Рішення

від 23.02.2024 по справі 240/25541/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року м. Житомир справа № 240/25541/23

категорія 109040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "На Валах" до Вільшанської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Селянське (фермерське) господарство "На Валах" звернулося з позовом до Вільшанської сільської ради Житомирського району Житомирської області (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про:

- визнання протиправною бездіяльність щодо невидачі нового свідоцтва про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) на загальну суму 750600,00 грн. взамін попередніх свідоцтв про право власності на майновий пай реформованого КСП ім.Гагаріна (майновий сертифікат), придбаний на підставі цивільно-правових угод та щодо не внесення відповідного запису про реєстрацію нового свідоцтва та про анулювання попередніх свідоцтв;

- зобов`язання видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) на загальну суму 750600,00 грн. взамін попередніх свідоцтв про право власності на майновий пай реформованого КСП ім.Гагаріна (майновий сертифікат), придбаний на підставі цивільно-правових угод, та внести відповідний запис про реєстрацію нового свідоцтва та про анулювання попередніх свідоцтв.

Позивач зазначає, що на підставі цивільно-правових угод були придбані належні фізичним особам майнові паї реформованого КСП ім.Гагаріна. В зв`язку з цим Позивач 15.02.2023 року звернулося до Вільшанської сільської ради Житомирського району Житомирської області про видачу свідоцтва про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) на загальну суму 810600,00 грн. взамін попередніх свідоцтв про право власності на майновий пай реформованого КСП ім.Гагаріна. До заяви було долучено 84 оригінали свідоцтв про право фізичних осіб на майновий пай реформованого КСП ім.Гагаріна та належним чином завірені копії цивільно-правових угод про продаж таких майнових паїв.

Позивач вважає, що відповідно до вимог Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" свідоцтво (майновий сертифікат) підтверджує право його власника на отримання в натурі грошима або цінними паперами своєї частки у майні реформованого колективного сільськогосподарського підприємства.

Вважає, що Відповідач проявив протиправну бездіяльність щодо невидачі нового свідоцтва про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) на загальну суму 810600,00 грн. взамін попередніх свідоцтв про право власності на майновий пай реформованого КСП ім.Гагаріна (майновий сертифікат), придбаний на підставі цивільно-правових угод та щодо не внесення відповідного запису про реєстрацію нового свідоцтва та про анулювання попередніх свідоцтв.

Ухвалою суду від 04.09.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник Вільшанської сільської ради Житомирського району Житомирської області, Відповідача по справі, направив до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечується. Відповідач зазначає, що позовні вимоги є безпідставними, так як згідно рішення зборів співвласників майнових сертифікатів реформованого КСП ім.Гагаріна, майновий комплекс цього КСП було розділено на шість груп, однією з яких була група С(Ф)Г "На валах", в яку увійшло 120 чоловік. Вказаній групі співвласників відійшло конкретне майно. В подальшому, як зазначено у відзиві, в цій групі не було проведено процедуру виділення майна в натурі кожному власнику, але кожному власнику було виділено в натурі частину майна (ВРХ), що призвело до зменшення вартості таких сертифікатів.

Надані Позивачем договори купівлі-продажу таких сертифікатів, на думку представника Відповідача, не враховують таке зменшення вартості майнових сертифікатів. Більш того, окремі такі договори містять ряд недоліків, які викликають сумніви у їх достовірності, так як підписи осіб на договорах і актах передачі сертифікатів відрізняються, а цілий ряд таких договорів укладено після смерті їх власників.

Відповідач вважає, що майно реформованого КСП ім.Гагаріна перебуває у спільній частковій власності, а тому певні дії щодо такого майна можуть учинятися виключно за рішенням загальних зборів таких власників.

03.11.2023 року Позивачем подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої уточнено загальну суму майнових паїв, зменшивши їх розмір з 810600,00 грн. до 750600,00 грн., та відповідь на відзив.

У відповіді на відзив представник Позивача підтверджує доводи про протиправну бездіяльність Відповідача щодо невидачі нового свідоцтва про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) взамін попередніх свідоцтв про право власності на майновий пай реформованого КСП ім.Гагаріна (майновий сертифікат), придбаний на підставі цивільно-правових угод та щодо не внесення відповідного запису про реєстрацію нового свідоцтва та про анулювання попередніх свідоцтв. При цьому у відповіді на відзив зазначається, що Позивачем зменшено позовні вимоги на суму 60000,00 грн. вартості майнових паїв померлих осіб.

У запереченнях на відповідь на відзив Відповідач зазначає, що за результатами розгляду звернення Позивача Позивачу був направлений лист від 16.03.2023 року, в якому не було відмовлено у видачі нового свідоцтва, а лише зазначено про певні невідповідності у поданих майнових сертифікатах та наявності на таких сертифікатах записів про їх погашення.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та заперечення представників Відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами, з приводу забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки регулюються правовими нормами Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 року № 2114-XII (надалі - Закон № 2114-XII), що були чинні на час спірних відносин.

За приписами ст.7 вказаного Закону № 2114-XII об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство.

Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства

Як зазначено в ст.9 цього ж Закону № 2114-XII, до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Як зазначено у позові, Позивачем на підставі цивільно-правових угод були придбані належні фізичним особам майнові паї реформованого КСП ім.Гагаріна. В зв`язку з цим Позивач 15.02.2023 року звернувся до Вільшанської сільської ради Житомирського району Житомирської області, Відповідача у справі, про видачу свідоцтва про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) на загальну суму 810600,00 грн. взамін попередніх свідоцтв про право власності на майновий пай реформованого КСП ім.Гагаріна. До заяви було долучено 84 оригінали свідоцтв про право фізичних осіб на майновий пай реформованого КСП ім.Гагаріна та належним чином завірені копії цивільно-правових угод про продаж таких майнових паїв.

Судом встановлено, що за результатами розгляду вказаного звернення Позивача Відповідачем прийнято рішення, яке викладено у формі листа від 16.03.2023 року, копія якого долучена до заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідно до вказаного листа Позивачу було повернено оригінали 84 майнових сертифікатів реформованого КСП ім.Гагаріна та завірені копії цивільно-правових угод щодо їх купівлі-продажу. Одночасно в даному листі Відповідача міститься висновок, що на всіх поданих майнових сертифікатах наявні відмітки "видано повністю", тобто майно видано в натурі конкретному власнику майнового сертифікату, а сам майновий сертифікат вважається погашеним.

Таким чином, суть спірних відносин між сторонами зведена виключно до наявності чи відсутності у Відповідача повноважень та підстав для видачі нового свідоцтва про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) взамін попередніх свідоцтв про право власності на майновий пай реформованого КСП ім.Гагаріна (майновий сертифікат), придбаний на підставі цивільно-правових угод на загальну суму 750600,00грн. та щодо внесення відповідного запису про реєстрацію нового свідоцтва та про анулювання попередніх свідоцтв.

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001р. N177 затверджено Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення (надалі - Порядок N177), яким, окрім іншого визначено алгоритм дій щодо документального оформлення таких майнових прав.

Відповідно до вимог п.13 цього Порядку N177 майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком.

У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Безспірно, в розумінні вимог п.14 цього Порядку N177 видача таких свідоцтв віднесено до повноважень сільської, селищної або міської ради згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства.

Одночасно вказана правова норма передбачає, що для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (пункт 14 з доповненнями згідно з Постановою КМ N 912 від 16.06.2003 ).

Суд вважає безпідставними доводи Позивача, що при вирішенні даного спору слід врахувати вимоги Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 року N 1529/99.

Вказаний Указ Президента України як Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" від 29 січня 2001 року N 62/2001 не є нормативно-правовими актами, які врегульовують спірні відносини, так як вони містять лише доручення відповідним органам виконавчої влади здійснити організаційні заходи щодо прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності, в тому числі доручення щодо розробки та прийняття відповідних нормативних актів.

Суд частково погоджується із доводами Відповідача та враховує, що відповідно до п.14 Порядку видачі та обліку Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 23 березня 2001 року N 79, при видачі майна у натурі конкретному власнику у відповідності із рішенням загальних зборів співвласників майна підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна вилучає Свідоцтво і робить на ньому запис про видачу майна в натурі.

Разом з тим, вказаний Наказ втратив чинність згідно Наказу Міністерства аграрної політики N 149 від 05.06.2001 року.

Аналогічно, згідно вимог п.15 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року N 62, виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою.

Разом з тим, вказаний Наказ втратив чинність згідно Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 253 від 11.04.2013 року.

Суд не заперечує наявність певних майнових прав Позивача, зумовлених відповідними цивільно-правовими договорами із 84 власниками майнових сертифікатів реформованого КСП ім.Гагаріна, та право Позивача на їх захист в судовому порядку.

Разом з тим, суд враховує, що правові норми Порядку N177 та форма додатку до нього не передбачають підстав, порядку та механізму видачі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) на підтвердження такого права юридичної особи.

Вказані особливості правового регулювання механізму видачі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), його обліку не враховані Позивачем, що призвело до помилкового визначення способу захисту певних майнових прав шляхом подання даного позову.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, до яких відноситься Відповідач, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вже зазначалося судом, правові норми Порядку N177 не передбачають підстав та механізму видачі юридичним особам, до яких відноситься Позивач, свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) на підтвердження такого права, в тому числі в результаті відповідних цивільно-правових договорів.

Відповідно правові норми Порядку N177 не наділяють Відповідача, як орган місцевого самоврядування, жодними повноваженнями щодо видачі юридичним особам, до яких відноситься Позивач, свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) на підтвердження такого права, набутого на підставі відповідних цивільно-правових договорів.

Одночасно суд враховує, що приписи ч.6 ст.7 КАС України містять категоричну вимогу, що аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Зазначене свідчить про відсутність підстав для зобов`язання Відповідача у спірних відносинах діяти не на підставі та не відповідно до порядку, передбаченого чинним законодавством.

Тобто, в межах даного спору відсутні підстави для зобов`язання Відповідача, як орган місцевого самоврядування, вчинити певні дії щодо видачі Позивачу нового свідоцтва про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) на загальну суму 750600,00 грн. взамін попередніх свідоцтв про право власності на майновий пай реформованого КСП ім.Гагаріна (майновий сертифікат), придбаних на підставі цивільно-правових угод, та внести відповідний запис про реєстрацію нового свідоцтва та про анулювання попередніх свідоцтв.

Таким чином, позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "На Валах" не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними і задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства "На Валах" до Вільшанської сільської ради Житомирського району Житомирської області відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк