Рішення

від 26.02.2024 по справі 280/10573/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року Справа № 280/10573/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді МаксименкоЛ.Я. розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю УКРСПЕЦПРОМ (69063, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул.Академіка Амосова, буд. 109, РНОКПП 2796521537)

до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Антоновича, буд.51. м.Київ, 03150; код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Чубанова, буд.8, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69118)

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю УКРСПЕЦПРОМ (далі позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу № ПШ 010067 від 28.11.2023, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю УКРСПЕЦПРОМ, про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 8500 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в акті зафіксовано порушення вимог пункту 22.5 ПДР, а саме: перевезення сипучого вантажу відповідно до ТТН, навантаження на одиночну вісь склало 12.4 т при дозволеному 11.5 т. перевищення 7,82 % від норми. Вказує, що з огляду на результати здійснення габаритно-вагового контролю, вісь під номерами 1, 3, 4, 5 навантажені менше допустимої позначки, про що свідчить перевезення сипучого вантажу (шрот соняшниковий гранульований), який був рухливий в процесі зважування. Позивач вважає, що загальна маса вантажу разом з масою автомобіля та напівпричепа не перевищувала нормативно допустимої норми у 44 тони встановленої п. 22.5 Правил дорожнього руху. Відтак, позивач вважає, що під час проведення рейдової перевірки фактично було відсутнє перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 7,82 %, то відповідно це свідчить про відсутність правових підстави для застосування до позивача штрафу в сумі 8500 гри. згідно з вимогами абз. 14 ч. 1 ст.60 Закону №2344-ІІІ. Зазначає також, що відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив належними і допустимими доказами виявлених порушень позивача. Відтак, вважає, що оскаржена постанова про застосування штрафу не відповідає критеріям обґрунтованості, безсторонності, добросовісності та розсудливості, а тому є протиправною та підлягає скасуванню. З урахуванням викладеного, просить позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Ухвалою суду від 25.12.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/10573/23.

Ухвалою суду від 22.02.2024 у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю УКРСПЕЦПРОМ про розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи № 280/10573/23 відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 31.10.2023 працівниками Державної служби України з безпеки на транспорті на автомобільній дорозі Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв проведено перевірку транспортного засобу DAF2002 номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричіп контейнеровоз НОМЕР_2 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_1 , та в орендному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПРОМ», на момент складання акту знаходилися під керуванням ОСОБА_2 .

За результатами проведеної перевірки складено акт АР №012823 від 31.10.2023, в якому зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушенняп. 22.5 Правил дорожного руху України: фактичне навантаження на одиночну вісь 12,4 т. (нормативно допустимо 11,5 т). тобто перевезення вантажу з перевищенням габаритно вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків (7,82%), порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 14 част. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

28.11.2023, за результатами розгляду зібраних за результатами перевірки матеріалів, Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ010067, якою до ТОВ УКРСПЕЦПРОМ застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8500,00 грн.

Вважаючи протиправною постанову №ПШ010067 від 28.11.2023 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Частиною другоюстатті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Згідно з абз. 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10 вересня 2014 року № 442 утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пп. 15, 27 п. 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Таким чином, Відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частинами 14-20 вказаної статті передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, пунктом 16 якого передбачено, що під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів.

Згідно частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Закону №2344-111 передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Застаттею 33 Закону України від 08.09.2005 року № 2862-IV «Про автомобільні дороги» (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30,визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі Правила дорожнього руху).

Згідно пункту 1.10 Правил дорожнього руху габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю; дозволене максимальне навантаження на вісь - максимальне навантаження на вісь транспортного засобу, зазначене упідпункті в пункту 22.5 цих Правил.

Підпунктом «в» пункту 22.5 Правил дорожнього руху передбачено, що рух транспортних засобів допускається коли навантаження на одинарну вісь складає не більше 11,5 т.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на дорогах загального користування, визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі Порядок №879).

Згідно пункту 18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Згідно пункту 20 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Абзац 14 частини 1 статті 60 Закону №2344 передбачає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже за змістом вказаних приписів у разі перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху вагових норм, зокрема перевищення навантаження на одинарну вісь, застосовується адміністративно-господарський штраф.

Судом встановлено, що за результатами здійснення 31.10.2023 рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень вантажів автомобільним транспортом було виявлено, що о 11 год. 43 хв. на автодорозі Н-14 Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв транспортний засіб марки DAF FT 95.430/SCHNATZ SPR 24 l 13.62 S 01 д.н. НОМЕР_3 здійснював перевезення вантажу (згідно товарно-транспортної накладної від 31.10.2023 (вантаж шрот соняшниковий) з перевищенням встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху вагових норм від 5% до 10% при перевезенні подільного вантажу, а саме: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу позивача склало 12,4 т при допустимій 11,5 т, що становить перевищення 7,82%. Вказане зафіксовано в акті від 31.10.2023, а також довідці про результати здійснення габарино-вагового контролю від 31.10.2023.

Доказів на спростування зазначених обставин суду не надано.

Таким чином, надані докази підтверджують перевезення позивачем подільного вантажу (шроту соняшникового) з перевищенням навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 7,82%, що є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону №2344.

Одночасно, позивач посилається на відсутність порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху, оскільки загальна маса транспортного засобу не перевищувала вагових обмежень, при якій не передбачено штрафних санкцій.

Щодо вказаних доводів суд зазначає, зо згідно пункту 22.1 Правил дорожнього руху маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: а) зовнішніх габаритів; б) фактичної маси; в) навантаження на вісь, зазначених у вказаному пункті.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно доПравил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Згідно з вимогами пунктів 3,4 вказаних Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Отже за змістом вказаних приписів будь-яке перевищення габаритних або вагових параметрів є підставою для застосування штрафних санкцій, тому та обставина, що загальна маса автомобіля не перевищувала допустиму загальну масу, не є підставою для звільнення від відповідальності за перевищення навантаження на одиночну вісь.

Позивач також покликається на те, що відповідачем не враховані властивості вантажу, що перевозився, а саме: шрот соняшниковий гранульований.

Проте зі змісту акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР012823 від 31.10.2023 вбачається, що він підписаний водієм без будь-яких пояснень та заперечень. Крім того, відсутні зауваження і до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 31.10.2023.

Крім того, законодавець врегулював питання можливого переміщення вантажу під час руху (також і в разі гальмування) шляхом похибки у 2 %, оскільки пунктом 4 Правил №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду №803/1540/16 від 24 липня 2019 року.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 8500 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд на підставі наданих доказів сукупно, системного аналізу положень законодавства, дійшов висновку, що порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт є доведеними відповідачем, у зв`язку із чим позовні вимоги є необґрунтованими, у задоволенні яких належить відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю УКРСПЕЦПРОМ (69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, буд. 109, ЄДРПОУ 25479966) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Антоновича, буд.51. м.Київ, 03150; код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Чубанова, буд.8, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69118) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.02.2024.

Суддя Л.Я. Максименко