Рішення

від 26.02.2024 по справі 200/5192/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2024 року Справа№200/5192/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовною заявою до 1-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), відповідно до якої просить:

- визнати дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо виплати частки грошового забезпечення безвісно відсутнього підполковника ОСОБА_3 його колишній дружині - ОСОБА_2 , як законному представнику неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , 2008 року народження, - протиправними;

- зобов`язати 1-й прикордонний загін Державної прикордонної служби України нараховувати та виплачувати грошове забезпечення безвісно відсутнього підполковника ОСОБА_3 , включаючи щомісячні додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки та премії), його дружині - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , у повному обсязі, починаючи з 01.09.2023 року.

Позовні вимоги, серед іншого, мотивовані тим, що право позивачки на отримання належного розміру грошового забезпечення безвісно відсутнього чоловіка - ОСОБА_3 в силу норм Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, який затверджено постановою КМУ №884 від 30.11.2016 року (далі - Порядок №884) порушені з боку відповідача неправомірним та безпідставним розподіленням грошового забезпечення між позивачкою та третьою особою.

Позивачка звертає увагу суду на те, що пункт 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх безальтернативно передбачає виплату грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця саме його дружині або чоловіку, і тільки у разі відсутності таких - іншим членам сім`ї, зокрема, законному представнику неповнолітньої дитини такого військовослужбовця.

Вказує, що оскільки за виплатою грошового забезпечення безвісно відсутнього ОСОБА_3 звернулася його дружина - позивачка, яка не відмовилася від виплат, відповідач неправомірно виплачує частку грошового забезпечення ОСОБА_3 третій особі.

Зауважує, що на підставі рішення суду з ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4 , які можуть утримуватись чи вже утримуються із його грошового забезпечення задля матеріального забезпечення його неповнолітньої дочки.

Відповідач проти позову заперечує, надав відзив на позов, відповідно до якого, серед іншого, зазначає, що посадові особи відповідача діяли в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з урахуванням інтересів неповнолітньої доньки військовослужбовця, у зв`язку з чим порушень прав ОСОБА_1 не вбачається.

Посилається на статтю 27 Конвенції про права дитини, ратифіковану Постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та статті 141-142, 157 Сімейного Кодексу України.

Вказує, що підстави для відмови у виплаті грошового забезпечення підполковника ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки відсутні.

Представник третьої особи надав пояснення, відповідно до яких, серед іншого, зазначає, що позовні вимоги грубо порушують права та інтереси неповнолітньої ОСОБА_4 , 2008 року народження, які передбачені Конвенцією про права дитини та національним законодавством України.

Зазначає, що позивачка умисно вводить суд та інших учасників справи в обману, оскільки не існує жодного рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 - відрахування на утримання доньки здійснювалися ОСОБА_3 добровільно на підставі самостійно поданої ним заяви.

Вважає, що п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, на який посилається позивачка, слід читати так, що дружина (чоловік), або законний представник (опікун, піклувальник) чи усиновлювач неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців - мають рівні права на отримання грошового забезпечення у рівних частках, оскільки це відповідає положенням законодавчих актів щодо рівних прав та обов`язків батьків відносно дітей. Повнолітні діти, які проживають разом з нею (ним), мають право на отримання грошового забезпечення лише у разі відсутності осіб, зазначених у попередньому реченні.

Ухвалою суду від 25.09.2023 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження у справі № 200/5192/23 та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Залучено ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_5 ) від 27.02.2020 року № 95-ОС, підполковника ОСОБА_3 (П-004201), який прибув для подальшого проходження служби з Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України з 27 лютого 2020 року було зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення 1-го прикордонного загону.

Наказом Східного регіонального управління Державної прикордонної служби №195-АГ від 18.05.2022 року підполковник ОСОБА_3 був зарахований до бойових безповоротних втрат особового складу НОМЕР_6 прикордонного загону як безвісно відсутній військовослужбовець.

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 03.04.2023 року № 190-ОС підполковника ОСОБА_3 (П-004201), заступника начальника відділу організації оперативно-розшукової діяльності головного оперативно- розшукового відділу, зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_6 прикордонного загону за підпунктом 8 пункту 127 Положення № 1115/2009 (коли більше десяти днів відсутні відомості про місцезнаходження військовослужбовця, - до повернення військовослужбовця до органу Держприкордонслужби (у разі неприйняття іншого рішення про подальше проходження ним військової служби) або до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим).

Як пояснив відповідач, заходи з відбиття вторгнення та нападу збройних сил російської федерації, в/ч НОМЕР_5 виконувала безпосередньо в м. Маріуполь та його прилеглих територіях (зокрема на ПрАТ «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ»» та ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»).

При цьому в ході бойових дій було захоплено або знищено службові приміщення НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_5 ). У подальшому під час ведення бойових дій загинуло ряд військовослужбовців загону, потрапило в полон керівництво загону, посадові особи групи юридичного забезпечення, інші військовослужбовці та частина військовослужбовців вважаються безвісно відсутніми.

Фактично з травня 2022 року в/ч НОМЕР_5 , як повноцінний прикордонний загін, не функціонував. Для забезпечення законних прав та інтересів військовослужбовців та їх сімей кадрове забезпечення, в тому числі прийняття управлінських рішень відносно особового складу НОМЕР_6 прикордонного загону, здійснювалось Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України.

Відповідно, розгляд заяв ОСОБА_1 від 21.05.2022 та ОСОБА_2 від 24.05.2022 року здійснювалось Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України.

Наказами начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 05.06.2022 № 174-ОС, від 17.07.2022 № 267-ОС та від 30.07.2022 № 299-ОС, на підставі заяв та відповідних документів нарахувати та виплатити в поточному місяці за попередні періоди грошове забезпечення військовослужбовців, безвісно відсутніх, членам їх сімей та здійснювати до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутніми або оголошення померлими але не більше ніж до для виключення військовослужбовця із списків особового складу згідно відповідних додатків {витяги з вказаних наказів та додатків наявні в матеріалах справи).

Забезпечення виконання вказаних наказів здійснювалось головним бухгалтером - начальником фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) НОМЕР_6 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України з червня по серпень 2022 року.

З вересня 2022 року нарахування та виплату грошового забезпечення підполковника ОСОБА_3 на підставі вищевказаних заяв здійснюється на основі наказів начальника НОМЕР_6 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_5 ).

На момент звернення позивачки з позовом до суду, виплата ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошового забезпечення безвісно відсутнього підполковника ОСОБА_5 здійснюється саме відповідачем, що підтверджується витягом з додатку 4 до наказу начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 25.09.2023 № 507-ОС

Таким чином, з огляду на те, що позовні вимоги, заявлені за період починаючи з 01.09.2023 року, саме 1-й прикордонний загін Державної прикордонної служби України є належним відповідачем за заявленими позивачкою позовними вимогами.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 позивачка є дружиною безвісно відсутнього підполковника ОСОБА_3 .

Відповідно до паспорта громадянина України № НОМЕР_8 та свідоцтва про народження від 21.01.2008 серії НОМЕР_9 третя особа є матір`ю та законною представницею ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 - неповнолітньої доньки ОСОБА_3 .

Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 05.06.2014 року у справі № 298/662/14-ц судом встановлено, шлюб між третьою особою та ОСОБА_3 було розірвано.

21.05.2022 року на адресу військової частини НОМЕР_5 надійшла заява позивачки, в якій вона просила виплачувати їй грошове забезпечення її чоловіка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884.

24.05.2022 року на адресу відповідача надійшла заява третьої особи, в якій зазначалось, що з 03.07.2004 по 17.06.2014 вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька, ОСОБА_4 , яка на момент подачі заяви зареєстрована разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа у заяві просила виплачувати їй, як законному представнику неповнолітньої доньки, грошове забезпечення її колишнього чоловіка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884.

За результатами розгляду вказаних заяв прийнято рішення щодо нарахування та виплати грошового забезпечення підполковника ОСОБА_3 з розподілом заявникам часток в такому співвідношенні: 1/2 від суми грошового забезпечення ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , як дружині вказаного військовослужбовця; 1/2 від суми грошового забезпечення ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 .

Питання соціального захисту членів сім`ї військовослужбовців, які потрапили в полон або є безвісно відсутніми врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ та Порядком виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх ( далі - Порядок № 884).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 затверджено « (далі - Порядок №884).

Відповідно до п. 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Частиною 6 статті 9 Закону України №2011-XII (аналогічні норми містять пункти 3 та 7 Порядку № 884), встановлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Суд не приймає аргумент відповідача та представника третьої особи про те, що позивачка та третя особа мають рівні права на отримання грошового забезпечення у рівних частках.

Застосувавши буквальне тлумачення вказаних вище частини 6 статті 9 Закону № 2011-ХІІ та пункту 7 Порядку № 884, які є спеціальними нормами у спірних правовідносинах, суд зазначає, що вони чітко та однозначно встановлюють, що відповідне грошове забезпечення виплачується саме дружині (чоловіку) безвісно відсутнього військовослужбовця і лише у разі відсутності такої (такого) воно виплачується іншим особам.

Вказані норми (як і норми Сімейного кодексу України (далі - СК України) чи Конвенції про права дитини) не передбачають пріоритету законних представників неповнолітньої дитини в отриманні такого грошового забезпечення, як не передбачають і обов`язку суб`єкта владних повноважень забезпечувати утримання дитини.

Суд зауважує, що частина 1 статті 14 СК визначає, що сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, у той час як у даній справі спірними є правовідносини щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовця, що безвісно відсутній у яких стороною виступає суб`єкт владних повноважень - військова частина (а не фізична особа - військовослужбовець, батько неповнолітньої дитини).

Крім цього, СК України чи інші акти, на які посилається третя особа не містять норм щодо виплати саме половини грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця.

Частинами 2-3 статті 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

До того ж, наприклад, установлений СК максимальний розмір аліментів на одну дитину складає 25% від заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (а не 50 % від грошового забезпечення, як фактично виплачується у даній справі відповідачем третій особі).

При цьому, відповідно до СК України питання щодо визначення розміру аліментів вирішує не самостійно суб`єкт владних повноважень, який здійснює виплату грошового забезпечення, а відповідний суд, до якого має звернутись із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відомості у ЄДРСР щодо відповідного рішення про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 - відсутні.

Третя особа вказує на відсутність такого рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 187 СК України один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.

Відповідач зазначає про те, що в ході бойових дій було захоплено або знищено службові приміщення 1 прикордонного загону. Таким чином, рапорт підполковника ОСОБА_3 , у якому він просив відраховувати частину його грошового забезпечення третій особі (на утримання його неповнолітньої доньки) було знищено в місті Маріуполі.

Отже, рапорт ОСОБА_3 про добровільне відрахування з його грошового забезпечення частини у 25% на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 (на який відповідач посилається як на підставу виплати частини грошового забезпечення третій особі), суду не надано, як не надано будь-яких інших належних та допустимих доказів щодо вказаного волевиявлення, які б містили особистий підпис ОСОБА_3 .

Відповідачем надано суду пояснення, відповідно до яких згідно довідки про суму стягнутих аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої доньки, аліменти у розмірі 25 % від суми доходів ОСОБА_3 утримуються на підставі його рапорту починаючи з травня 2020 року і по даний час.

Відповідно до довідки про грошове забезпечення підполковника ОСОБА_3 за грудень 2023 року після утримання податків та зборів із суми нарахованого за грудень 2023 року грошового забезпечення у розмірі 142 757,60 грн., перераховано кошти у такому процентному співвідношенні:

- аліменти (на користь ОСОБА_2 як представнику неповнолітньої ОСОБА_4 ) у розмірі 25 %, що становить 35 154,06 грн.;

- перераховано згідно Постанови № 884 на користь ОСОБА_2 на підставі її заяви від 24.05.2022 у розмірі 25 %, що становить 35 154,06 грн.;

- перераховано згідно Постанови № 884 на користь ОСОБА_1 на підставі її заяви від 21.05.2022 у розмірі 50 %, що становить 70 308,12 грн.

Вказане процентне співвідношення утримання з грошового забезпечення ОСОБА_3 застосовується з моменту прийняття рішення за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 від 21.05.2022 та ОСОБА_2 від 24.05.2022 та по даний час.

Таким чином, виплачуючи грошове забезпечення ОСОБА_3 у вказаному вище співвідношенні позивачці та третій особі у рівних частинах, відповідач, у порушення частини другої статті 19 Конституції України, діє не на підставі та не у порядку Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 884 які є спеціальними нормами, які регулюють питання виплати грошового забезпечення військовослужбовців, що є безвісно відсутніми.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачкою в сумі 858,88 грн. (квитанція № 0.0.3207158264.1 від 19.09.2023 року) підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженим постановою КМУ від 30 листопада 2016 р. № 884, Сімейним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - ОСОБА_2 - задовольнити повністю.

Визнати дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо виплати частки грошового забезпечення безвісно відсутнього підполковника ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , як законному представнику неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , 2008 року народження - протиправними.

Зобов`язати 1-й прикордонний загін Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321726, місцезнаходження: 87521, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 150а) нараховувати та виплачувати грошове забезпечення безвісно відсутнього підполковника ОСОБА_3 , включаючи щомісячні додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки та премії), його дружині - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт у формі ID-картки № НОМЕР_10 ), у повному обсязі, починаючи з 01.09.2023 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт у формі ID-картки № НОМЕР_10 ) 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок судових витрат по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань 1-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321726, місцезнаходження: 87521, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 150а).

Повне судове рішення складене 26 лютого 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Суддя С.І. Бабіч