Рішення

від 14.10.2010 по справі 2-1139-10

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                 

                                        Справа №2-1139\10

                           Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    14 жовтня 2010 року.                             м.Тячів

    Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Розман М.М., при секретарі Цех Г.М. ,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором ,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Позовні вимоги мотивує тим , що  12 березня 2008 року між ВАТ « Державний ощадний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №29 , згідно до якого відповідачеві надано кредит в сумі 9000 гривні під заставу рухомого майна , а саме спальні «Росава», мякий уголок « Анжеліка» , що належать ОСОБА_1 згідно договору купівлі- продажу від 10 березня 2008 року з кінцевим терміном повернення 11 березня 2010 року і за користування кредитом встановлено плату в розмірі 25 % річних.

Однак, взяті на себе зобов’язання по кредитному договору відповідачка ОСОБА_1 не виконала , у зв’язку з чим їй було надіслано листи з пропозицією погасити заборгованість , які нею залишені без задоволення.

Станом на 1 жовтня 2010 року заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 19 226.59 гривень.

Просить суд стягнути з відповідачки на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» 19 226.59 гривень заборгованості за кредитним договором.

Представник ВАТ «Державний ощадний банк України» в судовому засіданні позов підтримав посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позов задовольнити.

    Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала і пояснила , що насправді вона ніякий кредит не отримувала і меблі не купляла , а тільки підписала кредитний договір , договір застави і договір купівлі-продажу на прохання ПП ОСОБА_2 , якій необхідні були кошти і якій фактично і вони були перераховані. В той час остання була її роботодавцем , хоч трудова угода і не оформлялася , і запевнила її , що своєчасно погасить кредит. Після надходження письмових претензій з банку вона неодноразово зверталася з цього приводу до сім’ї ОСОБА_2 , але безрезультатно.

Дослідивши всі обставини справи, суд вважає, що позов підставний і в судовому засіданні доведений.

    В судовому засіданні встановлено, що 12 березня 2008 року між сторонами ВАТ « Державний ощадний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №29 , згідно до якого відповідачці ОСОБА_1 надано кредит в сумі 9000 гривні під заставу рухомого майна , а саме спальні «Росава», мякий уголок « Анжеліка» , що належать ОСОБА_1 згідно договору купівлі- продажу від 10 березня 2008 року з кінцевим терміном повернення 11 березня 2010 року і за користування кредитом встановлено плату в розмірі 25 % річних.

В п. 1.3 підписаного сторонами кредитного договору №29 від 12 березня 2008 року зазначено , що кредит надається шляхом перерахування коштів з кредитного рахунку на поточний рахунок продавця товару ПП ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу , укладеного між позичальником та продавцем товару від 10 березня 2008 року.

Факт перерахування позивачем кредитних коштів в сумі 9000 гривень на рахунок ПП ОСОБА_2  стверджується платіжним дорученням № 900071 від 12.03.2010 року.

    Згідно до ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

А згідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач взяті на себе зобов’язання по кредитному договору не виконав і відповідно до розрахунку заборгованості по кредиту, заборгованість відповідача перед банком станом на 1 жовтня 2010 року становить 19226.59 гривень.

    Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити і стягнути з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»               19226.59 гривень.

    Судові витрати покласти на відповідача.

    Керуючись ст.ст. 4 , 10 , 11 , 169, 202-203, 209, 213-215 ЦПК України , ст. 526, 530, 1048-1050 ЦК України,  суд ,

Р  І  Ш  И  В:

    Позов задовольнити.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України «  19226 ( дев’ятнадцять тисяч двісті двадцять шість) гривень 59  копійок заборгованості за кредитним договором , 192 гривні 27 копійок сплаченого судового збору та 120 гривень сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня його оголошення.

                        Головуючий:                                                                        М.М.Розман