Рішення

від 26.02.2024 по справі 340/5928/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/5928/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Кіровоградській області Державної служби України (код ЄДРПОУ ВП 43995486; адреса: вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006)

про визнання протиправними та скасування вимог, зобов?язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:

-вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.10.2019 №Ф-2621-52 на суму 23 785, 08 грн.

-вимогу про сплату боргу (недоїмки) та від 29.11.2019 р. №Ф-2621-52 на суму 26 539, 26 грн.

-заборгованість з єдиного соціального внеску (по коду БК 71040000) в розмірі 32 410,62 грн та привести картку платника податків у відповідність.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що була зареєстрована як ФОП з жовтня 2005 року по вересень 2020 року, однак підприємницької діяльності не здійснювала, доходу від неї не отримувала; натомість із серпня 2009 року до вересень 2020 року позивачка працювала у Територіальному центрі соціального обслуговування Фортечного району м. Кропивницького, який провадив нарахування та сплату єдиного внеску за позивачку у повному обсязі. За таких умов, згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV відсутні підстави стверджувати про те, що позивачка є платником єдиного соціального внеску як фізична особа-підпиємець.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року відкрите провадження у відповідній адміністративній справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позовних вимог не визнав; у відзиві на позовну заяву представник відповідача послався на те, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець та згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (у редакції Закону від 06 грудня 2016 року) зобов`язана була з 2017 року сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі, незалежно від отримання доходу від підприємницької діяльності.

Позивачка своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористалась.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, додані до них документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець 11 жовтня 2005 року.

25 вересня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення такого суб`єкта підприємницької діяльності.

25 жовтня 2019 року ГУ ДПС у Кіровоградській області сформовано податкову вимогу №Ф-2621-52, якою ФОП ОСОБА_1 нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом в сумі 23785,08 грн, а 29 листопада 2019 року - податкову вимогу №Ф-2621-52, якою вказану недоїмку збільшено до 26539,26 грн.

Із відомостей, що містяться інтегрованій картці платника податків, судом встановлено, що заборгованість позивачки за спірними вимогами утворилася із нарахованих та несплачених сум єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 8448 грн. (704 грн. х 12 міс), за І- IV квартали 2018 року у розмірі 9828,72 грн (2457,18 грн. щоквартально); за І-IV квартали 2019 року у розмірі 11016,72 грн (2754,18 грн. щоквартально), а також за I-ІІ квартали 2020 року в сумі 3117,18 грн.

Проте, позивачка наголошує, що підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець не здійснювала, доходу від неї не отримувала, натомість у спірні періоди перебувала у трудових відносинах із Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Фортечного району м. Кропивницького,, яке і здійснювали сплату єдиного внеску за ОСОБА_1 . Відтак, правові підстави для нарахування їй зобов`язань зі сплати єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації фізичних осіб-підприємців, а також нормами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом приписів статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується, серед іншого:

- для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Разом з тим, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суду належить врахувати вказані висновки Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець із 11 жовтня 2005 року до 25 вересня 2020 року.

Разом з тим, в охоплений спірними вимогами період ОСОБА_1 перебувала у трудових віносинах із Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Фортечного району м. Кропивницького (код ЄДРПОУ 23092499) та отримувала дохід у вигляді заробітної плати від вказаного суб`єкта. При цьому наявними у матеріалах справи довідками підтверджено, що роботодавець своєчасно сплачував за позивачку єдиний внесок у сумі, не меншій за мінімальний страховий внесок на місяць.

Натомість отримання доходу від здійснення підприємницької діяльності позивачкою як фізичної особою-підприємцем відповідач не довів.

Викладене обумовлює висновок суду про те, що спірними вимогами позивачці безпідставно нараховані зобов`язання зі сплати єдиного внеску за 2017-2020 роки. Відтак, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.10.2019 №Ф-2621-52 на суму 23785,08 грн. та від 29.11.2019 р. №Ф-2621-52 на суму 26 539,26 грн.є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивачки про визнання протиправною та скасування заборгованості з єдиного соціального внеску (по коду БК 71040000) в розмірі 32410,62 грн та приведення картки платника податків у відповідність, суд, уникаючи надмірного формалізму у тлумаченні позовних вимог, наголошує, що фактично мовиться про зобов`язання ГУ ДПС у Кіровоградській області відкоригувати в інформаційній системі органів ДПС дані інтегрованої картки платника шляхом виключення недоїмки - заборгованості з єдиного соціального внеску.

Згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 5 від 12.01.2021, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 березня 2021 р. за № 321/35943, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі -платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Згідно із главою 2 Розділу II Порядку, з метою забезпечення контролю за правильністю відкриття/закриття ІКП в інформаційній системі щодекадно забезпечується автоматичне формування реєстрів контролю:

реєстр контролю ІКП, відкритих в інформаційній системі, які не відповідають Переліку форм ІКП;

реєстр контролю наявності відкритої ІКП за платником, стосовно якого в ЄДР внесено запис про припинення;

реєстр контролю наявності ІКП без ознаки "Платник відсутній в реєстрі" відкритої платнику, якого не включено/виключено з реєстру платників певного податку;

Наявні записи в реєстрах контролю не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, що здійснює облік платежів, шляхом усунення помилок:

у разі виявлення невідповідностей між ІКП, відкритими в інформаційній системі, та Переліком форм ІКП - здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП;

у разі виявлення ІКП, відкритої за платником, якого не включено/виключено з реєстру платників певного податку, - здійснюється перекодування такої ІКП з ознакою "Платник відсутній в реєстрі".

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо правильного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.

Таким чином, дії відповідача з обліковування за позивачем заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування за скасованими податковими вимогами, та з нарахування заборгованості в сумі є протиправними.

Отже, виходячи з викладеного, з метою недопущення подальшого порушення прав та інтересів позивачки, у даному випадку слід зобов`язати Головне управління ДПС у Кіровоградській області відкоригувати в інформаційній системі органів ДПС дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про наявність у позивачки недоїмки -заборгованості з єдиного соціального внеску в сумі 32410,62.

Судові витрати у справі (судовий збір в сумі 1073,60 грн) належить розподілити відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачці з бюджетних асигнувань відповідача. Докази здійснених витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат позивачкою не подані.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 77, 78, 139, 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП43995486; адреса: вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006) про визнання протиправними та скасування вимог та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) від 25. жовтня 2019 року №Ф-2621-52 на суму 23785, 08 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) 29 листопада 2019 року №Ф-2621-52 на суму 26539,26 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Кіровоградській області відкоригувати в інформаційній системі органів ДПС дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення відомостей про наявність у ОСОБА_1 недоїмки - заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 32410,62 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП43995486).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК