Рішення

від 14.02.2024 по справі 903/1256/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 лютого 2024 року справа № 903/1256/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Губиш І.О., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СТОЛИЧНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ (01032, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 126/23, кімната 202, код ЄДРПОУ 41556736)

до відповідача: Приватного підприємства Фермерське господарство ЗАХІДНИЙ БУГ (44700, Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ганни Жежко, будинок 9, код ЄДРПОУ 41490962)

про стягнення 444 512, 29 грн.

Представники сторін:

від позивача: Нестеришин Тарас Степанович;

від відповідача: Кушнірук Анатолій Валерійович

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю СТОЛИЧНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Приватного підприємства Фермерське господарство ЗАХІДНИЙ БУГ у якому просить стягнути 444 512, 29 грн. заборгованості в т.ч. 209 787, 61 грн. основної заборгованості, 149 136, 30 грн. пені, 73 330, 60 грн. інфляційних втрат, 12 257, 78 грн. 3% річних згідно договору поставки №02/02-1 від 02.02.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору поставки №02/02-1 від 02.02.2022 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 22.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.01.2024.

Ухвалою суду від 19.01.2024 клопотання представника позивача за вх.№01-75/527/24 від 18.01.2024 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використання власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення EasyCon у справі №903/1256/23 задоволено.

08.01.2024 від Приватного підприємства Фермерське господарство ЗАХІДНИЙ БУГ через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшов відзив на позовну заяву за вх.№01-75/193/24 від 08.01.2024 у якому просить суд зменшити заявлений у справі розмір відсотків річних до 1%, що становить 4085, 93 грн., зменшити заявлений у справі розмір інфляційних втрат до 10%, що становить 7333, 06 грн., зменшити розмір пені нарахованої позивачем до суми, яка дорівнюватиме 5% від нарахованої, а саме до 7456, 82 грн. та здійснити справедливий розподіл судових витрат у зв`язку з частковим визнанням позовних вимог.

12.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю СТОЛИЧНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла відповідь на відзив за вх.№ 01-75/314/24 від 12.01.2024.

Ухвалою суду від 22.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.02.2024.

Присутній в судовому засіданні представник позивача з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, а також на докази, долучені до справи, пред`явлені до відповідача позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, позовні вимоги в частині стягнення 209 787, 61 грн. суми простроченої заборгованості визнає, просить суд зменшити заявлений у справі розмір відсотків річних, інфляційних та пені.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

02 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю СТОЛИЧНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ (Постачальник) та Приватним підприємством Фермерське господарство ЗАХІДНИЙ БУГ (Покупець) укладено договір поставки №02/02-1 згідно з умовами котрого, постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його, в порядку, у строки та на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до п.п. 1.2.-1.4. договору загальна кількість та найменування товару, шо підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, умови та строк поставки, гривнева ціна товару, порядок та строк оплати, й інші умови, визначаються Специфікаціями (додатки до цього договору), які є невід`ємною частиною цього договору. Поставка товару за цим договором здійснюється узгодженими сторонами партіями поставки товару. Під партією поставки товару сторони розуміють кількість, вартість та інші умови відповідно до вимог п. 1.2, які узгоджені сторонами в Специфікації до цього договору.

Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством.

Згідно п.п. 3.3.-3.5. поставка товару здійснюється партіями в межах кількості, визначеної в п. 2.1. цього Договору транспортом та за рахунок Покупця.

Факт поставки (передачі у власність) товару в рамках цього Договору підтверджується видатковими накладними на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох Сторін. Датою поставки (передачі у власність) товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній. Сторони погоджуються, що видаткова накладна на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі у власність товару. Одночасно з переходом права власності на товар від Постачальника до Покупця переходять всі ризики втрати або пошкодження товару.

Пунктами 4.1.-4.4. договору сторони визначили, що умови оплати вартості партії товару за цим Договором закріплюються Специфікаціями, які є невід`ємною частиною цього Договору, складаються у письмовій формі, підписуються та скріплюються печатками Сторін. Розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, на підставі виставленого рахунку на оплату, протягом 1-го банківського дня з моменту отримання товару згідно видаткової накладної, якщо інше не зазначене в Специфікації. Датою оплати вартості відвантаженого товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Зобов`язання Покупця по оплаті вартості товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

02.02.2022 між сторонами була укладена специфікація №1 до договору, якою сторони передбачили, що поставці підлягає насіння соняшника SFS ST Купер в кількості 20 пак., вартістю 76740,00 грн. з ПДВ і насіння соняшника в кількості 10,17 тонни вартістю 224 810,49 грн., а всього на суму 343 767,56 грн. (включаючи ПДВ). Строк поставки - 02.02.2022 - 20.02.2022. Умови та порядок оплати: 100 % вартості товару сплачується впродовж 1 банківського дня з моменту надання рахунку-фактури на оплату. Постачальником було надано Покупцеві рахунок № 2 від 02.02.2022 на оплату товару вартістю 343 767,56 грн. (включаючи ПДВ).

На виконання умов договору позивачем у лютому місяці 2022 року було поставлено, а ПП Фермерське господарство ЗАХІДНИЙ БУГ, прийнято, товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 343 767,56 грн. згідно видаткової накладної №15 від 17.02.2023 на суму 343 767,56 грн.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.

Суд встановив, що видаткова накладна №15 від 17.02.2023 на суму 343 767,56 грн. на поставку ТОВ СТОЛИЧНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ товарно-матеріальних цінностей ПП Фермерське господарство ЗАХІДНИЙ БУГ підписана уповноваженими представниками сторін, скріплена відтисками печаток господарюючих суб`єктів, містить всі визначені чинним законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображає зміст та обсяг здійсненої сторонами на підставі останньої, згідно умов підписаного договору поставки №02/02-1 від 02.02.2022 господарської операції.

Долученою до матеріалів справи податковою накладною від 17.02.2022 №13 на суму 343 767,56 грн. підтверджується здійснення позивачем визначених положеннями Податкового кодексу України, зокрема, статтею 201 Кодексу, заходів щодо підготовки, виписки за результатами господарських операцій з відпуску відповідачу товару на загальну суму 343 767,56 грн. податкової накладної, її реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних, подальшого задекларування податкового кредиту за результатами господарських операцій.

Відповідач частково оплатив товар, на суму 133 979,95 грн., що підтверджується випискою по рахунку та платіжними інструкціями (а.с.16-30).

Проте, ПП Фермерське господарство ЗАХІДНИЙ БУГ взяті на себе згідно договору поставки №02/02-1 від 02.02.2022 у зобов`язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті поставленого товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконало, їх вартість не оплатило у зв`язку з чим заборгувало постачальнику 209 787,61 грн.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми заборгованості 209 787,61 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між сторонами виникли цивільні права та обов`язки на підставі договору поставки №02/02-1 від 02.02.2022. Договір предметом судового розгляду не був, недійсним в судовому порядку не визнавався.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи встановлені обставини, укладення між сторонами договору поставки №02/02-1 від 02.02.2022, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, їх отримання ПП Фермерське господарство ЗАХІДНИЙ БУГ та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості 209 787,61 грн.

Сума заборгованості 209 787,61 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована відповідачем, визнається останнім в відзиві на позовну заяву за вх.№01-75/193/24 від 08.01.2024.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.3. договору поставки №02/02-1 від 02.02.2022 сторони погодили, що у випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у Договорі, Покупець зобов`язується на вимогу Постачальника сплатити останньому пеню в розмірі 0,1 (нуль одного) відсотка за кожен день прострочення виконання зобов`язань від суми боргу.

Сторони домовились, що термін позовної давності по стягненню неустойки за цим Договором встановлюється у три роки згідно із ст. 259 ЦК України (п. 5.5. договору).

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати отриманих товарів, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з боржника 149 136,30 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за період з 22.02.2022 по 12.12.2023.

Приймаючи до уваги, що право стягнення пені обумовлене умовами договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені в загальній сумі 149 136,30 грн.

Водночас, відповідачем відповідно до положень законодавчих актів України реалізоване відповідне право та шляхом подання відзиву на позовну заяву за вх.№01-75/193/24 від 08.01.2024., здійснено заяву про зменшення розміру нарахованих до стягнення сум пені посилаючись при цьому, зокрема та поруч з іншим, на те, що штрафні санкції, на думку сторони, є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022р. у справі №910/488/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19, від 29.09.2020р. у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020р. у справі №914/1888/19, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021р. у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

У постанові від 24.02.2021р. у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18).

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору поставки від 02.02.2022 №02/02-1 , відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, визнання суми основної заборгованості, введення воєнного стану на території України з 24.02.2022, суд на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення сум пені на 50% та стягнути їх з ПП Фермерське господарство ЗАХІДНИЙ БУГ на користь ТОВ "СТОЛИЧНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" в розмірі 50 відсотків від заявленої суми, зокрема, 74 568,15 грн. пені.

Відтак, в частині стягнення пені в розмірі 74 568,15 грн. в задоволенні позову суд відмовляє у зв`язку із зменшенням судом розміру пені.

Разом з цим, зменшуючи розмір пені на 50%, судом враховується принцип збалансованості майнових інтересів обох сторін та нарахування позивачем 3% річних та суми індексу інфляції у справі.

Суд також враховує позицію Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013, з мотивувальної частини рішення якої вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з наданими суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 73 330,60 грн. суми інфляційних за період прострочки платежів з 01.03.2022 по 30.11.2023 та 11 499,09 грн. трьох відсотків річних за період 22.02.2022 по 12.12.2023.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на викладене та враховуючи часткове визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, у господарського суду виникають обставини для вирішення питання про повернення ТОВ "СТОЛИЧНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" з Державного бюджету України згідно ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" 1573,42 грн. - 50% судового збору від суми визнаних відповідачем позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у разі, коли суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

З огляду на викладене, а також те, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Фермерське господарство ЗАХІДНИЙ БУГ (44700, Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Ганни Жежко, будинок 9, код ЄДРПОУ 41490962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТОЛИЧНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ (01032, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 126/23, кімната 202, код ЄДРПОУ 41556736) 369 944,14 грн. заборгованості в т.ч. 209 787, 61 грн. основної заборгованості, 74 568,15 грн. пені, 73 330, 60 грн. інфляційних втрат, 12 257, 78 грн. 3% річних та 5094,27 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю СТОЛИЧНА ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ (01032, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 126/23, кімната 202, код ЄДРПОУ 41556736) з Державного бюджету України судовий збір в загальному розмірі 1573,42 грн., сплачений згідно платіжної інструкції №1654 від 15.12.2023 на суму 6667,69 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення

складено 26.02.2024.

Суддя В. М. Дем`як