Рішення

від 26.02.2024 по справі 905/1154/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.02.2024р. Справа №905/1154/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙВІ УНІВЕРСАЛ (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, буд. 20, код ЄДРПОУ 22031662)

про стягнення 155 517,81 грн., з яких: 108 060,10 грн. заборгованість, 21 098,47 грн. пеня, 3556,35 грн. 3% річних, 22 802,89 грн. інфляційні нарахування, -

без повідомлення (виклику) учасників справи

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙВІ УНІВЕРСАЛ про стягнення 155 517,81 грн., з яких: 108 060,10 грн. заборгованість, 21 098,47 грн. пеня, 3556,35 грн. 3% річних, 22 802,89 грн. інфляційні нарахування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу № 101/ПГ-1238-К від 23.12.2020, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 108 060,10 грн., що стало підставою для нарахування позивачем пені в сумі 21 098,47 грн., 3% річних в сумі 3556,35 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 22 802,89 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/1154/23; визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

05.09.2023 копія ухвали господарського суду про відкриття провадження у справі №905/1154/23 направлялась поштовим відправленням на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштовий конверт повернуто органом поштового зв`язку із довідкою ф. 20 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно із положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у низці постанов, а саме від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 07.09.2022 у справі №910/10569/21, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21, від 30.03.2023 у cправі № 910/2654/22.

Крім того, згідно ч.ч. 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того 08.02.2024 відповідач був повідомлений телефонограмою про розгляд справи.

Станом на дату ухвалення рішення відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (далі - позивач, постачальник) відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 880 від 04.07.2017 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

23.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЙВІ УНІВЕРСАЛ (далі споживач) було укладено договір постачання природного газу № 101/ПГ-1238-К (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 договору обсяг споживання газу споживачем в кожному окремому розрахунковому періоді за ціною відповідно до п. 4.4.6 не може перевищувати 10 тис.куб.м. Загальний замовлений обсяг постачання газу за цим договором становить 10,60 тис.куб.м., у тому числі по розрахункових періодах, тис.куб.м.:

місяцьобсягмісяцьобсягмісяцьобсягмісяцьобсяг

Січень 2,0Квітень0,8Липень 0,0Жовтень 1,0

Лютий 2,0Травень 0,0Серпень 0,0Листопад 2,0

Березень 0,8Червень 0,0Вересень 0,0Грудень 2,0

І квартал 4,8ІІ квартал 0,8ІІІ квартал 0,0ІV квартал 5,0

В тому числі по точці виходу з газотранспортної системи

Січень 2,0Квітень 0,8Липень 0,0Жовтень 1,0

Лютий 2,0Травень 0,0Серпень 0,0Листопад 2,0

Березень 0,8Червень 0,0Вересень 0,0Грудень 2,0

В тому числі по точці виходу з газотранспортної системи

Січень 2,0Квітень0,0Липень 0,0Жовтень 1,0

Лютий 2,0Травень 0,0Серпень 0,0Листопад 2,0

Березень 0,8Червень 0,0Вересень 0,0Грудень 2,0

Відповідно до п. 1.3 договору загальний замовлений обсяг постачання газу за цим договором та обсяги постачання по розрахункових періодах, зазначені в п.1.2 цього договору, можуть змінюватись в порядку, передбаченому цим договором.

Фактичний загальний обсяг постачання природного газу за цим договором складається з обсягів постачання природного газу по розрахункових періодах, фактично поставлених постачальником споживачу протягом строку дії цього договору (п. 1.4 договору).

Перелік ЕІС-кодів точок комерційного обліку споживача: м. Краматорськ, вул. Маяковського, 20, ЕІС-код точки комерційного обліку (код типу Z) 56ZОЗDON4032501H, назва точки виходу з газотранспортної системи ПАТ «Донецькоблгаз» (п. 1.9 договору).

Згідно п. 2.6 договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

Відповідно до п. 2.7 договору для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду постачальник використовує дані з інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом.

Постачальник направляє споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (п. 2.8 договору).

Згідно п. 2.9 договору споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС. Дані інформаційної платформи оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих споживачем, вважаються обов`язковими для сторін, якщо судом не буде встановлено інше (п. 2.10 договору).

Згідно п. 3.4 договору до ціни газу, визначеної у п.3.1 договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 136,576 грн. за 1 тис.куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн. за 1000 куб.м. на добу.

Відповідно до п. 3.6 договору сума платежу за розрахунковий період (далі сума платежу за газ) визначається як добуток обсягу газу, замовленого на розрахунковий період, та вартості 1 тис.куб.м. газу, визначеної у п. 3.5 цього договору.

Згідно п.3.7 договору оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 20 газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).

Остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання газу перевищив 10 тис. куб.м., остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п. 3.1.1 договору (п. 3.9 договору).

Відповідно до п. 3.10 договору за наявності у споживача заборгованості, грошові кошти, що перераховуються споживачем, зараховуються сторонами в рахунок погашення існуючої заборгованості в порядку черговості їх виникнення.

Датою оплати за цим договором є дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.12 договору).

Згідно п. 4.2.1 договору споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу та інших платежів згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 4.3.1 договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений газ та інші платежі відповідно до умов даного договору.

Постачальник зобов`язаний на власному офіційному сайті www.gas.ua в розділі «Для бізнесу» не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу споживачу публікувати/оприлюднювати ціну за 1000 куб.м. газу, яка є обов`язковою для застосування сторонами при розрахунках вартості спожитого споживачем природного газу в місяці постачання за цим договором (п. 4.4.6 договору).

Згідно п. 6.2 договору в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2021, а в частині розрахунків між сторонами до повного їх виконання. За взаємною згодою сторін договір може бути припинено достроково. При цьому, сторона, яка має намір розірвати договір, письмово попереджає про це іншу сторону за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання (п. 10.1 договору).

Відповідно до п. 10.1.1 договору він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають внести зміни до договору щодо планових об`ємів постачання газу на продовжений строк.

Матеріали справи не містять доказів звернення споживача до постачальника із заявою про припинення дії договору.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Зі змісту преамбули договору постачання природного газу вбачається, що при укладенні договору сторони керувались Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі договору постачання природного газу № 101/ПГ-1238-К від 23.12.2020 було поставлено відповідачу природний газ та надано послуги з його транспортування на загальну суму 372 720,97 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу:

№ 1666 від 31.01.2021 у січні 2021 на суму 16 668,74 грн. з ПДВ (2,09304 тис. куб.м),

№ 3765 від 28.02.2021 у лютому 2021 на суму 15 683,39 грн. з ПДВ (1,75746 тис. куб.м.),

№ 5718 від 31.03.2021 у березні 2021 на суму 17 103,64 грн. з ПДВ (2,10018 тис. куб. м.),

№ 7645 від 30.04.2021 у квітні 2021 на суму 16,28 грн. з ПДВ (0,00200 тис. куб.м.),

№ 9435 від 31.05.2021 у травні 2021 на суму 9,47 грн. з ПДВ (0,00100 тис. куб.м.),

№ 14980 від 31.10.2021 у жовтні 2021 на суму 16 559,76 грн. з ПДВ (0,55900 тис. куб.м.),

№ 16984 від 30.11.2021 у листопаді 2021 на суму 53 300,96 грн. з ПДВ (1,44840 тис.куб.м.),

№ 29865 від 31.12.2021 у грудні 2021 на суму 56 952,38 грн. з ПДВ(1,51164 тис.куб.м.),

№ 926 від 31.01.2022 у січні 2022 на суму 95 726,48 грн. з ПДВ (1,79418 тис.куб.м.),

№ 2850 від 28.02.2022 у лютому 2022 на суму 77 312,24 грн. з ПДВ (1,75950 тис.куб.м.),

№4967 від 31.03.2022 у березні 2022 на суму 23 387,63 грн. з ПДВ (0,55488 тис.куб.м.).

Суд зауважує, що акти за січень 2021, лютий 2021, березень 2021, квітень 2021 та травень 2021 підписані з боку відповідача.

Інші акти, які містяться в матеріалах справи з боку відповідача не підписані, проте в матеріалах справи відсутні зауваження відповідача стосовно якості та обсягу переданого природного газу та наданих послуг з транспортування чи обґрунтована відмова від підписання актів. Заперечень проти отримання актів від відповідача також не має. Акти містять посилання на спірний договір.

Як зазначає позивач, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати вартості поставленого природного газу та наданих послуг з його транспортування за договором на суму 264 660,87 грн, що вбачається з реєстру надходження коштів від відповідача на банківський рахунок позивача, наданого АТ «Державний ощадний банк України», несплаченими залишились вартість поставленого газу та наданих послуг з його транспортування на суму 108 060,10 грн.

28.10.2022 позивач звернувся з вимогою до відповідача про сплату заборгованості у розмірі 108060,10грн, проте зазначена вимога залишилась без відповіді та задоволення, внаслідок чого позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 108 060,10 а також 3% річних в сумі 3 556,35 грн., інфляційних втрат в сумі 22 802,89 грн. та пені в сумі 21 098,47 грн.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правове регулювання взаємовідносин суб`єктів ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газотранспортної та газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України «Про ринок природного газу», Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, за період з січня 2021 по травень 2021року та жовтень 2021 по березень 2022 відповідачу було поставлено газ та надано послуги з транспортування газу на загальну суму 372 720,97грн.

Оскільки споживачем не були підписані акти приймання-передачі природного газу за жовтень 2021, листопад 2021, грудень 2021, січень 2022, лютий 2022, березень 2022 у зв`язку з чим, позивачем було зроблено запит з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо фактичних обсягів споживання природного газу відповідачем за спірний період.

Листом від 13.10.2022 № 6674/2-2022 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (а.с. 80-97), повідомив позивача про обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56ХО0000М0VІЕ00S (ТОВ «ЕЙВІ УНІВЕРСАЛ») у вказаний період та внесений в алокацію постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз України» становить:

2021 рік:

- з 01.01.2021 по 31.01.2021 2 093,04 м3;

- з 01.02.2021 по 28.02.2021 1 757,46 м3;

- з 01.03.2021 по 31.03.2021 2 100,18 м3;

- з 01.04.2021 по 30.04.2021 2,00 м3;

- з 01.05.2021 по 31.05.2021 1,00 м3;

- з 01.06.2021 по 30.09.2021 0,00 м3;

- з 01.10.2021 по 31.10.2021 559,00 м3;

- з 01.11.2021 по 30.11.2021 1 448,40 м3;

- з 01.12.2021 по 31.12.2021 1511,64 м3;

2022 рік:

- з 01.01.2022 по 31.01.2022 1 794,18 м3;

- з 01.02.2022 по 28.02.2022 1 759,50 м3;

- з 01.03.2022 по 31.03.2022 554,88 м3;

- з 01.04.2022 по 31.08.2022 0,00 м3.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи дані Інформаційної платформи суд вважає, що об`єми спожитого газу відповідачем є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що оприлюднена на офіційному сайті позивача.

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:

- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатку в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу, в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно, мають право користування ресурсами Інформаційної платформи. Тому відповідач може відповідно до даних Інформаційної платформи перевіряти дані щодо власного споживання природного газу (постачальника, періоди, об`єми спожитого газу).

Відповідно до пп. 19 п. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (код ЄДРПОУ 42795490).

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Вказані обставини підтверджують постачання природного газу у спірний період саме з ресурсу позивача у визначених позивачем обсязі та сумі. Доказів, які б спростовували обсяг поставленого позивачем відповідачу природного газу, суду під час розгляду справи не надано.

Крім того, судом приймається до уваги п. 2.10 договору, яким сторони встановили, що у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС. Дані інформаційної платформи оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих споживачем, вважаються обов`язковими для сторін, якщо судом не буде встановлено інше.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем сплачено поставлений природний газ та послуги з його транспортування на суму 264 660,87 грн, що вбачається з реєстру надходження коштів від відповідача на банківський рахунок позивача, наданого АТ «Державний ощадний банк України» № 16/2-09/32373/2023 від 05.07.2023 (а.с. 110-116), несплаченими залишилась вартість поставленого газу та наданих послуг з його транспортування на суму 108 060,10 грн. за актами приймання передачі за січень -березень 2022р

За змістом п. 3.9 договору остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.

Відтак, зобов`язання з оплати газу, мало бути виконано наступним чином: за поставкою січня 2022 року на суму 95 726,48 грн. до 21.02.2022 включно (з урахуванням того, що останній день строку (20.02.2022) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України), за поставкою лютого 2022 року на суму 77 312,24 грн. до 21.03.2022 включно (з урахуванням того, що останній день строку (20.03.2022) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України), за поставкою березня 2022 року на суму 23 387,63 грн. до 20.04.2022 включно.

Приймаючи до уваги, що позивач зобов`язання за договором виконав належним чином, а відповідач порушив взяті на себе за договором обов`язки, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором від 23.12.2022 №101/ПГ-1238-К у розмірі 108 060,10грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як вже зазначалося, згідно п. 6.2 договору в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно вірним, у зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 21 098,47 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних в сумі 3556,35 грн. за загальний період з 22.02.2022 по 30.04.2023 та інфляційні нарахування за період з березня 2022 по квітень 2023 в сумі 22 802,89 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є вірним та суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в межах заявленої суми 3556,35 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним. Так, згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку сума інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складає 22 802,90 грн. Разом із тим, враховуючи, що згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань в межах заявленої суми 22 802,89 грн.

Відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед позивачем, не представлено, що кваліфікується судом як порушення відповідних зобов`язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач - таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України стягується з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙВІ УНІВЕРСАЛ про стягнення 155 517,81 грн., з яких: 108 060,10 грн. заборгованість, 21 098,47 грн. пеня, 3556,35 грн. 3% річних, 22 802,89 грн. інфляційні нарахування, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙВІ УНІВЕРСАЛ (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, буд. 20, код ЄДРПОУ 22031662) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) заборгованість в сумі 108 060,10 грн., 3% річних в сумі 3556,35 грн., інфляційні втрати в сумі 22 802,89 грн., пеню в сумі 21 098,47 грн., судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 26.02.2024

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман