Постанова

від 17.01.2024 по справі 912/324/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2024 року м.Дніпро Справа № 912/324/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від прокуратури Дніпропетровської області: Карюк Д.О., посвідчення №069940 від 01.03.2023;

інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксамит-постач"</a> на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2023 у справі №912/324/23

за позовом керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксамит-постач"</a>,

про витребування земельної ділянки,

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ден Автотранс" та ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся з позовом та просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю Оксамит-постач на користь Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області земельну ділянку за кадастровим номером 3522585000:02:000:5651 площею 1,7 га.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор вказав, що:

- підставою для пред`явлення позову є порушення законодавства при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , а саме підроблення наказів ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-4110/14-18-СГ від 26.06.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та № 11-283/14-19-СГ від 29.01.2019 про затвердження проекту землеустрою;

- під час досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий орган установив, що вказані накази за номерами і датами дійсно прийняті ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, але стосувалися виділення інших земельних ділянок та іншим особам;

- у результаті прийняття наведених актів до Державного земельного кадастру внесені відомості щодо державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 3522585000:02:000:5651, площею 1,7 га, а також до Державного реєстру права власності та речових прав внесені відомості щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 ;

- у подальшому ОСОБА_1 продала земельну ділянку за договором купівлі-продажу № 422 від 25.03.2021 ТОВ Ден Автотранс, яке, у свою чергу, продало її за договором купівлі-продажу № 516 від 06.04.2021 ТОВ Оксамит-Постач, у зв`язку з чим на час розгляду справи в суді земельна ділянка перебуває у володінні останнього;

- оскільки земельна ділянка вибула із державної власності незаконно, поза відповідною волею, то за приписами статті 387 Цивільного кодексу України останній володілець повинен повернути земельну ділянку власнику;

- на час розгляду справи Соколівська сільська рада, як власник землі, якій вона передана до комунальної власності, не вживала своєчасні та належні заходи для відновлення порушених прав, проявила бездіяльність, а тому звернення до суду з позовом в інтересах держави в її особі є правомірним.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2023 позовні вимоги задоволено.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит-постач» на користь Соколівської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3522585000:02:000:5651 площею 1,7 га.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит-постач» на користь Кіровоградської обласної прокуратури 2864 грн компенсації по сплаті судового збору.

Не погодившись із рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Оксамит-постач», в якій просить скасувати рішення суду від 24.05.2023 у справі № 912/324/23 та прийняти нове, яким відмовити в позові.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Соколівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області не може здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом окрім листів та посилання на пункт Постанови КМУ, в якому йдеться про черговість, в якій Казначейство та органи Казначейства здійснюють платежі за дорученнями клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка. Більш того, на момент подачі позовної заяви Кропивницькою окружною прокуратурою в інтересах Соколівської сільської ради з підстави відсутності грошових коштів на сплату судового збору та оплату роботи юристів, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, в більш ніж двадцяти справах вказана сільська рада сплатила судовий збір (як до 21 лютого 2023 року, так і після) та приймає участь і подає позовні заяви різного характеру самостійно. З викладеного вбачається наявність зацікавленості в подачі даного позову та ініціативи саме Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області, а не Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Зазначає, що вже сам факт прийняття органом рішення про передачу земельної ділянки у власність фізичній чи юридичній особі незалежно від того визнано вказане рішення в подальшому протиправним та скасовано чи ні є підтвердженням того, що ділянка вибула з володіння громади (держави) з її волі. Допущення порушень під час прийняття рішень щодо розпорядження майном не скасовує того, що рішення про відчуження майна все ж було прийнято.

Зважаючи на той факт, що жодних експертиз не проводилося, легко зробити висновок, що позиція Позивача про підробку (фіктивність) документів, на підставі яких за ОСОБА_1 була зареєстрована земельна ділянка, ґрунтуються виключно на даних досудового розслідування в межах кримінального провадження № 12019120000000067, тому такі доводи є неналежними та не доводять законності позовних вимог Позивача та наявності підстав для їх задоволення.

Більш того Суд першої інстанції, задовольняючи вимогу про витребування спірної земельної ділянки, не оцінив поведінку кінцевого набувача як недобросовісну, зокрема не встановив, що апелянт міг та повинен був знати про те, що ця ділянка набута на підставі сфальсифікованих документів (начебто).

Велика Палата Верховного Суду, в одній зі свої постанов, зауважила, що для дотримання вимоги пропорційності витребування спірної земельної ділянки легітимній меті застосування такого обмеження права на мирне володіння майном суд має, зокрема, звернути увагу на те, чи був або міг бути кінцевий набувач на момент придбання спірної земельної ділянки обізнаним з її фактичним місцезнаходженням, природними властивостями, доступною для ознайомлення документацією тощо.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати захист цих інтересів у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати такий захист (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 95)).

21 березня 2019 року до ЄДРДР внесено відомості №12019120000000067 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ГУ Держгеокадастру в області в результаті чого незаконно надано земельні ділянки на території Миколаївської сільської ради Кропивницького району громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 (оспорювана земельна ділянка).

У ЄРДР автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

Отримавши відповідні матеріали, слідчий невідкладно у повідомленні про початок досудового розслідування доводить про це до відома прокурора, зазначаючи підставу початку провадження та інші відомості, передбачені частиною п`ятою статті 214 КПК України, а також направляє повідомлення заявнику та потерпілому про початок досудового розслідування, відповідно до вимог статті 111 КПК України.

З викладено легко дійти висновку, що вже 21 березня 2019 року Кропивницька окружна прокуратура Кіровоградської області достеменно знала про вказаний злочин, і саме з цієї дати почався відлік позовної давності, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи викладене, 21 березня 2022 року сплинув строк позовної давності з питання витребування спірної земельної ділянки. В той же час, з позовом прокурор звернувся лише 22.02.2023, тобто поза межами строку позовної давності.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Зазначає, що згідно листів Соколівської сільської ради від 09.12.2022 № 02-41/1610 та від 22.12.2022 № 02-41/1674 остання не має наміру щодо самостійного вжиття заходів стосовно повернення у комунальну власність даної земельної ділянки та просить прокурора ініціювати питання про повернення територіальній громаді незаконно відчужених земель.

Вказані обставини свідчать про нездійснення Соколівською сільською радою Кропивницького захисту порушених інтересів держави та наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва в суді, у зв`язку з чим прокурор звертається до суду з даним позовом.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» сільську раду повідомлено про наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором в особі сільської ради шляхом пред`явлення керівником Кропивницької окружної прокуратури позовної заяви в інтересах територіальної громади в особі Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, про що вказано у позовній заяві.

Господарський суд Кіровоградської області у своєму рішенні від 24.05.2023 проаналізував підстави звернення прокурора та вказав, що прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її економічних інтересів, які полягають у контролі за недопущенням завдання збитків унаслідок відчуження земельної ділянки, правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах Позивача.

Таким чином, прокурором під час написання позовної заяви чітко обґрунтовано та доведено підстави для представництва інтересів держави в суді в особі Позивача та його бездіяльність у спірних правовідносинах, зважаючи на вищевказане, а тому твердження відповідача в апеляційній скарзі не узгоджуються з фактичними обставинами справи.

Волі держави в особі уповноваженого органу - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області на надання ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 3522585000:02:000:5651 не було, а документ, на підставі якого оформлено таке право власності, є підробленим, а тому земельна ділянка підлягає поверненню в комунальну власність територіальної громади Соколівської ОТГ.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 20.06.2023 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Кіровоградської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

30.06.2023 матеріали справи №912/324/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2023 (колегія суддів: головуючий, доповідач Антонік С.Г., судді Іванов О.Г., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксамит-постач"</a> на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2023 у справі №912/324/23; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 21.08.2023.

02.08.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №912/324/23 у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_6 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023, справу №912/324/23 передано колегії суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Орєшкіна Е.В., якою ухвалою від 11.08.2023 справу прийнято до свого провадження; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.10.2023.

16.10.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №912/324/23 у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_7 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023, справу №912/324/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А., якою ухвалою від 24.10.2023 справу прийнято до свого провадження; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 17.01.2024.

В судовому засіданні 17.01.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

11.03.2019 завідувач сектору звернень громадян та доступу до публічної інформації ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області подав начальнику ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області службову записку (а.с. 30, т.1), в якій повідомив, що у Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 3523485800:02:000:5109 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-283/14-19-СГ від 29.01.2019, проте цей наказ не стосувався як цієї земельної ділянки, так і її передачі у приватну власність.

Зокрема, за наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-4110/14-18-СГ від 26.06.2018 (а.с. 45, т.1) ОСОБА_1 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,7 га із цільовим її призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Проте, за цим номером і датою ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняло наказ про надання у власність ОСОБА_8 іншої земельної ділянки за кадастровим номером 3523485800:02:000:5109 (а.с. 44, т.1).

Як слідує з Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Товариством з обмеженою відповідальністю Укрлендпроект розроблений відповідний проект землеустрою (а.с. 54-78, т.1), в пункті 2 якого зазначено, основою для його розробки став наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-4110/14-18-СГ від 26.06.2018.

З наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-283/14-19-СГ від 29.01.2019 (а.с. 16, т.1) вбачається, що Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 затверджений та земельна ділянка площею 1,7 га за кадастровим номером 3522585000:02:000:5651 надана їй у власність.

Водночас, за цим номером і датою ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняло наказ про надання дозволу ОСОБА_9 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,47 га (а.с. 15, т.1).

За змістом акту про перевірку деяких питань діяльності ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області № 802/3-20-0 від 14.12.2020 (а.с. 33-38, т.1), складеного комісією працівників Держгеокадастру, за результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 не зверталася до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо передачі у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3522585000:02:000:5651, а відповідні рішення не приймалися.

Поряд з цим, 14.12.2020 ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняло наказ № 48-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, за змістом якого передало Соколівській сільській раді у комунальну власність, земельні ділянки, які знаходилися, у тому числі, на території Миколаївської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, яка увійшла до складу Соколівської сільської ради (а.с. 205, т.1). Безпосередньо передача здійснена за актом приймання-передачі від 14.12.2020 (а.с. 215, т.1).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 25, т.1) 21.03.2019 здійснена державна реєстрація кримінального провадження 12019120000000067 за обставинами зловживання службовими особами з числа працівників ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо передачі земельної ділянки, з поміж інших осіб, ОСОБА_10 .

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25.03.2021 (а.с. 17-20, т.1) ОСОБА_1 продала ТОВ Ден Автотранс земельну ділянку площею 1,7 га за кадастровим номером 3522585000:02:000:5651.

У свою чергу, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.04.2021 (а.с. 21-24, т.1) ТОВ Ден Автотранс продало цю ж земельну ділянку ТОВ Оксамит-Постач за ціною 43879,71 грн.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 316859559 від 06.12.2022 (а.с. 12-14, т.1) вбачається, що до Реєстру були внесені відомості стосовно реєстрації відповідних прав на земельну ділянку з кадастровим номером 3522585000:02:000:5651 за ОСОБА_1 (дата реєстрації прав 04.02.2019), ТОВ Ден Автотранс (дата реєстрації прав 07.04.2021) та ТОВ Оксамит-Постач (дата реєстрації прав 07.04.2021). Станом на час формування інформаційної довідки власником земельної ділянки є ТОВ Оксамит-Постач.

Згідно листа Соколівської сільської ради № 02-41/1610 від 09.12.2022 (а.с. 101-102, т.1), адресованого керівнику Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області, слідує, що 07.12.2022 їй стало відомо про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 3523485800:02:000:5109, яка знаходиться на території сільської ради та передана від держави до комунальної власності, на підставі підроблених документів ОСОБА_1 .

Відповідно до Висновку експерта № 32 від 30.09.2020 (а.с. 79-100, т.1), складеного Кіровоградським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3522585000:02:000:5651 станом на 28.09.2020 складала 77735 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка вибула із державної власності поза встановленою законом процедурою її відчуження (передачі у власність іншій особі), у спосіб, який не відповідає закону, тобто поза волею власника, шляхом фактичної фальсифікації наказів № 11-4110/14-18-СГ від 26.06.2018 та № 11-283/14-19-СГ від 29.01.2019 (наказів, які стосуються ОСОБА_1 ), а тому ТОВ Оксамит-постач не є добросовісним набувачем цієї земельної ділянки у розумінні статті 388 ЦК України. Сам факт фальсифікації наведених документів підтверджується наведеними та дослідженими доказами (службовою запискою та актом перевірки № 802/3-20-0.13 від 14.12.2020), з яких слідує, що накази ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 не приймалися.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Щодо правомочності звернення прокурора з апеляційною скаргою.

При зверненні до суду прокурор посилався на положення ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, а саме: здійснення ним представництва інтересів держави в суді в інтересах держави в особі Михайлівської сільської ради, як органу, який уповноважений здійснювати функції із захисту майнових інтересів держави у спірних відносинах, але належним чином не здійснює захист інтересів держави представницькими засобами.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст.ст. 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У судовому процесі, зокрема у господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Отже, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 27.02.2019 у справі №761/3884/18.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні №4-рп/2008 від 01.04.2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої і судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Аналіз положень ст. 53 Кодексу у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У спорі Прокурор визначив Позивача у якості органу, який мав здійснювати захист інтересів держави, а тому суд надає оцінку повноважності відповідного представництва.

Система, засади організації та діяльності, а також правового статусу місцевого самоврядування в Україні визначені положеннями Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР. За його змістом:

- сільська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування (частини 1 статті 10);

- орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1);

- сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25);

- на пленарних засіданнях сільської ради вирішуються, з-поміж інших, питання регулювання земельних відносин (пункт 34 частини 1 статті 26).

У свою чергу, відповідно до пункту а статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

Отже, Соколівська сільська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси відповідної територіальної громади та може бути позивачем у суді у випадку, коли це необхідно для реалізації її повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування у земельних правовідносинах.

На підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором додані до позовної заяви листи прокуратури, адресовані Соколівській сільській раді, та відповіді на них.

Так, листом № 12.51-78-9361вих-22 від 15.12.2022 (а.с. 103-104, т.1) перший заступник керівника Кропивницької окружної прокуратури звернувся до Соколівської сільської ради з вимогою про надання інформації про вжиття заходів стосовно витребування земельної ділянки, а також повідомив, що у випадку їх невжиття він самостійно підготує позовну заяву.

Згідно з листом № 02-11/1674 від 22.22.2022 (а.с. 105, т.1) Соколівська сільська рада повідомила Прокурора, що вона не вживала належні заходи через відсутність документів щодо спірної ділянки.

З викладеного слідує, що Позивач не вживав належні та необхідні заходи для витребування земельної ділянки, а тому колегія суддів виснує, що Прокурор довів наявність бездіяльності Позивача у зверненні до суду з позовом для захисту інтересів держави в суді. Більш того, суд зазначає, що такі заходи не вживалися Позивачем у розумні строки, тобто з моменту отримання інформації про реєстрацію земельної ділянки у державних реєстрах.

Таким чином, Прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її економічних інтересів, які полягають у контролі за недопущенням завдання збитків унаслідок відчуження земельної ділянки, правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах Позивача.

Щодо витребування земельної ділянки.

Стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Але, витребування можливе лише за умов, передбачених статтею 388 ЦК України. За положеннями цієї статті: якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина 1);

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина 2).

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина 3).

Відтак, стаття 388 ЦК України встановлює обмеження для витребування майна у добросовісного набувача, тому вирішуючи питання про наявність підстав для витребування майна у такої особи необхідним є послідовність встановлення:

- чи знав набувач та чи повинен був знати, що отримує майно без достатніх правових підстав;

- як набувач отримав майно: платно чи безплатно;

- як майно вибуло з володіння власника: за його волею, чи поза його волею.

Лише у тому випадку, якщо майно вибуло із володіння власника (особи, якій він передав майно у володіння) поза його волею, а набувач отримав його платно, не у порядку, встановленому для виконання судових рішень, та не знав і не повинен був знати, що отримує таке майно без достатніх правових підстав, існуватимуть підстави для витребування майна від набувача.

За таких обставин та висновків колегія суддів виснує, що якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову. Він ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи.

У зв`язку з наведеним для вирішення наявного спору у контексті спірних правовідносин основним є аналіз відсутності волі у первісного власника земельної ділянки держави в особі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, на її передачу ОСОБА_1 .

У відповідності до пункту є-1 статті 15-1 Земельного кодексу України розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, належало до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з пунктом 1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 у редакції станом на дату оформлення права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 відповідним центральним виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначалася Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Зокрема, за підпунктом 31 пункту 4 Положення держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань мав право розпоряджатися землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Отже, лише ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області мало право розпорядження землями сільськогосподарського призначення у межах відповідної території.

Стаття 5 Закону України Про особисте селянське господарство у редакції станом на дату оформлення права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 встановлювала, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Такий порядок визначався положеннями Земельного кодексу України.

А саме, за статтею 118 ЗК України:

- громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина 6);

- відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина 7);

- відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина 9).

Таким чином, для передачі земельної ділянки у власність з метою ведення селянського господарства потребується прийняття уповноваженим органом двох рішень: першого по розгляду клопотання і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення; другого про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У справі колегією суддів встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не приймало рішень щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 , надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою та затвердження такого проекту, оскільки наказ № 11-4110/14-18-СГ від 26.06.2018 стосувався надання у власність ОСОБА_8 іншої земельної ділянки за кадастровим номером 3523485800:02:000:5109, а наказ № 11-283/14-19-СГ від 29.01.2019 стосувався надання дозволу ОСОБА_9 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,47 га.

Відсутність рішень уповноваженого державного органу на передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 вказує на недотримання наведених правових положень при здійсненні державної реєстрації набуття нею права власності, яке здійснене 04.02.2019 шляхом внесення запису № 30235015 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З наведеного колегія суддів виснує, що земельна ділянка вибула із державної власності поза встановленою законом процедурою її відчуження (передачі у власність іншій особі), у спосіб, який не відповідає закону, тобто поза волею власника, шляхом фактичної фальсифікації наказів № 11-4110/14-18-СГ від 26.06.2018 та № 11-283/14-19-СГ від 29.01.2019 (наказів, які стосуються ОСОБА_1 ), а тому ТОВ Оксамит-постач не є добросовісним набувачем цієї земельної ділянки у розумінні статті 388 ЦК України.

Сам факт фальсифікації наведених документів підтверджується наведеними та дослідженими доказами (службовою запискою та актом перевірки № 802/3-20-0.13 від 14.12.2020), з яких слідує, що накази ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 не приймалися.

Відтак, Соколівська сільська рада, як діючий на даний час власник спірної земельної ділянки, має законне право на витребування її із чужого незаконного володіння останнього володільця, тобто ТОВ Оксамит-постач, як особи, яка володіє нею без наявних на те правових підстав. При цьому, застосування віндикаційного позову не потребує визнання недійсними як сфальшованих наказів, так і договорів купівлі-продажу у ланцюгу переходу спірної земельної ділянки у володіння ТОВ Оксамит-постач.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що вже сам факт прийняття органом рішення про передачу земельної ділянки у власність фізичній чи юридичній особі незалежно від того визнано вказане рішення в подальшому протиправним та скасовано чи ні є підтвердженням того, що ділянка вибула з володіння громади (держави) з її волі, не відповідають обставинам справи, оскільки власник земельної ділянки (держава в особі ТУ Держгеокадастрау в Кіровоградській області на той час) не здійснював волевиявлення щодо передачі земельної ділянки до приватної власності.

Так, наказу №11-4110/14-18-СГ від 26 червня 2018 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,7га та наказу № 11-283/14-19-СГ від 29 січня 2019 року про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 3522585000:02:000:5651, площею 1,7 га - не існує; відомості в системі електронного документообігу «Автоматизована система управління документами «ДОК ПРОФ СТЕП 3», які стосувалися б ОСОБА_1 - відсутні. Натомість, в системі електронного документообігу «Автоматизована система управління документами «ДОК ПРОФ СТЕП 3» завантажені накази на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 із присвоєним унікальним номером та штрих-кодом.

Отже, фактично передача земельної ділянки ОСОБА_1 у приватну власність не відбулась.

Факт підміни наказу ТУ Держгеокадастру в Кіровоградській області №11- 283/14-19-СГ від 29.01.2019 та незаконного надання на його підставі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,7 га додатково доводиться матеріалами кримінального провадження № 12019120000000067.

Так, допитаний в якості свідка начальник ТУ Держгеокадастру у Кіровоградській області ОСОБА_11 , повідомив, що підпис на наказі, про затвердження документації землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 № 1-283/14-19-СГ від 29.01.2019, на підставі якого зареєстровано право власності, виконані іншою особою та не належать йому, наказу такого змісту він не підписував.

Згідно інформації ТУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №10-11 0.61-7710/2-19 від 13.08.2019 заява від ОСОБА_1 до управління не надходила та відповідно ніяких рішень про надання їй земельної ділянки кадастровий номер 3522585000:02:000:5651 не приймалось.

Згідно свідчень завідувача сектора інформаційних технологій та захисту інформації ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області Моторного К.В. реєстрація вхідної та вихідної документації, а також внутрішніх документів, в тому числі наказів ГУ Держгеокадастру в області відбувається в системі електронного документообігу «Автоматизована система управління документами «ДОК ПРОФ СТЕП 3», за допомогою якої документу присвоюється унікальний номер та штрих-код, а також дата та час його реєстрації. Відсканована копія документу вноситься до вказаної системи електронного документообігу і зберігається в ній протягом всього часу та не може бути ніким змінена чи видалена. Відомості в системі документу за вхідним номером В-6788/0/16-18 від 29.05.2018 та наказ ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області № 11-283/14-19-СГ від 29.01.2019, шо знаходяться в електронній системі, не стосуються надання земельної ділянки ОСОБА_1 .

Відповідно до Акту про перевірку деяких питань діяльності Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №802/3-20-013 від 14.12.2020, складеного за результатами перевірки Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, ОСОБА_1 з клопотанням про передачу у власність земельної ділянки кадастровий номер 3522585000:02:000:5651 до Головного управління Держгеокадастру в області не зверталась, рішення про передачу вказаному громадянину будь-якої земельної ділянки Управлінням не приймалось.

Отже, волі держави в особі уповноваженого органу - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області на надання ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 3522585000:02:000:5651 не було.

Оскільки, земельна ділянка була неодноразово продана, то на теперішній час ТОВ «Оксамит-Постач» є її фактичним володільцем. Так як, передумовою набуття права власності Відповідачем на земельну ділянку було попереднє незаконне набуття у власність ОСОБА_1 , інтереси держави підлягають захисту шляхом повернення земель у власність Соколівської сільської ради від теперішнього дійсного власника, тобто у Відповідача.

Позивач має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув права власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (пункти 146,147,148), та інших.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, обставин справи та вказаних правових положень, колегія суддів вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 3522585000:02:000:5651 площею 1,7 га вибула із володіння власника поза його волею, без належних на те підстав, а тому ТОВ Оксамит-постач не є добросовісним її набувачем. У свою чергу, відсутність добросовісності при набутті земельної ділянки є наслідком правомірності вимог про її витребування.

З огляду на зроблені висновки позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені господарським судом.

Колегією суддів не приймається до уваги доводи заявника апеляційної скарги про застосування позовної давності, з огляду на наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною четвертою статті 267 цього кодексу передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України початок перебігу позовної давності пов`язаний з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За доводами Відповідача вже 21 березня 2019 року Кропивницька окружна прокуратура Кіровоградської області достеменно знала про обставини незаконного заволодіння спірною земельною ділянкою, і саме з цієї дати почався відлік позовної давності. Отже, 21 березня 2022 року сплинув трирічний строк позовної давності з питання витребування спірної земельної ділянки.

В той же час, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня 2020 на всій території України карантин, який скасовано лише 1 липня 2023 року.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який продовжено Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Верховною Радою України 15.03.2022 Законом №2119-ІХ, з 26.03.2022 ще на 30 діб та, в подальшому, Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, що затверджено Верховною Радою Законом №2212-ІХ.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

З позовом прокурор звернувся 22.02.2023.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про сплив строку позовної давності є безпідставними, оскільки строки загальної та спеціальної позовної давності, встановлені ст. ст. 257-259 ЦК України не сплили, так як продовжені на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та на період дії в Україні воєнного стану.

Більш того, частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Однак, Відповідач до винесення господарським судом оскаржуваного рішення не подав жодної заяви застосування позовної давності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксамит-постач"</a> на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2023 у справі №912/324/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2023 у справі №912/324/23 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксамит-постач"</a> за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.02.2024.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

СуддяЮ.Б. Парусніков