Рішення

від 13.02.2024 по справі 910/12655/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2024Справа № 910/12655/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок ЛТД", м. Харків

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ

в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", Запорізька область, м. Енергодар

про стягнення 3 707 568,83 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Жабровець О.І. (в порядку самопредставництва).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.08.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Крок ЛТД" звернулосьАкціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 2 674 310,34 грн, суми 3% річних в розмірі 136 178,85 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 897 079,64 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору №75/89-21/11-121-01-21-10276 від 14.05.2021 року в частині оплати за надані позивачем послуги.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/12655/23 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження підготовче засідання призначено на 10.10.2023 року.

08.09.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем невірно пораховано 3% та інфляцію, оскільки не враховано, що дні оплати не входять в період нарахування. Відповідачем наведено, що загальна суму інфляційних втрат складає 177 247,91 грн, а сума 3% річних становить 7 311,99 грн. Окрім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення сум 3% річних та інфляційних втрат.

25.09.2023 до суду від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок ЛТД" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

04.10.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що фактичний день сплати не включався в розрахунок і нарахування здійснювалось на суму боргу за виключенням сум, які були сплачені. Щодо зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат позивач заперечує.

09.10.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності представника.

В підготовчому засіданні 10.10.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 28.11.2023.

17.10.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач наполягає, що дні оплати включені в розрахунок. Також відповідач повторно заявив про зменшення розміру 3% річних та інфялційних втрат.

14.11.2023 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких ним зазначено, що дні оплатим не віраховані в розрахунку, а підстави для зменшення фінансових санкцій в межах даної справи відсутні.

28.11.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності представника та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 28.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 13.02.2024 року.

В судовому засіданні 13.02.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крок ЛТД» (виконавець) та Державним підприємством «Національна атомна енергенеруюча компанія «Енергоатом» (змінено назву на Акціонерне товариство «Національна атомна енергенеруюча компанія «Енергоатом») в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (замовник) був укладений Договір №75/89-21/11-121-01-21-10276 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику наступні послуги: «ДБН А.2.2-3:2014 Видалення гідромеханічним методом відкладень з внутрішніх поверхонь охолоджуючих трубок ОГЦ, ВВТ, маслоохолоджувачів ТГ, УВГ, РТЖН, ЦН, КН-2ст., ННС, повітряохолоджувачів електродвигунів, теплообмінників випару та охолодження проб, конденсаторів ТЖН енергоблоків № 1,2,3,4,5,6 (код ДК 021:2015 - 50510000-3 Послуги з ремонту і технічного обслуговування насосів, клапанів, кранів і металевих контейнерів)» Код класифікатора послуги згідно з ДКПП 016:2010-33.12.

Вартість послуг за Договором визначається відпоідно до Протоколу узгодження договірної ціни на надання послуг (невід`ємний додаток №2 до даної додаткової угоди) та складає 2 703 040,64 грн, крім того ПДВ 540 608,13 грн, всього 3 243 648,77 грн. (п. 2.1. Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 09.12.2021 року).

Відповідно до пунктів 2.2. та 2.3. Договору оплата наданих послуг за Договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 60 календарних днів від дати пілдписання обома сторонами акта здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахункуовий рахунок виконавця. Оплата замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації виконавцем належним чином оформсленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Додатками №2 та №3 до Договору сторонами погоджено договірну ціну та графік надання послугг.

Приймання наданих послуг замовником та їх передача виконавцем здійснюється за актом здачі-приймання наданих послуг. (п. 4.1. Договору).

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 30.06.2022 року. (п. 11.1. Договору).

На виконання умов Договору сторонами підписано Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму в розмірі 3 243 648,76 грн, а саме:

- за червень від 25.06.2021 року на суму 555 351,46 грн;

- за червень від 25.06.2021 року на суму 146 371,54 грн;

- за липень від 30.07.2021 року на суму 588 562,70 грн;

- за липень від 30.07.2021 року на суму 103 154,47 грн;

- за серпень від 31.08.2021 року на суму 580 040,10 грн;

- за жовтень від 31.10.2021 року на суму 574 3410,28 грн;

- за листопад від 30.11.2021 року на суму 592 429,09 грн;

- за грудень від 22.12.2021 року на суму 103 398,12 грн.

В подальшому позивачем було зареєстровано податкові накладні на вказану вище суму.

Відповідачем здійснено часткову оплату боргу на суму в розмірі 569 338,42 грн.

У зв`язку з невчасним проведенням відповідачем розрахунку за Договором позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 2 674 310,34 грн, суму 3% річних в розмірі 136 178,85 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 897 079,64 грн.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що позивачем невірно пораховано 3% та інфляцію, оскільки не враховано, що дні оплати не входять в період нарахування, а також заявлено про зменшення сум 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором послуг.

Статтею 901 ЦК України закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено вище, на підставі Договору позивачем було надано відповідачу послуги (виконано роботи) на загальну суму в розмірі 3 243 648,76 грн, що підтверджується зазначеними вище актами та не заперчено відповідачем.

Відповідачем оплата була проведена частково на суму в розмірі 569 338,42 грн.

Пунктами 2.2. та 2.3. Договороу сторонами визначено, що оплата наданих послуг за Договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 60 календарних днів від дати пілдписання обома сторонами акта здачі-приймання наданих послуг, а оплата замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації виконавцем належним чином оформсленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

З матеріалів справи вбчається, що позивачем було здійснено реєстрацію податкових накладних на суму виконаних робіт.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи, що відповідачем не здійснено оплату поставленого позивачем товару в повному обсязі, суд дійшов до висновку, що у встановлений законом, статтею 692 ЦК України, строк, заборгованість за поставлений товар в розмірі 2 674 310,34 грн, погашена не була; позивачем належним чином відповідно до статей 525, 526, 655, 712, 901, 903 ЦК України та статей 181, 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 2 674 310,34 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 136 178,85 грн суми 3% річних та 897 079,64 грн суми інфляційних втрат за період з 25.08.2021 року по 01.08.2023 року (з урахуванням проплат), то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач навів власний контррозрахунок в якому він нараховує 3% річних на суму боргу в розмірі 201 723,00 грн за період з 25.09.2021 року по 27.09.2021 року і на суму боргу в розмірі 132 384,58 грн за період з 29.09.2021 року по 01.08.2023 року.

Проте, суд ставиться критично до таких розрахунків, враховуючи, що загальною сумою боргу, за вказані періоди, є 2 674 310,34 грн, що в свою чергу підтверджено відповідачем.

При цьому, заперечення відповідача стосовно того, що позивачем не враховано в розрахунках дні оплат спростовуються матеріалами справи, а саме наведеним позивачем розрахунком, який перевірений судом.

Щодо наведеного відповідачем розрахунку інфляційних втрат, то суд зазначає, що в ньому не враховано всієї суми заборгованості в розрахунковому періоді, а наведено лише частини сум боргу, на які здійснюється нарахування, що є неприпустим.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що здійснений він вірно, а тому обгрунтованою до стягнення з відповідача є сума 3% річних в розмірі 136 178,85 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 897 079,64 грн.

Разом із цим, відповідач просив зменшити розмір нарахованих трьох процентів річних та інфляційних втрат, оскільки дохід відповідача більше ніж на 90% складається з виручки з реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами. Водночас, відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» з 04.03.2022 перебуває в тимчасовій окупації, відпуск електричної енергії зі станції не здійснюється. Відтак, втрата відповідачем виробничих потужностей негативно вплинула на фінансовий стан останнього. Одночасно, відповідач послався на відсутність його вини в порушенні умов договору, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Судом також ураховано, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пункту 8.3. Договору сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням протягом 10 днів відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення дії форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5-денний строк повідомляє другу сторону.

Разом із цим, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем у порядку та строки, встановлені пунктом 8.3 Договору, про дію форс-мажорних обставин та неможливість виконати свої зобов`язання за договором.

До того ж, відповідачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідні обставини були форс-мажорними саме в межах виконання відповідачем своїх господарських зобов`язань за Договором. Саме лише посилання на наявність таких форс-мажорних обставин не може бути єдиною підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань.

У той же час, за частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 (постанова від 18.03.2020) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Приймаючи до уваги наведені Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" обставини для зменшення розміру трьох процентів річних, враховуючи майновий стан обох сторін, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, суд дійшов висновку зменшити розмір заявлених до стягнення трьох процентів річних на 50 %, у зв`язку з чим до стягнення підлягає три проценти річних у сумі 68 089,43 грн.

Одночасно не підлягають зменшенню інфляційні втрати, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Подібної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача суми боргу в розмірі 2 674 310,34 грн, суми 3% річних в розмірі 68 089,43 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 897 079,64 грн.

З огляду на те, що позов підлягає задоволено повністю, у той час як зменшення розміру трьох процентів річних здійснено на підставі відповідної заяви судом, судовий збір, у розмірі 55 613,53 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661, адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 19355964, адреса: 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133) на користь Товариства з обмеженою відповілальністю «Крок ЛТД» (ідентифікаційний код 30591211, місцезнаходження: 61001, м. Харків, майдан Захисників України, буд. 7/8) суму заборгованості в розмірі 2 674 310,34 грн (два мільйони шістсот сімдесят чотири тисячі триста десять гривень 34 копійки), суму 3% річних в розмірі 68 089,43 грн (шістдесят вісім тисяч вісімдесят дев`ять гривень 43 копійки), суму інфляційних втрат в розмірі 897 079,64 грн (вісімсот дев`яносто сім тисяч сімдесят дев`ять гривень 64 копійки) та суму судового збору в розмірі 55 613,53 грн (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот тринадцять гривень 53 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 23.02.2024 року.

Суддя С. МОРОЗОВ