Рішення

від 26.02.2024 по справі 911/3507/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/3507/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріли справи

За позовом Служби зовнішньої розвідки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КСК-20»

про стягнення 73 800,00 грн

Без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Служба зовнішньої розвідки України звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КСК-20» про стягнення 73 800,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов`язання щодо своєчасної поставки товару за договором № 403/ВС від 26.06.2023. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 73 800,00 грн пені.

28.11.2023 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів направлення позовної заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3507/23; клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.01.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2024 у справі № 911/3507/23 відзив на позовну заяву ТОВ «КСК-20» повернуто заявнику без розгляду з огляду на недотримання відповідачем вимог ч. 5 ст. 165, ч. 1 ст. 170 ГПК України в частині долучення до відзиву доказів направлення відзиву позивачу.

19.01.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із доказами направлення позивачу. У відзиві відповідач вимоги позивача, викладені у позовній заяві, не визнає.

30.01.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

14.02.2024 до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

20.02.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення щодо заперечення на відповідь.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, Служба зовнішньої розвідки України (далі - позивач, СЗРУ) є розвідувальним органом України, який функціонує як окремий державний орган, не належить до системи органів виконавчої влади та здійснює свою діяльність під загальним керівництвом Президента України й демократичним цивільним контролем відповідно до Закону України «Про розвідку».

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України № 296-р від 31.05.2006 «Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів» СЗРУ, як бюджетна установа, є Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетних програм. Законами України про Державний бюджет України для СЗРУ з 1 січня 2005 року і дотепер окремим рядком затверджуються цільові асигнування за відповідними бюджетними програмами, тому СЗРУ в повному обсязі фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про розвідку» СЗРУ як розвідувальний орган для здійснення визначених цим Законом функцій може використовувати умовні найменування. СЗРУ зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» порядку.

На цій підставі СЗРУ присвоєно відповідне умовне найменування, під яким Служба має право укладати визначені нею відповідні договори, угоди чи контракти, здійснювати іншу господарську діяльність та проводити фінансування через Державну казначейську службу України. У таких випадках на печатках, штампах, бланках умовного найменування СЗРУ зазначаються дійсні номери, ідентифікаційні коди, адреси, реквізити, номери розрахункових рахунків та інші ідентифікуючі дані юридичної особи, що надані (присвоєні, зареєстровані) для СЗРУ.

Отже суд встановив, що Служба зовнішньої розвідки України має право укладати визначені нею відповідні договори під його умовним найменуванням.

26.06.2023 між Службою зовнішньої розвідки України під його умовним найменуванням (далі - замовник, позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне товариство «Безпечний Світ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне товариство «КСК-20» (постачальники) укладена рамкова угода № 403/ВС (далі - рамкова угода), яка є договором приєднання, умови якої визначені в Оголошені розміщеному в електронній системі закупівель http://prozzoro.gov.ua/news, що укладається у відповідності та на виконання вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про оборонні закупівлі» та Особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 р. № 1275 (далі - Постанова 1275).

Відповідно до п. 1.1 рамкової угоди, предметом цієї угоди для цілей Постанови 1275 є: ДК 021-2015: 18310000-5 Спідня білизна (Сорочка та кальсони демісезонні, білизна для холодної погоди).

Пунктом 1.2 рамкової угоди передбачено, що найменування, асортимент товару, його технічні та якісні характеристики, орієнтовна кількість товару, гранична ціна за одиницю товару визначається у додатку № 1 до цієї угоди «Відомості щодо предмету закупівлі». Приєднанням до цієї угоди сторони підтверджують готовність на співпрацю в майбутньому на підставі результатів відбору та умов укладеного державного (их) контракту (ів), договору (ів), що укладаються у відповідності до цієї угоди за формою визначеною у додатку № 2 до цієї угоди (далі - договір).

За змістом п. 2.1 рамкової угоди, договір укладається між замовником та постачальником, що пройшов відбір. Відбір на укладання договору може проводитись замовником в межах обсягу закупівлі товару, визначеному в додатку 1 до цієї угоди (партіями) або на весь обсяг товару, визначений цією угодою.

Відповідно до пп. 2.2, 2.3 рамкової угоди, для проведення відбору, постачальникам, що приєднались до цієї угоди надсилається повідомлення про проведення відбору (далі - повідомлення). Відбір здійснюється без використання електронної системи закупівель. Замовник надсилає повідомлення про проведення відбору шляхом направлення повідомлення у вигляді електронного документу на електронну адресу зазначену постачальником в його пропозиції

В пункті 2.4 рамкової угоди визначено, що у повідомленні замовника зазначається інформація про найменування товару, обсяги закупівлі у межах відповідного відбору, а саме кількість товару, що закуповується. Строки поставки товару або графік поставок (п. 2.4.1). Одиницю виміру товару (аналогічна одиниці виміру, зазначеній цією угодою) (п. 2.4.2). Умови та місце поставки товару (п. 2.4.3). Граничну ціну за одиницю товару (згідно асортименту визначеному цією угодою) (п. 2.4.4). Вимогу про надання забезпечення виконання державного контракту (договору), якщо таке забезпечення вимагається замовником (п. 2.4.5). Кінцевий строк подання комерційних пропозицій або період подання комерційних пропозиції відповідно до кількості робочих днів відведених для їх подання (п. 2.4.6). Електронну адресу на яку приймаються пропозиції постачальників, що подаються у вигляді електронного документу та\або поштова адреса для подання пропозиції у вигляді паперових документів (п. 2.4.7). Інша інформація, про умови проведення відбору та постачання товару згідно договору (п. 2.4.8).

Згідно з п. 2.5 рамкової угоди, замовник направляє повідомлення про проведення відбору (далі - повідомлення) всім постачальникам, які на момент прийняття рішення про проведення відбору є стороною цієї угоди.

Постачальники можуть подавати свої комерційні пропозиції відповідно до умов направленого замовником повідомлення про проведення відбору протягом 5 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення від замовника на електронну пошту Постачальника, відповідно до вимог п. 2.3 цієї угоди (п. 2.6 рамкової угоди).

За змістом статті 3.1 рамкової угоди, строк розгляду комерційних пропозицій постачальника не повинен перевищувати 5 (п`яти) робочих днів з дня завершення встановленого п 2.6 угоди строку подання комерційних пропозицій.

Відповідно до пп. 3.2, 3.3 рамкової угоди, критерієм оцінки комерційних пропозиції постачальників у відборі є ціна.

Замовник зобов`язаний направити електронною поштою повідомлення про намір укласти договір постачальнику чия комерційна пропозиція визначена найбільш економічно вигідною разом з проектом такого договору підготовленого за формою визначеною у додатку 2 до цієї угоди з урахуванням інформації, наданої постачальником, згідно його комерційної пропозиції. Умови договору не повинні відрізнятись від змісту цієї угоди, повідомлення про проведення відбору та комерційної пропозиції постачальника - переможця відбору.

Згідно з п. 3.4 рамкової угоди, відповідне повідомлення про намір укласти договір разом з проектом такого договору направляється замовником на поштову адресу постачальника переможця відбору.

Постачальник протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання від замовника повідомлення про намір укласти договір разом з проектом договору підписує такий договір та повертає замовнику попередньо узгодивши на яку адресу або на яке поштове відділення (п. 3.5 рамкової угоди).

За змістом п. 3.6 рамкової угоди, замовник підписує договір у строк, що становить не більш як 15 днів з дня отримання підписаного договору від постачальника, та надсилає екземпляр (екземпляри) укладеного договору постачальнику на його поштову адресу цінним листом з описом вкладення, або передає особисто з проставленням відповідної відмітки про отримання в реєстрі на кореспонденцію.

Відповідно до п. 3.7 рамкової угоди, договір вважається підписаним з моменту його підписання повноважним представником замовника.

Згідно з п. 5.1 рамкової угоди, угода набирає чинності за умови подання щонайменше однієї пропозиції постачальника, якому Замовник повідомив про відповідність його пропозиції вимогам зазначеним в оголошенні та діє до 31 грудня 2023 року включно, але в будь-якому випадку не пізніше припинення чи скасування дії воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Одночасно з укладення рамкової угоди, між сторонами було підписано додаток 1 до рамкової угоди «Відомості щодо предмету закупівлі. Технічна специфікація» (копія наявна в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2023 між позивачем (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСК-20» (далі - постачальник, відповідач) на підставі рамкової № 403/ВС від 26.06.2023, укладено договір про закупівлю за державні кошти № 403/ВС (далі - договір), пунктом 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку речового майна для військовослужбовців, а саме: сорочка та кальсони демісезонні, білизна для холодної погоди (далі - товар) відповідно до специфікації згідно з додатком 1 (далі - специфікація), який є невід`ємною частиною договору, а замовник - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пп. 1.2, 1.3, 1.4 договору, найменування предмету закупівлі відповідно до ДК 021-2015: 18310000-5 Спідня білизна, за КЕКВ 2210. Кількість товару за цим договором може бути зменшено залежно від реального фінансування видатків замовника. Закупівля за цим договором здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про оборонні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 (зі змінами) - закупівля за рамковою угодою для потреб оборони.

За змістом пп. 3.1, 3.2 договору, ціна на товар встановлена в національній валюті України. Ціна, зазначена у додатку 1 до договору, включає податки, збори та інші обов`язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України, а також витрати на доставку товару у визначене замовником місце.

Пунктом 3.3 договору визначено, що загальна ціна договору складає: 738 000,00 грн без ПДВ. Постачальник є платником єдиного податку III групи, не платник ПДВ.

У випадку зміни ринкових цін на товар або прийняття відповідними державними органами законодавчих актів, що впливають на формування договірної ціни, а також впливу інфляції на ціну, такі зміни узгоджуються сторонами у додаткових угодах за підписами обох сторін, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 3.4 договору).

Згідно з п. 3.5 договору, ціна договору, зазначена у п. 3.3, не є остаточною і може коригуватися в сторону зменшення в залежності від кількості товару, заявленої та отриманої замовником.

Судом встановлено, що між сторонами було підписано додаток № 1 до договору, що є специфікацією, якою визначено найменування товару, кількість, одиниці виміру, вартість за одиницю товару, суму та загальну вартість товару без ПДВ.

Так за специфікацією поставляється товар: 1. Сорочка та кальсони демісезонні в кількості 600 компл., вартістю за одиницю без ПДВ 380,00 грн, на суму 228 000,00 грн без ПДВ; 2. Білизна для холодної погоди в кількості 600 компл., вартістю за одиницю без ПДВ 850,00 грн, на суму 510 000,00 грн без ПДВ. Загальна вартість товару за вказаною специфікацією складає 738 000,00 грн без ПДВ.

Також між сторонами було підписано додаток 1 до договору, що є технічними вимогами до товару, що поставляється за договором та специфікацією, та додаток 3 до договору, що є калькуляцією товару, що поставляється за договором та специфікацією.

Вказані додатки до договору підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками їх печаток без зауважень та заперечень (копії наявні в матеріалах справи).

Пунктом 5.1 договору визначено, що термін поставки: до 01.07.2023.

У разі припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні подальші правові відносини між сторонами за даним договором будуть врегульовані окремою додатковою угодою.

Відповідно до пп. 5.2, 5.3 договору, поставка товару здійснюється у межах 20-ти кілометрової зони м. Києва, попередньо узгоджується постачальником з замовником.

Товар доставляється та заноситься постачальником у зазначені замовником приміщення (до другого поверху включно, вверх або вниз) у визначений замовником та в обов`язковому порядку попередньо уточнене постачальником з замовником час на об`єктах, які знаходяться у межах 20-ти кілометрової зони м. Києва, силами та за кошти постачальника. Для доставки товару постачальник (не пізніше ніж за 3 доби) має передати замовнику дані щодо автомобілів (реєстраційний номер, марку автомобіля) та список працівників постачальника, яким необхідно буде надати доступ на об`єкт замовника.

Згідно з п. 5.4 договору, прийом товару здійснюється замовником відповідно до видаткової накладної.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що видаткові накладні на поставлений товар складаються постачальником на підставі довіреності представника замовника на отримання товару та передаються на підпис представнику замовника у момент передачі товару.

Відповідно до п. 5.6 договору, датою поставки є дата отримання замовником товару від постачальника згідно видаткової накладної, підписаної сторонами.

Згідно з підп. 6.1.2 договору, замовник зобов`язаний прийняти поставлений товар згідно з видатковою накладною.

За змістом підп. 6.3.6 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Пунктом 7.2 договору визначено, що за порушення строку поставки товару постачальник сплачує на користь замовника пеню в розмірі 1% (одного відсотка) від ціни договору за кожний день прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що 13.07.2023 відповідач, на виконання договору, поставив на користь позивача товар, передбачений специфікацією до договору, на загальну суму 738 000,00 грн без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 9 від 13.07.2023 на суму 738 000,00 грн. Вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відтисками їх печаток без зауважень та заперечень (копія якої наявна в матеріалах справи).

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором в частині поставки товару в погоджений сторонами строк, чим порушив пп. 5.4, 5.5 договору. Таким чином, за ствердженням позивача, загальний строк прострочення виконання зобов`язання відповідачем щодо поставки позивачу товару склав 10 днів з 03.07.2023 до 12.07.2023 включно.

Згідно пояснень позивача, у зв`язку з порушенням взятих на себе зобов`язань та з метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 5/3/82/Ю від 07.09.2023, якою вимагав відповідача сплатити пеню у розмірі 1 % від ціни договору за кожен день прострочення поставки товару (з 03.07.2023 до 12.07.2023 включно) на загальну суму 73 800,00 грн. Разом із претензією позивач направив відповідачу розрахунок штрафних санкцій та копію довіреності представника. На підтвердження направлення вказаної претензії з додатками позивач долучив до позовної заяви опис вкладення у цінний лист за № 0505104950218, фіскальний чек та список згрупованих відправлень № 34 від 08.09.2023.

Однак, як зазначає позивач, відповіді на претензію відповідач не направив, штрафні санкції в сумі 73 800,00 грн в добровільному порядку не сплатив.

З урахуванням зазначеного, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 73 800,00 грн штрафних санкцій, розрахованих на підставі п. 7.2 договору, у розмірі 1 % від ціни договору за кожен день прострочення поставки товару за період з 03.07.2023 до 12.07.2023 включно.

У свою чергу відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує, що між сторонами було укладено договір про закупівлю за державні кошти № 403/ВС від 26.06.2023. Разом з тим відповідач стверджує, що проект зазначеного договору був підписаний з боку відповідача 13.06.2023. Однак, відповідач стверджує, як пізніше з`ясувалося, замовник підписав цей договір лише 26.06.2023, а фактично відповідач отримав екземпляр договору 03.07.2023. Тобто, як стверджує відповідач, ТОВ «КСК-20» був від самого початку позбавлений можливості здійснити поставку замовленого товару у визначений договором строк - 01.07.2023.

Відповідач стверджує, що під час спілкування з представниками замовника, ТОВ «КСК-20» було порушено питання щодо недотримання строків постачання товару через затримку у оформленні договору, а не з вини постачальника, на що представником позивача, за ствердженням відповідача, було зазначено, що штрафні санкції відповідно до п. 7.2 договору не будуть застосовані, якщо постачальник здійснює поставку товару впродовж місяця, оскільки товар має зимове призначення. За ствердження відповідача, останній 04.07.2023 звертався до представника замовника щодо готовності до постачання товару, у зв`язку із чим просив замовника надати доступ на об`єкт замовника, для здійснення поставки товару. Однак, у відповідь на звернення, як зазначив відповідач, представник замовника повідомив відповідача, що товар не може бути прийнятий замовником 07.07.2023 у зв`язку із тим, що необхідний час для оформлення дозволів на доступ до об`єкта замовника. Згідно пояснень відповідача, 12.07.2023 представник замовника засобами поштового зв`язку повідомив відповідача про те, що 13.07.2023 буде надано доступ на об`єкт замовника, після чого ТОВ «КСК-20» здійснило поставку товару в повному обсязі.

Разом з тим відповідач у відзиві на позовну заяву наголосив на тому, що пункт 7.2 договору, яким визначено нарахування 1 % від ціни договору за кожен день прострочення поставки товару, не відповідає діючому законодавству, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов`язань визначений розмір штрафних санкцій, зміна яких за погодженням сторін не допускається. Тобто, як зазначив відповідач, за порушення строків виконання зобов`язання повинна стягуватися пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. З урахуванням зазначеного вище, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Одночасно відповідач у відзиві на позовну, з посиланням на приписи ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, зазначив, що якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповіді на відзив позивач заперечував проти зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір чинності з моменту підписання і діє щодо бюджетних зобов`язань до 31.12.2023, а стосовно інших зобов`язань, взятих сторонами за цим договором - до їх повного виконання.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про закупівлю за державні кошти № 403/ВС від 26.06.2023, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. п. 5.6 договору, датою поставки є дата отримання замовником товару від постачальника згідно видаткової накладної, підписаної сторонами.

Згідно з підп. 6.1.2 договору, замовник зобов`язаний прийняти поставлений товар згідно з видатковою накладною.

За змістом підп. 6.3.6 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Як було встановлено судом та передбачено пунктом 5.1 договору, термін поставки: до 01.07.2023. У разі припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні подальші правові відносини між сторонами за даним договором будуть врегульовані окремою додатковою угодою.

Відповідно до пп. 5.2, 5.3 договору, поставка товару здійснюється у межах 20-ти кілометрової зони м. Києва, попередньо узгоджується постачальником з замовником.

Товар доставляється та заноситься постачальником у зазначені замовником приміщення (до другого поверху включно, вверх або вниз) у визначений замовником та в обов`язковому порядку попередньо уточнене постачальником з замовником час на об`єктах, які знаходяться у межах 20-ти кілометрової зони м. Києва, силами та за кошти постачальника. Для доставки товару постачальник (не пізніше ніж за 3 доби) має передати замовнику дані щодо автомобілів (реєстраційний номер, марку автомобіля) та список працівників постачальника, яким необхідно буде надати доступ на об`єкт замовника.

Згідно з п. 5.4 договору, прийом товару здійснюється замовником відповідно до видаткової накладної.

Специфікацією передбачено, що поставляється товар: 1. Сорочка та кальсони демісезонні в кількості 600 компл., вартістю за одиницю без ПДВ 380,00 грн, на суму 228 000,00 грн без ПДВ; 2. Білизна для холодної погоди в кількості 600 компл., вартістю за одиницю без ПДВ 850,00 грн, на суму 510 000,00 грн без ПДВ. Загальна вартість товару за вказаною специфікацією складає 738 000,00 грн без ПДВ.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк поставки товару на загальну суму 738 000,00 грн за специфікацією є таким, що настав 01.07.2023.

З матеріалів справи вбачається, що 13.07.2023 відповідач, на виконання договору, поставив на користь позивача товар, передбачений специфікацією до договору, на загальну суму 738 000,00 грн без ПДВ, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 9 від 13.07.2023 на суму 738 000,00 грн.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором в частині поставки товару в погоджений сторонами строк, чим порушив пп. 5.4, 5.5 договору.

Таким чином, за ствердженням позивача, загальний строк прострочення виконання зобов`язання відповідачем щодо поставки товару позивачу склав 10 днів з 03.07.2023 до 12.07.2023 включно.

При цьому судом досліджені заперечення відповідача стосовного того, що проект зазначеного договору був підписаний з боку відповідача 13.06.2023. Однак, відповідач стверджує, як пізніше з`ясувалося, замовник підписав цей договір лише 26.06.2023, а фактично відповідач отримав екземпляр договору 03.07.2023. Тобто, як стверджує відповідач, ТОВ «КСК-20» був від самого початку позбавлений можливості здійснити поставку замовленого товару у визначений договором строк - 01.07.2023. З приводу цього суд зазначає наступне.

Одним із основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений в пункті 3 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України).

Статтею 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Тобто, в межах, наданих цивільним законом, учасники цивільного обороту можуть на власний розсуд врегулювати, чи співпадає момент укладення договору з моментом його підписання (та проставлення печаток).

Як було зазначено судом раніше та передбачено в п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє щодо бюджетних зобов`язань до 31.12.2023, а стосовно інших зобов`язань, взятих сторонами за цим договором - до їх повного виконання.

Разом з цим судом також було зазначено, пункт 3.7 рамкової угоди визначає, що договір вважається підписаним з моменту підписання його повноважним представником замовника.

Судом встановлено та не заперечується сторонами справи, що договір підписаний з боку замовника 26.06.2023. Вказана дата також зазначена в самому тексті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже обставина підписання замовником договору про закупівлю за державні кошти № 403/ВС - 26.06.2023, враховуючи визнання такої обставини учасниками справи, доказуванню не підлягає.

З огляду на наведене та враховуючи п. 10.1 договору та п. 3.7 рамкової угоди, суд встановив, що договір набрав чинності та вважається підписаним з 26.06.2023.

Твердження відповідача, що ТОВ «КСК-20» фактично отримав екземпляр договору 03.07.2023, тобто, за ствердженням останнього, ТОВ «КСК-20» був від самого початку позбавлений можливості здійснити поставку замовленого товару у визначений договором строк - 01.07.2023, суд вважає необґрунтованим та відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Разом з тим суд наголошує на тому, що відповідачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу фактичного отримання ТОВ «КСК-20» екземпляру договору 03.07.2023, про що стверджує відповідач у відзиві на позов.

Крім того суд зазначає, що як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, ТОВ «КСК-20» проект договору підписав 13.06.2023.

Отже відповідач був ознайомлений з текстом договору та його умовами, зокрема щодо термінів поставки товару і заперечень з боку відповідача щодо термінів поставки товару, визначених в п. 5.1 договору, матеріали справи не містять.

Відповідач також стверджує, що під час спілкування з представниками замовника, ТОВ «КСК-20» було порушено питання щодо недотримання строків постачання товару через затримку у оформленні договору, а не з вини постачальника, на що представником позивача, за ствердженням відповідача, було зазначено, що штрафні санкції відповідно до п. 7.2 договору не будуть застосовані, якщо постачальник здійснює поставку товару впродовж місяця, оскільки товар має зимове призначення. Як зазначив відповідач, останній 04.07.2023 звертався до представника замовника щодо готовності до постачання товару, у зв`язку із чим просив замовника надати доступ на об`єкт замовника, для здійснення поставки товару. Однак, у відповідь на звернення, як зазначив відповідач, представник замовника повідомив відповідача, що товар не може бути прийнятий замовником 07.07.2023 у зв`язку із тим, що необхідний час для оформлення дозволів на доступ до об`єкта замовника. Згідно пояснень відповідача, 12.07.2023 представник замовника засобами поштового зв`язку повідомив відповідача про те, що 13.07.2023 буде надано доступ на об`єкт замовника, після чого ТОВ «КСК-20» здійснило поставку товару в повному обсязі.

Однак суд наголошує на тому, що відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вищевказаних обставин, у зв`язку із чим суд відхиляє вищенаведені твердження відповідача як необґрунтовані та недоведені. Жодних доказів звернення відповідача до позивача з листами/повідомленнями щодо строків поставки товару матеріали справи не містять та відповідачем до суду не надано.

Доказів неможливості звернення відповідача до позивача з повідомленнями про неможливість виконати зобов`язання з поставки товару в строк, визначений п. 5.1 договору, матеріали справи не містять.

Відповідно до пп. 11.3, 11.7 договору, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й укладання договору, окрім розірвання договору в односторонньому порядку відповідно до п. 6.2.4 договору. Додаткові угоди та додатки до даного договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

В матеріалах справи відсутні будь-які додаткові угоди/додатки до договору, складені між сторонами в письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками, якими сторони внесли зміни до п. 5.1 договору щодо термінів поставки товару. Протилежного суду не доведено.

Як зазначено судом вище, 13.07.2023 відповідач, на виконання договору, поставив на користь позивача товар, передбачений специфікацією до договору, на загальну суму 738 000,00 грн без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 9 від 13.07.2023 на суму 738 000,00 грн.

Отже суд встановив, що фактично відповідач виконав зобов`язання за договором в частині поставки товару - 13.07.2023.

Разом з тим, судом було встановлено, що строк поставки товару на загальну суму 738 000,00 грн за специфікацією є таким, що настав - 01.07.2023.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем неналежним чином виконано договірні зобов`язання в частині поставки товару на загальну суму 738 000,00 грн у строки, погоджені сторонами. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення своєчасної поставки замовлено товару до суду не надано.

Отже, відповідачем допущено порушення умов договору про закупівлю за державні кошти № 403/ВС від 26.06.2023 щодо своєчасної поставки товару на загальну суму 738 000,00 грн, наслідком чого є застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 7.2 договору.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2 договору, за порушення строку поставки товару постачальник сплачує на користь замовника пеню в розмірі 1% (одного відсотка) від ціни договору за кожний день прострочення.

Позивач за порушення строку виконання зобов`язання з поставки товару на суму 738 000,00 грн в погоджений сторонами строк, керуючись п. 7.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 73 800,00 грн за 10 днів прострочення з 03.07.2023 до 12.07.2023.

Стосовно тверджень відповідача, що пункт 7.2 договору, яким визначено нарахування 1 % від ціни договору за кожен день прострочення поставки товару не відповідає діючому законодавству, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов`язань визначений розмір штрафних санкцій, зміна яких за погодженням сторін не допускається. Тобто, як зазначив відповідач, за порушення строків виконання зобов`язання повинна стягуватися пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. З приводу цього суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); - за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Разом з тим, суд зазначає, що з аналізу змісту ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України вбачається, що визначені в цій статті санкції стягуються у розмірі, зазначеному цією статтею, якщо інший розмір не встановлено в договорі, тобто сторони у договорі можуть передбачити інший розмір штрафу чи пені.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливе за сукупності таких умов: - якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; - якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; - якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-41гс10; постанова Верховного Суду України від 28 лютого 2011 р. у справі № 3-11гс11).

Разом з цим як зазначено судом вище, в пункті 7.2 договору сторони узгодили, що за порушення строку поставки товару постачальник сплачує на користь замовника пеню в розмірі 1% (одного відсотка) від ціни договору за кожний день прострочення.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавств, зокрема є свобода договору.

Отже судом встановлено, що сторонами в п. 7.2 договору встановлено інший розмір пені за порушення строків виконання зобов`язання з поставки товару, ніж встановлений абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, що не суперечить ст. 231 Господарського кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем нергошового зобов`язання, а саме порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної поставки позивачу товару, з урахуванням того, що сторонами в договорі узгоджено відповідальність за порушення строків виконання зобов`язання з поставки товару, що відповідає приписам ст. 3, 627 Цивільного кодексу України та не суперечить абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно здійснено нарахування пені на підставі п. 7.2 договору у розмірі 1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, кінцевого строку поставки товару, погодженого сторонами в договорі, та фактичної дати виконання відповідачем зобов`язання з поставки позивачу товару, в межах розрахунку позивача, суд дійшов до висновку, що розрахунок пені є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 73 800,00 грн підлягають задоволенню повністю.

При цьому, судом розглянуто посилання відповідача на приписи ст. 233 Господарського кодексу України, яке суд розцінює як клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені. З приводу цього судом зазначається наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 4 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін, що і було здійснено судами в даній справі.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 р. по справі № 908/1453/14.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

При цьому, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Суд враховує, що відповідачем допущений незначний строк прострочення зобов`язання з поставки товару. Разом з тим суд наголошує на тому, що відповідачем не наведено у відзиві на позовну заяву жодного обґрунтування підстав для зменшення судом заявленої до стягнення суми пені.

Судом було встановлено та відповідачем не спростовано шляхом подання до суду відповідних доказів, з яких суд може встановити вжиття відповідачем будь-яких заходів щодо повідомлення позивача про неможливість виконати зобов`язання за договором в частині поставки у погоджені сторонами строки.

Окремо суд вважає за необхідне також зазначити, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні», введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, та Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Станом на дату укладення між сторонами у справі договору про закупівлю за державні кошти № 403/ВС від 26.06.2023 та станом на дату розгляду даної справи в Україні діє воєнний стан.

Як було встановлено судом раніше, пунктом 1.1 укладеного між сторонами договору передбачено, що відповідач зобов`язується здійснити поставку речового майна для військовослужбовців, а саме: сорочка та кальсони демісезонні, білизна для холодної погоди відповідно до специфікації згідно з додатком 1, який є невід`ємною частиною договору, а позивач - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

За містом п. 1.4 договору, закупівля за цим договором здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про оборонні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 (зі змінами) - закупівля за рамковою угодою для потреб оборони.

Отже судом встановлено, що договір між сторонами був укладений з метою забезпечення військовослужбовців речовим майном (сорочками демісезонними, білизною для холодної погоди) в період дії в Україні правового режиму воєнного стану та відповідно до вимог Закону України «Про оборонні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану».

Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.

Суд наголошує на тому, що забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони України, особливо у період дії в України правового режиму воєнного стану внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України.

З огляду на зазначені вище обставини, враховуючи, що відповідачем не обґрунтовано належним чином наявності підстав для зменшення судом заявленої до стягнення суми штрафних санкцій у вигляді пені та не надано суду доказів вжиття відповідних заходів щодо повідомлення позивача про неможливість виконати зобов`язання за договором в частині поставки у погоджені сторонами строки, враховуючи майновий стан та інтереси двох сторін та соціальну значущість предмета договору про закупівлю за державні кошти № 403/ВС від 26.06.2023, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України та зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій у вигляді пені.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми пені за несвоєчасну поставку товару нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 73 800,00 грн.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують вищенаведених висновків суду.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 684,00 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КСК-20» (місцезнаходження: вул. Залізнична, буд. 11, смт Немішаєве, Бородянський район, Київська обл., 07853; код ЄДРПОУ 43348638) на користь Служби зовнішньої розвідки України (місцезнаходження: вул. Нагірна, буд. 24/1, м. Київ, 04107; код ЄДРПОУ 33240845) штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 73 800,00 грн та 2 684,00 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.02.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко