Рішення

від 26.02.2024 по справі 420/31731/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/31731/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), за участю третьої особи Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) за участю третьої особи Міністерства оборони України , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з 24.02.2022 року в розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а з 15.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 09.05.2023 - за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії, в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов`язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24.02.2022 року додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а з 15.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 09.05.2023 за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії, в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Ухвалою суду від 21.11.2023 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 26.02.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, який відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. Наказом Украероруху з метою проведення ротації особового складу, що залучається до виконання бойових завдань, позивача направлено в розпорядження ОТУ "Донецьк" з 14.03.2023 по 14.05.2023. Довідкою МОУ ОТУ "Донецьк" від 10.05.2023 підтверджується безпосередня участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України у період з 15.03.2023 по 09.05.2023. Позивач звернувся з заявою до директора Украероруху з метою отримання коштів для виплати додаткової щомісячної винагороди відповідно до п.1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року в розмірі 100 000 грн, а також з заявою про виплату йому накопиченої заборгованості додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року в розмірі 30000 грн. Відповідачем заява позивача залишена без задоволення з посиланням на те, що військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху, такі виплати не передбачені. Положення постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року не мають виключень щодо військовослужбовців ЗСУ, тому відряджені військовослужбовці ЗСУ залишаються військовослужбовцями ЗСУ і мають право отримувати додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168.

27.11.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшли пояснення третьої особи, в яких Міністерство оборони України зазначає наступне. Державне підприємство обслуговування повітряного руху України не входить до переліку міністерств та державних органів, зазначених в пункті 1 Постанови №168. У свою чергу, Постановою №168 не передбачена виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, а відтак, останнє не має підстав для нарахування та виплати щомісячної додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168. Відповідно до Постанови КМУ від 07.02.2001 №104, виплата щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, не розповсюджується на відряджених до державних органів військовослужбовців, а грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, відряджених до державних органів, установ та організацій регулюється Постановою № 104, тому ніякої протиправної бездіяльності в діях відповідача стосовно позивача допущено не було.

04.12.2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Перелік, визначений п.1 Постанови №168, не передбачає виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, які відряджені до інших підприємств, установ та організацій, у тому числі до Украероруху. Крім того, позивач був відряджений до державного підприємства, яке не підпорядковане Міністерству оборони України, основні завдання функції якого жодним чином не пов`язані обороною держави та її територіальної цілісності. Як вбачається із змісту наказів про направлення позивача в розпорядження ОТУ «Донецьк» для виконання службових завдань, направлення у відрядження відбувалось згідно рішень та розпоряджень Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, а також розпорядження заступника директора начальника Украероцентру. З переходом на функціонування в умовах воєнного стану, організація функціонування відряджених до Украероруху військовослужбовців визначається відповідними наказами та розпорядженнями Міністра оборони України та Генерального штабу. Таким чином, виключно до повноважень Генерального штабу, а не до повноважень Украероруху, належить прийняття рішень щодо виплати відрядженим військовослужбовцям додаткової винагороди. Тож, у даному випадку відповідач вважає, що Украерорух не є належним відповідачем у даній категорії справ, оскільки не наділений будь-якими владними повноваженнями, та не входить до переліку міністерств та державних органів, як того вимагає п. Постанови КМУ №168. Зважаючи на численні звернення військовослужбовців відряджених до Украероруху про виплату додаткової винагороди, відповідачем було направлено лист до Департаменту фінансів Міністерства оборони України (№36 дск від 16.03.2022), щодо доцільності тa можливості здійснення таких виплат. Листом Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, що відряджені до Украероруху здійснюється порядку встановленому КМУ на підставі Постанови № 104 від 07.02.2001, інші виплати (надбавки, доплати та винагороди), що встановлюються військовослужбовцям ЗСУ, військовослужбовцям відрядженим до державних органів, установ не здійснюються, підстав для виплати додаткової винагороди, що встановлена постановою №168 військовослужбовцям, які відряджені до Украероруху немає та можлива лише за умови внесення змін до постанови КМУ №104. Навіть Міністерство оборони України не вбачає правових підстав для здійснення виплати додаткової винагороди відрядженим до Украероруху військовослужбовцям. Однак, на думку відповідача, оскільки позивач був направлений відрядження саме згідно розпорядження Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, то даному випадку така виплата має здійснюватися безпосередньо Міністерством оборони України, однак не з 24.02.2022, а виключно за ті місяці, коли позивач перебував відрядженні. Украерорух не є суб`єктом владних повноважень, не є розпорядником бюджетних коштів, внаслідок чого не вправі приймати рішення щодо здійснення виплат додаткової винагороди військовослужбовцям, що відряджені до Украероруху, позивач не надав суду вагомих аргументів з приводу того, в чому саме полягає протиправність бездіяльності Украероруху.

04.12.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що тези відповідача, викладені у пунктах 7- 9 відзиву, що Постановою № 168 не передбачається виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, які знаходять у відрядженні до інших підприємств, викривляють правовий зміст Постанови та не відповідають дійсності, оскільки безпосередньо Постановою № 168 в п. 1 визначено «військовослужбовцям Збройних Сил» та не міститься будь-яких обмежень чи посилань щодо не виплат додаткової винагороди військовослужбовцям, які знаходять у відрядженні до інших підприємств. В свою чергу, відповідно до п. 262 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 військовослужбовці, відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, в особливий період виконують обов`язки, визначені Генеральним штабом Збройних Сил України. Проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України підтверджується витягом з Наказу Міністра оборони України по особовому складу від 18.08.2023 року № 1069, посвідченням офіцера НОМЕР_1 від 08.01.2020. Тобто, позивач є діючим військовослужбовцям Збройних Сил, крім того, який бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що в тому числі підтверджується копіями документів, доданих до позовної заяви, статусом учасника бойових дій та копіями довідок Міністерства оборони України, військової частина НОМЕР_2 -11 місто Покровськ, Донецька область. Отже, Постанова КМУ від 28.02.2022 року №168 не містить жодних виключень або ж конкретизації яким саме військовослужбовцям ЗСУ вона виплачується. Тобто відряджені військовослужбовці мають право отримувати дану винагороду. Враховуючи гарантії, надані державою військовослужбовцям, Украерорух зобов`язаний здійснити таке нарахування та виплату. Дана винагорода є спеціальною складовою грошового забезпечення військовослужбовців та виплачується при певних умовах - в особливий період - під час дії воєнного стану. Відсутність положень про дану складову грошового забезпечення у постанові КМУ від 07.02.2001 № 104 не означає, що вона не повинна нараховуватись відрядженим військовослужбовцям.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі в Збройних Сил України, що підтверджується посвідченням офіцера серії НОМЕР_1 .

Наказом Міністра оборони України по особовому складу від 19.10.1999 року №600 ОСОБА_1 , помічник начальника чергового зміни (по перельотам) (п.38 Наказу) був відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Наказом Міністра оборони України по особовому складу від 17.08.2018 року №500 встановлено укласти новий контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах офіцерського складу з майором ОСОБА_1 , старшим диспетчером з руху літаків (старшим штурманом) органу управління використання (менеджменту) повітряного простору центру організації повітряного руху служби аеронавігаційного обслуговування Одеського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на 5 (п?ять) років з 14.09.2018 до 14.09.2023.

Наказом Міністра оборони України по особовому складу від 18.08.2023 року №1069 встановлено продовжити дію контрактів про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу понад встановлений строк до оголошення демобілізації, в тому числі майору ОСОБА_1 , старшому диспетчеру з руху літаків (старшим штурманом) органу управління використання (менеджменту) повітряного простору центру організації повітряного руху служби аеронавігаційного обслуговування Одеського регіонального структурного підрозділу, з 14.09.2023 (п. 5 Наказу).

Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України № 12/вд від 09.03.2023 року, на виконання розпорядження Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 05.03.2023 року №350/165/3/177/СК/ОКП та розпорядження заступника директора-начальника Украероцентру від 06.03.2023 року №6-19/29/23 ДСК з метою проведення ротації особового складу ОЦВС організації повітряного руху України, що залучається до виконання бойових та спеціальних завдань з організації планування та координації авіаційної підтримки військ, безпеки польотів у відповідних смугах у складі груп авіації центрів об`єднаної вогневої підтримки на пунктах управління угрупувань військ, службової записки від 08.03.2023 №21.1-04/9/23, майора ОСОБА_1 , старшого диспетчера з руху літаків (старшого штурмана) органу управління використанням (менеджменту) повітряного простору Центру організації повітряного руху структурних підрозділів служби аеронавігаційного обслуговування Одеського РСП Украероруху, направлено в розпорядження ОТУ «Донецьк» з 14.03.2023 по 14.05.2023.

Одеським регіональним структурним підрозділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України майору ОСОБА_1 видано посвідчення про відрядження №29 від 09.03.2023 року. Термін відрядження 62 дні з 14.03.2023 року по 14.05.2023 року.

Наказом командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) № 62 від 15.03.2023 року визначено вважати таким, що прибув до складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які залучаються та беруть безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою виконання бойових (спеціальних) завдань: 15 березня 2023 року - майора ОСОБА_1 , старшого диспетчера з руху літаків (старшого штурмана) органу управління використанням (менеджменту) повітряного простору центру організації повітряного руху структурних підрозділів служби аеронавігаційного обслуговування Одеського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Наказом командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) № 123 від 09.05.2023 року визначено вважати таким, що вибув зі складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які залучаються та беруть безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою виконання бойових (спеціальних) завдань: 09 травня 2023 року - майора ОСОБА_1 , старшого диспетчера з руху літаків (старшого штурмана) органу управління використанням (менеджменту) повітряного простору центру організації повітряного руху структурних підрозділів служби аеронавігаційного обслуговування Одеського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Відповідно до довідки ОРСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 17.10.2023 №21.2.21-117, майор ОСОБА_1 відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі в Збройних Силах України.

Відповідно до довідки ОРСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 17.10.2023 №21.2.21-116, майор ОСОБА_1 в період з 01.01.2022 року по теперішній час дисциплінарних стягнень та адміністративних правопорушень немає.

Згідно довідки Оперативно-тактичного угрупування «Донецьк» Міністерства оборони України від 10.05.2023 року № 2022/ОКП/221/46 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, майор ОСОБА_1 дійсно, в період з 15.03.2023 по 09.05.2023, брав участь у заходах, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Довідкою оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України від 07.04.2023 року №2022/ОКП/38/414 визначено, що майор ОСОБА_1 , військовослужбовець Одеського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України виконував бойові (спеціальні) завдання у складі основного командного пункту оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону у період з 15.03.2023 по 31.03.2023 включно. Визначено, що дана довідка є підставою для включення до проекту наказу про виплату додаткової винагороди під час дії воєнного стану.

Довідкою оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України від 07.05.2023 року №2022/ОКП/38/585 визначено, що майор ОСОБА_1 , військовослужбовець Одеського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України виконував бойові (спеціальні) завдання у складі основного командного пункту оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону у період з 01.04.2023 по 30.04.2023 включно.

Довідкою оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України від 10.6.2023 року №2022/ОКП/38/753 визначено, що майор ОСОБА_1 , військовослужбовець Одеського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України виконував бойові (спеціальні) завдання у складі основного командного пункту оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону у період з 01.05.2023 по 09.05.2023 включно.

06.07.2022 майор ОСОБА_1 звернувся із колективною письмовою заявою на ім?я директора ОСОБА_2 , в якій просив сприяння та вжиття заходів щодо виконання пункту 3 постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з метою отримання коштів для виплати додаткової щомісячної винагороди відповідно до пункту 1 зазначеної постанови.

Також, 28.07.2022 року майор ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою на ім?я директора Украероруху ОСОБА_3 , враховуючи лист Міністерства оборони України від 13.04.2022 №220/2627, з проханням виплатити йому додаткову винагороду в розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць з 24.02.2022 року.

Одеський регіональний підрозділ Украерорух листом від 31.08.2022 року №1-24.2/2729/22 надав відповідь, якою вимога позивача про виплату заборгованості з додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 залишена без задоволення з посиланням на те, що військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху, такі виплати не передбачені.

20.10.2023 ОСОБА_1 отримав довідки про доходи №21.8-23/233 з лютого 2022 року по грудень 2022 року та №21.8-23/234 з січня 2023 року по вересень 2023 року, які не містять такої складової як додаткова винагорода, що передбачена Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, який існує по сьогоднішній день.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу ЗСУ.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII.).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Абзацами 1, 2, 3 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №104 від 07.02.2001 року "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій" установлено, що військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби. При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби. Виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться.

Абзацами 5, 6 пункту 1 Постанови № 104 визначено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби. За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 28.02.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168" №793 від 07.07.2022 року, яка застосовується з 24 лютого 2022 року, внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, а саме в абзаці першому слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно замінено словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 21.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до п. 5 Постанови № 168 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Згідно пункту 5 Положення № 1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Пунктом 153 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період) за їх згодою можуть бути відряджені в інтересах оборони держави та її безпеки до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі, але зі звільненням із займаної посади з дальшим призначенням на посаду відповідно до Переліку посад, що заміщуються військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, який затверджується Президентом України. Для заміщення вакантних посад у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах їх керівники надсилають до Міністерства оборони України письмовий запит про основні характеристики зазначених посад та професійні, освітні і кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати військовослужбовці для зайняття таких посад.

На підставі письмового запиту Міністерством оборони України здійснюється добір військовослужбовців для відрядження на посади в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах.

Рішення про відрядження військовослужбовців приймається Міністром оборони України.

Відрядження оформлюється на підставі письмового запиту керівника державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального закладу освіти, рапорту військовослужбовця та відповідного подання наказами Міністра оборони України.

Про призначення відряджених військовослужбовців на посади керівники державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти письмово повідомляють Міністерство оборони України.

Відповідно до пункту 155 Положення № 1153/2008 за відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям здійснюється у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Судом установлено, що з 24.02.2022 року ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, однак відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі у Збройних Силах України.

Довідками оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України від 07.04.2023 року №2022/ОКП/38/414, від 07.05.2023 року №2022/ОКП/38/585, від 10.6.2023 року №2022/ОКП/38/753 підтверджується, що ОСОБА_1 , військовослужбовець Одеського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, виконував бойові (спеціальні) завдання у складі основного командного пункту оперативно-тактичного угруповання «Донецьк», тобто приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки ї оборони, відсічі і стримування збройної агресії) у період з 15.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023 та з 01.05.2023 по 09.05.2023.

Таким чином, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень позивачу не виплачувалась, відповідно позивач має право на отримання додаткової щомісячної винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, установленої Постановою № 168, починаючи з 24.02.2022 року.

Щодо додаткової винагороди в розмірі 100000 грн., то оскільки позивач відповідно до вимог пункту 1 Постанови №168 брав безпосередню участь у бойових діях (забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), то як військовослужбовець Збройних Сил має право на додаткову винагороду з 15.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023 та з 01.05.2023 по 09.05.2023 за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії, в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Суд звертає увагу, що Постанова КМУ від 28.02.2022 року №168 не містить будь-яких виключень або ж конкретизації яким саме військовослужбовцям Збройних Сил України виплачується впроваджена нею додаткова винагорода. Тобто умови, що відряджені військовослужбовці не мають право на отримання даної винагороди вказана постанова не містить.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.11.2018 у справі № 824/166/15-а, а також у справі №620/13029/22, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

Спірна винагорода є спеціальною складовою грошового забезпечення військовослужбовців та виплачується при певних умовах - в особливий період - під час дії воєнного стану. Відсутність положень про дану складову грошового забезпечення у постанові КМУ від 07.02.2001 № 104 не означає, що вона не повинна нараховуватись відрядженим військовослужбовцям.

Також суд зазначає, що абзацами 5, 6 пункту 1 Постанови № 104 визначено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені, зокрема, зазначені військовослужбовці. За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів, зокрема, ЗСУ.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.07.2019 у справі № 807/1920/16, відрядженим військовослужбовцям виплачуються види матеріального забезпечення, визначені законодавством для військовослужбовців, за рахунок коштів установи, до якої останній був відряджений.

Крім того, в матеріалах справи наявний статут Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Відповідно до п.п.3 та 4 пункту 2.3. Статуту до основних завдань Підприємства віднесено забезпечення діяльності і розвитку підрозділів ОЦВС та виконання завдань оборони держави та її безпеки.

Керівник Підприємства є керівником ОЦВС (п.10.4. Статуту).

Наказом Генерального штабу ЗСУ № 22 від 29.01.2015 року затверджено Положення про особливості діяльності підрозділів об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України в особливий період (далі Положення №22).

Відповідно до загальних положень Положення №22 в особливий період підрозділи об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (далі - ОЦВС) оперативно підпорядковуються начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України.

Керівництво діяльністю підрозділів ОЦВС в особливий період здійснюється Генеральним штабом Збройних Сил України відповідно до інструкції, яка розробляється спільно з Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, з метою організації та здійснення управління і взаємодії за рішенням начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, за потреби, на пункти управління Збройних Сил України прибувають представники підрозділів ОЦВС.

Пунктом 2 Положення №22 визначені завдання ОЦВС, зокрема п.п.2.1 пункту 2 Положення №22 визначено, що додатково в особливий період на підрозділи ОЦВС покладається виконання таких завдань, як участь у плануванні і регулюванні використання повітряного простору з урахуванням районів (зон) ведення воєнних дій, а також виконання інших завдань, виходячи з повноважень військового командування під час здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

При цьому, відповідно до наявного в матеріалах справи наказу Генерального штабу ЗСУ № 217 від 29.05.2015 року, п.2 якого встановлено Командувачу Повітряних Сил ЗСУ здійснювати виконання вимог цього наказу через начальника Українського центру планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху, на якого покласти координацію діяльності підрозділів об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України в особливий період.

Наказом Генерального штабу ЗСУ №410 від 21.10.2015 року затверджено Інструкцію з керівництва діяльністю підрозділів об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України в особливий період (далі Інструкція №410).

Пунктом 1.3 Інструкції №410 передбачено, що керівництво діяльністю ОЦВС в особливий період здійснюється Генеральним штабом Збройних Сил України через Командування Повітряних Сил Збройних Сил України (далі - ПС ЗС України).

Пунктом 1.4 Інструкції №410 передбачено, що командувач ПС ЗС України здійснює керівництво (шляхом видачі директив, наказів, розпоряджень, надання усних вказівок) діяльністю підрозділів ОЦВС в особливий період з питань, які пов`язані з виконанням ОЦВС завдань і функцій в інтересах оборони держави та її безпеки, через начальника Українського центру планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху (далі - Украероцентр), на якого покладається координація діяльності підрозділів ОЦВС в особливий період.

Саме на виконання наказу Генерального штабу ЗСУ №217 від 29.05.2015 року, відповідачем видано наказ «Про впровадження організації і керівництва діяльністю підрозділами об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України в особливий період» № 250 від 22.07.2015 року, яким на начальника Украероцентру покладено координацію діяльності підрозділів об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України в особливий період та наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) №354 від 12.10.2015 року, яким внесено зміни до наказу № 250 від 22.07.2015 року, зокрема: «Пункт 1 після слів «в особливий період» доповнити словами; «щодо виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки». Доповнити наказ пунктом 3 в такій редакції: « 3. Покласти координацію діяльності в регіональних структурних підрозділах Украероруху (далі - РСП) на заступників директорів РСП з використання повітряного простору при виконанні ними завдань в інтересах оборони держави та її безпеки. Надати їм повноваження щодо видання відповідних розпоряджень та доручень стосовно координації діяльності в межах РСП, з подальшою доповіддю директору РСП».

Таким чином твердження відповідача про те, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України не наділене будь-якими владними повноваженнями є безпідставними.

Враховуючи зазначене, на виконання вимог пункту 1 Постанови № 168, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України зобов`язано було прийняти наказ про виплату позивачу спірної додаткової винагороди.

Щодо посилання Украероруху на відсутність основного джерела доходу і на те, що воно не є розпорядником бюджетних коштів, суд зазначає наступне.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» від 3 березня 2022 року №193.

Надалі, постановою КМУ від 11.11.2022 року №1271 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 р. №193 і від 3 травня 2022 р. №528», зокрема п.3 визначено доповнити постанову пунктом 2-4 такого змісту: « 2-4. Виділити Міністерству інфраструктури для Державного підприємства обслуговування повітряного руху України 200 млн. гривень для забезпечення діяльності підрозділів Об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху.

Міністерству фінансів здійснити зазначені видатки за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету.».

Тобто, Державному підприємству обслуговування повітряного руху України виділено 200 млн. гривень для забезпечення діяльності підрозділів Об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху.

Жодних зауважень, пояснень з приводу неможливості використання вказаних коштів на забезпечення виплати відрядженим військовослужбовцям додаткової винагороди впровадженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» відповідачем не надано.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Враховуючи зазначене, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Указаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а.

З огляду на вказане, посилання Украероруху на відсутність виділених з Державного бюджету коштів як на причину невиконання покладеного на нього обов`язку щодо проведення нарахування та виплати спірної допомоги є необґрунтованими.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 визнала необґрунтованими посилання територіального управління на те, що в затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ № 168, не передбачалися та не затверджувалися, у зв`язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити у залежність від видатків бюджету.

Суд наголошує, що в умовах ведення гібридної війни рф проти України важливим залишається питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України. У військово-соціальній сфері матеріальне забезпечення є аналогом системи гарантій у системі соціального захисту населення і включає професійні винагороди та премії тим військовослужбовцям, які виконують обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Безумовно, система матеріального забезпечення військовослужбовців виконує стимулюючу функцію, що, крім патріотизму, є потужною мотивацією і адекватною відповіддю держави, яка піклується про військовослужбовців під час дії воєнного стану.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що між Адвокатським об`єднанням "ГРАНД ПАРТНЕРС" та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги від 15.11.2023 р. № 21/0Д, предметом якого є надання правової допомоги Клієнту.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 11000 грн., позивачем надано додаток №1 до договору №21/0Д від 15.11.2023 року, в якому зазначено вартість наданих послуг, а саме: складання та оформлення позовної заяви з направленням до відповідного суду 4000 грн., складання та оформлення відповіді на відзив до позовної заяви з направленням до відповідного суду 3000 грн., представництво інтересів у відповідному суді за умови розгляду справи в загальному провадженні за участю сторін (кількість засідань не встановлюється) 4000 грн., всього 11000 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи. Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а складення тексту позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів, а подання відповіді на відзив є частиною захисту права позивача в межах позову.

Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення на його користь з Украероруху витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) (08300, Аеропорт, м. Бориспіль, Київська обл., код ЄДРПОУ 19477064), за участю третьої особи Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з 24.02.2022 року в розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а з 15.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 09.05.2023 за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Зобов`язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24.02.2022 року додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а з 15.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 09.05.2023 за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії, в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) (08300, Аеропорт, м. Бориспіль, Київська обл., код ЄДРПОУ 19477064) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. (чотири тисячі гривень).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.