Рішення

від 26.02.2024 по справі 567/642/22

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/642/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2024 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

при секретарі - Пономаренко Р.А.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ТОВ"ЗахідАгро",ТОВ "Західнаагровиробнича компанія"про скасуваннярішення державногореєстратора таусунення перешкодв користуванніземельною ділянкою

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ТОВ "Захід Агро", ТОВ "Західна агровиробнича компанія", в якому просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши ТОВ "Західна агровиробнича компанія" повернути їй земельну ділянку з кадастровим номером 5624287100:06:003:0023, площею 4,2634 га, яка знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області) та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення: 41562187 від 12.06.2018; номер запису про інше речове право: 17310843 щодо державної реєстрації права оренди ТОВ "Західна агровиробнича компанія" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:003:0023.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що їй на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5624287100:06:003:0023, площею 4,2634 га, із цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства.

Зазначає, що в лютому 2022 року з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що на належну їй земельну ділянку за ТОВ "Західна агровиробнича компанія" зареєстровано право оренди, при цьому жодних договорів між нею і ТОВ "Західна агровиробнича компанія" не укладалося.

Вказує, що між нею та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" наявний спір про право оренди на земельну ділянку, належну їй, оскільки додаткової угоди до договору оренди щодо передачі земельної ділянки вона не підписувала, її умов не погоджувала та на укладення такої угоди нікого не уповноважувала.

Посилаючись на те, що ТОВ "Західна агровиробнича компанія" користується земельною ділянкою без відповідної правової підстави, просить повернути її та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, належної їй.

Ухвалою суду від 14.06.2022 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, встановлено строки для подання заяв по суті справи.

В поданому суду відзиві на позовну заяву відповідач ТОВ "Західнаагровиробнича компанія" позов не визнав, заперечив проти позову та просив у його задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що право оренди на належну позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 5624287100:06:003:0023 зареєстровано за ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на підставі договору оренди землі від 01.04.2015 із внесеними згідно додаткової угоди від 20.12.2017 змінами. Факт реєстрації права оренди на вказану земельну ділянку підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наданих позивачем разом з позовом.

Вобґрунтування запереченьпроти позовувідповідач такожвказує нате,що протягомдії договоруоренди землі,із змінами,внесеними додатковоюугодою,вони фактичновиконувалися,позивач отримувалавід відповідачаорендну плату,та сплатавідповідачем орендноїплати спростовуєдоводи позивачащодо непідписання неювищевказаної додатковоїугоди додоговору оренди,що вказуєна те,що цейправочин неюпідтверджувався.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в поданій на адресу суду заяві позовні вимоги підтримав в повному об`ємі та просить позов задовольнити. Розгляд спарив просить здійснювати в його відсутності та відсутності позивача.

Представники відповідачів повторно в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що відповідачі були належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Суд, розглянувши справу відповідно до ст. 274 ЦПК України, за правилами спрощеного позовного провадження, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5624287100:06:003:0023, площею 4,2634 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Острозької МТГ Рівненського району Рівненської області (колишня Сіянцівська сільська рада Острозького району Рівненської області), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.02.2022.

Позивачка стверджує, що зазначену земельну ділянку в 2015 році передала в оренду для ТОВ "Захід Агро", та не заперечує що укладала договір оренди зазначеної земельної ділянки від 01.04.2015. Водночас заперечує факт укладення додаткової угоди до вказаного договору оренди землі від 20.12.2017, за якою орендарем земельної ділянки стало ТОВ "Західна агровиробнича компанія".

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.02.2022 №299707850 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:003:0023,площею 4,2634га, вбачається, що державним реєстратором Мирогощанської сільської ради Дубенського району Рівненської області Балакірева О.О, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.06.2018, індексний номер рішення 41562187 (номер запису про інше речове право 17310843) зареєстровано право оренди вищевказаної земельної ділянки за ТОВ "Західна агровиробнича компанія", орендодавцем якої вказано позивача ОСОБА_1 та підставою для реєстрації права оренди такої земельної ділянки зазначено додаткову угоду до договору оренди землі від 20.12.2017.

Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, а згідно з ст. 90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст. 124ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ст. 16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 407ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися чужою земельною ділянкою, яка належить особі на праві приватної власності, можливо на праві оренди, підставою для якої є відповідний договір оренди.

Звертаючись до суду з позовом про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації за відповідачем її оренди, позивач обґрунтовувала позовні вимоги тим, що вона не підписувала та не укладала додаткової угоди до договору оренди землі з новим орендарем, а тому вважала, що не було її волевиявлення на укладення цього правочину.

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч4 ст.202 ЦК України).

Відповідно до законодавчого визначення, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, особисті підписи сторін договору є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми такого договору, наявність таких підписів зазвичай має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За ч. 1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 46, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 6.216.24 постанови від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц зазначає, що у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1. 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд не бере до уваги докази, шо одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Сторонами не заперечується факт укладення між позивачем та ТОВ "Захід Агро" договору оренди земельної ділянки в 2015 році.

Позивач не був позбавлений можливості надати суду висновок почеркознавчої експертизи на доведення непідписання нею додаткової угоди до договору оренди землі від 20.12.2017, однак ні позивач ні її представник не підтримали своє клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи, що є її правом відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України, оскільки учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, при вирішенні справи суд приймає зазначені докази як належні та допустимі, оскільки, незважаючи на те, що позивач заперечила підписи від її імені в додатковій угоді до договору оренди, однак їхї укладення не спростовано нею шляхом проведення почеркознавчої експертизи.

Отже, матеріали справи не містять беззаперечних доказів, які б свідчили, що оспорюванан додаткова угода до договору оренди землі підписана не позивачем, а іншою особою.

Водночас, стверджуючи, що додаткова угода між сторонами не укладалась та не підписувалась, позивач повинна доводити не лише те, що вона не підписувала додатковий договір (як окремий документ), а й не укладала такий договір (тобто тут двосторонні правочини як результат домовленості двох сторін, спрямованої на встановлення певних цивільних прав та обов`язків), відповідно що між сторонами не виникли правові відносини з договору оренди землі, оскільки позивач не виявила своєї волі на укладення такого правочину. Натомість відповідач має доводити виникнення між сторонами правовідносин з договору оренди землі, виконання такого договору сторонами внаслідок досягнення домовленості з приводу користування земельними ділянками орендодавців.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постанові від 01.02.2023 у справі №530/130/21, згідно якої Верховний Суд наголосив на тому, що для встановлення факту укладення чи неукладення договорів оренди землі важливим є не тільки і не стільки встановлення відповідності підпису позивача на тексті договору, а важливим є встановлення наявності чи відсутності самого волевиявлення сторони на укладення відповідного договору. Наявність чи відсутність волевиявлення може доводитись різними доказами, в тому числі доказами, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору.

На спростування доводів ОСОБА_1 про те, що додаткову угоду №б/н від 20.12.2017 (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі від 01.04.2015 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:003:0023, вона не укладала, відповідач надав до суду докази визнання позивачем факту укладення договору, зокрема, копію платіжного доручення №9111224356 від 23.09.2021 про перерахування ОСОБА_1 на рахунок коштів у сумі 10019,35 грн. в рахунок орендної плати по договору оренди землі за 2021 рік.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що зазначені відомості містять дані, що орендна плата сплачувалась саме ТОВ "Західна агровиробнича компанія", а не ТОВ "Захід Агро".

Оскільки ОСОБА_1 отримувала від нового орендаря ТОВ "Західна агровиробнича компанія" орендну плату, фактично між сторонами виникли та тривалий час існували правові відносини з договору оренди землі.

Зазначені докази вказують на те, що між сторонами існували договірні відносини, що свідчить про наявність волевиявлення позивача на укладення спірної додаткової угоди від 20.12.2017 до договору оренди землі, незважаючи на заперечення нею факту підписання цього правочину.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку про те, що між сторонами укладалась додатка угода до договору оренди землі, а тому відсутні підстави для повернення земельної ділянки, оскільки такий договір укладено на 7 років.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При вирішенні спору суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, що виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством.

Також згідно постанови Верховного Суду від 26.04.2023 у справі №192/1903/19 Верховний Суд дійшов висновку, що якщо договір хоч і не був укладений, але виконувався його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність, і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позивач ОСОБА_1 отримувала від відповідача ТОВ "Західна агровиробнича компанія" орендну плату, а останній користувався земельною ділянкою позивача, тобто умови додаткової угоди від 20.12.2017 фактично виконувалися, що свідчить про волевиявлення позивача на укладення цієї угоди та на встановлення відносин оренди з відповідачем. Оскільки умови додаткової угоди фактично виконувалися, то вказана додаткова угода не може бути визнана неукладеною, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки в позові ОСОБА_1 до ТОВ "Захід Агро", ТОВ "Західна агровиробнича компанія" про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено, то заходи забезпечення позову по даній справі слід скасувати.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 141, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до "ТОВ "Захід Агро" (місце знаходження: с.Тесів Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 32843893), ТОВ "Західна агровиробнича компанія" (місце знаходження: м.Дубно пров. Центральний,1 Рівненської області, ЄДРПОУ 41099127) про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити.

Скасувати захід забезпечення позову у виді заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:003:0023, площею 4,2634 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Острозької МТГ (колишньої Сіянцівської сільської ради).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.