Рішення

від 15.02.2024 по справі 922/5068/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2024м. ХарківСправа № 922/5068/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіософт» (61052, м. Харків, вул. Червоні Ряди, 14, к. 311); до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрозахист Лтд" (61040, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 185). про визнання недійсним договору за участю представників:

не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіософт», м. Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрозахист Лтд", м. Харків, в якому просить суд визнати недійсним договір поставки № 15 від 24.06.2021, укладений між сторонами даного спору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/5068/23 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 21 грудня 2023 року о 11:45 год. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст. 251 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.12.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 61040, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 185.

Але, судова кореспонденція адресована відповідачу була повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п. 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 99.2 Правил).

Відповідно до п. 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз ст. 120, 242 ГПК України, п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвал на офіційну адресу відповідача у справі та їх повернення із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, яка надсилалась судом з додержанням вимог процесуального закону, за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Рух справи також висвітлено у відповідних ухвалах суду.

У судове засідання 15.02.2024 представник позивача не з`явився, матеріали справи містять клопотання останнього про розгляд справи за його відсутності.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинствіреалізовано конституційний принципзмагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.02.2024, відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

24.06.2021 між ТОВ «Радіософт» та ТОВ «Електрозахист ЛТД» був укладений договір поставки № 15, у відповідності до п. 1.1. якого постачальник ТОВ «Електрозахист ЛТД» зобов`язується поставляти (передавати у власність) на умовах, указаних у договорі другій стороні покупцеві ТОВ «Радіософт» товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього грошову суму, визначену у виставлених рахунках та/або у прибутково-видаткових накладних та/або у актах приймання-передачі товару постачальника.

Відповідно до п. 1.2. договору, предметом постачання є електронні компоненти та інші ТМЦ з найменуванням, кількістю та цінами зазначеними у специфікаціях та/або у прибутково-видаткових накладних та/або у актах приймання-передачі товару постачальника.

П. 3.1. договору поставки передбачено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці за цим договором, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура, види, марки та інше) визначаються заявками (замовленнями) покупця і підтверджуються специфікаціями та/або видатково-прибутковими накладними та/або актом приймання-передачі товару.

Строк поставки товарів, відповідно до п. 4.1. договору, становитиме 20 робочих днів з моменту отримання заявки від покупця та погодження специфікації. Товари можуть поставлятися однією або окремими партіями згідно заявок покупця.

Ціна товару, відповідно до п. 6.1 договору, входить в партію поставки, вважається остаточно узгодженою сторонами у виставленому рахунку, та/або погодженій специфікації та/або вказується також у видатково-прибутковій накладній та/або акту прийому-передачі товару.

Відповідно до п. 6.2. договору передбачено, що сума договору складається з суми вартості (ціни) партій товарів, поставлених постачальником згідно з видатково-прибутковими накладними, та/або специфікаціями та/або актам приймання-передачі товару на протязі строку дії цього договору.

Судом встановлено, що на підставі договору поставки №15 від 24.06.2021, постачальник ТОВ «Електрозахист ЛТД» було поставлено покупцеві ТОВ «Радіософт» товар (товари), що підтверджується наступними видатковими накладними:

- Видаткова накладна № 34 від 05.07.2021;

- Видаткова накладна № 41 від 21.07.2021;

- Видаткова накладна № 43 від 22.07.2021;

- Видаткова накладна № 47 від 23.07.2021;

- Видаткова накладна № 65 від 17.08.2021;

- Видаткова накладна № 67 від 18.08.2021;

- Видаткова накладна № 70 від 19.08.2021;

- Видаткова накладна № 95 від 03.09.2021;

- Видаткова накладна № 107 від 08.09.2021;

- Видаткова накладна № 110 від 09.09.2021;

- Видаткова накладна № 114 від 10.09.2021;

- Видаткова накладна № 125 від 13.09.2021;

- Видаткова накладна № 132 від 14.09.2021.

ТОВ «Електрозахист ЛТД» були виписані рахунки на оплату на загальну суму 15830880, 00 грн.

З наданих позивачем платіжних інструкцій вбачається, що ТОВ «Радіософт» розрахувалося з ТОВ «Електрозахист Лтд» за поставлений товар.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що19.09.2023 запитом від Головного управління Національної поліції в Харківській області позивача було сповіщено про здійснення досудового розслідування кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, розпочатого на підставі матеріалів правоохоронних органів, відповідно яких службові особи ряду юридичних осіб, заволодівають коштами державних і комунальних підприємств та установ шляхом зловживання своїм службовим становищем із використанням документів про неіснуючі господарські операції, складені із юридичними особами з ознаками фіктивності щодо придбання товарів, виконання робіт і надання послуг за завищеними цінами. Під час досудового розслідування встановлені відомості, що позивач, користувався їх послугами, у зв`язку з цим правоохоронні органів зобов`язали надати позивача відповідну документацію щодо поставок товарів між позивачем та відповідачем, зокрема, договір № 15 від 24.06.2021. Таким чином, позивач, розуміючи поважність та серйозність ситуації, а також не бажаючи зіпсувати свою ділову репутацію, просить суд визнати недійсним договір поставки № 15 від 24.06.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Радіософт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрозахист Лтд».

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Норми цивільного законодавства встановлюють свободу сторін в укладанні договорів, що підтверджує вільність волевиявлення сторін.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Згідно зі ст. 179 ГК Українивстановлено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів,є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до п. 1ст. 193 ГК Українисуб`єкти господарювання та іншіучасникигосподарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону,інших правових актів,договору, а за відсутності конкретних вимогщодовиконаннязобов`язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 203 ЦК Українипередбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, змістправочинуне може суперечити цьому Кодексу, іншим актамцивільногозаконодавства, атакожінтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа,яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявленняучасникаправочинумаєбутивільнимі відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідност. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до п. 1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох абобільшесторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п. 1ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно дост. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання вмомент вчиненняправочинустороною(сторонами) вимог,які встановлені частинами першою - третьою,п`ятою ташостоюстатті203цього Кодексу. Недійсним є правочин,якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

П.3ст. 215 ЦК Українипередбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 216 ЦК України,недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов`язані із його недійсністю.

Відповідно дост. 228 ЦК України,правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Ст. 207 ГК України також передбачає, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 712 ЦК Українивизначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, судом встановлено, що в рамках укладеного договору поставки № 15 від 24.06.2021 позивачем було отримано товар на загальну суму 15 830 880, 00 грн. З наданих позивачем платіжних інструкцій вбачається, що ТОВ «Радіософт» розрахувалося з ТОВ «Електрозахист Лтд» за поставлений товар.

Дослідивши надані позивачем копії видаткових накладних, суд вважає, що вони повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов`язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посилання на договір; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріали справи не містять зауважень позивача щодо якості поставленого товару або доказів порушення відповідачем умов договору в частині вчасної поставки товару. Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження неналежного виконання позивачем умов договору поставки в частині вчасної та у повному обсязі оплати за поставлений товар.

У зв`язку з викладеним слід зазначити, що договір поставки № 15 від 24.06.2021, укладений між ТОВ «Радіософт» та ТОВ «Електрозахист Лтд» є дійсним та направлений на настання реальних наслідків, що полягають в отриманні прибутку від здійснення господарської діяльності. Договір відповідає вимогам ст. 92,203, 204, 509, 526, 626, 627, 629, 712 ЦК України, ст.3, п. 3 ст.5, ст. ст.173,179,193, п. 1 ст.203 ГК України, п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та вимогам ПК України.

Також відсутні ознаки фіктивності і удаваності вчиненого сторонами правочину, визначені приписами ст. 215, 228, 235 ЦК України.

Суд констатує, що оскаржуваний позивачем договір належним чином підписаний обома сторонами, має двосторонній зобов`язувальний характер, його умови не суперечать вимогам чинного законодавства та цілям господарської діяльності позивача та відповідача, сторони виконали свої зобов`язання за вказаним договором, тому зважаючи на вищевикладене, зміст даного договору становить умови, які визначені на розсуд сторін і погоджені сторонами належним чином, зміст не суперечить вимогамЦивільного кодексу Українита іншим актам цивільного законодавства, тому у суду відсутні правові підстави щодо визнання зазначеного договору недійсним.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 129 Конституції України, ст. 4, 11, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 165, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіософт» (61052, м. Харків, вул. Червоні Ряди, буд. 14, к. 311, код ЄДРПОУ 30656027);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрозахист ЛТД» (61040, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 185, код ЄДРПОУ 43570143).

Повне рішення складено 26.02.2024.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/5068/23