бланк довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я ОСОБА_6 , фотографії останнього; матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до інформації отриманої з Головного сервісного центру МВС за заявою: 1816211653 NZA:102381223 встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний код НОМЕР_1 , на праві власності з 28.10.202 належить автомобіль Toyota Land Cruiser Prado, 2004 року випуску, номер кузова VIN: НОМЕР_2 з державним номерним знаком НОМЕР_5 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 366079633 від 16.02.2024 за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824282000:07:000:0142, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2780664948242, право власності на який зареєстровано на підставі відомостей з ДЗК, серія та номер: 65754458, виданий 09.08.2023 Державним земельним кадастром.

Слідчий вказує, що відповідно до санкції статті, у разі засудження ОСОБА_5 за вчинення вказаного кримінального правопорушення, останньому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання або доходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Також санкцієюч.3ст.368 КК України передбачена конфіскація майна.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою конфіскації майна, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Таким чином, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 131, 132, 170173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62023000000000961 від 02.11.2023 про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт I. у кримінальному провадженні № 62023000000000961 від 02.11.2023 на нерухоме та рухоме майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що перебуває у його власності, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, шляхом заборони розпорядження, а саме на:

- земельну ділянку з кадастровим номером 4824282000:07:000:0142, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2780664948242;

- автомобіль Toyota Land Cruiser Prado, 2004 року випуску, номер кузова VIN: НОМЕР_2 , право власності на який отримано на підставі договору дарування укладеного в ТСЦ № 4841/2023/4129998 від 28.10.2023.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1