Рішення

від 26.02.2024 по справі 914/3740/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2024 Справа № 914/3740/23

Господарський суд Львівської області в складі судді Н.Є. Березяк розглянувши матеріали справи

за позовом: Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мі Торг», м. Львів,

про: стягнення заборгованості у розмірі 5826,98 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мі Торг» про стягнення заборгованості у розмірі 5826,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу № 947/19 від 04.12.2019.

Ухвалою суду від 27.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Копія ухвали суду від 27.12.2023 надіслана відповідачу 27.12.2023 на адресу реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на адресу реєстрації відповідача копії ухвали у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Як встановлено судом, 04.12.2019 між Позивачем - Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)та Відповідачем ТОВ «Укр Престиж Ресурс» укладено Договір №947/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу.

Згідно витягу ЄДРПОУ 02.06.2020 відповідач змінив назву (найменування) з ТОВ «Укр Престиж Ресурс» (код ЄДРПОУ 40538217) на ТОВ «Мі Торг» (код ЄДРПОУ 40538217).

Відповідно до пункту 1.1 якого на підставі відповідного наказу Робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рекламорозповсюджувачу надається право тимчасово платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (далі - право тимчасове користування).

Рекламорозповсюджувач зобов`язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього Договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за № 34/2212 (далі - Порядок), своєчасно та у повному обсязі відповідно до Договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати всі свої обов`язки за цим Договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (далі - РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства. (пункт 1.2. Договору).

Згідно з п. 1 Адресного переліку № 1, що є Додатком № 1 до Договору, відповідачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресою: Дарницький район, вул. Драгоманова, 6/1, секція 3, номер дозволу - 69986-19, дати початку (17.01.2019) та закінчення (16.01.2024) строку його дії, а також тип (вид) рекламного засобу - Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 0,225х0,850.

Пунктом 3 Адресного переліку №1 від 04.12.2019 права та обов`язки, передбачені умовами Договору та цим Адресним переліком, застосовуються до відносин сторін, які виникли до їх підписання, з « 01» липня 2019 року, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 631 ЦК України.

Згідно з пунктом 3.4 Договору у разі внесення змін до відповідного адресного переліку, робочий орган формує адресний перелік у новій редакції або зміни до відповідного адресного переліку. Рекламорозповсюджувач зобов`язаний підписати відповідний адресний перелік (зміни до нього) на підставі встановлених/продовжених пріоритетів, наданих/продовжених дозволів, внесених змін до дозволів або скасованих (втрачених) відповідних пріоритетів та анульованих дозволів протягом трьох робочих днів з моменту встановлення/продовження відповідних пріоритетів, їх скасування (втрати), надання/продовження чи анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, чи внесення до них відповідних змін. При цьому обов`язки щодо сплати за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ виникають для рекламорозповсюджувача з дати прийняття рішення про встановлення/продовження пріоритету, прийняття розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволів на розміщення зовнішньої реклами відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується Робочим органом у порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу.

Підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення Рекламорозповсюджувачем плати є рішення Робочого органу про встановлення / продовження пріоритету, рішення виконавчого органу КМР (КМДА) про надання / продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки Рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для РЗ) відповідно до пункту 4 частини 2 статті 11 ЦК України, цей Договір (пункт 6.3. Договору).

Відповідно до пункту 6.4 Договору плата щомісячно перераховується Рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов Договору.

Відповідно до пункту 6.13 Договору розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.

Згідно з пунктом 6.14 Договору плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується Робочим органом щомісячно та переказуються Рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця виключно на казначейський рахунок у Головному управлінні Державної казначейської служби України в м. Києві (отримувач: ГУК в м. Києві/м. Київ/50110005 Код ЄДРПОУ 37993783) для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва в розмірах, зазначених в рахунках.

Факт неотримання рахунку не звільняє Рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

Пунктом 7.2 та 7.3 Договору сторонами погоджено, що Робочий орган застосовує до Рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. Робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та / або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем (пункт 8.1. Договору).

Додатком № 1 до Договору затверджено адресний перелік на розміщення Рекламорозповсюджувачем рекламних засобів на транспорті.

Згідно розпорядження № 76 від 17.01.2019 виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Відповідачу (14 Додатку) надано дозвіл № 69986-18 на розміщення зовнішньої реклами.

Згідно наданої Позивачем довідки про стан розрахунку Відповідача за Договором станом на 01.12.2023 ним не здійснено оплати за Договором за спірний період, що в результаті призвело до виникнення заборгованості за вказаний період в розмірі 3213,87 грн.

Так, позивачем долучено до позовної заяви копії рахунків:

-рахунок №8216 від 04.12.2019 на суму 205,00 грн, де вказане призначення платежу як плата за тимчасове користування місцем РЗ№69986-18 Спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (0,3825 м2, V) Дарницький р-н, вул. Драгоманова, 6/1, секція 3 з 01.11.2019 по 30.11.2019;

- рахунок №8215 від 04.12.2019 на суму 205,00 грн, де вказане призначення платежу як плата за тимчасове користування місцем РЗ№69986-18 Спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (0,3825 м2, V) Дарницький р-н, вул. Драгоманова, 6/1, секція 3 з 01.10.2019 по 31.10.2019;

- рахунок №8214 від 04.12.2019 на суму 205,00 грн, де вказане призначення платежу як плата за тимчасове користування місцем РЗ№69986-18 Спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (0,3825 м2, V) Дарницький р-н, вул. Драгоманова, 6/1, секція 3 з 01.09.2019 по 30.09.2019;

- рахунок №8213 від 04.12.2019 на суму 205,00 грн, де вказане призначення платежу як плата за тимчасове користування місцем РЗ№69986-18 Спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (0,3825 м2, V) Дарницький р-н, вул. Драгоманова, 6/1, секція 3 з 01.08.2019 по 31.08.2019;

- рахунок №8217 від 05.12.2019 на суму 205,00 грн, де вказане призначення платежу як плата за тимчасове користування місцем РЗ№69986-18 Спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (0,3825 м2, V) Дарницький р-н, вул. Драгоманова, 6/1, секція 3 з 01.12.2019 по 31.12.2019;

- та рахунки № НОМЕР_1 на суму 205,00 грн; №12841 на суму 205,00 грн; №14794 на суму 205,00 грн; розрахунок коригування №18190 до рахунку №14794 на суму 138,87 грн та інші розрахунки коригування на загальну суму3213,87 грн.

Так, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору Позивачем здійснено нарахування штрафу в розмірі 482,16 грн, пені-263,72 грн, 3 % річних 331,18 грн та інфляційних втрат згідно наданих розрахунків-1536,05 грн.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів оплати Відповідачем рахунків за Договором, а відтак і доказів належного виконання договірного зобов`язання, що і стало підствою для звернення з даним позовом до суду.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та такими що підлягають до задоволення у повному обсязі.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 914/4127/21.

За визначенням, наведеним у п. 9 ст. 1 Закону України «Про рекламу», зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламо носіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (далі - Правила).

Згідно з п. 2 Правил місце розташування рекламного засобу - це площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою); спеціальні конструкції - це тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Справляння плати за видачу зазначених дозволів виконавчими органами сільських, селищних, міських рад забороняється (п. 3 Правил).

Відповідно до п. 4 Правил на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

За змістом пунктів 24, 32 Правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу. Плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Порядок внесення плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, визначено в Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207 (далі - Порядок).

Відповідно до підп. 2.11.1 п. 2.11 Порядку підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення РЗ (далі - плата) та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами відповідної плати є розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання (продовження) дозволу та укладений договір на право тимчасового користування місцем.

Згідно з підпунктами 2.11.2, 2.11.3 пункту 2.11 Порядку плата зараховується до бюджету міста Києва в порядку, встановленому Київською міською радою. Розмір плати та порядок її нарахування визначається виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

Разом із тим, передача в оренду майна, яке є комунальною власністю, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Особливість таких відносин полягає у відповідній процедурі передачі такого майна в оренду, характерних ознаках об`єкта оренди, проведенні обов`язкової оцінки об`єкта оренди за відповідною методикою, відповідності договору оренди в частині істотних умов (у тому числі орендної плати, встановленої за відповідною методикою) типовому договору оренди певного майна, визначенні орендаря на конкурсних засадах та інше.

Аналіз наведених норм матеріального права та умов договору, укладеного сторонами у справі, яка розглядається, дає підстави для висновку, що відносини, які виникають з тимчасового користування місцем розташування рекламних засобів не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди комунального майна, оскільки розміщення зовнішньої реклами проводиться за окремою процедурою, відмінною від процедури передачі в оренду комунального майна, на підставі дозволів, що надаються виконавчим комітетом відповідних рад у порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України; договір на тимчасове користування такими місцями укладається без проведення конкурсів, а сам об`єкт - місця розташування рекламних засобів - площа зовнішньої поверхні будівлі або споруди, елемента вуличного обладнання тощо - не входить до переліку об`єктів оренди, визначеного у статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 905/542/15, від 26.04.2017 у справі № 905/544/15).

При цьому відносини у сфері розміщення зовнішньої реклами регулюються спеціальними нормами Закону України «Про рекламу», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» від 29.12.2013 № 2067, а питання щодо правових наслідків порушення зобов`язання та відповідальності за його порушення унормовано загальними положеннями цивільного законодавства та умовами самого договору і не потребує субсидіарного застосування норм про оренду майна в цій частині.

З урахуванням наведеного, суд, проаналізувавши зміст Договору, дійшов висновку про те, що спірні правовідносини регулюються спеціальним законодавством в сфері рекламної діяльності в Україні, а також загальними положеннями Цивільного кодексу України про зобов`язання (Глави 47 - 51 Цивільного кодексу України) та про договір (Глави 52 - 53 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що згідно з п. 1 Адресного переліку № 1, що є Додатком № 1 до Договору, відповідачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресою: Дарницький район, вул. Драгоманова, 6/1, секція 3

У цьому ж пункті наведено номер дозволу - 69986-19, дати початку (17.01.2019) та закінчення (16.01.2024) строку його дії, а також тип (вид) рекламного засобу - Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), розміри 0,225х0,850.

За умовами п. 3 вказаного Адресного переліку, його підписанням сторони засвідчили, що правовідносини сторін за Договором, які виникають у зв`язку з розміщенням рекламних засобів, зазначених у пункті 1 цього адресного переліку, продовжуються з дати початку продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Аналогічна за змістом умова закріплена й у пункті 6.6 Договору, згідно з яким плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу.

Наведені умови Договору та Адресного переліку № 1 свідчать про те, що сторони погодили нарахування плати за користування місцем розміщення реклами з дати надання дозволу на таке розміщення.

Згідно з п. 32 Правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з підп. 5.2.3 п. 5.2 Договору рекламорозповсюджувач зобов`язаний не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.

При цьому відповідно до п. 6.14 Договору факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

У п. 1 Адресного переліку № 1 визначено розмір плати за місяць, який становить 205,00 грн.

Суд встановив, що для оплати тимчасового користування місцем позивачем були сформовані рахунки:

-рахунок №8216 від 04.12.2019 на суму 205,00 грн, де вказане призначення платежу як плата за тимчасове користування місцем РЗ№69986-18 Спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (0,3825 м2, V) Дарницький р-н, вул. Драгоманова, 6/1, секція 3 з 01.11.2019 по 30.11.2019;

- рахунок №8215 від 04.12.2019 на суму 205,00 грн, де вказане призначення платежу як плата за тимчасове користування місцем РЗ№69986-18 Спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (0,3825 м2, V) Дарницький р-н, вул. Драгоманова, 6/1, секція 3 з 01.10.2019 по 31.10.2019;

- рахунок №8214 від 04.12.2019 на суму 205,00 грн, де вказане призначення платежу як плата за тимчасове користування місцем РЗ№69986-18 Спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (0,3825 м2, V) Дарницький р-н, вул. Драгоманова, 6/1, секція 3 з 01.09.2019 по 30.09.2019;

- рахунок №8213 від 04.12.2019 на суму 205,00 грн, де вказане призначення платежу як плата за тимчасове користування місцем РЗ№69986-18 Спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (0,3825 м2, V) Дарницький р-н, вул. Драгоманова, 6/1, секція 3 з 01.08.2019 по 31.08.2019;

- рахунок №8217 від 05.12.2019 на суму 205,00 грн, де вказане призначення платежу як плата за тимчасове користування місцем РЗ№69986-18 Спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом до фасаду будинку (0,3825 м2, V) Дарницький р-н, вул. Драгоманова, 6/1, секція 3 з 01.12.2019 по 31.12.2019;

- та рахунки № НОМЕР_1 на суму 205,00 грн; №12841 на суму 205,00 грн; №14794 на суму 205,00 грн; розрахунок коригування №18190 до рахунку №14794 на суму 138,87 грн та інші розрахунки коригування на загальну суму3213,87 грн.

Як вбачається з Додатку №1 до договору, підписаного та завіреного печатками сторін, а саме: п. 3 Адресного переліку №1 від 04.12.2019 права та обов`язки, передбачені умовами Договору та цим Адресним переліком, застосовуються до відносин сторін, які виникли до їх підписання, з « 01» липня 2019 року, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 631 ЦК України.

Частиною 3 статті 631 ЦПК України встановлено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи надані Позивачем до матеріалів справи докази, а також відсутність заперечень з боку Відповідача та відсутність аргументів на спростування заявлених вимог, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору в частині здійснення плати за користування місцями комунальної власності для розміщення рекламних засобів за період з 01.12.2019 по 05.12.2023, наданого у користування Позивачу згідно дозволу № 69986-18, а відтак, заявлена Позивачем до стягнення сума основного боргу в розмірі 3213,87 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо нарахованих Позивачем штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Виходячи з положень статей 610, 611, 612 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.2 Договору робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.3 Договору робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15% простроченої суми.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання на понад 1 календарний місяць, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 15% від простроченої суми.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок штрафу в розмірі 482,16 грн, суд зазначає, що останній розрахований у відповідності до вимог чинного законодавства та є арифметично вірним.

Щодо наданого Позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат суд вказує, що Позивачем здійснюється нарахування останніх з 20-го числа поточного місяця, що є неправомірним, оскільки 20-й день поточного місяця згідно пункту 6.14 Договору є останнім днем для здійснення оплати, а тому такі розрахунки повинні починатися з 21-го відповідного місяця, як це здійснено Позивачем при нарахування пені.

За підрахунками суду сумою нарахування 3 % річних є 331,20 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 561,34 грн, однак суд не може виходити за межі позовних вимог, відтак до задоволення підлягають заявлені 331,18 грн -3 % річних та 1536,05 грн інфляційних втрат.

Оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 7.2 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, враховуючи положення пункту 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень ГК України, в також строк дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), нарахування пені в сумі 263,72 грн є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 2 684,00 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20,73,74,75,76, 79,123,129, 232, 233, 236,237,238,240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІ ТОРГ» (вул. Зелена, будинок 238, Львівська область, місто Львів, 79035, ідентифікаційний код: 40538217) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (юридична адреса: вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код: 41348526) 5826,98 грн, з яких: основний борг 3213,87 грн, штраф у розмірі 482,16 грн, пеня у розмірі 263,72 грн, 3% річних у розмірі 331,18 грн, індекс інфляції 1536,05 грн та 2 684,00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Березяк Н.Є.