Ухвала

від 26.02.2024 по справі 947/5809/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

справа № 947/5809/24

провадження № 2/947/2295/24

УХВАЛА

про передачу справи до іншого суду

26.02.2024 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Літвінова І.А., ознайомившись з матеріалами цивільної справи № 947/5809/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі про зняття заборони з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі про зняття заборони з нерухомого майна.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи справі присвоєно єдиний унікальний номер 947/5809/24, головуючим визначено суддю Літвінову І.А.

На цій стадії судового провадження суддею не встановлено підстав для самовідводу, визначених статтями 36, 37 ЦПК України.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя дійшов висновку, що цивільну справу № 947/5809/24 належить направити за підсудністю до іншого суду з наступних підстав.

Параграфом 3 глави 2 ЦПК України врегульовані питання територіальної юрисдикції (підсудності) позовів, що пред`являються в порядку цивільного судочинства.

Приписами ч. 2 ст. 30 ЦПК України визначено, зокрема, що позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (виключна підсудність).

Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Верховний суд у постанові від 10.10.2019 року у справі № 61-14226 св19 вказав на те, що у разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватись правила виключної підсудності.

У своїй постанові від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосовування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені статтями 27-29 ЦПК України.

Предметом позову у даній справі є зняття заборони з нерухомого майна.

З урахуванням наведеного, позов ОСОБА_1 повинен розглядатися за правилами виключної підсудності.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10 квітня 2019 року у справі 638/1988/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18.

Позивач просить скасувати відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме, частини квартири АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Приморського району м. Одеси та знаходиться в межах юрисдикції Приморського районного суду м. Одеси.

З огляду на викладене, цивільна справа № 947/5809/24 відноситься до територіальної юрисдикції Приморського районного суду м. Одеси.

У пунктах 1, 2 та 36 постанови №3 Пленуму «Про деякі питання визначення юрисдикції та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, щоКонституцією Українизакріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), астаттею 18ЗаконуУкраїнивід 07липня2010року№2453-VI«Просудоустрійі статуссуддів» (даліЗакон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням нормКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(РИМ, 4.XI.1950, даліКонвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно достатті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону №2453-VI).

Вирішуючи питання про прийняття до провадження справ, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція- це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

Отже, згідноКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Київський районний суд м. Одеси не повноважний розглядати цивільну справу

№ 947/5831/24.

У відповідності до частини другої статті 30 ЦПК України справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі про зняття заборони з нерухомого майна підсудна Приморському районному суду м. Одеси.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Керуючись ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 30, ст.ст. 31, 187 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Передати цивільнусправу №947/5809/24за позовноюзаявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ;адреса місцяпроживання: АДРЕСА_2 )до Приморського відділудержавної виконавчоїслужби умісті Одесі(кодЄДРПОУ:41404999;місцезнаходження:65023,м.Одеса,вул.Пастера,58) прозняття заборониз нерухомогомайна - до Приморського районного суду м. Одеси.

Передачу справи здійснити на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала можебути оскарженав апеляційномупорядку протягомп`ятнадцяти днівз дняодержання копіїцієї ухвали.

Учасник справи, якому ухвала судуне булавручена удень їїскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Літвінова І. А.