Рішення

від 26.02.2024 по справі 580/12039/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року справа № 580/12039/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" до відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті та Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" (далі - позивач) з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач-1) та Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач-2), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 031817 від 07 листопада 2023 року відповідача-1 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що філія "Городищенська" ПНВК "Інтербізнес" не є автомобільним перевізником, в розумінні Цивільного і Господарського кодексів України, Закону України "Про автомобільний транспорт та її установчих документів, а тому не може бути суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт". Філія не є юридичною особою, не є суб`єктом господарювання, а тому до неї не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, в тому числі у вигляді адміністративно-господарського штрафу. Законодавство України, не містить вимоги про наявність у водія чи перевізника під час перевезення вантажів протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, однак забороняє експлуатацію транспортних засобів, які не пройшли технічний контроль, якому вони підлягають. Експлуатація такого транспортного засобу є порушенням правил дорожнього руху, і такі справи розглядають органи Національної поліції. Ні органами національної поліції, ні посадовими особами Укртрансбезпеки не зафіксовано ніяким чином факту експлуатації транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю і який його не пройшов, а тому постанова відповідача-1 про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. З таких підстав просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, надавши відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що під час проведення перевірки 02.10.2023 водій позивача надав протокол № 01389-01130-22 від 21.09.2022 перевірки технічного стану транспортного засобу SCANIA д.н. НОМЕР_1 в якому зазначено, що дата чергового проходження обов`язкового технічного контролю не пізніше 21.09.2023 та протокол № 01389-01130-22 від 21.09.2022 та протокол № 01059-00718-22 від 14.09.2022 перевірки технічного стану транспортного SPITZER НОМЕР_2 в якому зазначено, що дата чергового проходження обов`язкового технічного контролю не пізніше 14.09.2023. Тобто, на момент здійснення перевірки термін дії наданих протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів закінчився. На момент проведення перевірки у водія були відсутні діючі протоколи перевірки технічного стану транспортного засобу SCANIA д.н. НОМЕР_1 та SPITZER НОМЕР_2 , що підтверджується матеріалами справи, та не заперечується позивачем. Діючих протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу позивачем не надано і до суду. Отже, діючих протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів, які були відсутні на момент перевірки у водія позивача, фактично підпадає під перелік інших документів, передбачених законодавством, який відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ повинен мати водій для здійснення внутрішніх перевезень, і пред`являти його особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті саме на момент здійснення перевірки, адже його наявність прямо передбачена ст. 35 Закону № 3353-ХІІ, який відноситься до законодавства України. У зв`язку із цим вважаємо, що у позивача відсутні будь-які докази на спростування факту виявленого правопорушення, зазначеного в акті перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.10.2023 № АР 000565. З таких підстав просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою від 15.01.2024 клопотання представника відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області про залучення співвідповідача задоволено та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державну службу України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

За результатами здійснення 02.10.2023 старшими державними інспекторами відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Максименюк О.М. та Довганюк О.С. рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було виявлено, що о 16 год 40 хв на а/д М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине, 423 км + 647 м, відповідно до ТТН № 5488 від 02.10.2023 Філія «Городищенська» Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» (код ЄДРПОУ 41943199) за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки SCANIA д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом-цистерною SPITZER НОМЕР_2 , здійснювало перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки у водія документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу SCANIA д.н. НОМЕР_1 та SPITZER НОМЕР_2 , чим порушено статті 34, 48 цього Закону, ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух» про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР000565 від 02.10.2023.

Водій з актом ознайомився від пояснень та підпису відмовився, про що зазначено в акті перевірки.

Дана перевірка проводились на підставі направлення на перевірку № 002417 від 29.09.2023 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок.

Листом № 78712/41/24-23 від 12.10.2023 філії «Городищенська» Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» за місцем її реєстрації, що відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, завчасно було повідомлено про розгляд справи на 07.11.2023 (з 09-30 год до 12.00 год).

Рекомендований лист було надіслано позивачу 12.10.2023 та відповідно до трекінгу відстеження поштового відправлення (0600052656270) отримано позивачем 25.10.2023.

25.10.2023 розгляд справи відбувався без участі представника позивача.

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області, 07.11.2023 стосовно позивача винесено постанову № 031817 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в сумі 17 000,00 грн.

Не погоджуючись із такою постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову спірному рішенню, суд врахував таке.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі Закон № 2344-III).

Статтею 6 Закону № 2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п. 8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частинами 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону № 2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Суд встановив, що відповідач під час здійснення рейдової перевірки позивача вказаних вимог дотримався.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктами 16, 17 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Суд врахував, що в силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Вказаною статтею Закону № 2344-ІІІ також встановлено перелік документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством. Тобто перелік документів зазначених у Законі не є вичерпним.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено обсяг законодавства про автомобільний транспорт, а саме: Закон України "Про автомобільний транспорт", Закони України Про транспорт та Про дорожній рух, чинні міжнародні договори, інші нормативно-правові акти у сфері автомобільних перевезень.

Згідно з змістом вищезазначеної норми закону, інші нормативно-правові акти теж визначають обов`язкові документи, які повинні бути у водіїв під час здійснення перевезень вантажів.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Обов`язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, здійснюють суб`єкти проведення обов`язкового технічного контролю, які мають на праві власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

- для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонн, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

- для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонн, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

- для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Тобто діючим законодавством чітко визначено правила для перевізників щодо обов`язкового щорічного проходження технічного контролю транспортних засобів та необхідності наявності у водіїв протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення вантажних перевезень.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що під час проведення перевірки 02.10.2023 водій позивача надав протокол № 01389-01130-22 від 21.09.2022 перевірки технічного стану транспортного засобу SCANIA д.н. НОМЕР_1 в якому зазначено, що дата чергового проходження обов`язкового технічного контролю не пізніше 21.09.2023 та протокол № 01389-01130-22 від 21.09.2022 та протокол № 01059-00718-22 від 14.09.2022 перевірки технічного стану транспортного SPITZER НОМЕР_2 в якому зазначено, що дата чергового проходження обов`язкового технічного контролю не пізніше 14.09.2023.

Отже, на момент здійснення перевірки термін дії наданих протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів закінчився.

На момент проведення перевірки у водія були відсутні діючі протоколи перевірки технічного стану транспортного засобу SCANIA д.н. НОМЕР_1 та SPITZER НОМЕР_2 , що підтверджується матеріалами справи, та не заперечується позивачем.

Отже, діючих протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів, які були відсутні на момент перевірки у водія позивача, фактично підпадає під перелік інших документів, передбачених законодавством, який відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ повинен мати водій для здійснення внутрішніх перевезень, і пред`являти його особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті саме на момент здійснення перевірки, адже його наявність прямо передбачена ст. 35 Закону № 3353-ХІІ, який відноситься до законодавства України.

Таким чином, у спірних правовідносинах вказаних вимог законодавства позивач не дотримався.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано суду будь-яких доказів на спростування факту виявленого правопорушення, зазначеного в акті перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.10.2023 № АР 000565.

Щодо твердження позивача, що філія «Городишенська «приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» не є автомобільним перевізником.

Відповідно до приписів статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дані щодо особи автомобільного перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній.

Саме з цього документа посадова особа Укртрансбезпеки встановлює відомості щодо особи автомобільного перевізника, на цьому неодноразово наголошував Верховний суд в своїх рішеннях.

Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції України за № 128/2568 від 20.02.1998, визначають товарно-транспортну накладну обов`язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363) «Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу».

Таким чином, товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.04.2021 у справі № 810/3713/16, (№ К/9901/48931/18).

Відповідно до наданої водієм під час перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки товарно-транспортної накладної № 5488 від 02.10.2023 саме філія "Городищенська "Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" код ЄДРПОУ 41943199 є автомобільним перевізником.

Відповідний підхід щодо визначення автомобільного перевізника відповідно до відомостей зазначених в товарно-транспортній накладній відображено в постановах Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду, а саме:

- постанова Верховного Суду у справі № 240/22448/20 від 22.02.2023;

- постанова Верховного Суду у справі № 640/39442/21 від 01.06.2023;

- постанова Верховного Суду у справі № 560/514/22 від 06.07.2023;

- постанова Верховного Суду у справі № 600/1407/22-а від 23.08.2023.

У матеріалах справи відсутні докази того, що на момент перевірки водієм було надано будь-які інші документи, які б підтверджували, що автомобільним перевізником виступала інша особа.

Акт проведення перевірки на додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт складався в присутності водія. Будь-яких заперечень щодо суті порушення та відносно найменування автомобільного перевізника водієм надано не було.

З врахуванням вищезазначеного слідує, що товарно-транспортна накладна є саме тим документом на підставі даних якої встановлюють особу автомобільного перевізника.

В товарно-транспортній накладній № 5488 від 02.10.2023, яка була надана водієм працівникам Уктрансбезпеки на момент перевірки чітко зазначено, що Інтербізнес ПНВК, Городищенська ПФ філія, ЄДРПОУ 41943199 є автомобільним перевізником. Позивачем цього факту не спростовується в позовній заяві.

Таким чином, суд відхиляє, як необґрунтоване твердження позивача про те, що філія «Городишенська «приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» не є автомобільним перевізником.

Щодо твердження позивача про те, що законодавець передбачив наявність відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, проте не передбачив таку відповідальність для категорії осіб, які не надають послуг з перевезення вантажів, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону - застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з наведених приписів вбачається, що застосування вказаного адміністративно-господарського штрафу можливе за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону незалежно від того, чи це надавались послуги з перевезення вантажів чи здійснювалися перевезення вантажів для власних потреб та не залежно від того здійснювались перевезення на комерційній основі чи за власні кошти.

Матеріалами справи встановлено, що автомобільний перевізник, якого зазначено в наданій на момент перевірки ТТН, не забезпечив водія при здійсненні ним перевезення вантажу відповідною документацією, наявність якої у водіїв на момент проведення перевірки передбачена статтею 48 цього Закону.

На момент перевірки водій позивача не надав державному інспектору діючих протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу, які підпадають під перелік інших документів, передбачених законодавством, та які відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» повинен мати водій при здійсненні внутрішніх перевезень, і пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті, чим безпосередньо порушено статтю 48 Закону № 2344-ІІІ, відповідальність за що передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону.

Абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи, що санкція в абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ передбачає застосування штрафу за відсутність оформлення документів, передбачених законодавством, суд дійшов висновку, що встановлена відсутність у водія позивача діючих протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу під час здійснення вантажних перевезень є наслідком застосування до нього санкції, передбаченої вказаною нормою.

Тому спірне рішення прийняте в межах та у спосіб, передбачений законодавством, а отже позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а сплачений позивачем судовий збір поверненню відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Копію рішення направити учасникам справи.

Повний текст рішення складено та підписано, з урахуванням перебування головуючого судді у щорічній основній відпустці у період з 12.02.2024 до 23.02.2024, у перший робочий день після виходу з відпустки - 26.02.2024.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ