Рішення

від 23.02.2024 по справі 917/2186/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2024 Справа № 917/2186/23

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОНТАЖКРАНСЕРВІС" (ел. пошта office.spetskran@gmail.com, адреса Україна, 69065, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРОЗАВОДСЬКА, будинок 3, кімната 4, ЄДРПОУ 38664467)

до Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» (ел. пошта priemnaya@ptmz.nicmas.com, адреса 36014, м. Полтава, вул.Зінківська, 6, ЄДРПОУ 00110792)

про стягнення 199224.48 грн

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОНТАЖКРАНСЕРВІС" до Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» про стягнення 199224.48 грн. заборгованості по Договору про виконання робіт №90/22 від 19 жовтня 2022 року, у тому числі: основний борг - 160 000,00 грн., втрати від інфляції - 708,00 грн., 3% річних - 3 213,45 грн., пеня - 35 303,03 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Копію даної ухали вручено відповідачу 22.12.2023, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не надав.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/2186/23.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

19 жовтня 2022 року між ТОВ «Монтажкрансервіс» (Підрядник, Позивач) та ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод» (Замовник, Відповідач) було укладено Договір про виконання робіт №90/22 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов`язання виконати роботи, а саме ремонт крана мостового, інв. №1193 - згідно узгоджених сторонами специфікацій цього Договору, які є невід`ємною складовою цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, склад та обсяги робіт, термін виконання, порядок та строки оплати, інші умови, що доручаються до виконання Підряднику, визначені в Специфікаціях.

Відповідно до п. 8.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, а також за виниклі в наслідок цього негативні наслідки, Сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.

Замовник у разі порушення грошових зобов`язань сплачує Підряднику пеню розмірі 0,1% від суми зобов"язань, не виконаних у встановлений термін, за кожний день прострочення. (п. 8.3. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками та діє до 31 грудня 2023 року включно, але в будь-якому разі - до повного виконання Сторонами своїхзобов`язань за цим Договором.

28 березня 2023 року між сторонами було укладено Специфікацію № 1.

Відповідно до Специфікації №1 від 28 березня 2023 року, вартість робіт по цій Специфікації склала 497 000,00 грн. з наступними умовами оплати:

- 50% передплата, що становить 248 500,00 грн., яку Замовник сплачує протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Договору та отримання рахунку;

- останній платіж - 50% Замовник сплачує протягом 2-х (двох) банківських днів з моменту підписання Актів виконаних робіт, що становить 248 500,00 грн.

Договір та Специфікація № 1 підписані представниками сторін та скріплені печатками.

12 травня 2023 року між ТОВ «Монтажкрансервіс» (Підрядник) та ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод» (Замовник) було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000011 від 12 травня 2023 року.

З огляду на дату підписання відповідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000011 від 12 травня 2023 року та відповідно до умов Специфікації №1 від 28 березня 2023 року до Договору про виконання робіт №90/22 від 19 жовтня 2022 року Відповідач повинен був сплатити на адресу Позивача грошові кошти в сумі 248 500,00 грн в строк до 17 травня 2023 року.

Позивач вказує, що Відповідачем частково виконані зобов`язання по сплаті грошових коштів після підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000011 від 12 травня 2023 року на загальну суму 88 500,00 грн.:

- 38 500,00 грн згідно платіжної інструкції №702136 від 18 липня 2023 року;

- 50 000,00 грн. згідно платіжної інструкції №702232 від 31 липня 2023 року.

Таким чином, згідно даних позивача, заборгованість Відповідача за Договором про виконання робіт №90/22 від 19 жовтня 2022 року складає 160 000,00 грн.

Позивач звертався до Відповідача з листами №230443 від 25 жовтня 2023 року та №230443-1 від 08 листопада 2023 року, на які відповідач не відреагував.

На момент звернення позивачем з позовом до суду, за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем за виконані по Договору роботи у розмірі 160 000,00 грн.

У зв`язку із невиконання відповідачем грошових зобов`язань з оплати виконаних робіт, позивач на підставі п. 8.3. Договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу втрати від інфляції - 708,00 грн., 3% річних - 3 213,45 грн., пеню - 35 303,03 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг - 160 000,00 грн., втрати від інфляції - 708,00 грн., 3% річних - 3 213,45 грн., пеню - 35 303,03 грн.

Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов`язань з оплати вартості виконаних позивачем робіт.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір підряду.

Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 2 ст. 317 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Умовами Специфікації № 1 до Договору сторонами встановлено порядок проведення розрахунків: - 50% передплата, що становить 248 500,00 грн., яку Замовник сплачує протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Договору та отримання рахунку;

- останній платіж - 50% Замовник сплачує протягом 2-х (двох) банківських днів з моменту підписання Актів виконаних робіт, що становить 248 500,00 грн.

Факт виконання позивачем передбачених Специфікацією № 1 робіт та прийняття їх відповідачем підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000011 від 12 травня 2023 року, який підписано обома сторонами без зауважень.

Таким чином, Відповідач повинен був сплатити на адресу Позивача грошові кошти в сумі 248 500,00 грн в строк до 17 травня 2023 року. Отже, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідачем частково виконані зобов`язання по сплаті грошових коштів після підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000011 від 12 травня 2023 року на загальну суму 88 500,00 грн.:

- 38 500,00 грн згідно платіжної інструкції №702136 від 18 липня 2023 року;

- 50 000,00 грн. згідно платіжної інструкції №702232 від 31 липня 2023 року.

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем суми боргу за виконані по Договору роботи в розмірі 160 000,00 грн.

Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 160 000,00 грн основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до п. 8.3. Договору, Замовник у разі порушення грошових зобов`язань сплачує Підряднику пеню розмірі 0,1% від суми зобов"язань, не виконаних у встановлений термін, за кожний день прострочення.

У даному випадку погоджена сторонами в п. 8.3. Договору неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, тобто за своєю правовою природою підпадає під визначення пені.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, позивачем з 17.05.2023 по 27.10.2023 пеня розраховується за п. 8.3 Договору, а з 27.10.2023 по 17.11.2023 пеня розраховується за ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», оскільки облікова ставка НБУ: з 17.05.2023 по 28.07.2023 - 25% (подвійна облікова ставка - 50%), з 28.07.2023 по 15.09.2023 - 22% (подвійна облікова ставка - 44%), з 15.09.2023 по 27.10.2023 - 20% (подвійна облікова ставка - 40%), З 27.10.2023 по 17.11.2023 - 16% (подвійна облікова ставка - 32%).

Здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що пеня в розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України в період з 17.05.2023 по 27.10.2023, і перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України в період з 27.10.2023 по 17.11.2023, отже позивач врахував положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та умови договору, та правомірно нарахував пеню у розмірі 35 303,03 грн.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги щодо стягнення пені (неустойки) підлягають задоволенню повністю в сумі 35 303,03 грн.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Позивач заявив до стягнення 708,00 грн інфляційних втрат нарахованих за період з червня 2023 по листопад 2023 року та 3 213,45 грн 3% річних нарахованих за період з 17.05.2023 по 05.12.2023.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та процентів річних, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Перевірка правильності розрахунку пені, інфляційних втрат та процентів річних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

При розгляді даної справи відповідач не спростував факту наявності заборгованості перед позивачем та не надав належних, вірогідних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених позові.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 199224.48 грн. заборгованості по Договору про виконання робіт №90/22 від 19 жовтня 2022 року (основний борг - 160 000,00 грн., втрати від інфляції - 708,00 грн., 3% річних - 3 213,45 грн., пеня - 35 303,03 грн.), підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 2 390,70 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» (адреса 36014, м. Полтава, вул.Зінківська, 6, ЄДРПОУ 00110792) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОНТАЖКРАНСЕРВІС" (адреса Україна, 69065, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРОЗАВОДСЬКА, будинок 3, кімната 4, ЄДРПОУ 38664467) основний борг у розмірі 160 000,00 грн., втрати від інфляції у розмірі 708,00 грн., 3% річних у розмірі 3 213,45 грн., пеня у розмірі 35 303,03 грн., а також 2 390,70 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.02.2024р.

Суддя Киричук О.А.