Постанова

від 20.02.2024 по справі 910/19449/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. Справа№ 910/19449/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Полякова Б.М.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

представника ТОВ "Хладопром" адвоката Лузана О.С.,

представника АТ "Полтавахолод" адвоката Мітіна Д.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 22.12.2023 (суддя Босий В.П.)

у справі № 910/19449/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром"

про забезпечення позову до подання позовної заяви,

особи, які можуть отримати статус учасників справи: Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (відповідач), Акціонерне товариство "Полтавахолод" (відповідач),

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хладопром" (далі - Заявник, Хладопром, ТОВ "Хладопром") звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просило забезпечити позов шляхом заборони Державній організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - УКРНОІВІ) до набрання рішенням суду у даній справі законної сили вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг будь-які зміни, що стосуються правового статусу знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" НОМЕР_2 від 15.03.2004, в тому числі, але не обмежуючись, щодо передання прав на знак для товарів і послуг за вказаним свідоцтвом повністю або частково та здійснювати пов`язані з цим публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Заява мотивована тим, що Хладопром має намір звернутись до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Полтавахолод" (далі - АТ "Полтавахолод") про визнання недійсним свідоцтва України НОМЕР_2 від 15.03.2004 на торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_1" та зобов`язання УКРНОІВІ внести відомості про визнання недійсним такого свідоцтва до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, зобов`язати повідомити про це у офіційному бюлетені "Промислова власність".

Необхідність забезпечення позову обґрунтована вчиненням АТ "Полтавахолод" та фізичною особою ОСОБА_1 , який є кінцевим бенефіціарним власником АТ "Полтавахолод", активних дій з передачі прав на торговельну марку один одному з метою створення штучних умов для зміни підсудності спору щодо визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку.

Так, під час розгляду господарської справи № 910/12099/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром" Акціонерного товариства "Полтавахолод" про визнання недійсним свідоцтва України НОМЕР_2, відповідач передав право власності на торговельну марку за Свідоцтвом України на користь ОСОБА_1 , що призвело до закриття провадження у справі за ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020.

В подальшому, під час розгляду цивільної справи Печерського районного суду м. Києва № 757/12885/20-ц за позовом Хладопрому та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром" до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва № НОМЕР_2 від 15.03.2004 та свідоцтва № НОМЕР_1 від 10.12.2018 на торговельні марки, відповідач ОСОБА_1 передав права на спірну торговельну марку за свідоцтвом № НОМЕР_2 від 15.03.2004 на користь АТ "Полтавахолод".

Вказані дії ОСОБА_1 та АТ "Полтавахолод" підтверджуються даними з офіційного сайту УКРНОІВІ та свідчать про систематичну, штучну зміну підсудності справ щодо визнання недійсним свідоцтва № НОМЕР_2 від 15.03.2004. Невжиття ж заходів забезпечення позову істотно ускладнить та унеможливить ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі № 910/19449/23 визнано зловживанням процесуальними правами подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Хладопром" заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви; заяву Хладопрома про забезпечення позову до подання позовної заяви повернуто заявнику; застосовано до Хладопрома заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в сумі п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 13420 грн; стягнуто з Хладопрому в дохід Державного бюджету України штраф у сумі 13420 грн.

Визнаючи подання заяви про забезпечення позову зловживанням процесуальними правами, суд першої інстанції виходив з того, що Хладопром неодноразово звертався до суду з аналогічними заявами, зокрема, 05.12.2023 (відмовлено у задоволенні ухвалою від 07.12.2023), 13.12.2023 (відмовлено у задоволенні ухвалою від 14.12.2023), 15.12.2023 (відмовлено у задоволенні ухвалою від 18.12.2023), 19.12.2023 (відмовлено у задоволенні ухвалою від 19.12.2023).

Дана заява подана вп`яте, а її текст повністю збігається із раніше поданими заява про забезпечення позову до його подання, що свідчить, на переконання суду першої інстанції, про свідоме вчинення Хладопромом дій, направлених на маніпулювання автоматизованою системою розподілу справ між суддями, оскільки заявник свідомо та систематично подає однакові за текстом заяви про забезпечення позову і в задоволенні таких заяв чотири рази було відмовлено, ухвали про відмову в задоволенні заяв ТОВ "Хладопром" про забезпечення позову набрали законної сили та не були оскаржені в апеляційному порядку.

Крім того, встановивши обставини звернення до суду вперше із заявою про забезпечення позову 05 грудня 2023 року, невиконання обов`язку з подання позовної заяви протягом десятиденного строку, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у Хладопрому наміру захищати свої права в порядку, передбаченому приписами Господарського процесуального кодексу України, та визнав такі дії заявника як зловживання процесуальними правами.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хладопром" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2023, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/19449/23, розгляд справи призначено на 19.09.2023.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції в порушення ч. 3 ст. 138 ГПК України дійшов помилкового висновку про обов`язок подання позовної заяви протягом десяти днів із моменту звернення із заявою про забезпечення позову, оскільки десятиденний строк на подання позовної заяви до суду, на переконання скаржника, встановлюється законодавцем не з моменту подання заяви про забезпечення позову до подання позову, а з моменту вжиття заходів забезпечення позову, тобто задоволення відповідної заяви заявника.

Також, за доводами скаржника, помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність наміру захищати свої права, позаяк звернення із заявами про забезпечення позову до подання позову в порядку передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України свідчать саме про намір захистити свої права від штучної зміни власником свідоцтва НОМЕР_2 від 15.03.2004 підсудності спору з огляду на обставини у справах №№ 910/12099/17, 757/12885/20-ц.

Скаржник зазначає, що оскарження ухвал суду про відмову у забезпеченні позову не призводить до запобігання порушення прав внаслідок зміни власника торговельної марки з огляду на тривалі строки апеляційного розгляду, при цьому неодноразове звернення із відповідними заявами про забезпечення позову не може бути визнано зловживанням процесуальними правами з огляду на правову позицію Верховного Суду у постанові від 20.08.2020 у справі № 50з-20.

Додатково скаржник зазначив, що ухвали, на які здійснив посилання суд першої інстанції, прийняті за неповного дослідження безпосередньо заяв Хладопрому про забезпечення позову до подання позову та норм матеріального права, які регулюють питання переходу права власності на знак для товарів і послуг та підстав за яких можна вважати, що власником знака для товарів і послуг стала та чи інша особа.

Також, скаржник не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що подання заяв про забезпечення позову до подання позову є вчиненням дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, оскільки:

вимоги ГПК України не містять заборони щодо подання заяв про забезпечення позову до подання позову тільки один раз;

вимогами ГПК України не встановлено імперативної заборони подання заяв про забезпечення позову до подання позову, які мають в обов`язковому порядку суттєво відрізнятися одна від одної;

подання відповідних заяв не суперечить завданню господарського судочинства та не можуть вважатися зловживанням процесуальними правами, з огляду на дії відповідачів по зміні підсудності судових спорів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/19449/23, розгляд справи призначено на 20.02.2024.

15.01.2024 АТ "Полтавахолод" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити ухвалу від 22.12.2023 у справі № 910/19449/23 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати покласти на Хладопром.

За доводами АТ "Полтавахолод" що на момент розгляду заяви про забезпечення позову Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЛАДОПРОМ" було вже подано шість ідентичних заяв. По чотирьох з них було відмовлено за безпідставністю. Ще одна станом на 22.12.2023 знаходилась на розгдляді судді Бондаренко-Легких Г.П. Всі без виключення заяви про забезпечення позову містять фактично ідентичний текст. Жодна з ухвал про відмову у забезпеченні позову в апеляційному порядку не оскаржувалась (за виключенням ухвали у справі № 910/19449/23).

На переконання АТ "Полтавахолод" така кількість поданих ідентичних заяв про забезпечення позову свідчить про свідоме вчинення ТОВ «Хладопром» дій, направлених на маніпулювання автоматизованою системою розподілу справ між суддями, оскільки останнє свідомо та систематично подавало однакові заяви про забезпечення позову, щодо яких судом вже неодноразово вирішувалось питання щодо можливості забезпечення позову з огляду на викладені в заявах факти, про що було постановлено відповідні ухвали суду про відмову у вжитті заходів забезпечення позову.

Апелянт безпідставно посилається на правові висновки Верховного суду викладені у постанові від 20.08.2020 у справі №50з-20 та намагається преконати суд апеляційної інстанції, що Господарський суд міста Києва дійшов висновку про заборону повторного звернення до суду із заявою про забезпечення у справі № 910/19449/23 і тому визнав дії апелянта зловживанням процесуальними правами. Проте, суд першої інстанції визнаючи подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Хладопром» заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви визнано зловживанням процесуальними правами таких висновків не робив.

За текстом, що містить постанова на яку посилається апелянт зазначено: "Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у цій справі (№50з-20) зазначив, що у пункті 1 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин. Разом з тим наведена норма чи будь-яка інша норма Господарського процесуального кодексу України не містить імперативної заборони подавати клопотання (заяви) для вирішення питання за відсутності інших підстав або нових обставин, а лише надає можливість суду визнати такі дії зловживанням процесуальними правами залежно від конкретних обставин, і, що важливо для конкретної цієї ситуації, - за умови якщо таке питання вже вирішено судом". Отже, Висновки на які посилається Апелянт "вирвані" з загального контексту мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 23.04.2020 у цій справі №50з-20.

За висновком АТ "Полтавахолод", суд першої інстанції, визнаючи зловживанням процесуальними правами подання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, дотримався відповідного висновку Верховного Суду про застосування статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

19.02.2024 через електронний кабінет у системі ЄСІТС (зареєстровано в суді 20.02.2024) Хладопром подав клопотання про долучення доказів, а саме відповіді УКРНОІВІ № 302/2802-06-24 від 23.01.2024 на адвокатський запит, в якій міститься інформація, яка додатково підтверджує, що власником Свідоцтва НОМЕР_2 від 15.03.2004 в період подання ТОВ "Хладопром" заяв про забезпечення позову та прийняття ухвал, на які здійснює посилання відповідач-2, було виключно АТ "Полтавахолод".

19.02.2024 через електронний кабінет у системі ЄСІТС (зареєстровано в суді 20.02.2024) АТ "Полтавахолод" подало клопотання про долучення доказів, а саме:

лист УКНОІВІ від 08.01.2024 стосовно свідоцтва № НОМЕР_2 ;

рішення УКНОІВІ від 03.01.2024 р. № 32273, про публікацію в бюлетені "Промислова власність" та внести до Державного реєстру свідоцтв України на торгівельні марки відомості;

повідомлення про внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України на торгівельні марки;

виписки з Державного реєстру свідоцтв України на торгівельні марки щодо свідоцтва № НОМЕР_2 від 15.03.2004 станом на 03.01.2024;

клопотання/заяви ТОВ "Хладопром" про залишення первісного позову без розгляду по справі 757/12885/20-ц.

Колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні вказаних клопотань про приєднання доказів відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки подані сторонами документи є новими доказами, відповідно не були та не могли бути предметом розгляду та оцінки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, пояснення учасників справи, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20 грудня 2023 року Хладопром звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просив забезпечити позов шляхом заборони УКРНОІВІ до набрання рішенням суду у даній справі законної сили вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг будь-які зміни, що стосуються правового статусу торговельної марки за Свідоцтвом на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" НОМЕР_2 від 15.03.2004, в тому числі, але не обмежуючись, щодо передання прав на знак для товарів і послуг за вказаним свідоцтвом повністю або частково та здійснювати пов`язані з цим публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Хладопром неодноразово зверталось до суду з аналогічними заявами, зокрема, 05.12.2023 (відмовлено у задоволенні ухвалою від 07.12.2023), 13.12.2023 (відмовлено у задоволенні ухвалою від 14.12.2023), 15.12.2023 (відмовлено у задоволенні ухвалою від 18.12.2023), 19.12.2023 (відмовлено у задоволенні ухвалою від 19.12.2023).

Тексти всіх поданих ТОВ "Хладопром" заяв є ідентичними. Всі ухвали про відмову в задоволенні заяв ТОВ "Хладопром" про забезпечення позову набрали законної сили та не були оскаржені в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

З аналізу наведеної норми процесуального закону належить дійти висновку про обов`язок заявника звернутись з відповідним позовом протягом десятиденного строку після подання заяви про забезпечення позову. При цьому, на нормою частини 13 статті 145 ГПК України, неподання заявником позовної заяви згідно з вимогами ч. 3 ст. 138 ГПК України є підставою для скасування судом заходів забезпечення позову, що вжиті судом до подання позовної заяви.

З огляду на наведене колегія суддів, погоджуючись із судом першої інстанції, відхиляє як помилкові доводи апеляційної скарги про те, що десятиденний строк на подання позовної заяви до суду встановлюється законодавцем не з моменту подання заяви про забезпечення позову до подання позову, а з моменту вжиття заходів забезпечення позову, тобто задоволення відповідної заяви заявника.

Тобто, в даному випадку, суд першої інстанції правильно застосував норму ч. 3 ст. 138 ГПК України, оскільки вказаною нормою встановлений процесуальний обов`язок подати позовну заяву протягом десяти днів, незалежно від результатів розгляду заяви судом - вжиття заходів забезпечення позову або відхилення заяви.

Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у справі №50з-20 зазначив, що у пункті 1 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин. Разом з тим наведена норма чи будь-яка інша норма Господарського процесуального кодексу України не містить імперативної заборони подавати клопотання (заяви) для вирішення питання за відсутності інших підстав або нових обставин, а лише надає можливість суду визнати такі дії зловживанням процесуальними правами залежно від конкретних обставин, і, що важливо для конкретної цієї ситуації, - за умови якщо таке питання вже вирішено судом.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Отже, належить погодитись із висновком суду першої інстанції, який відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 23.04.2020 у справі №50з-20, що численне звернення із заявою про забезпечення позову до його подання з одних і тих же підстав, неподання в подальшому відповідного позову свідчить про зловживання Хладопромом процесуальними правами, не відповідає завданню господарського судочинства, що передбачає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, основними засадами господарського судочинства, поряд з такими як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, є принцип неприпустимості зловживання процесуальними правами.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника на те, що ухвали, на які здійснив посилання суд першої інстанції, прийняті за неповного дослідження безпосередньо заяв Хладопрому про забезпечення позову до подання позову та норм матеріального права, які регулюють питання переходу права власності на знак для товарів і послуг та підстав за яких можна вважати, що власником знака для товарів і послуг стала та чи інша особа. Позаяк, такі ухвали набрали законної сили, не оскаржувались в апеляційному порядку, а відтак Хладопром з ними погодився. Тобто, в даному випадку, таке посилання про незаконність судових рішень суперечить попередній поведінці (не відповідає доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки)) заявника і є недобросовісним.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції з повернення заяви ТОВ "Хладопром" про забезпечення позову до подачі позовної заяви на підставі частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що дії заявника є зловживанням процесуальними правами.

За приписами частини 4 статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Апеляційна скарга не містить доводів незаконності ухвали суду першої інстанції в частині вжиття заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, у зв`язку з чим апеляційний суд не переглядає ухвалу в цій частині.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що господарський суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з`ясував дійсні обставини справи, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі № 910/19449/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписаний 26.02.2024.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Б.М. Поляков

О.М. Остапенко