Рішення

від 26.02.2024 по справі 140/36504/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/36504/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства Джерело про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі ВОВ Фонд соцзахисту осіб з інвалідністю, позивач) звернулося з позовом до Приватного підприємства Джерело (далі ПП Джерело, відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 39968,77 грн та пені в сумі 2750,28 грн, всього 42719,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) відповідачем у 2022 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особи. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 39968,20 грн., яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 2750,28 грн., яку позивач просить стягнути з ПП Джерело із сумою адміністративно-господарських санкцій в примусовому порядку.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву від 17.01.2024 відповідач позовні вимоги позивача не визнав, посилаючись на те, що середньооблікова кількість штатних працівників у звітному періоді становить 7, а не 8, як стверджує позивач, а тому відсутні будь-які підстави для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

До Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від ПФУ автоматизовано, за допомогою Програмного комплексу Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю Централізованого банку з проблем інвалідності поступила інформація щодо ПП Джерело, у якого у 2022 році фактична середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю - 0 осіб, а норматив становить 1 особа з інвалідністю.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у сумі 39968,77 грн та пеню у сумі 2750,28 грн за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, а всього на суму 42719,05 грн.

Проте, відповідачем вказані санкції та неня в добровільному порядку не сплачені, що стало підставою звернення позивача до суду для стягнення зазначених сум у примусовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні №875-ХІІ від 21.03.1991.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 18-1 Закону №875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, Законом передбачені гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця для такої особи та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та іншими законами України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

При вирішенні спору суд також бере до уваги те, що питання, пов`язані з обліком штатних працівників, регулюються Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722 (далі Інструкція №286), дія якої згідно із пунктом 1.1 поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 3.2 та підпунктів 3.2.1, 3.2.2, 3.2.5 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував. При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо. Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Не включаються до облікової кількості штатних працівників працівники, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств (п.п. 2.6.1 п. 2.6 розділу 2 Інструкції №286).

У листі Державної статистики України від 04.07.2014 № 09.3-6/145-14 зазначено: У формі № 1-ПВ (квартальна) Звіт із праці працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, відображаються лише у рядку 3070 Облікова кількість штатних працівників на кінець звітного періоду. При цьому вищезгадані працівники не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників по аналогії з працівниками, які перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами та догляду за дитиною.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до наказу ПП ПП Джерело від 06.02.2013 №8 Про прийом на роботу за сумісництвом: ОСОБА_1 прийнятий на посаду технолога ПП Джерело за сумісництвом з 06.02.2013, з оплатою праці згідно штатного розпису, .

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 24.02.2022 призваний на військову службу під час мобілізації та проходить її у військовій частині НОМЕР_1 .

ПП Джерело звернулося до ВОВ Фонду соцзахисту осіб з інвалідністю із заявою від 30.05.2023, в якій зазначило, що 17.04.2023 підприємство отримало в особистому кабінеті ПФУ розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. З даним розрахунком підприємство не погодилося, оскільки 29.05.2023 ним були подані уточнюючі звіти за 4 квартали 2022 року, в яких було змінено середньооблікову чисельність працівників у зв`язку з уточненням, а саме щодо мобілізованого працівника ОСОБА_2 та сумісника ОСОБА_1 , який прийнятий на роботу за сумісництвом з 06.02.2013 відповідно до наказу №8. Отже, середньооблікова кількість штатних працівників становить 7 осіб (9+9+8+7+7+7+7+7+7+7+7+7 = 89/12 = 7 осіб). Внаслідок цього відповідач просив даний розрахунок у зв`язку з відсутністю порушень чинного законодавства скасувати.

Судом встановлено, що 29.05.2023 ПП Джерело подало до Головного управління ДПС у Волинській області уточнюючі податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (звіти) за 4 квартали 2022 року, в яких було змінено середньооблікову чисельність працівників у зв`язку з уточненням мобілізованого працівника ОСОБА_2 та сумісника ОСОБА_1 , який прийнятий на роботу за сумісництвом з 06.02.2013 відповідно до наказу підприємства від 06.02.2013 №8. Так, відповідно до уточнюючого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2022 року у графі 101 Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб визначено 9, 9 та 8 осіб у відповідних місяцях (січень, лютий та березень 2022 року). У таких же розрахунках за 2 квартал 2022 року 7, 7 та 7 осіб (квітень, травень та червень 2022 року), за 3 квартал 2022 року 7, 7 та 7 осіб (липень, серпень та вересень 2022 року), за 4 квартал 2022 року 7, 7 та 7 осіб (жовтень, листопад та грудень 2022 року).

Отже, з урахуванням приписів вищевказаної Інструкції №286 та листа Державної статистики України від 04.07.2014 № 09.3-6/145-14, середньооблікова кількість штатних працівників у ПП Джерело в 2022 році становила 7 осіб: (9+9+8) + (7+7+7) + (7+7+7) + (7+7+7) = 89 / 12 = 7 осіб.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку суду, відповідач належними та допустимими доказами довів обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача, з огляду на середньооблікову чисельність штатних працівників за 2022 рік у кількості менше 8 осіб, відсутній обов`язок створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та до ПП Джерело не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році згідно із частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ, в зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства Джерело про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (43008, Волинська область, м. Луцьк, вул. Писаревського, будинок 3А, код ЄДРПОУ 13369882).

Відповідач: Приватне підприємство Джерело (43018, Волинська область, м. Луцьк, вул. Потебні, 45А, код ЄДРПОУ 13346071).

Суддя В.Д. Ковальчук