Рішення

від 13.02.2024 по справі 910/12353/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2024Справа № 910/12353/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Олексюк О. В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс»

про стягнення 2 145 062, 62 грн.

за участю представників:

прокурор: Константинова І.В.

від позивача: Василюк Д.В., Джафарова С.Г Кизи

від відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ Фонду держмайна, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» (далі - ТОВ «Авіакомпанія «Хорс», відповідач) про стягнення неустойки в сумі 2 145 062,62 грн. за договором оренди нерухомого майна № 4479 від 30.09.2009.

У обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідач протягом тривалого часу після припинення договору оренди продовжував неправомірно використовувати орендований об`єкт, чим порушив права держави як власника нерухомого майна, а відтак, наявні підстави для стягнення з відповідача неустойки за час неправомірного використання державного майна.

У позові прокурор просить стягнути з ТОВ «Авіакомпанія «Хорс» на користь Державного бюджету України неустойку в сумі 2 145 062,62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Під час розгляду справи по суті прокурор та представники позивача (Фонду) заявлені позовні вимоги підтримали та обґрунтували, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, розглянувши заявлені позовні вимоги по суті спору, заслухавши пояснення прокурора і представників позивача у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 вказаної норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166 "б", від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі № 47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме - подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", при поданні позовної заяви прокурор обґрунтував неналежне здійснення Фондом держмайна захисту інтересів держави.

Так, згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, що діяла на час укладення договору) та ч. 2 ст. 4 чинного закону, який регулює спірні правовідносини, орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Згідно з п. 1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, затвердженого наказом голови ФДМУ від 02.10.2012 № 3607 (далі - Положення), Регіональне відділення Фонду державного майна України утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

У сфері оренди державного майна регіональне відділення, зокрема, здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням, та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням (п. 5.3 Положення).

Тобто органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, яке має право та обов`язок контролювати виконання орендарями своїх зобов`язань за договорами оренди державного майна та є стороною укладеного з відповідачем договору оренди, а тому позов подається прокурором в його інтересах.

Матеріалами, доданими до позову, підтверджується, що РВ ФДМУ по м. Києву знало про порушення інтересів держави з боку відповідача, мало повноваження щодо їх захисту, проте з позовом до суду з метою захисту порушених інтересів держави так і не звернулось.

Зокрема, з листів РВ ФДМУ по м. Києву до Київської міської прокуратури від 12.05.2023 № 30-10/3175, від 25.07.2023 № 30-10/5009 вбачається, що позивач знав про наявність підстав для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки, натомість звернувся до органів прокуратури щодо вжиття представницьких заходів. При цьому причиною невжиття РВ ФДМУ по м. Києву заходів на захист інтересів держави є відсутність коштів на сплату судового збору. Вказане свідчить про те, що РВ ФДМУ по м. Києву протягом тривалого часу не здійснило захист інтересів держави.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заявлений прокурором позов спрямований на виконання конституційної функції прокуратури, як органу держави, а отже, цей позов подано правомірно та у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави.

По суті заявленого позову судом встановлено, що 30.09.2009 між Регіональним відділенням державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авікомпанія «Хорс» (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 (далі - договір оренди), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 506,10 кв. м, розміщені на 1 та 2 поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків, за адресою: м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 94, що перебуває на балансі ДП «Завод 410 Цивільної авіації», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.03.2009 і становить 1 942 980,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення авіаційного тренажеру (п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (червень 2009 року) - 24 899,28 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2009 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень, серпень, вересень місяць 2009 року.

Відповідно до п 5.10 договору обов`язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодування орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно з п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 30.09.2009 р. до 30.09.2010 р. включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п. 10.4 договору).

Згідно п. 10.6.1 договору чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Матеріали справи свідчать, що 30.09.2009 між Фондом державного майна України по місту Києву та ТОВ «Авіакомпанія «Хорс» був підписаний акт приймання-передачі орендованого майна за адресою м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування майно - частини нежитлових приміщень, загальною площею 506,1 кв. м, на 1-му та 2-мі поверхах корпусу турбогвинтових літаків, що перебуває на балансі ДП «Завод 410 Цивільної авіації».

24.10.2011 між Фондом державного майна України по місту Києву та ТОВ «Авіакомпанія «Хорс» був укладений договір № 4476/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4476 від 30.09.2009, згідно з п. 2 якого сторони погодили продовжити дію договору оренди на 365 днів, а саме - з 30.09.2011 до 30.09.2012 включно.

01.11.2012 між Фондом державного майна України по місту Києву та ТОВ «Авіакомпанія «Хорс» був укладений договір № 4476/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4476 від 30.09.2009, за яким сторони продовжили дію договору оренди на 1 рік - до 30.09.2013 включно.

У подальшому листами № 30-06/7204 від 01.07.2013, № 30-06/8510 від 30.07.2013 та № 30-06/9911 від 12.09.2013 РВ ФДМУ по м. Києву повідомило орендаря про відмову останньому в продовженні строку дії договору та його припинення, а також про необхідність повернути орендоване державне майно за актом приймання-передачі.

Також судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/19752/21, яке набрало законної сили, ТОВ "Авіакомпанія "Хорс" було виселене з нежитлових приміщень загальною площею 506,10 кв.м., розміщених на 1 та 2 поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків по проспекту Повітрофлотському, 94 у м. Києві, а також з нього стягнуто на користь РВ ФДМУ по місту Києву неустойку за користування державним майном, отриманим на підставі договору оренди № 4476 від 30.09.2009, за період з травня 2018 по квітень 2021 у сумі 3 438 264,50 грн.

Водночас згідно з інформацією, викладеною в листі Фонду № 30-10/5608 від 12.05.2023 державне майно - нежитлові приміщення загальною площею 506,10 кв. м, розміщені на 1 та 2 поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків, за адресою: м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 94, отримані відповідачем за договором оренди, який припинив свою дію 30.09.2013, було повернуте орендодавцю в ході примусового виконання державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ наказу Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 у справі № 910/19752/21, лише 04.11.2022, що підтверджується наданим актом державного виконавця.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор просить стягнути з відповідача неустойку за фактичне користування майном у період з травня 2021 по 04.11.2022 (по день повернення орендованого майна).

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відносини щодо оренди державного майна регулюються спеціальним законом - Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 2, 3 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ст. 631 ЦК України).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Умовами договору, що розглядається (з урахуванням внесених до нього змін), строк дії цього договору визначено до 30.09.2013 включно.

Факт припинення дії договору оренди внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено (30.09.2013), був також встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/19752/21, що набрало законної сили, у зв`язку з чим орендаря було виселено з нерухомого майна 04.11.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на час спірних відносин) у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

За ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі орендованого майна; зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди. За таких обставин орендна плата може нараховуватися орендодавцем і після закінчення строку дії договору оренди за фактичне користування майном. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.11.2018 по справі № 924/195/16 та від 11.05.2018 по справі № 926/2119/17.

Отже, зважаючи на те, що майно відповідачем було повернуте орендодавцю лише 04.11.2022 під час примусового виконання судового рішення, тобто майже через 9 років після припинення дії договору оренди (30.09.2013), то у відповідача існує обов`язок сплатити позивачу неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за заявлений позивачем період - з травня 2021 по 04.11.2022.

Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Також відповідно до п. 10.11 договору (з урахуванням внесених змін від 24.10.2011) за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Відповідно до п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», застосовуючи приписи статті 785 Цивільного кодексу України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

У розумінні загальних та спеціальних норм права санкція (неустойка), яка передбачена ст. 785 ЦК України, є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України обов`язковим є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки, як орендаря за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 по справі № 904/3315/18.

Отже, перевіривши наданий до позову розрахунок неустойки за час фактичного користування орендованим майном за період з травня 2021 року по 04.11.2022, судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню неустойка в сумі 2 145 062,62 грн., тобто у заявленому прокурором розмірі.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши надані прокурором докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" про стягнення 2 145 062, 62 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, ідентифікаційний код 04937956) на користь Державного бюджету України (одержувач: УК у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), р/р: UA778999980313020094000026011, КЕКД: 22080300, призначення платежу - надходження від орендної плати за користування іншим державним майном) неустойку в сумі 2 145 062 (два мільйона сто сорок п`ять тисяч шістдесят дві) грн. 62 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, ідентифікаційний код 04937956) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019) витрати по сплаті судового збору в сумі 32 175 (тридцять дві тисячі сто сімдесят п`ять) грн. 93 коп.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 13 лютого 2024 року.

Повний текст рішення складений 23 лютого 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.