Рішення

від 26.02.2024 по справі 922/5331/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5331/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Протон" (51831, Дніпропетровська обл., Петриківський район, с. Єлизаветівка, вул. Індустріальна, 9Є); до Товариства з обмеженою відповідальністю "Політорг груп" (61070, м. Харків, вул. Григорія Рудика, 6; поштова адреса: 61070, м. Харків, а/с 9834). про стягнення коштів у розмірі 511 122, 08 грнбез виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Протон", с. Єлизаветівка, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Політорг груп", м. Харків, про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 511 122, 08 грн за договором купівлі-продажу № 2306/2021 від 23.06.2021 та за договором поставки № 0704//17-1П від 07.04.2016. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 666, 83 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду. Справу № 922/5331/23 визнано малозначною та її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст. 251 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача фізичної особи-підприємця, яка повернута на поштову адресу з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п. 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 99.2 Правил).

Відповідно до п. 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз ст. 120, 242 ГПК України, п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала суду від 25.12.2023, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов, була оприлюднена на офіційному вебпорталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.

Окрім цього, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи господарським судом, судом було повідомлено відповідача про розгляд даної справи Господарським судом Харківської області, шляхом здійснення публікації на офіційному вебсайті судової влади України.

Отже, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Так, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

23.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Протон» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Політорг Груп» (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 2306/2021-О (далі - договір № 2306/2021-О).

На виконання п.1.1. договору № 2306/2021-О, згідно акту здачі-приймання (додаток № 2 до договору № 2306/2021-О), видаткової накладної № РН-2406/001 від 24.06.2021 та товарно-транс портної накладної № 593 від 24.06.2021 ТОВ «Протон» поставило і передало у власність, а ТОВ «Політорг Груп» замовило і отримало у власність обладнання - флексографічну друкарську ма шину мод. OESPR/04 вартістю 280 000, 00 грн.

Згідно п. 3.3. договору № 2306/2021-О та графіку платежів (додаток № 2 до договору № 2306/2021-О) ТОВ «Політорг Груп» зобов`язалося сплатити ТОВ «Протон» вартість отри маного обладнання в сумі 280 000, 00 грн рівними частинами впродовж 12-ти календарних місяців, а саме: по 23 400, 00 грн до 24 числа кожного поточного місяця з липня 2021 року по травень 2022 року та 22 600, 00 грн до 24.06.2022.

На виконання умов договору № 2306/2021-О, з липня 2021 року по лютий 2022 року ТОВ «Політорг Груп» на рахунок ТОВ «Протон» сплатило 93 600, 00 грн. В лютому 2022 року ТОВ «Політорг Груп» сплатило ТОВ «Протон», згідно платіжного документа № 88 від 04.02.2022 - 23 400, 00 грн та згідно платіжного документу № 93 від 08.02.2022 - 46 800, 00 грн, а всього - 70 200, 00 грн.

Як вказує позивач, після 08.02.2022 ТОВ «Політорг Груп» жодного платежу ТОВ «Протон» не сплатило.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором № 2306/2021-О склала 116 200,00 грн.

Як вказує позивач, борг перед ТОВ «Протон» за куплене обладнання ТОВ «Політорг Груп» в сумі 116 200, 00 грн визнало та підписало акт звірки за січень-березень 2023 року.

При цьому, згідно п. 3.2. договору № 2306/2021-О, ціна обладнання вказана по курсу НБУ, що діє на момент укладання договору на 23.06.2021 - 27,305/USD. При зміні курсу НБУ в день здійс нення чергової частки оплати більше 4 % відносно розрахункового курсу (27,305/USD), вартість ча стки оплати обладнання підлягає перерахунку. Для перерахунку використовується курс НБУ, який діє в день здійснення оплати.

Станом на 21.10.2023 курс НБУ дорівнює 36,050/USD, тобто на 24, 26 % більше відносно ро зрахункового курсу (27,305/USD). Таким чином, у відповідності до умов договору, вартість несплаченої частки відповідачем за обладнання підлягає перераху нку за курсом НБУ, що дорівнює 36,050/USD.

Отже прострочений з 08.02.2022 борг ТОВ «Політорг Груп» перед ТОВ «Протон» за отримане обладнання, станом на 21.11.2023 складає 153 415, 49 грн (116 200,00 грн./ 27,305) х 36,050).

Враховуючи, порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором № 2306/2021-О, станом на 21.11.2023, позивачем нараховано 3 % річних в сумі 8 221, 39 грн та інфляційні втрати у розмірі 45 672, 40 грн.

Окрім цього, 07.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Протон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Політорг Груп» було укладено договір поставки № 0704//17-1П (далі - договір №0704//17-1П), згідно п.1.1. якого ТОВ «Протон» зобов`язалося поставити і передати, а ТОВ «Політорг Груп» прийняти і опла тити товар - тканину поліпропіленову в асортименті.

На підставі п. 9.1. договору № 0704//17-1П його строк дії автоматично продовжено на кожний наступний рік, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.

Станом на 01.02.2022 заборгованість ТОВ «Політорг Груп» перед ТОВ «Протон» скла дала 15 442, 01 грн.

В період з 01.02.2022 по 28.10.2022, на виконання умов договору договору № 0704//17-1П, ТОВ «Протон» поставило, а ТОВ «Політорг Груп» отримало тканини по видатковим накладним від 01.02.2022 на суму 30 036, 60 грн, від 04.02.2022 на суму 63 266, 06 грн, від 09.02.2022 на суму 119 792, 26 грн, від 11.02.2022 на суму 62 880, 58 грн, від 15.02.2022 на суму 62 936, 99 грн, від 21.02.2022 на сум 220 85, 61 грн, 08.08.2022 на суму 14 110, 45 грн, від 28.10.2022 на суму 19 453, 50 грн, а всього на загальну суму 592 662, 05 грн.

Згідно п. 2.1. договору № 0704//17-1П, ТОВ «Політорг Груп» поставлений товар мало оплачувати на умовах 100 % попередньої оплати.

Натомість, в порушення умов договору, ТОВ «Політорг Груп» з 04.02.2022 по 07.04.2023 оплатило за поставлений товар 462 100, 88 грн, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи платіжними документами.

Отже, заборгованість ТОВ «Політорг Груп» перед позивачем за договором № 0704//17-1П складає 156 003,18 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки за період січень-березень 2023 року.

Згідно платіжного документу № 202 від 07.04.2023 відповідачем було сплачено частину заборгованості за договором у розмірі 10 000, 00 грн, у зв`язку з чим заборгованість ТОВ «Політорг Груп» перед ТОВ «Протон» за договором № 0704//17-1П складає 146 003,18 грн.

Відповідно до п. 5.3. договору № 0704//17-1П, у випадку несплати або несвоєчасної сплати покупцем вартості товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Нарахування пені проводиться у ході всього періоду прострочення виконання, незалежно від його тривалості, без урахування обмежень, встановлених ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 5.4. договору № 0704//17-1П, у випадку несплати або неповної оплати покупцем вартості товару, покупець сплачує постачальнику інфляційні втрати та 60 % річних від суми, простроченої до сплати, в порядку з ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 5.5. договору № 0704//17-1П, у випадку прострочення виконання зобов`язань зі сплати вартості товару на термін більш ніж 15 календарних днів покупець додатково (окрім пені) сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми вартості товару від суми вартості товару, що поставлений за договором.

Враховуючи порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором № 0704//17-1П, заборгованість відповідача, з урахуванням нарахованих штрафних санкцій, інфляційних втрат та річних становить 303 812,80 грн:

-Основний борг - 146 003,18 грн;

-Пеня - 38 819, 97 грн;

- 60 відсотків річних - 96 265, 05 грн;

-Інфляційні втрати - 8 124, 28 грн;

-Штраф - 14 600,32 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 11.10.2023 засобами поштового зв`язку відповідачу була направлена претензія №2-10-23 від 11.10.2023, яка залишилась без відповідного реагування з боку останнього.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договорами № 2306/2021-О від 23.06.2021 та № 0704//17-1П від 07.04.2016 становить 511 122,08 грн та залишається несплаченою, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

На час розгляду даного спору, матеріали справи не містять доказів сплати ТОВ «Політорг Груп» даної суми заборгованості у добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом на виконання умов договору № 2306/2021-О від 23.06.2021, ТОВ «Політорг Груп» замовило і отримало від позивача у власність обладнання - флексографічну друкарську машину мод. OESPR/04 вартістю 280 000, 00 грн, за яке, в порушення умов вищезазначеного договору, розрахувалось невчасно та не у повному обсязі та, станом на 21.11.2023, має заборгованість у розмірі 153 415, 49 грн.

Окрім цього, на виконання умов договору № 0704//17-1П від 07.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Протон» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Політорг Груп» товар - тканину поліпропіленову в асортименті, на загальну суму 592 662, 05 грн. За вказаний товар відповідач розрахувався невчасно та не у повному обсязі та має заборгованість за договором № 0704//17-1П у розмірі 146 003,18 грн.

Заборгованість ТОВ «Політорг Груп» за вищезазначеними договорами підтверджується, зокрема, актами звірки взаєморозрахунків, підписаними сторонами даного спору та скріпленими печатками підприємств постачальника та покупця.

Суд зауважує, що сума заборгованості за договорами № 2306/2021-О від 23.06.2021 та № 0704//17-1П від 07.04.2016 не спростована відповідачем належними та допустимими доказами. Також відповідачем не надано доказів на спростування вкладених обставин, що стали підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати товару за договорами № 2306/2021-О від 23.06.2021 та № 0704//17-1П від 07.04.2016.

Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договорами № 2306/2021-О від 23.06.2021 та № 0704//17-1П від 07.04.2016, в розмірі 153 415, 49 грн та 146 003,18 грн відповідно, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено п. 7.2. договору поставки, в разі прострочення відповідачем оплати товару, позивач має право вимагати, а відповідач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виконання зобов"язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В ч. 2 ст. 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 5.3. договору № 0704//17-1П, у випадку несплати або несвоєчасної сплати покупцем вартості товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Нарахування пені проводиться у ході всього періоду прострочення виконання, незалежно від його тривалості, без урахування обмежень, встановлених ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 5.5. договору № 0704//17-1П, у випадку прострочення виконання зобов`язань зі сплати вартості товару на термін більш ніж 15 календарних днів покупець додатково (окрім пені) сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми вартості товару від суми вартості товару, що поставлений за договором.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 0704//17-1П, позивач нарахував відповідачеві пеню, яка, станом на 28.04.2023, складає 38 819, 97 грн та штраф у розмірі 14 600, 32 грн.

Контррозрахунку суми штрафних санкцій відповідачем суду надано не було.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов`язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені у розмірі 38 819, 97 грн та штрафу у розмірі 14 600, 32 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 5.4. договору № 0704//17-1П, у випадку несплати або неповної оплати покупцем вартості товару, покупець сплачує постачальнику інфляційні втрати та 60 % річних від суми, простроченої до сплати, в порядку з ст. 625 ЦК України.

Суд вказує, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 8 221, 39 грн та інфляційних втрат в сумі 45 672, 40 грн за договором № 2306/2021-0 від 23.06.2021 та 60 % річних в сумі 96 265, 05 грн та інфляційних втрат в сумі 8 124, 28 грн за договором № 0704//17-1П від 07.04.2016, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001, пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994; пункт 29).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Протон" обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати в даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 4, 20, 46, 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 254 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Політорг Груп (ЄДРПОУ 39679524; 61070, м. Харків, вул. Григорія Рудика, 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Протон (ЄДРПОУ 30740705; 51831, Дніпропетровська обл., Петриківський р-н, с. Єлизаветівка, вул. Індустріальна, 9 Є) заборгованість за поставлений за договором купівлі-продажу № 2306/2021-О від 23.06.2021 в сумі 207 309, 28 грн (яка складається з: основного боргу в сумі 153 415, 49 грн, 3 % річних в сумі 8 221, 39 грн, інфляційних втрат в сумі 45 672, 40 грн), та за договором поставки № 0704//17-1П від 07.04.2016 в сумі 303 812, 80 грн (яка складається з: основного боргу в сумі 146 003, 18 грн, пені в сумі 38 819, 97 грн, 60 % річних в сумі 96 265, 05 грн, інфляційних втрат в сумі 8 124, 28 грн, штрафу в сумі 14 600, 32 грн), а також судовий збір в сумі 7 666, 83 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Протон (ЄДРПОУ 30740705; 51831, Дніпропетровська обл., Петриківський р-н, с. Єлизаветівка, вул. Індустріальна, 9 Є);

Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю Політорг Груп (ЄДРПОУ 39679524; 61070, м. Харків, вул. Григорія Рудика, 6) .

Повне рішення складено 26.02.2024.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/5331/23