Рішення

від 19.02.2024 по справі 926/4528/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2024 Справа № 926/4528/23

За позовною заявою: 3 державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області, с.Сторожинець Чернівецького району Чернівецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Транс ойл сервіс, м.Львів

про стягнення 31303,41 збитків за невиконання умов договору

Суддя У.І.Ділай

Без участі представників сторін

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.10.2023 справу №926/4528/23 передано за територіальною підсудністю на розгляд Господарського суду Львівської області.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2023, справу №926/4528/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 20.11.2023 позов залишено без руху.

18.12.2023 від позивача надійшла заява, з якою долучено докази усунення недоліків.

Ухвалою від 19.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін.

26.01.2024 від позивача до суду надійшла заява про надання оригіналів документів для огляду.

Станом на 19.02.2024 від відповідача до суду відзив не надходив.

Поштовий конверт (з ухвалою від 19.12.2023), надісланий відповідачу на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернутий поштовим відділенням із відміткою «вибули».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Разом з тим, суд звертає увагу, що ГПК України не передбачено обов`язок суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою «за закінчення терміну зберігання».

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершується 19.02.2024. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Між сторонами укладено договір про закупівлю товару №31 від 19.10.2020, відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобов`язався постачати нафтопродукти, а позивач зобов`язався прийняти товар (скретч-картки, талони, паливні смарт-картки тощо) та оплатити його вартість на умовах договору.

Ціна договору становить 29970,00 грн в тому числі ПДВ 4995,00грн (п.3.2. договору).

Згідно з п. 4.2 договору розрахунки за товар здійснюється в безготівковому порядку після отримання товару на підставі видаткових накладних протягом 10 робочих днів.

На виконання взятих на себе зобов`язань позивач в повному обсязі здійснив оплату за товар на загальну суму 29970,00грн згідно із платіжними дорученнями №320 від 23.10.2020, №319 від 23.10.2020, №318 від 23.10.2020.

20.10.2020 відповідач передав позивачу талони на дизельне пальне в кількості 150 шт. по 10 л. На підтвердження до позову долучено копію акту приймання передачі талонів (оригінал оглянуто судом).

Як зазначено в позові позивач частково використав паливні картки, однак не спромігся повністю отоварити видані ним талони (копії додаються) в кількості 107 шт. на 1070 л дизпалива.

У порядку досудового врегулювання спору 28.01.2021 позивач направляв відповідачу претензію щодо невиконання умов договору, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що в порушення умов договору відповідач не виконав взятих зобов`язань та позивач не отримав дизельне пальне. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про виправлення описки в прохальній частині) 21361,77 грн - вартість недоотриманого дизпалива, 29,97 грн - пеня, 1495,32 грн - штраф, 2288,71 грн - індексація за 2021 рік, 6696,75 - індексація за 2022 рік та 956,18 - індексація за 9 місяців 2023 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір про закупівлю товару №31 від 19.10.2020, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання його неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 ГК України).

У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6.2 договору відповідач зобов`язався передати товар, а позивач, згідно з п.6.4 договору, зобов`язався оплатити товар.

Позивач свої зобов`язання за спірним договором виконав повністю. При цьому, відповідач передав товар, передбачений договором. Однак, позивач не зміг використати отримані талони на пальне, оскільки такі виявилися недійсними.

Як встановлено судом, відповідач не повернув суму попередньої оплати, в розмірі 21361,77грн.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Оскільки попередню оплату позивачем за товар здійснено, а товар у визначені строки відповідачем не передано, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Відповідач обставин справи не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати є правомірною та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 21361,77грн.

Щодо вимоги про стягнення 1495,32грн штрафу суд зазначає таке.

Пунктом 7.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує на користь покупця, зокрема за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Перевіривши розрахунок суми штрафу та зважаючи на обставини справи, господарський суд приходить до висновку заявлену вимогу задоволити.

Стосовно вимоги про стягнення 29,97грн пені суд зазначає таке.

Згідно із п. 7.2. договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує на користь покупця пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд Львівської області звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній належний розрахунок періоду нарахування суми пені. Відтак, в суду відсутня можливість перевірити розрахунок та правильність нарахування суми пені. За вказаних обставин господарський суд доходить висновку вимогу про стягнення пені в сумі 29,97грн залишити без розгляду.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування 9941,64 грн інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду з відповідач підлягає до стягнення 9289,75грн інфляційних втрат за період 2021 рік, 2022 рік та 1-9 місяць 2023 року. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Ойл Сервіс (79008, м.Львів, вул. Староєврейська, 7-А; ідентифікаційний код 42647162) на користь 3 державного пожежно-рятувального загону Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернівецькій області (08132, Київська область, м.Вишневе, вул.Машинобудівників, 7, ідентифікаційний код 22201472) 21361,77грн основного боргу, 9289,75грн інфляційних втрат, 1495,32грн штрафу та 2270,00 грн судового збору.

3.Вимогу про стягнення 29,97грн пені - залишити без розгляду.

4.У задоволенні решти вимог відмовити.

5.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 22.02.2024.

Суддя Ділай У.І.