Рішення

від 26.02.2024 по справі 300/9004/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2024 р. справа № 300/9004/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК+" в інтересах якого діє ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206020/2023/000082/2 від 21.11.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206020/2023/000513 від 21.11.2023,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК+" з позовом до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206020/2023/000082/2 від 21.11.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206020/2023/000513 від 21.11.2023.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу його визначення було подано усі необхідні документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зазначає про безпідставність посилання відповідача у спірному рішенні на те, що заявлена митна вартість товару нижча від подібних і аналогічних товарів. З огляду на вказане, позивач просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

12.01.2024 на адресу суду від представника Івано-Франківської митниці надійшов відзив на позовну заяву (а.с.47-51). У поданому відзиві представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила, вказавши, що рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а відтак просить суд в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 19.01.2024 (а.с.70-73). У поданій відповіді на відзив позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач своїм правом на подання заперечення не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

21.11.2023 декларантом в інтересах позивача подано відповідачу електронну митну декларацію №23UA206020022279U1, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме тягач вантажний, вживаний, марки MAN, модель TGX 18.440, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна дизель, робочий об`єм циліндрів двигуна 12419 см.куб, календарний рік виготовлення 2016, в якій відповідно до графи 42 декларації ціна товару зазначено 15 000,0000 Євро, а відповідно до графи 45 декларації коригування зазначено 590 979,00 грн. (а.с. 54).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару до вказаної митної декларації декларантом долучено: рахунок-фактура (інвойс) від 06.11.2023 за №341-2023, декларацію про походження товару від 21.11.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 01.11.2023, копію митної декларації країни відправлення від 06.11.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 24.10.2016, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 06.11.2023, платіжну інструкцію від 03.11.2023 за №2JBKLNB (а.с.21-37).

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, митним органом прийнято рішення №UA206020/2023/000082/2 від 21.11.2023 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість товару тягач вантажний, вживаний, марки MAN, модель TGX 18.440, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна дизель, робочий об`єм циліндрів двигуна 12419 см.куб, календарний рік виготовлення 2016, за резервним методом у розмірі 19500 Євро (замість 15000 Євро, що була заявлена декларантом) (а.с.15,16).

Так, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, митний орган вказав, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій статті 53 МКУ. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до ч.2 ст.53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Відповідно до вимог ч.6 ст.54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених в частині другій-четвертій статті 53 МКУ, або відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причин відсутності митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органі. Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділу ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД від 31.10.2023 № UA204130/2023/009342, МД від 19.10.2023 № UA205170/2023/032477.

Цього ж дня, відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2023/000513 від 13.12.2022 (а.с.17,18).

Як наслідок, позивачем подано нову МД №UA206020022393U3, за якою автомобіль оформлений за резервним методом зі сплатою митних платежів (а.с.19,20).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першою статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина 2 статті 52 Кодексу).

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Спір між сторонами виник з приводу неподання декларантом або уповноваженою ним особою необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Як випливає із рішення відповідача, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом банківських платіжних документів, за якими було сплачено вартість товару продавцеві.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку з ненаданням документів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів (обрання вірного методу) є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

З урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, суд вважає, що коригування митної вартості імпортованого транспортного засобу відповідачем проведено без врахування документів, що стосуються оціненого товару, підтверджують вартість товару, містять реквізити, необхідні для ідентифікації.

Відсутність в платіжному документі про сплату вартості автомобіля у графі призначення платежу вказівки на рахунок-фактуру (інвойс), на думку суду, не викликає сумнівів в достовірності розрахунку митної вартості автомобіля, оскільки позивачем подано належні та допустимі докази, які підтверджують вартість товару, задекларовану позивачем.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Разом з тим, приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості, відповідач обґрунтовуючи числове значення митної вартості товару, скоригованого митним органом, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номера та дату митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару.

Зазначені декларації не можуть вважатися співставними з умовами постачання за контрактом, укладеним позивачем. Відповідачем не надано ніяких доказів проведення коригування вартості товарів з урахуванням цих декларацій.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості.

Крім того, подані позивачем документи містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже в сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

За таких обставин, у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Щодо обраного відповідачем методу визначення митної вартості суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 60 Митного кодексу України, під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої ст. 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

В оскаржуваному рішенні відкориговану митну вартість визначено відповідачем за другорядним (резервним) методом відповідно до інформації, яка міститься в митних деклараціях від 31.10.2023 № UA204130/2023/009342, від 19.10.2023 № UA205170/2023/032477.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Отже, застосовуючи другорядний метод визначення митної вартості, відповідач використовував митні декларації від 31.10.2023 № UA204130/2023/009342, від 19.10.2023 № UA205170/2023/032477, при цьому, як зазначалося вище, обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваного товару, не навівши при цьому пояснень зроблених коригувань.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митниця не врахувала, що у спірних в цій справі рішеннях, крім вказаних вище зауважень, вона повинна також навести пояснення щодо зроблених висновків та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при відхиленні документів наданих позивачем на підтвердження визначеної товарної позиції.

Вказаних дій відповідачем вчинено не було, що є порушенням частини другої статті 19 Конституцій України.

Згідно із частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 5368,00 гривень згідно платіжної інструкції від 27.12.2023 за №590 (а.с.12).

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Відтак, слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5368,00 гривень

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 132 КАС України).

Представник позивач вказує на витрати на правову допомогу, які очікує понести та зазначає про те, що документи про отримання послуг правової допомоги буде надано після повної оплати.

Згідно приписів частини 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З урахуванням вказаного, та відсутності в матеріалах справи належних документів щодо понесення позивачем витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання про їх відшкодування на користь ТОВ "МІЛК+".

Щодо стягнення на користь позивача понесених витрат на послуги перекладача в розмірі 1600 грн., сплачені відповідно до фіскального чека від 14.12.2023, то суд зазначає таке.

За правилами частини третьої статті 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Частиною четвертою статті 137 КАС України встановлено, що у випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина п`ята статті 137 КАС України).

Відповідно до статті 71 КАС України, перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.

Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

Суд зазначає, що під час розгляду даної справи судом, рішення про залучення до участі у справі перекладача не приймалося.

Надання учасником справи письмових доказів з їх перекладом мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, не є тотожним поняттю залученню перекладача до справи в розумінні статті 71 КАС України, а надана позивачем копія фіскального чека від 14.12.2023 не підтверджує понесених позивачем витрат на оплату робіт (послуг) перекладача, пов`язаних з розглядом саме даної судової справи.

Згідно висновку Верховного Суду у постанові від 31 березня 2020 року по справі №160/7049/19, під час вирішення питання щодо розподілу витрат на переклад документів, з`ясуванню підлягає обставина щодо понесення позивачем витрат на перекладацькі послуги до моменту звернення до суду з позовом чи замовлення таких послуг під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою доведення своєї позиції.

Судом встановлено, що витрати на послуги перекладача здійснені позивачем 14.12.2023, а до суду з позовом позивач звернувся 27.12.2023.

Таким чином, представник позивача не довів суду, що заявлені витрати пов`язані з судовим розглядом саме даної справи, а тому підстав для стягнення з відповідача таких витрат немає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК+", (код ЄДРПОУ 45042391, вул. Надрічна, 6/офіс 801, м. Івано-Франківськ, 76006) до Івано-Франківської митниці (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206020/2023/000082/2 від 21.11.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206020/2023/000513 від 21.11.2023 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206020/2023/000513 від 21.11.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA206020/2023/000082/2 від 21.11.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК+", (код ЄДРПОУ 45042391, вул. Надрічна, 6/офіс 801, м. Івано-Франківськ, 76006) сплачений судовий збір в розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.