Постанова

від 26.02.2024 по справі 910/13274/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2024 р. Справа№ 910/13274/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року

у справі №910/13274/23 (суддя Бондарчук В. В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого

про стягнення 74 740,73 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 74 740,73 грн, у тому числі: 55 043,34 грн - основного боргу, 16 902,91 грн - інфляційних втрат та 2 794,48 грн - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №540171-01 від 07.02.2020 року та №540171-01 від 11.02.2021 року, в результаті чого у останнього утворилася основна заборгованість за отриману теплову енергію та заборгованість за прострочення виконання зобов`язання з оплати за отриману теплову енергію, поставлену Комунальним підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" за період з 01.10.2020 по 30.06.2023 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задоволено. Стягнуто з Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 55043,34 грн основного боргу, 2 794,48 грн 3% річних, 16 902, 91 грн інфляційних втрат та 2 684,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року та ухвалити нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за твердженням скаржника, суд першої інстанції не врахував інформацію відповідача про те, що сторони у додатковій угоді від 29.12.2021 року відобразили фактичні обсяги поставки теплової енергії та відповідно, її ціну з урахуванням оплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку.

Факт повного розрахунку за договорами від 07.02.2020 року, від 11.02.2021 року та відсутність заборгованості за ними, підтверджується складеними позивачем актами звіряння взаєморозрахунків за постачання теплової енергії за період 10.2021 - 04.2023 та за період 10.2021 - 07.2023, підписаним як позивачем так і відповідачем, в якому станом на 01.2022 відсутня кредиторська заборгованість. Дані акти звіряння складалися за новим особовим рахунком відповідача який був відкритий позивачем у 2022 році та не стосується вищевказаних договорів.

Крім того, на доказ наявності у відповідача заборгованості за поставлену у 2020 році теплову енергію позивачем надав до суду акт приймання-передавання товарної продукції від 31.12.2020 року №12/2020-540171-01 за грудень 2020 року на суму 17001,12 грн. Але відповідачеві у ЦОК був наданий інший Акт: від 22.12.2020 року №1509/540171-01 на суму 15626,29 грн. Саме цей акт був оплачений відповідачем. Вказаного акту позивач на розгляд суду не надавав.

Водночас, скаржник зауважив, що суд проігнорував той факт, що новий особовий рахунок відповідача був відкритий позивачем у 2022 році та не стосується договору від 11.02.2021 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 року витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13274/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

14.12.2023 року на виконання вимог вищезазначеної ухвали до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/13274/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у справі №910/13274/23. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

08.01.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Так, представник позивача зауважив, що умовами відповідних договорів не передбачено обов`язок позивача будь-яким способом направляти відповідачу розрахункові документи. Відповідно до п. 3 додатку № 4 до договорів замовник щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42 - облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки замовник повертає в ЦОК; акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру.

Крім того, за твердженням представника позивача твердження скаржника про відсутність повідомлення про наявну заборгованість не відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи документам.

Разом з цим, скаржник помилково вважає, що наявність актів звіряння взаєморозрахунків за послуги з постачання теплової енергії (ТЕ) за особовим рахунком № НОМЕР_1 підтверджують відсутність заборгованості за поставлену, відповідно для умов договорів від 07.02.2020 року та від 11.02.2021 року, теплову енергію за особовим рахунком №540171-01.

Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в Гкал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в облікових картках споживача за його обліковим записом №540171-01.

При цьому, представник позивача, зокрема зазначив, що факт укладання відповідних договорів та факт споживання теплової енергії скаржник не заперечує, натомість повної оплати не здійснив, доказів повної оплати не надав.

13.01.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник скаржника, зокрема зазначив, що спроби представників Бібліотеки отримувати облікові картки в ЦОК за спожиту теплову енергію успіхів не мають, так як, за усною інформацією працівників ЦОК, облікові картки спожитої щомісячної енергії споживачам, що ведуть діяльність/знаходяться у вбудованих приміщеннях при отриманні платіжної документації на руки не видаються. Зважаючи на те, що орендоване приміщення бібліотеки по пров. Леопольда Ященка, 4 не мають окремого теплового вузла (існує лише один загально будинковий тепловий вузол з одним лічильником), ЦОК відмовляє у видачі облікових карток фактичного споживання теплової енергії.

06.02.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до якого представник позивача, зокрема наголошує, що додаткова угода по договору від 11.02.2021 року укладена між сторонами 29.12.2021 року та відповідно до п. 3 додаткової угоди «Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення». Тобто фактично умови договору від 11.02.2021 року, щодо зменшення обсягів постачання теплової енергії та відповідно зменшення вартості поставленої теплової енергії, діють з 29.12.2021 року по 31.12.2021 року.

Крім того, твердження скаржника, що ним нібито виконані зобов`язання за договором від 07.02.2020 року та від 11.02.20201 року, не відповідають умовам укладених між сторонами договорів та наявним у матеріалах справи документам.

При цьому, за твердженням представника позивача скаржником не було надано жодного акту звіряння розрахунків за теплову енергію та жодної облікової картки за обліковим записом №540171-01 за спірний період (з жовтня по грудень 2021 року),

Разом з цим, скаржником не надано жодного доказу відмови від видачі актів приймання-передавання товарної продукції за листопад 2021 року (повний місяць) та за грудень 2021 року, облікових карток, актів звіряння розрахунків за теплову енергію, рахунків-фактури за спірний період.

Позивач наголошує на тому, що відповідач жодного разу не звертався до позивача стосовно відмови у видачі: актів приймання-передавання товарної продукції, облікових карток , актів звіряння розрахунків за теплову енергію, рахунків-фактури за спірний період, інформації щодо обсягів споживання теплової енергії, тарифів, здійснених нарахувань за спожиту теплову енергію, тощо, однак здійснював часткові оплати.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача зауважив, що скаржник свідомо вводить в оману суд, надаючи неповну інформацію, та помилково зазначає про відсутність заборгованості.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2020 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (учасник) та Національною бібліотекою України імені Ярослава Мудрого (замовник) було укладено договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №540171-01, відповідно до якого учасник зобов`язався поставити замовнику товар, зазначений в п. 1.2. договору, а замовник - прийняти і оплатити товар, в порядку і строки згідно з цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування товару ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»: 0930000-8 «Пара, гаряча вода та пов`язана продукція» (теплова енергія, яка постачається в приміщення за адресою: м. Київ, пров. Жуковського, 4). Товар за цим договором постачається замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Згідно з п. 1.3. договору в редакції додаткової угоди від 28.12.2020 року, теплова енергія поставляється замовнику у кількості 50,1815 Гкал, згідно з додатком 1 до цього договору.

Обсяги закупівлі товару (теплова енергія у гарячій воді/пар) можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.4. договору).

Пунктом 3.1. договору в редакції додаткової угоди від 28.12.2020 року встановлено, що ціна цього договору становить 60 822,52 грн без ПДВ, крім того ПДВ сумою 12 164,50 грн, разом з ПДВ 72 987,02 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору, розрахунки проводяться щомісяця: шляхом оплати замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред`явлення учасником рахунку на оплату товару або після підписання сторонами акта приймання-передавання товарної продукції за звітний період згідно з додатком 4; шляхом попередньої оплати, яка здійснюється на підставі п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» у термін до 01 числа звітного періоду у розмірі згідно з додатком № 1 до договору.

Згідно п. 4.3. договору до рахунку на оплату товарної продукції учасником додаються: облікові картки за звітний період, акти приймання-передавання товарної продукції за звітний період та акти звіряння розрахунків на звітну дату.

Сторони у п. 5.1. договору погодили, що строк (термін) поставки товарів до 31.12.2020 року.

Відповідно до п. 6.3.1. договору учасник зобов`язаний постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у період його дії.

Згідно п. 10.1. договору останній договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами підписані додатки до цього договору.

Так, відповідно до п. 4 додатку № 1 до цього договору, дата зняття замовником показників приладів обліку - по 22 число звітного місяця; надання звіту у ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42 - не пізніше 25 числа. При відсутності звіту у встановлений термін, розрахунок здійснюється згідно договірних навантажень.

Згідно п. 3 додатку № 4 до цього договору, замовник щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42:

- облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період;

- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки замовник повертає в ЦОК на вул. Волоська, 42);

- акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру.

Відповідно до додатку № 3 до договору розрахунки із замовником за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №540171-01, відповідно до умов якого учасник зобов`язався поставити замовнику товар, зазначений в п. 1.2. договору, а замовник - прийняти і оплатити товар, в порядку і строки згідно з цим договором.

Згідно з п. 1.2. договору, найменування товару ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»: 09320000-8 «Пара, гаряча вода та пов`язана продукція» (теплова енергія, яка постачається в приміщення за адресою: м. Київ, пров. Жуковського, 4). Товар за цим договором постачається замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Відповідно до п. 1.3. договору в редакції додаткової угоди від 29.12.2021, теплова енергія поставляється замовнику у кількості 41,0973 Гкал, згідно з додатком 1 до цього договору.

Обсяги закупівлі товару (теплова енергія у гарячій воді/пар) можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.4. договору).

Пунктом 3.1. договору в редакції додаткової угоди від 29.12.2021 року встановлено, що ціна цього договору становить 59 749,17 грн без ПДВ, крім того ПДВ сумою 11 949,83 грн, разом з ПДВ 71 699,00 грн.

Згідно п. 4.2. договору, розрахунки проводяться щомісяця: шляхом оплати замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред`явлення учасником рахунку на оплату товару або після підписання сторонами акта приймання-передавання товарної продукції за звітний період згідно з додатком 4; шляхом попередньої оплати, яка здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» у термін до 01 числа звітного періоду у розмірі згідно з додатком № 1 до договору.

До рахунку на оплату товарної продукції учасником додаються: облікові картки за звітний період, акти приймання-передавання товарної продукції за звітний період та акти звіряння розрахунків на звітну дату (п. 4.3. договору).

Сторони у п. 5.1. договору погодили, що строк (термін) поставки товарів до 31.12.2021 року.

Відповідно до п. 6.3.1. договору учасник зобов`язаний постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у період його дії.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1. договору).

Крім того, між сторонами були підписані додатки до цього договору.

Відповідно до п. 4 додатку № 1 до цього договору, дата зняття замовником показників приладів обліку - по 22 число звітного місяця, надання звіту у ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42 - не пізніше 25 числа. При відсутності звіту у встановлений термін, розрахунок здійснюється згідно договірних навантажень.

Згідно п. 3 додатку № 4 до цього договору, замовник щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42:

- облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період;

- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки замовник повертає в ЦОК на вул. Волоська, 42);

- акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру.

Розрахунки із замовником за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку (додаток № 3 до договору).

Отже, відповідно до умов договорів постачання теплової енергії здійснюється до Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого за особовим рахунком №540171-01 за адресою: місто Київ, провулок Василя Жуковського (назву змінено на провулок Леопольда Ященка), будинок 4.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до реєстру оплат відповідачем були здійснені наступні платежі:

- 20.11.2020 року сплачено 7097,17 грн, з призначенням платежу «теплова енергія за 10.20р.», тобто відповідно до здійсненого нарахування за жовтень 2020 року;

- 18.12.2020 року сплачено 10199,70 грн, з призначенням платежу «теплова енергія за 11.20р.», тобто відповідно до здійсненого нарахування за листопад 2020 року;

- 23.12.2020 року сплачено 15626,29 грн, з призначенням платежу «теплова енергія за 12.20р.», згідно акту №1509/540171-01 від 22.12.2020 року, що не відповідає здійсненому нарахуванню за грудень 2020 року;

- у січні 2021 року платежі відсутні, при нарахуванні у розмірі 19829,42 грн;

- 25.02.2021 року сплачено 19829,42 грн, з призначенням платежу «теплова енергія за 01.21р.», тобто відповідно до здійсненого нарахування за січень 2021 року;

- 25.03.2021 року сплачено 22327,82 грн, з призначенням платежу «теплова енергія за 02.21р.», тобто відповідно до здійсненого нарахування за лютий 2021 року;

- 14.04.2021 року сплачено 15504,73 грн, з призначенням платежу «теплова енергія за 03.21р.», тобто відповідно до здійсненого нарахування за березень 2021 року;

- 28.05.2021 року сплачено 5444,16 грн, з призначенням платежу «теплова енергія за 04.21р.», тобто відповідно до здійсненого нарахування за квітень 2021 року;

- 18.11.2021 року сплачено 7249,43 грн, з призначенням платежу «теплова енергія за 10.21р.», тобто відповідно до здійсненого нарахування за жовтень 2021 року;

- 29.11.2021 року сплачено 1343,44 грн, з призначенням платежу «теплова енергія на 10.11.21р.», тобто відповідачем оплачена заборгованість станом на 10.11.2021 року.

При цьому, матеріали справи містять акти приймання передавання товарної продукції, зокрема за листопад 2021 року від 30.11.2021 року №11/2021-540171-01 на суму 24304,97 грн та від 31.12.2021 року №12/2021-540171-01 за грудень 2021 року на суму 30738,37 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем належним чином виконувались умови за договорами про постачання теплової енергії у гарячій воді, що не заперечується скаржником.

Проте відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання з оплати за поставлену теплову енергію в гарячій воді не виконував, зокрема, оплату здійснював з порушенням встановленого договором строку та не у повному обсязі, внаслідок чого перед КП «Київтеплоенерго» станом на 01.01.2022 року виникла заборгованість за поставлену теплову енергію у гарячій воді за листопад 2021 року в сумі 24 304,97 грн та за грудень 2021 року в сумі 30 738,37 грн, що разом складає 55043,34 грн.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основним обов`язком споживача теплової енергії є в тому числі додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 4.2. договору №540171-01 від 07.02.2020 року, розрахунки проводяться щомісяця: шляхом оплати замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред`явлення учасником рахунку на оплату товару або після підписання сторонами акта приймання-передавання товарної продукції за звітний період згідно з додатком 4; шляхом попередньої оплати, яка здійснюється на підставі п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» у термін до 01 числа звітного періоду у розмірі згідно з додатком № 1 до договору.

Крім того, відповідно до п. 4.2. договору №540171-01 від 11.02.2021 року, розрахунки проводяться щомісяця: шляхом оплати замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред`явлення учасником рахунку на оплату товару або після підписання сторонами акта приймання-передавання товарної продукції за звітний період згідно з додатком 4; шляхом попередньої оплати, яка здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 року №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» у термін до 01 числа звітного періоду у розмірі згідно з додатком № 1 до договору.

Як було встановлено вище, відповідач за поставлену теплову енергію у листопаді та грудні 2021 року не розрахувався, внаслідок чого перед позивачем виникла заборгованість в сумі 55 043,34 грн.

При цьому, з наданого відповідачем відзиву вбачається, що скаржник не заперечує, що не оплатив поставлену позивачем теплову енергію за листопад та грудень 2021 року, оскільки акти приймання передавання товарної продукції за листопад 2021 року від 30.11.2021 на суму 24 304,97 грн та за грудень 2021 року від 31.12.2021 на суму 30 738,37 грн не отримував, водночас зазначає про виконання сторонами своїх зобов`язань за спірними договорами у повному обсязі станом на 27.10.2021 року включно.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження відповідача щодо повного розрахунку за договором від 11.02.2021 року.

У свою чергу, судова колегія відзначає, що поведінка відповідача має ознаки суперечливої поведінки.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максиміconcedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Принцип добросовісності це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав.

Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.

Разом з цим, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника про відсутність обов`язку з оплати за поставлену теплову енергію у листопаді та грудні 2021 року з посиланням на неотримання актів приймання-передавання товарної продукції, оскільки умовами п. 3 додатку № 4 до договорів саме на відповідача покладено обов`язок щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки замовник повертає в ЦОК на вул. Волоська, 42); акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру.

Твердження скаржника, що спроби представників Бібліотеки отримувати облікові картки в ЦОК за спожиту теплову енергію успіхів не мають, так як, за усною інформацією працівників ЦОК, облікові картки спожитої щомісячної енергії споживачам, що ведуть діяльність/знаходяться у вбудованих приміщеннях при отриманні платіжної документації на руки не видаються. Зважаючи на те, що орендоване приміщення бібліотеки по пров. Леопольда Ященка, 4 не мають окремого теплового вузла (існує лише один загально будинковий тепловий вузол з одним лічильником), ЦОК відмовляє у видачі облікових карток фактичного споживання теплової енергії, є необґрунтованими та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що на доказ наявності у відповідача заборгованості за поставлену у 2020 році теплову енергію позивачем надав до суду акт приймання-передавання товарної продукції від 31.12.2020 року №12/2020-540171-01 за грудень 2020 року на суму 17001,12 грн. Але відповідачеві у ЦОК був наданий інший Акт: від 22.12.2020 року №1509/540171-01 на суму 15626,29 грн. Саме цей акт був оплачений відповідачем, вказаного акту позивач на розгляд суду не надавав, колегія суддів відзначає наступне.

Так, акт від 22.12.2020 року №1509/540171-01 на суму 15626,29 грн було видано розрахунково, тобто станом на дату видачі, а не на звітний період (за грудень 2020 року). Натомість, позивачем до позовної заяви було надано акт від 31.12.2020 року №12/2020-540171-01 за грудень 2020 року на суму 17001,12 грн за звітний період.

Крім того, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що факт повного розрахунку за договорами від 07.02.2020 року, від 11.02.2021 року та відсутність заборгованості за ними, підтверджується складеними позивачем актами звіряння взаєморозрахунків за постачання теплової енергії за період 10.2021 - 04.2023 року та за період 10.2021 - 07.2023 року, підписаним як позивачем так і відповідачем, в якому станом на 01.2022 рік відсутня кредиторська заборгованість. Дані акти звіряння складалися за новим особовим рахунком відповідача який був відкритий позивачем у 2022 році та не стосується вищевказаних договорів, з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, між позивачем та відповідачем були укладені договори про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за особовим рахунком №540171-01, що є ідентичним номеру договорів.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 року №1198, встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і тепловою організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

З 01.01.2022 року у зв`язку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг, відповідачу надається послуга з постачання теплової енергії за індивідуальним договором з постачання теплової енергії, який є договором приєднання, а нарахування за спожиту послугу з постачання теплової енергії проводяться за о/р НОМЕР_1 .

Тобто, позивачем до позовної заяви були надані акти звіряння розрахунків за теплову енергію за обліковим записом №540171-01, тоді, як відповідачем надані копії актів звіряння взаєморозрахунків за послуги з постачання теплової енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 за договором приєднання з 01.01.2022 року, які не зазначають заборгованість за обліковим записом №540171-01 у спірний період.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги твердження позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що скаржником не надано жодного доказу відмови від видачі актів приймання-передавання товарної продукції за листопад 2021 року (повний місяць) та за грудень 2021 року, облікових карток, актів звіряння розрахунків за теплову енергію, рахунків-фактури за спірний період.

Так, відповідач жодного разу не звертався до позивача стосовно відмови у видачі: актів приймання-передавання товарної продукції, облікових карток , актів звіряння розрахунків за теплову енергію, рахунків-фактури за спірний період, інформації щодо обсягів споживання теплової енергії, тарифів, здійснених нарахувань за спожиту теплову енергію, тощо, однак здійснював часткові оплати.

Крім того, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції не врахував інформацію відповідача про те, що сторони у додатковій угоді від 29.12.2021 року відобразили фактичні обсяги поставки теплової енергії та відповідно, її ціну з урахуванням оплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку, оскільки як вбачається з додатку № 1 до договору від 11.02.2021 року обсяги поставки теплової енергії та відповідно, її ціна, встановлені орієнтовно (наявний в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 року у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 року у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18

Враховуючи вищевикладене у сукупності, на переконання колегії суддів докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування. Факт порушення відповідачем умов договору підтверджений матеріалами справи та ним не спростований.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення суми боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді в сумі 55 043,34 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 794,48 грн та інфляційних втрат у розмірі 16 902,91 грн, колегія суддів відзначає наступне.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 року у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, що базою для нарахування є сума боргу яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеній у Постанові від 07.08.2019 року у справі №905/1302/18.

Разом з цим, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Обґрунтовуючи доводи своїх вимог, позивач надав суду детальний розрахунок суми відсотків річних та інфляційних втрат за період з 01.10.2020 року по 30.06.2023 року з урахуванням часткових оплат.

Суд апеляційної інстанції перевіривши правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку сум інфляційних втрат та 3% річних вважає його арифметично вірним.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 794,48 грн 3% річних та 16 902, 91 грн інфляційних втрат.

Твердження скаржника про неповне встановлення обставин справи, які мають значення для справи, та неправильною оцінкою доказів колегія суддів не визнає переконливими доводами.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що мотиви апеляційної скарги Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що враховуючи приписи ст. 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, розгляд даної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у справі №910/13274/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у справі №910/13274/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/13274/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич