Постанова

від 21.02.2024 по справі 916/3391/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3391/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" Колісник Б.О.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" Проніна В.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.10.2023, прийняту суддею Рогою Н.В., м. Одеса, повний текст складено 18.10.2023,

у справі №916/3391/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ"

про стягнення 453 460,75 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 453460,75 грн, з яких: 72237,98 грн пені, 117386,98 грн 48% річних, 6657,33 грн інфляційних втрат та 257178,46 грн штрафу.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 28.08.2023 відкрито провадження у справі №916/3391/23.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.09.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" (вх.№33192/23 від 25.09.2023) про відмову від позову; закрито провадження у справі №916/3391/23; зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" з державного бюджету судовий збір у розмірі 3400,96 грн, сплачений відповідно до квитанції №220669099 від 01.08.2023.

05.10.2023 до місцевого господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" про ухвалення додаткового рішення б/н від 03.10.2023 (вх.№2-1496/23 від 05.10.2023), в якій останнє просило стягнути на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24000 грн.

Вказана заява мотивована тим, що відповідачем у зв`язку з розглядом даної справи в місцевому господарському суді були понесені судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у сумі 24000 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 у справі №916/3391/23 (суддя Рога Н.В.) задоволено вищенаведену заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" витрати на правничу допомогу у розмірі 24000 грн.

Дана ухвала обґрунтована тим, що заявлені до стягнення витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" на професійну правничу допомогу є розумними, обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що пов`язані з розглядом даної справи, у зв`язку з чим мають бути компенсовані відповідачу за рахунок позивача.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 у справі №916/3391/23 в частині стягнення з позивача 24000 грн, відмовити у задоволенні заяви відповідача в цій частині та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на неспівмірності розміру заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу з часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом таких послуг та складністю останніх, адже фактично вся надана Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" правова допомога у даній справі зведена до написання простого за юридичним змістом відзиву на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості вже були предметом розгляду в іншій справі (№916/244/20). Крім того, апелянт зазначає про те, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу фактично складає гонорар за повноцінне представництво сторони під час розгляду справи з неодноразовими судовими засіданнями та з подальшим ухваленням рішення по суті спору, між тим у даній справі мала місце добровільна відмова Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" від позову.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 05.12.2023 (вх.№3501/23/Д3 від 06.12.2023) Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ", посилаючись її безпідставність та необґрунтованість, просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 у справі №916/3391/23 без змін. Зокрема, відповідач зауважує на тому, що відмова Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" від позову у даній справі не спростовує факту надання Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" професійної правничої допомоги у вигляді складання процесуальних документів, участі у судовому розгляді справи та збору доказів в обґрунтування своїх заперечень, а реальність відповідних витрат відповідача, розмір яких повністю відповідає критерію співмірності, підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією про сплату вартості вказаної правової допомоги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В. від 20.11.2023 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, а в подальшому ухвалою суду від 11.12.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 у справі №916/3391/23 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 17.01.2024 об 11:00.

Між тим, з огляду на оголошення повітряної тривоги, судове засідання у справі №916/3391/23, призначене на 17.01.2024 об 11:00, не відбулося, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 призначено справу №916/3391/23 до розгляду на 21.02.2024 об 11:00.

У судовому засіданні 21.02.2024, проведеному в режимі відеоконференції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" апеляційну скаргу підтримав; представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" висловив заперечення проти її задоволення.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" ("Клієнт") та адвокатом Проніною Валерією Миколаївною ("Адвокат") укладено договір про надання правової допомоги №05-05/2/2020 (далі договір №05-05/2/2020 від 05.05.2020), відповідно до пункту 1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень представляє інтереси Клієнта в судах, в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику (підпункт 2.1.2, 2.1.3 пункту 2.1 договору №05-05/2/2020 від 05.05.2020).

В силу пунктів 3.1-3.5 договору №05-05/2/2020 від 05.05.2020 розмір оплати правової допомоги, що надається Адвокатом, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами додатковими угодами до цього договору. За домовленістю сторін, крім оплати правової допомоги , визначеної пунктом 3.1 договору, може бути встановлено обов`язок Клієнта сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить Клієнту суд "гонорар успіху". Факт надання послуг підтверджується актом наданих послуг. В акті вказується обсяг наданої Адвокатом правової допомоги та її вартість. Акт наданих послуг вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання Клієнт не надав Адвокату письмові аргументовані заперечення на акт. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку.

За умовами пункту 5.1 договору №05-05/2/2020 від 05.05.2020 цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань.

06.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" та адвокатом Проніною Валерією Миколаївною укладено додаткову угоду №1 до договору №05-05/2/2020 від 05.05.2020, згідно з пунктом 1 якої Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання з надання Клієнту правової допомоги у розгляді справи №916/3391/23, що слухається у Господарському суді Одеської області (позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315", відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ"), в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

У пункті 2 додаткової угоди №1 від 06.09.2023 до договору №05-05/2/2020 від 05.05.2020 узгоджено наступний розмір оплати праці Адвоката при наданні правової допомоги: 1) вивчення та аналіз документів, наданих Клієнтом 1000 грн за одну годину; 2) підготовка, складання процесуальних документів до суду першої інстанції 5000 грн за одну годину; 3) ознайомлення з матеріалами справи 1000 грн за одну годину; участь у судовому засіданні в суді першої інстанції 2000 грн.

Згідно з пунктами 3, 4 додаткової угоди №1 від 06.09.2023 до договору №05-05/2/2020 від 05.05.2020 оплата узгодженої сторонами суми послуг здійснюється Клієнтом після підписання відповідного акту наданих послуг протягом 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку. Оплата узгодженої сторонами суми послуг здійснюється Клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок адвоката, реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату правової допомоги.

02.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" та адвокатом Проніною Валерією Миколаївною було підписано без зауважень акт наданих послуг б/н, відповідно до якого на виконання додаткової угоди №1 від 06.09.2023 до договору №05-05/2/2020 від 05.05.2020 Адвокат передав, а Клієнт прийняв наступні послуги: вивчення та аналіз документів, наданих Клієнтом (кількість витраченого часу 1 година; вартість однієї години/послуги 1000 грн; загальна вартість 1000 грн); підготовка, складання відзиву до Господарського суду Одеської області (кількість витраченого часу 4 години; вартість однієї години/послуги 5000 грн; загальна вартість 20000 грн); ознайомлення з матеріалами справи №916/244/20 (кількість витраченого часу 1 година; вартість однієї години/послуги 1000 грн; загальна вартість 1000 грн); участь у судовому засіданні 28.09.2023 (вартість однієї години/послуги 2000 грн; загальна вартість 2000 грн). Загальна вартість послуг складає 24000 грн.

На підставі вищенаведеного акту наданих послуг б/н від 02.10.2023 до додаткової угоди №1 від 06.09.2023 до договору №05-05/2/2020 від 05.05.2020 адвокат Проніна Валерія Миколаївна виставила Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" рахунок №СФ-000001 від 03.10.2023, який був оплачений відповідачем, про що свідчить копія платіжної інструкції №3205 від 03.10.2023 на суму 24000 грн.

Відзив на позовну заяву у справі №916/3391/23 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" підписаний адвокатом Проніною Валерією Миколаївною, яка діяла на підставі ордеру серії ВН №1281571 від 07.09.2023.

У судовому засіданні у даній справі в місцевому господарському суді, яке відбулося 28.09.2023, представництво інтересів відповідача забезпечувала адвокат Проніна Валерія Миколаївна, що підтверджується протоколом відповідного судового засідання.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Сукупний аналіз норм процесуального закону, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, а саме: статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 цього Кодексу, оскільки вказана норма є спеціальною.

В силу частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Водночас Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак, очевидно, що під цими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому вони визначаються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин (постанова Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №925/1372/21).

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 27.07.2023 у справі №921/171/17-г/16.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (постанова Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №922/2017/17).

Крім того, "необґрунтовані дії позивача" не тотожні поняттю "необґрунтований позов", адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка/які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору позов.

Вказана позиція відображена в постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №910/5911/22.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2023 до місцевого господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" б/н від 24.09.2023 (вх.№33192/23 від 25.09.2023) про відмову від позову у справі №916/3391/23.

Подання вищенаведеної заяви про відмову від позову зумовлене тим, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" у даній справі ґрунтуються на неіснуючому праві вимоги за договором поставки №47-ІЗ від 28.03.2019, набутому позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас", яке відмовилося від свого права вимоги за вказаним договором, а в подальшому ввело позивача в оману, передавши йому неіснуюче право.

Зазначена відмова Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" від позову була прийнята судом, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.09.2023 провадження у справі №916/3391/23 було закрито.

Колегія суддів зауважує на тому, що ситуація, за якої є неможливими оцінка та фактичне існування ознак недобросовісності, зловживання чи незаконності в діях позивача, що зумовили його відмову від позову та подальше закриття провадження у справі, не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист у рамках ініційованого позивачем судового спору.

У випадку закриття провадження у справі з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом), не є необхідними такі ознаки, як недобросовісність, зловживання чи незаконність, оскільки законодавець у такому випадку чітко визначив інший термін "необґрунтованість", який є відмінним від наведених, а, заявляючи про відмову від позову, позивач усвідомлює ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням ним таких процесуальних дій, в тому числі передбачених частиною п`ятою статті 130 цього Кодексу.

Відмова від позову є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач не міг передбачити, і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати. При цьому самим фактом звернення до суду з заявою про відмову від позову позивач визнав передчасність пред`явлення позову до відповідача, а, отже, необґрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з подібною правовою позицією Верховного Суду, яка міститься в постановах від 16.02.2023 у справі №917/243/22 та від 15.09.2021 у справі №902/136/21.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За умовами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

В силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу приписів частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 та від 01.09.2021 у справі №910/13034/20.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №923/1121/17 також вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" до суду першої інстанції було подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу б/н від 15.10.2023 (вх.№36469/23 від 16.10.2023). Вказане клопотання мотивоване тим, що заявлена відповідачем до стягнення у даній справі сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною, а також не відповідає критеріям розумності та співмірності.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справах "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, враховуючи частини п`яту-сьому, дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.

Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а тому відповідно до вимог чинного процесуального закону цілком достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.06.2021 у справі №922/2987/20, від 18.05.2021 у справі №923/121/20, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18.

Крім того, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Відтак, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.

При цьому чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.06.2021 у справі №906/698/20.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в суді першої інстанції та розміру останніх Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" було надано низку документів, а саме: копії договору про надання правової допомоги №05-05/2/2020 від 05.05.2020, укладеного між відповідачем та адвокатом Проніною Валерією Миколаївною, разом з додатковою угодою №1 від 06.09.2023 до нього; складеного на виконання даного договору (з урахуванням додаткової угоди) акту наданих послуг б/н від 02.10.2023; рахунку №СФ-000001 від 03.10.2023 на суму 24000 грн; платіжної інструкції №3205 від 03.10.2023 на суму 24000 грн, а також ордер серії ВН №1281571 від 07.09.2023, виданий на представництво адвокатом Проніною Валерією Миколаївною інтересів відповідача в Господарському суді Одеської області.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до вищенаведених документів вартість правничої допомоги, наданої відповідачу у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції, складає 24000 грн.

Проаналізувавши опис послуг, які наведені в акті наданих послуг б/н від 02.10.2023 до додаткової угоди №1 від 06.09.2023 до договору №05-05/2/2020 від 05.05.2020, апеляційний господарський суд зазначає про те, що відображена в ньому інформація про характер наданих адвокатом послуг повністю відповідає матеріалам справи (зокрема, відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" на позов, поданий в межах розгляду справи №916/3391/23, підписаний адвокатом Проніною Валерією Миколаївною, яка також брала участь у судовому засіданні в суді першої інстанції, що відбулося 28.09.2023, та ознайомилася з матеріалами справи №916/244/20, про що свідчать докази, додані до вказаного відзиву на позовну заяву).

Посилання апелянта на те, що заявлена відповідачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу фактично складає гонорар за повноцінне представництво сторони під час розгляду справи з неодноразовими судовими засіданнями та з подальшим ухваленням рішення по суті спору колегією суддів оцінюються критично, оскільки відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, який міститься у відзиві Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" на позов, сума гонорару, яка була визначена з урахуванням очікувань відповідача на вирішення спору між сторонами у даній справі по суті, тобто з ухвалення судового рішення про задоволення або відмову у задоволенні позову, складала 40000 грн, у той час як, врахувавши відмову позивача від позову, відповідач обґрунтовано заявив до стягнення майже у двічі меншу суму (24000 грн).

Твердження скаржника про те, що заявлена до стягнення сума витрат відповідача на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та співмірності, відхиляються апеляційним господарським судом з підстав їх необґрунтованості, оскільки на підтвердження вказаних доводів скаржником не надано належних у розумінні процесуального закону доказів, натомість зазначені твердження фактично ґрунтуються на нічим не підтверджених припущеннях позивача.

Судом апеляційної інстанції також не приймаються до уваги доводи апелянта стосовно того, що вся надана Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" правова допомога у даній справі зведена до написання простого за юридичним змістом відзиву на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості вже були предметом розгляду в іншій справі (№916/244/20), адже відповідні судження позивача є оціночними та суб`єктивними, натомість зміст поданого відповідачем відзиву на позовну заяву свідчить про те, що він обґрунтований не лише посиланнями на результати розгляду справи №916/244/20, а також й іншими запереченнями проти позовних вимог (зокрема, відсутністю у позивача права вимоги; неукладеністю договору між позивачем та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"), при цьому поданню даного відзиву передувала підготовка доказової бази та опрацювання практики суду касаційної інстанції щодо відступлення права вимоги (відзив містить посилання на правові позиції Верховного Суду).

Враховуючи вищевикладене, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" на правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на обсяг виконаних робіт та документальне підтвердження відповідачем вказаних витрат у сумі 24000 грн, беручи до уваги, що зазначена сума є розумною та не має надмірний характер (становить майже 5% від суми боргу, заявленої до стягнення з відповідача у даній справі, і узгоджується з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат), Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" б/н від 03.10.2023 (вх.№2-1496/23 від 05.10.2023) і, відповідно, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" на користь відповідача зазначеної суми витрат на професійну правничу допомогу.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" б/н від 03.10.2023 (вх.№2-1496/23 від 05.10.2023).

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення заяви відповідача про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-315" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 у справі №916/3391/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.02.2023.

Головуючий суддя С.В. Таран

СуддяК.В. Богатир

СуддяЛ.В. Поліщук