Постанова

від 19.02.2024 по справі 440/10357/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 р.Справа № 440/10357/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2023, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/10357/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запальничка"

до Головного управління ДПС у Полтавській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 у справі №440/10357/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2023 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Запальничка" (надалі ТОВ "Запальничка", позивач) до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі відповідач1, ГУ ДПС у Полтавській області, податковий орган), Державної податкової служби України (надалі відповідач 2, ДПС України, податковий орган, апелянт) задоволено.

Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Полтавській області від 04.10.2022 №7423675/44396059 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 10.02.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних; рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Полтавській області від 04.10.2022 №7423676/44396059 про відмову у реєстрації податкової накладної №5 від 11.02.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних - визнано протиправними та скасовано.

Зобов`язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 10.02.2022 № 4 та від 11.02.2022 № 5, складені та подані на реєстрацію ТОВ "Запальничка", датами їх первинного подання.

Рішення набрало законної сили 06.07.2023.

На виконання вказаного судового рішення судом 01.08.2023 видано виконавчі листи.

12.12.2023 через підсистему "Електронний Суд" до суду від представника ТОВ "Запальничка" надійшла заява про встановлення судового контролю у справі №440/10357/22.

Заява мотивована тим, що необхідність звернення до суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зумовлена невиконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 у справі №440/10357/22 з огляду на такі обставини. На виконання рішення суду від 03.02.2023 у справі №440/10357/22 Полтавським окружним адміністративним судом 01.08.2023 видано виконавчий лист, який був звернутий до негайного виконання до органів виконавчої служби, яка відкрила виконавче провадження ВП №72698895. У зв`язку з невиконанням рішення суду від 03.02.2023 у справі №440/10357/22, державним виконавцем накладені на боржника ДПС України штрафи у сумі 5100,00 грн та у сумі 10200,00 грн, у зв`язку з невиконанням рішення суду без поважних причин, та закінчено виконавче провадження ВП №72698895 по примусовому виконанню виконавчого листа про зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 10.02.2022 №4 та від 11.02.2022 №5, складені та подані на реєстрацію ТОВ "Запальничка", датами їх первинного подання, у зв`язку з неможливістю виконання рішення суду без участі боржника - ДПС України. Позивач вказує, що на час звернення із даною заявою рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист Полтавським окружним адміністративним судом, у цій справі не виконано, а податкові накладні не зареєстровано.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року заяву ТОВ "Запальничка" про встановлення судового контролю у справі №440/10357/22 - задоволено.

Зобов`язано ДПС України подати до суду у 15-денний строк з дня отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 у справі №440/10357/22.

Попереджено ДПС України, що у разі неподання звіту суд розгляне питання про накладення штрафу (у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ДПС України подала апеляційну скаргу, в якій, просила скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

Також стверджує, судові рішення з питань реєстрації або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в ЄРПН, які набрали законної сили, виконуються з дотриманням норм Податкового кодексу України (надалі ПК України) та КАС України та проводяться з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (зі змінами) (далі Порядок), постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (зі змінами), наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (зі змінами), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, у зв`язку із чим механізм виконання судових рішень такої категорії потребує певного часу для його реалізації. Зокрема, вказує, що відповідно до пункту 20 Порядку, внесення відомостей до ЄРПН на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку.

Звертає увагу, що позивачем не наведено причин та не надано достатніх доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду і на даний час є необхідність зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Також покликався на те, що податковим органом було встановлено, що укладений між ТОВ «Запальничка» (за умовами договору Постачальник) та ПП «Бест-Вей» (за умовами договору Покупець договір постачання нафтопродуктів № 42 від 15.09.2021 не опосередкований реальним виконанням операцій з постачання товару «Бітум нафтовий дорожній в`язкий, модифікований полімером, 4 класу марки БМП 45/80-70», у зв`язку з чим ГУ ДПС у Полтавській області подано до Полтавського окружного адміністративного суду позовну заву про визнання правочину недійсними.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на наявні у матеріалах справи докази невиконання судового рішення по справі, у тому числі, у примусовому порядку, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду, яка набрало законної сили не було виконано ДПС України у примусовому порядку, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що в разі невстановлення судового контролю шляхом зобов`язання боржника подати звіт про виконання ним рішення суду, - останнє може залишитися невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Колегія суддів погоджується із такими висновками та зазначає.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Так, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

У справі Soering vs UK (judgement of 7 July 1989) Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої - забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Так, матеріалами справи підтверджено, що рішення суду у цій справі не виконано ДПС України з 06.07.2023, що не заперечувалося ДПС України.

Подані позивачем матеріали свідчать, що він вчиняв активні дії з метою виконання ДПС України судового рішення по справі у примусовому порядку у межах виконавчого провадження ВП №72698895 яке, після застосування до ДПС України двох штрафів за невиконанням рішення суду без поважних причин, закінчено у зв`язку з неможливістю виконання рішення суду без участі боржника - ДПС України.

ДПС України не надало ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції доказів активних дій направлених на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 у справі №440/10357/22, яке є обов`язковим до виконання ДПС України, у силу дії прямої норми Конституції України.

Покликання апелянта на те, що судові рішення з питань реєстрації або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в ЄРПН, які набрали законної сили, виконуються з дотриманням норм ПК України та КАС України та проводяться з урахуванням вимог Порядку, постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», і у зв`язку із чим механізм виконання судових рішень такої категорії потребує певного часу для його реалізації, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на таке.

Ані норми КАС України, ані норми ПК України, ані норми вказаних підзаконних нормативно-правових актів, не надають ДПС України жодного права ухилятися від виконання судового рішення, яке набрало законної сили, оскільки такі приписи суперечили б ст. 129-1 Конституції України і не могли б бути застосовані.

Посилання апелянта на те, що внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог Порядку колегія суддів вважає такими, що відповідають положенням чинного законодавства, проте дані положення не можуть бути підставою для невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, тривалий час (майже півроку).

Посилання апелянта на знаходження в провадженні Полтавського окружного адміністративного суду адміністративної справи за позовом ГУ ДПС в Полтавській обл. про визнання правочину недійсним, а саме договору постачання нафтопродуктів №42 від 15.09.2021 укладеного між ТОВ "Запальничка" та ПП "Бест-Вей" колегія суддів вважає безпідставними, оскільки така підстава невиконання судового рішення чинним законодавством не передбачена.

Колегія суддів у контексті названого доводу зазначає, що реальність або нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами може бути перевірена контролюючим органом лише та виключно під час проведення документальної перевірки позивача та його контрагентів, а відтак до предмету доказування у цій справі не належать обставини дійсного (реального) здійснення позивачем господарських операцій.

Питання реальності/нереальності господарських операцій повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 по справі № 500/2237/20.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ДПС України є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення поставленого питання, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 249, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року по справі №440/10357/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 26.02.2024.