Рішення

від 26.02.2024 по справі 910/17832/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2024Справа № 910/17832/23Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця Голубенко Андрія Миколайовича

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Ем.Ті.Ді.-Інтернешнл "Ресурс"

про стягнення 235 619,05 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Голубенко Андрія Миколайовича до товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Ем.Ті.Ді.-Інтернешнл "Ресурс" про стягнення 235 619,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу №Р-01/11/20 від 23.11.2020.

На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 103 000,00 грн.

Окрім того, за попередньою домовленістю, з метою укладання додаткової угоди до договору, 03.12.2020 на рахунок відповідача від позивача додатково було перераховані кошти в розмірі 52 000,00 грн.

Свої зобов`язання по оплаті товару позивач виконав в повному обсязі. Проте, товар відповідачем так і не було поставлено.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату в розмірі 155 000,00 грн., 3% річних в розмірі 13 232,02 грн., інфляційні втрати в розмірі 67 387,03 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення №06 002 358 268 33 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (на час здійснення повідомлення), а саме: вул. Райдужна, буд. 69, кв. 214, м. Київ, 02218.

Вищезазначена ухвала Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 повернута до суду у зв`язку з неврученням поштового відправлення за адресою відповідача.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Після реєстрації відповідачем електронного кабінету в системі "Електронний суд" судом направлено ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.11.2023, яка доставлена до електронного кабінету відповідача 30.11.2023 о 19 год. 56 хв.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову. Відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

23.11.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "Ай.Ем.Ті.Ді.-Інтернешнл "Ресурс" (продавець) та фізичною особою-підприємцем Голубенко Андрієм Миколайовичем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № Р-01/11/20 (далі - Договір).

За вказаним Договором продавець зобов`язується, згідно заявок покупця, поставити (передати) покупцю товар, якість якого відповідає стандартам і технічним умовам виробника, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продавцю вартість проданого (поставленого) товару, у строки та в порядку передбачені договором.

Під товаром у договорі сторони розуміють - товар в асортименті, кількості та за ціною згідно специфікації (додаток 1 до договору) та видаткової накладної, на підставі якої товар передається продавцем і приймається покупцем.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до кінця календарного року в якому договір був укладений (підписаний сторонами). У випадку, якщо жодна із сторін письмово не заявить про своє бажання розірвати договір за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору (шляхом відправки цінного листа з повідомленням), то договір вважається пролонгованим (продовженим) на наступний календарний рік на таких же умовах. Кількість пролонгацій не обмежена (п. 7.1 Договору).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачання товару здійснюється продавцем на умовах поставки DDP (в редакції "Інкотермс-2010") - склад покупця за адресою: 35342, Рівненська обл. Рівненський р-н., с. Біла Криниця, вул. Вишнева, 13А.

Згідно з п. 2.2 Договору в ціну товару включено вартість поставки, тари (пакування). Заявка на поставку товару подається покупцем в письмовій формі, шляхом надсилання заявки на електронну адресу уповноваженої особи або шляхом надсилання заявки рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу продавця. Термін виконання заявки не повинен перевищувати 30 календарних днів з моменту отримання продавцем заявки.

Момент переходу права власності на товар, від продавця до покупця є момент (дата) підписання сторонами видаткової накладної на товар (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору покупець зобов`язується сплатити ціну (вартість) товару протягом 7 календарних днів з моменту погодження заявки.

Згідно з п. 3.2 Договору покупець проводить оплату товару продавцю, шляхом безготівкового розрахунку, перерахуванням коштів (ціни товару) на банківський рахунок продавця.

23.11.2020 сторонами підписано специфікацію №1 до Договору № Р-01/11/20 від 23.11.2020, яка містить інформацію про товар (чай грузинський (крупно листовий) 120 кг, чай грузинський (дрібно листовий) 200 кг) на загальну суму 103 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Фізичною особою-підприємцем Голубенко Андрієм Миколайовичем сформовано замовлення на поставку товару в межах Договору купівлі-продажу № Р-01/11/20 від 23.11.2020, а саме: чай грузинський (крупно листовий) 120 кг, чай грузинський (дрібно листовий) 200 кг.

23.11.2020 товариством з обмеженою відповідальністю "Ай.Ем.Ті.Ді.-Інтернешнл "Ресурс" виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000026 від 23.11.2020 на загальну суму 103 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Фізична особа-підприємець Голубенко Андрій Миколайович відповідно до виставленого рахунку та умов Договору виконав своє зобов`язання щодо оплати замовленого товару, що підтверджується платіжним дорученням №30 від 26.11.2020 на суму 103 000,00 грн.

З наданого позивачем замовлення на поставку товару не можливо встановити дату його складання, а також дату його отримання відповідачем. Однак, з урахуванням рахунку-фактури, п. 2.2 Договору та наданих доказів, суд встановив, що останнім днем для виконання відповідачем свого зобов`язання за договором № Р-01/11/20 від 23.11.2020 є 23.12.2020.

Позивач повідомив суд, що відповідач не виконав своє зобов`язання за Договором купівлі-продажу № Р-01/11/20 від 23.11.2020 в частині поставки товару.

Матеріали справи не містять доказів поставки товару за Договором, а відповідачем не спростовано вказані вище обставини щодо отримання заявки та не поставлення оплаченого товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі положенням ст. 526 ЦК України, відповідно до якого зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи наведене, суд встановив невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Ай.Ем.Ті.Ді.-Інтернешнл "Ресурс" зобов`язання, строк виконання якого настав, за Договором купівлі-продажу № Р-01/11/20 від 23.11.2020 в частині поставки товару на загальну суму 103 000,00 грн., а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за боргом 103 000,00 грн.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, ураховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, зміст яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем надано розрахунок (за боргом 103 000,00 грн.) інфляційних втрат за період з 01.01.2021 по 30.09.2023 на загальну суму 44 779,77 грн. та розрахунок 3 % річних за період з 27.12.2020 по 02.11.2023 на загальну суму 8 812,73 грн.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично правильним, а тому вимоги в частині стягнення 44 779,77 грн. інфляційних втрат та 8 812,73 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається з платіжного доручення №32 від 03.12.2020 позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 52 000,00 грн.

Позивач повідомляє, що вказані кошти були перераховані без укладання додаткової угоди до Договору купівлі-продажу № Р-01/11/20 від 23.11.2020, тобто отримані відповідачем без достатніх правових підстав, а тому підлягають поверненню.

Матеріали справи не містять доказів договірних відносин в межах яких могло бути здійснене перерахування грошових коштів у розмірі 52 000,00 грн., а відповідачем не спростовано вищевказані обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

02.11.2023 фізичної особою-підприємцем Голубенко Андрієм Миколайовичем складено вимогу до товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Ем.Ті.Ді.-Інтернешнл "Ресурс" щодо, зокрема, повернення 52 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів. Вказана вимога направлена 02.11.2023 на адресу відповідача засобами поштового зв`язку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що у відповідача наявний обов`язок, строк виконання якого настав, повернути позивачу грошові кошти у розмірі 52 000,00 грн., які отримані відповідачем без достатньої правової підстави, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за утримання відповідачем 52 000,00 грн.

Позивачем надано розрахунок (за боргом 52 000,00 грн.) інфляційних втрат за період з 03.01.2021 по 30.09.2023 на загальну суму 22 607,26 грн. та розрахунок 3 % річних за період з 03.01.2021 по 02.11.2023 на загальну суму 4 419,29 грн.

Враховуючи розрахунок позивача інфляційних втрат та 3% річних за періоди, коли у відповідача не настав строк виконання зобов`язання щодо повернення 52 000,00 грн., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 22 607,26 грн. та 3 % річних у розмірі 4 419,29 не підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані для підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно зі ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем подано заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивачем зазначено орієнтовну суму судових витрат (на професійну правничу допомогу) у розмірі 20 000,00 грн.

Приписами ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача не надходило клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а також інших заперечень щодо заявленої відповідачем суми судових витрат.

Для підтвердження понесених судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) позивачем надано копії: Договору про надання правничої допомоги від 20.10.2023, Додаткової угоди від 01.11.2023 до Договору про надання правничої допомоги від 20.10.2023, Акта від 08.12.2023 приймання-передачі наданих адвокатським об`єднанням послуг згідно Договору про надання правничої допомоги №б/н від 20.10.2023.

Актом від 08.12.2023 сторони засвідчили, що на виконання умов Договору Адвокатським об`єднанням виконано наступне: здійснено правовий аналіз документів для проведення претензійно-позовної роботи по договору купівлі-продажу товару № Р-01/11/20 від 23.11.2020 року, платіжному дорученню № 30 від 26.11.2020 р., платіжному дорученню №32 від 03.12.2020р.; надано правову консультацію з приводу захисту прав клієнта; підготовлена вимога від 02.11.2023 від імені клієнта; підготовлена від імені клієнта позовна заява від 15.11.2023; підготовлені додатки до позовної заяви, складено розрахунки 3% річних, інфляційних втрат. Витрачений час 10 год. Вартість 20 000,00 грн.

У зазначеному акті сторони погодили, що вартість наданих послуг становить 20 000,00 грн., а претензії один до одного по зобов`язаннях по договору відсутні.

Постановою Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 встановлено, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у розмірі 17 705,91 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 118-119, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 231, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Ем.Ті.Ді.-Інтернешнл "Ресурс" (02218, місто Київ, вул. Райдужна, будинок 57, квартира 28; ідентифікаційний код 42710265) на користь фізичної особи-підприємця Голубенко Андрія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) попередню оплату у розмірі 103 000 (сто три тисячі) грн. 00 коп., безпідставно перераховані кошти у розмірі 52 000 (п`ятдесят дві тисячі) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 8 812 (вісім тисяч вісімсот дванадцять) грн. 73 коп., інфляційні втрати у розмірі 44 779 (сорок чотири тисячі сімсот сімдесят дев`ять) грн. 77 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 705 (сімнадцять тисяч сімсот п`ять) грн. 91 коп. та судовий збір у розмірі 3 128 (три тисячі сто двадцять вісім) грн. 89 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сергій МУДРИЙ