Рішення

від 26.02.2024 по справі 400/13642/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2024 р. № 400/13642/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О.М., розглянувши за правилами загального провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомЗаступника керівника Миколаївської окружної прокуратури, вул. Бузький Бульвар, 15, м. Миколаїв, 54006, в інтересах держави в особіУправління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Декабристів, 34/1, м. Миколаїв, 54001

до відповідачаДержавного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул. Шота Руставелі, 9а, м. Київ, 01601,

треті особиМіністерство культури та інформаційної політики України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, вул. Івана Франка, 19,Київ,01601

прозобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури (далі-позивач або прокурор) звернувся в інтересах держави в особі управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації з позовом до державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство"за участі третьої особи на стороні позивача - Міністерства культури та інформаційної політики України з вимогами зобов`язати Державне підприємство "Очакiвське лiсомисливське господарство" укласти з Управлiнням культури, нацiональностей та релiгiй Миколаївської обласної державної адміністрації охоронний договiр на об`єкт культурної спадщини - пам`ятки археології нацiонального значення "Городище" в с. Козирка Радсадiвської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської областi, на умовах i в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 1768 вiд 28.12.20201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі рішення Миколаївської обласної ради від 02.07.1971 та постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 №928 пам`ятка археології національного значення «Городище Козирка-І» в с. Козирка Радсадівської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та взята на облік за №140026-Н. Відповідно до інформації, наданої управлінням культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації від 13.12.2021 № 2109/02-13, зазначена пам`ятка археології національного значення площею 5 га за координатами 46.798958, 31.873871, розташована на земельній ділянці загальною площею 74,8788 га з кадастровим номером 4825181600:01:000:0036, що належить на праві постійного користування ДП «Очаківське лісомисливське господарство» на підставі розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації №180-р від 29.03.2021.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 400/13642/21 передана на розгляд судді Мельнику О.М.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 року, справу № 400/13642/21 до свого провадження.

Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство" позов не визнало, надало до суду письмовий відзив на позов, у якому зазначило, що об`єкт, на якій прокуратура вимагає ДП «Очаківське ЛМГ» скласти охоронний договір з Управлінням культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації, за змістом позову визначається в офіційних документах за назвами: «Городище Козирка-1», «Городище», «Козирське городище».

Таким чином прокурор у позові вимагає винести рішення відносно об`єкту «Городище», але не доводить на підставі яких висновків науковців саме таку назву об`єкту суд повинен застосувати, тоді як існує ще інші дві назви за офіційними документами. Крім того, прокурор, вказуючи територію «Городища» на земельній ділянці площею 5 га, не надав документів топографії цієї території (координат поворотних точок, азимутів і довжини ходів між поворотними точками), вказавши координати тільки однієї точки на земній поверхні та рисунок меж території, тобто вимагає від суду задоволення позову, не визначаючи істотних умов укладання охоронного договору, як того потребує ст. 638 ЦК України та Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 1768, в п. 1 якого зазначено, що охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована, а в підпункті 5 пункту 6 зазначено, що до охоронного договору додасться генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка.

Прокурор надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що назва пам`ятки археології жодним чином не змінює суті предмету спору, оскільки предметом спору є питання додержання вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини в частині обовязку укладання охоронного договору. Позов підтримав в повному обсязі.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до інформації, наданої управлінням культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації від 13.12.2021 №2109/02-13, зазначена пам`ятка археології національного значення площею 5 га за координатами 46.798958, 31.873871, розташована на земельній ділянці загальною площею 74,8788 га з кадастровим номером 4825181600:01:000:0036, що належить на праві постійного користування ДП «Очаківське лісомисливське господарство» на підставі розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації №180-р від 29.03.2021.

До цього часу об`єкт залишається без захисту та укладеного охоронного договору, а дієві та вкрай необхідні заходи щодо утримання та приведення його до належного стану власником не вживаються, що вже призвело до забруднення пам`ятки.

На підставі рішення Миколаївської обласної ради від 02.07.1971 та постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 №928 пам`ятка археології національного значення «Городище Козирка-І» в с. Козирка Радсадівської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та взята на облік за №140026-Н.

Об`єкт залишається без захисту та укладеного охоронного договору, а дієві та вкрай необхідні заходи щодо утримання та приведення його до належного стану власником не вживаються, що вже призвело до забруднення пам`ятки.

З відповіді ДП «Очаківське лісомисливське господарство» від 17.12.2021 на запит прокурора щодо укладення відповідного договору, останнє не вважає себе особою, на яку розповсюджуються вимоги законодавства України про охорону культурної спадщини щодо обов`язку укладання охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини та відповідно здійснювати охорону пам`ятки.

Позивач вважаючи, що відповідачі у відповідності до статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір, звернувся до суду із цим позовом в інтересах держави.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що частинами 4, 5 статті 54 Конституції України передбачено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини». Охорона об`єктів культурної спадщини визнається одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Отже, держава в особі її органів зобов`язана забезпечувати на своїй території охорону об`єктів культурної та історичної спадщини, вживати заходи для здійснення обліку таких об`єктів, запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечувати їх захист, збереження та утримання, що, головним чином, спрямовано на захист суспільного (публічного) інтересу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці о`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Таким чином, охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Законом передбачається обов`язкове укладення власником пам`ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.

Отже, охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», є адміністративним договором.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суд від 23.12.2019 у справі №806/1536/18.

Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 (далі Порядок №1768) власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку №1768 зафіксовано, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1: 50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Таким чином, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка до якого мають бути додані додаткові документи.

Враховуючи викладене, відповідач, зобов`язаний був укласти з Управлінням культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації охоронний договір.

Таким чином, всупереч вищевказаним нормам законодавства відповідач дотепер не виконав свого обов`язку з укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини з органом охорони культурної спадщини. Доказів на вчинення таких дій відповідачем суду не надано. Отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури (вул. Бузький Бульвар, 15, м. Миколаїв, 54006, ідентифікаційний код 02910048) в інтересах держави в особі Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації (вул. Декабристів, 34/1, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 38694515) до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, будинок 9а, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 44768034) задовольнити.

2. Зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (вулиця Шота Руставелі, будинок 9а, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 44768034) укласти з Управлінням культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації (вул. Декабристів, 34/1, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 38694515) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятки археології національного значення «Городище» в с. Козирка Радсадівської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Мельник