Постанова

від 20.02.2024 по справі 911/2732/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. Справа№ 911/2732/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.11.2023

у справі № 911/2732/23 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Білоцерківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто"

про визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки

за участю представників:

від прокуратури: Батюк І.В.

від позивача: не з`явилися

від відповідача: Шевченко Г.М.

від третіх осіб: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.11.2023 заяву заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі № 911/2732/23 задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Міськбуд БЦ" та іншим особам здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138, яка розташована за адресою: м. Біла Церква, вул. Вадима Гетьмана (Спартаківська), 3.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявником наведені обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав держави в особі Білоцерківської міської ради у разі задоволення позову, оскільки вчинення дій щодо продовження забудови спірної земельної ділянки, у випадку невжиття запропонованих прокурором заходів забезпечення позову можуть утруднити та/або взагалі унеможливити захист і поновлення у межах цього судового провадження інтересів держави у разі задоволення позову, що вимагатиме ініціювання нових судових процесів для відновлення прав держави, адже завершення будівництва вказаних об`єктів, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності на них у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, позаяк з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано цей позов, виникне необхідність ініціювання іншого позову - про знесення незаконно побудованих об`єктів, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем.

Не погодившись з ухвалою, ТОВ "Міськбуд БЦ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права (ст.ст. 2, 11, 136, 137, 139, 140, 177, 182, 185, 236 ГПК України) та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 16.11.2023 у справі № 911/2732/23 та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову.

За твердженням скаржника, наданий прокурором доказ (протокол огляду від 03.11.2023) є неналежним та не підтверджує доводи прокурора про те, що на земельній ділянці відповідачем проводяться будівельні роботи.

Скаржник наполягає, що доводи прокурора ґрунтуються виключно на припущеннях щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.

Крім того, на думку скаржника, ухвала про забезпечення позову винесена з порушенням вимог ГПК України поза межами підготовчого засідання (провадження), з порушенням ст. 137 та 139 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Міськбуд БЦ" на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.11.2023 у справі № 911/2732/23, справу призначено до розгляду на 06.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 розгляд справи було відкладено на 20.02.2024.

В судове засідання представники позивача та третіх осіб не з`явилися, хоч про день та час розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів з огляду на тривалість апеляційного провадження визнала за можливе здійснити розгляд справи за відсутні представників вказаних учасників судового процесу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Представник прокуратури в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, наполягаючи на відсутності визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно із ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали оскарження, заступником керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради на розгляд господарського суду передано позов до ТОВ "Міськбуд БЦ" про визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що договір оренди вчинено всупереч вимог земельного законодавства без обов`язкового проведення продажу права оренди на земельних торгах. Тому перебування спірної земельної ділянки у володінні ТОВ "Міськбуд БЦ" прокурор вважає незаконним.

14.11.2023 до Господарського суду Київської області від заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Міськбуд БЦ" та іншим особам здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:04:018:0138, яка розташована за адресою: м. Біла Церква, вул. Вадима Гетьмана (Спартаківська), 3.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що, згідно із протоколом огляду від 03.11.2023 у кримінальному провадженні № 120231110300002136, при огляді спірної земельної ділянки, візуально виявлено котлован по боках якого є насипи піску, по центру котловану лежать близько 10 бетонних стовпів.

За доводами прокурора, будівництво на спірній земельній ділянці, яка передана в оренду з порушенням земельного законодавства, є порушенням прав територіальної громади, тому подальше вчинення дій спрямованих на будівництво багатоквартирного будинку, до вирішення спору по суті у цій справі, може призвести до більш істотного порушення прав та інтересів держави в особі Білоцерківської міської ради, що у свою чергу унеможливить ефективний захист прав та інтересів, за захистом яких звернувся прокурор.

На переконання заявника, наведені обставини дають підстави стверджувати про те, що невжиття судом відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів держави в особі Білоцерківської міської ради.

За положеннями статей 136, 137 ГПК України заходи забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Предметом позову у цій справі є вимога немайнового характеру про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання відповідача повернути державі в особі Білоцерківської міської територіальної громади зазначену земельну ділянку.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до положень ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням (ч. 3 ст. 140 ГПК України). У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін (ч. 4 ст. 140 ГПК України).

Положення ч. 2 ст. 136, 140 ГПК України спростовують доводи скаржника щодо неприпустимості забезпечення позову поза межами підготовчого засідання (провадження).

Відповідно до п. 1 - 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Беручи до уваги немайновий характер спору, в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а суд мав застосовувати та досліджувати таку підставу вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, прокурор послався виключно на візуально виявлені при огляді спірної земельної ділянки котлован (по боках якого є насипи піску, а по центру котловану лежать близько 10 бетонних стовпів) та на власні припущення можливості здійснення відповідачем будівництва багатоквартирного будинку.

Проте, на підтвердження власних доводів щодо необхідності забезпечення позову прокурором не було надано суду жодних доказів можливості здійснити відповідачем будівництва на спірній земельній ділянці (дозвільні документи, декларації тощо) до закінчення розгляду справи № 911/2732/23. Не було надано також доказів на підтвердження вчинення відповідачем або іншими особами дій по забудові спірної земельної ділянки чи/або залученню інвесторів для її забудови.

За встановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що подана заява про вжиття заходів забезпечення позову містить обґрунтовані мотиви та посилання на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний був здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з позовом про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Апеляційний господарський суд, дослідивши та перевіривши подані заявником документи, дійшов висновку про відсутність зв`язку між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, спроможність таких заходів забезпечити справедливий та ефективний захист порушених прав, адже, заявник зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду у разі задоволення позову та встановлення незаконності використання спірної земельної ділянки.

Тобто, заявлені заходи забезпечення позову, а саме заборона будь-кому вчиняти будь-які підготовчі, будівельні, демонтажні чи земельні роботи на спірній земельній ділянці, не є обґрунтованими, адекватними, та такими, що відповідають предмету спору, враховуючи встановлені обставини справи. Заявник не навів достатніх доводів, які б свідчили, що невжиття таких заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав територіальної громади міста чи держави.

Таким чином, на переконання колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність передбачених ст. 136, 137 ГПК України правових підстав для забезпечення позову обраним заявником способом не відповідає приписам чинного законодавства та встановленим обставинам.

З огляду на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвала Господарського суду Київської області від 16.11.2023 у справі № 911/2732/23 підлягає скасуванню.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не вирішує спір по суті заявлених позовних вимог, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд БЦ" на ухвалу Господарського суду Київської області від 16.11.2023 у справі № 911/2732/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 16.11.2023 у справі № 911/2732/23 скасувати.

3. Заяву Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі № 911/2732/23 залишити без задоволення.

4. Матеріали оскарження № 911/2732/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.02.2024.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко