Рішення

від 14.02.2024 по справі 910/12629/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2024Справа № 910/12629/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/12629/23

за позовом Фонду державного майна України (Україна, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9; ідентифікаційний код: 00032945)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф-Інвестгроуп" (Україна, 04119, м. Київ, вул. Хохлових Сім`ї, буд. 8; ідентифікаційний код: 35059566)

про стягнення 2 899 075,79 грн

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Київського апеляційного господарського суду (Україна, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, літ.А; ідентифікаційний код: 25960043)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф-Інвестгроуп" (Україна, 04119, м. Київ, вул. Хохлових Сім`ї, буд. 8; ідентифікаційний код: 35059566)

про стягнення 1 367 387,69 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Кулініч В.О., у порядку самопредставництва;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд державного майна України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф-Інвестгроуп" (далі - відповідач) про стягнення 2 032 567,51 грн, з яких 1 734 521,31 грн заборгованості, 244 912,23 грн пені та 53 133,97 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 170 від 26.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

17.08.2023 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 17.08.2023 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12629/23, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.09.2023.

У підготовче засідання 20.09.2023 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 20.09.2023 судом було оголошено перерву до 18.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/12629/23 призначено на 18.10.2023.

17.10.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Київського апеляційного господарського суду надійшла позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф-Інвестгроуп" 1 367 387,69 грн, з яких 1 060 302,32 грн заборгованості, 201 055,14 грн пені та 106 030,23 грн штрафу.

Позовні вимоги вказаного вище позову обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 170 від 26.06.2018, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати перед балансоутримувачем.

У підготовче засідання 18.10.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 18.10.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 15.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/12629/23 призначено на 15.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 було прийнято позовну заяву Київського апеляційного господарського суду як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф-Інвестгроуп" про стягнення 1 367 387,69 грн до спільного розгляду з позовом Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф-Інвестгроуп" про стягнення 2 032 567,51 грн, вимоги за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

09.11.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 2 899 075,79 грн, з яких 2 158 915,16 грн заборгованості, 544 777,16 грн пені та 195 383,47 грн штрафу.

У підготовче засідання 15.11.2023 з`явились представники позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 15.11.2023 судом було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та оголошено перерву до 06.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/12629/23 призначено на 06.12.2023.

У підготовче засідання 06.12.2023 з`явились представники позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 06.12.2023 присутніми представниками позивача та третьої особи надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.01.2024.

У судове засідання 17.01.2024 з`явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась, від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі її представника.

У судовому засіданні 17.01.2024 було оголошено перерву до 14.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача та третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/12629/23 призначено на 14.02.2024.

У судове засідання 14.02.2024 з`явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 24.01.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.06.2018 між Фондом державного майна України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проф-Інвестгроуп" (орендар) було укладено Договір оренди № 170 нерухомого майна, що належить до державної власності, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стороженко Я.В. за реєстраційним № 324 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності - нежитлові приміщення корпусу № 11 заводоуправління (колишній корпус № 11 заводоуправління Київського мотоциклетного заводу), загальною площею 8 269,7 кв.м, розташовані в дев`ятиповерховій будівлі (реєстраційний номер 25960043.1.ЕРАЖПА001), за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8 (далі - майно), що обліковуються на балансі Київського апеляційного господарського суду (далі - балансоутримувач) та належить до сфери управління Державної судової адміністрації України.

Відповідно до п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення адміністративно-офісних приміщень, проведення виставок непродовольчих товарів без здійснення торгівлі, розміщення їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; розміщення інтернет-кафе; розміщення аптеки; розміщення бібліотек; розміщення відділень банків на площі, що використовується для платежів за житлово-комунальні послуги; розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють проектно-вишуковувальні проектно-конструкторські роботи; розміщення торгівельних автоматів, що відпускають продовольчі товари; розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення; розміщення ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг із ксерокопіювання документів; місця загального користування (інше використання).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати нотаріального посвідчення договору та підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

За умовами пунктів 3.1, 3.3 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2018 року - 428 047,65 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць з урахуванням чинного законодавства.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, зміни розміру орендної ставки, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Бюджетним кодексом України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Якщо останній день сплати орендної плати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то сплата має відбуватися напередодні у робочий день.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (п. 3.7 Договору в редакції Договору про внесення змін № 152 від 25.10.2019).

Згідно з п. 3.8 Договору, в разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Договір діє з 26.06.2018 по 31.05.2022 включно (п. 10.1 Договору).

Пунктом 10.4 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору. Зазначені дії оформлюються договором про зміну Договору, який є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

Відповідно до п. 10.11 Договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

За актом приймання-передавання державного нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8 від 26.06.2018, балансоутримувач з відома орендодавця передав, а орендар прийняв у строкове платне користування об`єкт оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі № 910/4793/23 визнано укладеним Договір про внесення змін до Договору, згідно з пунктом 2 якого пункт 3.1 розділу 3 "Орендна плата" Договору викладено у такій редакції:

"3.1. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 р. № 630, і становить без ПІДВ за базовий місяць оренди червень 2021 року - 644 415,51 грн.

Орендна плата за наступний місяць оренди - липень 2021 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць розрахунку - червень 2021 на індекс інфляції за липень 2021 року".

Пунктами 4 - 6 Договору про внесення змін до Договору визначено, що зміни розміру орендної плати за базовий місяць відображаються у розрахунку, що є додатком до Договору про внесення змін та є його невід`ємною та складовою частиною.

Згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України зазначений у п. 2 Договору про внесення змін розмір орендної плати застосовується з 19.06.2021.

Різниця у розмірі орендної плати, що нарахована у зв`язку із застосуванням нової орендної ставки відповідно до Методики, підлягає оплаті у 15-денний строк з дати укладення даного Договору про внесення змін.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 07.07.2023.

Поряд із цим, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 у справі № 910/4068/23 було частково задоволено позови Фонду державного майна України, Київського апеляційного господарського суду до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф-Інвестгроуп", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф-Інвестгроуп" на користь Фонду державного майна України 918 923,13 грн заборгованості з орендної плати, 113 719,08 грн пені, 91 892,31 грн штрафу, а також 16 866,52 грн судового збору, та стягнуто на користь Київського апеляційного господарського суду 1 272 047,87 грн заборгованості з орендної плати, 146 184,19 грн пені, 127 204,78 грн штрафу, а також 23 181,55 грн судового збору.

Позовні вимоги Фонду державного майна України у справі № 910/4068/23 були обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Проф-Інвестгроуп" Договору в частині внесення орендної плати за період з 01 по 24 лютого 2022 року, а також за період з жовтня 2022 року по січень 2023 року.

Позовні вимоги Київського апеляційного господарського суду в справі № 910/4068/23 були обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Проф-Інвестгроуп" Договору в частині внесення орендної плати за період з 01 по 24 лютого 2022 року, а також за період з жовтня 2022 року по березень 2023 року.

28.09.2023 сторони уклали Договір про припинення № 198 Договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліньковою І.Г. за реєстраційним № 935, яким вирішили припинити дію Договору з дати підписання акта повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (п. 1).

Пунктами 4, 6 Договору про припинення № 198 Договору передбачено, що обов`язок щодо складання акту повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, покладається на орендаря майна.

Укладення цього Договору про припинення Договору не звільняє сторін від виконання зобов`язань по Договору, які залишились невиконаними, та відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії Договору.

Того ж дня орендарем, балансоутримувачем та орендодавцем було підписано акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого орендар передав, а балансоутримувач з відома орендодавця прийняв із строкового платного користування об`єкт оренди.

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, зазначає на те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором зі сплати орендної плати за період, не охоплений раніше пред`явленим позовом у справі № 910/40068/23, а саме з лютого 2023 року по 28 вересня 2023 року, належним чином не виконав, а також не сплатив суму недоотриманої орендної плати у зв`язку із перерахунком орендних ставок, до сплати якої позивач спонукав відповідача шляхом направлення листа № 10-46-17358 від 12.07.2023.

З огляду на те, що відповідач не погасив заборгованість з орендної плати, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 2 158 915,16 грн заборгованості, 544 777,16 грн пені та 195 383,47 грн штрафу.

Київський апеляційний господарський суд з аналогічних підстав звернувся до суду з позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, та просить стягнути з відповідача на свою користь 1 060 302,32 грн заборгованості за період з квітня 2023 року по 28 вересня 2023 року, 201 055,14 грн пені та 106 030,23 грн штрафу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Внаслідок укладення Договору між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою вказаний договір є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частин 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Суд встановив факт користування відповідачем у період з 26.06.2018 по 28.09.2023 орендованим майном - нежитловим приміщенням корпусу № 11 заводоуправління (колишній корпус № 11 заводоуправління Київського мотоциклетного заводу), загальною площею 8 269,7 кв.м, що розташоване в дев`ятиповерховій будівлі (реєстраційний номер 25960043.1.ЕРАЖПА001), за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8, про що свідчать наявні у матеріалах справи підписані орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем акт приймання-передавання державного нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8 від 26.06.2018 та акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.09.2023.

Згідно з частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частин 1, 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, у орендаря, у зв`язку з укладенням Договору та прийняттям у користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати за весь час користування об`єктом оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого в п. 3.6 Договору порядку розрахунків, зобов`язання зі сплати орендної плати мало виконуватись відповідачем щомісячно не пізніше 15 числа, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50%.

Приймаючи до уваги умови Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наданої позивачем довідки про стан надходження орендної плати по Договору станом на 15.10.2023 вбачається, що 28.09.2023 відповідачем було перераховано до державного бюджету 214 023,83 грн, які зараховані позивачем у рахунок погашення зобов`язань відповідача зі сплати орендної плати за серпень 2023 року.

Докази виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань у повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

Оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати заборгованості відповідач не надав, вимоги позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірах 2 158 915,16 грн та 1 060 302,32 грн відповідно визнаються судом обґрунтованими.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 3.7 Договору, в редакції Договору про внесення змін № 152 від 25.10.2019, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Відтак, оскільки неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, вимоги позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 3.7 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнаються судом обґрунтованими.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що позивач не врахував положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного періоду нарахування пені від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, оскільки здійснював нарахування пені на заборгованість, розраховану суцільним підсумком, яка включає, у тому числі, заборгованість в розмірі 918 932,13 грн, стягнуту рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 у справі № 910/4068/23.

Також є необґрунтованим і розрахунок пені, наданий третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, оскільки його здійснено виходячи із загального розміру орендної плати без урахування визначеного п. 3.6 Договору співвідношення.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що з відповідача належить стягнути пеню в сумі 440 986,52 грн на користь позивача та в сумі 100 527,55 грн на користь третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 3.8 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача з орендної плати перед позивачем і третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, складає понад тримісячний її розмір, що зумовлює для відповідача настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості.

Отже обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача є штраф в розмірі 195 383,47 грн на користь позивача та в розмірі 106 030,23 грн на користь третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

Згідно з частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилаються позивач і третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, в обґрунтування своїх вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість позовів позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість в розмірі 2 158 915,16 грн, пеня в розмірі 440 986,52 грн та штраф в розмірі 195 383,47 грн, а з відповідача на користь третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, заборгованість в розмірі 1 060 302,32 грн, пеня в розмірі 100 527,55 грн та штраф в розмірі 106 030,23 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 41 929,29 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 1 556,86 грн покладається на позивача.

Судові витрати третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 19 002,91 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 1 507,91 грн покладається на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фонду державного майна України задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф-Інвестгроуп" (Україна, 04119, м. Київ, вул. Хохлових Сім`ї, буд. 8; ідентифікаційний код: 35059566) на користь Фонду державного майна України (Україна, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9; ідентифікаційний код: 00032945) заборгованість в розмірі 2 158 915 (два мільйони сто п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн 16 коп., пеню в розмірі 440 986 (чотириста сорок тисяч дев`ятсот вісімдесят шість) грн 52 коп., штраф в розмірі 195 383 (сто дев`яносто п`ять тисяч триста вісімдесят три) грн 47 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 41 929 (сорок одна тисяча дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 29 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 556,86 грн покласти на позивача.

5. Позов Київського апеляційного господарського суду задовольнити частково.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф-Інвестгроуп" (Україна, 04119, м. Київ, вул. Хохлових Сім`ї, буд. 8; ідентифікаційний код: 35059566) на користь Київського апеляційного господарського суду (Україна, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, літ.А; ідентифікаційний код: 25960043) заборгованість в розмірі 1 060 302 (один мільйон шістдесят тисяч триста дві) грн 32 коп., пеню в розмірі 100 527 (сто тисяч п`ятсот двадцять сім) грн 55 коп., штраф в розмірі 106 030 (сто шість тисяч тридцять) грн 23 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 002 (дев`ятнадцять тисяч дві) грн 91 коп.

7. В іншій частині позову відмовити.

8. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 507,91 грн покласти на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

9. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.02.2024

Суддя О.В. Нечай