Рішення

від 19.02.2024 по справі 916/166/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/166/24Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

при секретарі судового засідання Хмельницький О.В.

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

справу №916/166/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676)

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства "Обласна лікарня "ХОСПІС" Херсонської обласної ради (73003, м. Херсон, вул. Морська, 4, код ЄДРПОУ 24959693, ел. пошта hospis@ukr.net)

про стягнення 205825, 80 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Обласна лікарня "ХОСПІС" Херсонської обласної ради коштів у сумі 205 825,80 грн, з яких: 106 123,28 грн. - основний борг; 62 610,52 грн - пеня; 7 718,29 грн - 3% річних; 29 373,71 грн - інфляційні, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 03.11.2021 № 20-1033/21-БО-Т.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.01.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, із викликом учасників справи у судове засідання, та судове засідання щодо розгляду справи по суті призначено на 19.02.2024 о 16:00.

Позивач у судове засідання 19.02.2024 не з`явився та про причини нез`явлення суд не повідомив. При цьому, ухвалу суду від 19.01.2024 надіслано позивачу в його електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 20.01.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" (вих.№ 916/166/24/3483/24 від 22.01.24).

Відповідач також у судове засідання 19.02.2024 не з`явився, про причини нез`явлення суд не повідомив та відзив на позов до суду не надав. При цьому, про дату час і місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 19.02.2024, за відсутністю представників сторін, судом на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи встановлені судом.

03.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Обласна лікарня "ХОСПІС" Херсонської обласної ради (Споживач) укладено договір №20-1033/21-БО-Т постачання природного газу, згідно з яким Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня по грудень 2022 (включно), в кількості 42, 8 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2021 - 0, 00; листопад 2021 - 4, 4; грудень 2021 - 5,8; січень 2022 - 5,3; лютий 2022 - 5,5; березень 2022 - 4,0; квітень 2022 - 4, 0; травень 2022 по вересень 2022 - 0, 0; жовтень 2022 - 4,0; листопад 2022 - 5, 0; грудень 2022, 5, 3 тис.куб.метрів.

Згідно з п. 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У пп. 3.5.2. Договору зазначено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп.3.5.4.договору).

У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (пп.3.5.3. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Згідно з п. 5.3. договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору. Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові період.

У п. 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 13.1. договору даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до « 31» грудня 2022 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору. Цей Договір може бути підписаний також електронними цифровими підписами (ЕЦП) уповноважених представників Сторін з урахуванням вимог чинного законодавства.

Судом також встановлено, що на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 446 947, 74 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу, а саме: від 30.11.2021, від 31.12.2021, від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 31.03.2022, від 30.04.2022від 31.12.2022, а також коригуючим актом приймання-передачі природного газу від 25.04.2022.

В свою чергу відповідач за поставлений позивачем природний газ розрахувався частково в сумі 340 824,46 грн., про що свідчить виписка з банківського рахунку в АТ «Державний ощадний банк України» від 18.10.2023 №16/2-09/69389/2023.

23.08.2023 акти приймання-передачі були надіслані позивачем на поштову адресу відповідача та отримані останнім 29.08.2023, про що свідчать наявні у справі опис вкладення до поштового відправлення за №0504599992470, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, список згрупованих відправлень та фіскальний чек.

Борг у розмірі 106 123, 28 грн. відповідач позивачу не оплатив, внаслідок чого позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 62 610,52 грн., 3 % річних у сумі 7 718,29 грн., інфляційні втрати у сумі 29 373,71 грн. та звернувся до суду з даним позовом.

Висновки суду.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, природний газ, який поставлений позивачем на виконання умов договору №20-1033/21-БО-Т постачання природного газу від 03.11.2021 згідно Актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, від 31.12.2021, від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 31.03.2022, від 30.04.2022 від 31.12.2022, а також коригуючого акту від 25.04.2022 оплачувався відповідачем частково та несвоєчасно.

Борг у сумі 106 123, 28 грн. не сплачений відповідачем, як у строк, що встановлений умовами договору - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період, так і в подальшому.

Акти приймання -передачі природного газу, які отримані відповідачем 29.08.2023, останнім не підписані, позивачу не повернуті та мотивованої відмови від їх підписання не надано.

Більш того, жодних заперечень щодо заборгованості в розмірі 106123,28 грн., відповідачем не надано і до суду.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п. 7.2. договору встановлено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір пені становить 62610,52 грн., судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Водночас господарський суд враховує норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, які встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Також господарський суд враховує правовий висновок, який викладений у постанові ОП КГС від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, згідно з яким розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру пені, а також виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, враховуючи, мету створення Комунального некомерційного підприємства "Обласна лікарня "ХОСПІС" - діяльність лікарських закладів, враховуючи місцерозташування Комунального некомерційного підприємства "Обласна лікарня "ХОСПІС" на території Херсонської міської територіальної громади, яка з 01.03.2022 по 11.11.2022 перебувала під тимчасовою окупацією згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №№ 1668/39004, а також враховуючи нарахування відповідачу 3 % річних та інфляційних втрат, господарський суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру нарахованої відповідачу пені до 610,52 грн.

Разом з цим, господарський суд вважає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір інфляційних втрат становить 29373,71 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір 3 % річних становить 7718,29 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст.76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", а отже і їх часткове задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.

При цьому, відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. ст. , 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунального некомерційного підприємства "Обласна лікарня "ХОСПІС" Херсонської обласної ради про стягнення 205825, 80 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Обласна лікарня "ХОСПІС" Херсонської обласної ради (73003, м. Херсон, вул. Морська, 4, код ЄДРПОУ 24959693) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз трейдинг" (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) кошти у сумі 205 825,80 143 825, 80 грн, з яких: 106 123,28 грн. - основний борг; 610,52 грн - пеня; 7 718,29 грн - 3% річних; 29 373,71 грн - інфляційні, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 26 лютого 2024 р.

Суддя Г.Є. Смелянець