Рішення

від 26.02.2024 по справі 300/5912/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2024 р. справа № 300/5912/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчківський фермер" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 54090,48 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчківський фермер" (далі відповідач, ТОВ "Вовчківський фермер") про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 54090,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2022 році однієї особи з інвалідністю та в строк до 17.04.2023 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, в розмірі половини середньої річної заробітної плати у підприємця в сумі 51221,88 грн. Крім того, позивачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", відповідачу нарахована пеня в розмірі 2868,60 грн. Відтак, оскільки заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 54090,48 грн, в добровільному порядку відповідачем не сплачена, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якій містяться відомості про порядок і строк подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 16.10.2023. Щодо заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що протягом 2022 року відповідачем було працевлаштовано два працівника із інвалідністю, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Так, згідно звітів «Податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум рахованого єдиного внеску» за типом звітний за 1 квартал 2022 рік, 4 квартал 2022 рік, які були прийняті ДПС України (підтверджується квитанціями № 2 від 18.04.2022, 19.07.2022, 27.10.2022 та від 03.02.2023, рядок 101 - середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ "Вовчківський фермер" склала за місяцями: січень - 9 осіб, лютий - 8 осіб, березень - 11 осіб, квітень - 11 осіб, травень - 11 осіб, червень - 11 осіб, липень - 11 осіб, серпень - 11 осіб, вересень - 11 осіб, жовтень - 9 осіб, листопад - 12 осіб, грудень - осіб. Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ "Вовчківський фермер" за 2022 рік склала 10 осіб. Так, середньооблікова кількість штатних працівників за рік обчислюється підсумовуванням середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на 12. Отже, розрахунок середньооблікової чисельності осіб з інвалідністю по ТОВ «Вовчківський фермер» у 2022 році складає : січень 1, лютий 1, березень 0, 3, квітень жовтень 0, листопад грудень - 2 (1+1+0,3+0+0+0+0+0+0+0+2+2)/12 =0,525. За правилом заокруглення середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю склала 1. Тобто відповідачем, повністю дотримано приписи статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вовчківський фермер" є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яке здійснює господарську діяльність та використовує найману працю (а.с.135).

Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становить 8 осіб, з них відсутні працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 1, фонд оплати праці штатних працівників за рік становить 819550,91 грн, середня річна заробітна плата штатного працівника - 102443,75 грн. Відтак, сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік склала 51221,88 грн. Вказаний розрахунок розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України 17.04.2023 (а.с.4).

Як слідує з розрахунку заборгованості по сплаті адміністративного-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, розмір адміністративно-господарських санкцій становить 54090,40 грн, а сума пені, нарахованої за несвоєчасну сплату адміністративного-господарських санкцій складає 2868,60 грн (а.с.5).

Несплата відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені стала підставою для звернення Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи правову норму, яку слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-XII від 21.03.1991 (далі - Закон № 875-XII).

Статтею 18 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочих місць осіб з інвалідністю та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов`язку працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України чи іншим нормативним актом, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Частиною 1 статті 238 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Частиною другою вказаної статті визначено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 ГК України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Відтак, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

При цьому, законом передбачено випадки, у яких суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 ГК України.

Так, відповідно до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналіз змісту частини 2 статті 218 ГК України вказує, що ця норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Таким чином, з огляду на викладені норми, закон пов`язує необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій з обставиною невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

При цьому, суд зазначає, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю згідно з частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлено для тих підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу яких за рік становить не менше восьми осіб.

Відповідно до пункту 3.2 та підпунктів 3.2.1, 3.2.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 (далі - Інструкція № 286), середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу.

При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції № 286 в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Таким чином, для визначення середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу на рік враховуються всі категорії працівників облікового складу за виключенням працівників, які прийняті на роботу за сумісництвом.

Як встановлено з матеріалів справи, згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, наданого представником позивача середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становить 8 осіб, з них відсутні працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 1 (а.с.4).

Однак, суд зазначає, що згідно матеріалів справи, протягом 2022 року відповідачем було працевлаштовано двох працівників із інвалідністю, а саме:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , який є особою з третьою групою інвалідності з 05.02.2015 - довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням. Так, згідно наказів ОСОБА_1 прийнятий до ТОВ "Вовчківський фермер" з 20.10.2021 водієм, з 10.03.2022 був звільнений за згодою двох сторін з метою лікування, а з 15.11.2022 прийнятий до ТОВ "Вовчківський фермер" водієм, що також підтверджується повідомленнями про прийняття працівника на роботу/укладення контракту поданим до ДПС України у порядку передбаченому постановою КМУ від 17.06.2015 №413 та копією трудової книжки (а.с.17-29).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_2 , який є особою з третьою групою інвалідності з 23.02.2021 - довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням. Так, згідно наказу від 15.11.2022 ОСОБА_2 прийнятий до ТОВ "Вовчківський фермер" з 15.11.2022 водієм, що підтверджується повідомленням про прийняття працівника на роботу/укладення контракту поданим до ДПС України у порядку передбаченому постановою КМУ від 17.06.2015 №413) та копією трудової книжки (а.с.22, 30-41).

Крім того, працевлаштування на підприємстві осіб з інвалідністю у 2022 році, також підтверджується, податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податківфізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за типом звітний за 1 квартал 2022 рік, 4 квартал 2022 рік, які були прийняті ДПС України, що підтверджується квитанціями № 2 від 18.04.2022, 19.07.2022, 27.10.2022 та від 03.02.2023, рядок 101 - середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ "Вовчківський фермер" склала за місяцями: січень - 9 осіб, лютий - 8 осіб, березень - 11 осіб, квітень - 11 осіб, травень - 11 осіб, червень 11 осіб, липень - 11 осіб, серпень - 11 осіб, вересень - 11 осіб, жовтень - 9 осіб, листопад - 12 осіб, грудень осіб (а.с.42-131).

Вказане означає, що відповідачем виконано обов`язок з працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а позивачем безпідставно здійснено нарахування штрафних санкцій та пені.

В зв`язку із наведеним, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач впродовж 2022 року забезпечив працевлаштування особи з інвалідністю в необхідній кількості робочих місць, що у свою чергу виключає допущення ТОВ "Вовчківський фермер" порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а відтак позивачем необґрунтовано застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції та нараховано пеню.

Таким чином, позов Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчківський фермер" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 54090,48 грн до задоволення не підлягає.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.

Відтак позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

З урахуванням положень статті 139 КАС України підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору немає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 13662300, вул. Гуцульська, 9, м. Івано-Франківськ, 76006);

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вовчківський фермер" (код ЄДРПОУ 40679365, вул. Зелена, 59-А, с. Вовчківці, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78341).

Суддя Микитин Н.М.