Постанова

від 26.02.2024 по справі 320/7953/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7953/23 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 13.09.2023) тексту у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці від 24.11.2022 №UA100380/2022/000087/2, №UA100380/2022/000088/2 та №UA100380/2022/000089/2 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів було надано відповідачу документально підтверджені дані про ціну договору. Вказані документі не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте митницею, протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості, а оскаржуване рішення прийнято ним з дотриманням норм митного законодавства України, враховуючи сумніви відносно митної вартості товарів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Наголошує, що документи для визначення митної вартості товару відповідно до ч.1 ст.53 МК України надані позивачем не у повному обсязі та не надано відомостей щодо числових значень складових митної вартості. З наданих позивачем документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, тому застосування резервного методу та визначення митної вартості товару є виправданим та обґрунтованим.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.10.2021 між позивачем (покупець) та китайською компанією Xiamen Greaship Corporation (продавець) було укладено контракт №1-RXGC.

01.11.2021 між позивачем (покупець) та китайською компанією XIAMEN BAIYUCHANG IE CO.,LTD (продавець) було укладено контракт №1-RXBIE.

01.07.2022 між позивачем (покупець) та китайською компанією HANGZHOU FUYANG SINYANG IMPORT AND EXPORT CO., LTD (продавець) було укладено контракт №1-RHFSIAE.

20.11.2022 на виконання зазначених контрактів з порту NINGBO (КНР) до порту Гданськ (Польща) в морському контейнері № MSKU1292047 за коносаментами від 30.09.2022 №№221693242B, 221693242C та 221693242A на адресу позивача надійшов вантаж товару - взуття.

Транспортування контейнеру № MSKU1292047 із зазначеним товаром з порту Гданськ на митну територію України та його подальше перевезення територією України здійснювалось автомобілем з державними реєстраційними номерами AC6927CB/AC5301XT, на підставі трьох міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) від 17.11.2022 № LGI14374MH.

22.11.2022 позивач для митного оформлення ввезеного товару подав відповідачу митні декларації №22UA100380314776U9 (довідковий номер 2020), №22UA100380314798U6 (довідковий номер 1902), №22UA100380314794U0 (довідковий номер 1901), в графах 12 яких визначив митну вартість за ціною договору (контракту), а саме, в митній декларації №22UA100380314776U9 (довідковий номер 2020) - 57 232,56 грн, в митній декларації №22UA100380314798U6 (довідковий номер 1902) - 252 379,00 грн, та в митній декларації №22UA100380314794U0 (довідковий номер 1901) - 331 629,74 грн.

Для підтвердження заявленої митної вартості до вказаних митних декларацій позивачем подано передбачені статтею 53 МК України документи, які вказані у графах 44, а саме:

- до митної декларації №22UA100380314776U9 (довідковий номер 2020) - рахунок-фактуру (Commercial invoice) №GS20220916-1 від 26.09.2022, коносамент (Bill of lading) №221693242B від 30.09.2022, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №LGI14374MH від 17.11.2022, довідку про транспортні витрати №01-03/-124 від 07.11.2022, довідку про транспортні витрати №01-03/-210 від 09.11.2022, довідку про транспортні витрати б/н від 17.11.2022, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №1240 від 07.11.2022, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 4225 від 09.11.2022, прайс-лист виробника товару б/н від 16.09.2022, митну декларацію країни відправлення №310120220516159125 від 27.09.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, що декларуються №1-RXCG від 01.10.2021, договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг №010721-86 від 01.07.2021;

- до митної декларації №22UA100380314798U6 (довідковий номер 1902) - рахунок-фактуру (Commercial invoice) №BYC224008 від 14.09.2022, коносамент (Bill of lading) №221693242C від 30.09.2022, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №LGI14374MH від 17.11.2022, довідку про транспортні витрати №01-03/-124 від 07.11.2022, довідку про транспортні витрати № 01-03/-210 від 09.11.2022, довідку про транспортні витрати б/н від 17.11.2022, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 1240 від 07.11.2022, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 4225 від 09.11.2022, прайс-лист виробника товару б/н від 02.02.2022, митну декларацію країни відправлення №310120220516158269 від 27.09.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, що декларуються №1-RXBIE від 01.11.2021, договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг №010721-86 від 01.07.2021;

- до митної декларації 22UA100380314794U0 (довідковий номер 1901) - рахунок-фактуру (Commercial invoice) №SY21-10817 від 30.09.2022, коносамент (Bill of lading) №221693242А від 30.09.2022, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №LGI14374MH від 17.11.2022, довідку про транспортні витрати №01-03/-124 від 07.11.2022, довідку про транспортні витрати №01-03/-210 від 09.11.2022, довідку про транспортні витрати б/н від 17.11.2022, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №1240 від 07.11.2022, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 4225 від 09.11.2022, прайс-лист виробника товару б/н від 01.09.2022, митну декларацію країни відправлення №91330183056737394J від 30.09.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, що декларуються №1-RHFSIAE від 01.07.2022, договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг №010721-86 від 01.07.2021.

23.11.2022 відповідач направив позивачу електронні повідомлення, в яких зобов`язав надати додаткові документи: проформу-інвойс; пакувальний лист; рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; прайс-лист виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення, а також документи за власним бажанням декларанта.

24.11.2022 позивач повідомив відповідача про надання усіх необхідних для підтвердження митної вартості документів.

В той же день, 24.11.2022, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2022/000087/2, №UA100380/2022/000088/2 та №UA100380/2022/000089/2, якими збільшив митну вартість товарів з використанням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів, а саме: рішенням №UA100380/2022/000087/2 - з 1 565,07 до 1 970,00 доларів США, рішенням №UA100380/2022/000088/2 - з 6 901,52 до 7 733,55 доларів США, рішенням №UA100380/2022/000089/2 - з 9 068,70 до 18 300,00 доларів США за курсом НБУ на день прийняття кожного з рішень.

Джерелами цінової інформації відповідачем зазначено для рішення №UA100380/2022/000087/2 - митну декларацію від 14.11.2022 №UA100380/2022/314186 (митна вартість за пару - 9,85 USD, товар №5), для рішення №UA100380/2022/000088/2 - митну декларацію від 08.11.2022 №22UA100320391882U1 (митна вартість за пару - 14,19 USD), для рішення №UA100380/2022/000089/2 - митну декларацію від 31.10.2022 №22UA100320320289U5 (митна вартість за пару - 16,64 USD, товар №12).

24.11.2022 позивач сплатив різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, заявленою декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, за митною декларацією №22UA100380314917U5 у розмірі 4 738,42 грн, за митною декларацією №22UA100380314920U6 у розмірі 9 736,35 грн та за митною декларацією №22UA100380314934U7 у розмірі 108 071,02 грн, а всього - 122 545,79 грн.

Позивач вважаючи вищевказані рішення про коригування митної вартості товару прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано до відповідача повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч. 1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний , перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

За змістом ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

За змістом ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

За змістом ч. 9 ст. 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Частина 2 ст. 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16.

З матеріалів справи вбачається, що в електронному повідомленні декларанту відповідач, не визнаючи надані декларантом документи достатніми для підтвердження митної вартості товару, вимагав надати додаткові документи.

Разом із тим, в запиті про надання додаткових документів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи є необхідними для підтвердження того чи іншого показника.

Витребуючи у позивача додаткові документи, відповідач не пояснив, які складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та як додаткові документи мають підтвердити той чи інший показник.

Суд відхиляє посилання відповідача в обґрунтування наявних у нього сумнівів у достовірності заявленої митної вартості товарів на відсутність в зовнішньоекономічних контрактах купівлі-продажу товарів, на виконання яких здійснено поставки товарів, інформації про «торгівельну марку для врахування складової митної вартості на ліцензійні платежі», оскільки контракт купівлі-продажу товарів може містити інформацію, на відсутність якої в оскаржуваних рішеннях вказав відповідач лише в тому випадку, коли предмет купівлі-продажу містить об`єкт права інтелектуальної власності.

У випадку введення товару з відповідною торговельною маркою в цивільний обіг власником цієї марки наступний перепродаж цього товару вже не потребує дозволу власника цієї марки та не може бути ним обмежений або заборонений за умови дотримання особами, що здійснюють подальший перепродаж товару, вимог щодо незмінності якості цього товару.

У даному випадку відповідач свою суб`єктивну оцінку прайс-листів, включених до пакетів документів декларантом ініціативно, використав для обґрунтування висновків про наявність у наданих до митного оформлення документах або розбіжностей, або відсутності в них необхідних відомостей, що суперечить зазначеній вище нормі МК України.

Прайс-лист, по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, а по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість відомостей у прайс-листі, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі №810/690/17.

З огляду на надання позивачем відповідачу в пакетах документів рахунків-фактур (інвойсів) від 26.09.2022 №GS20220916-1, від 14.09.2022 №BYC224008 та від 30.09.2022 №SY21-10817, товаросупровідних документів, зокрема, коносаментів (Bill of lading) від 30.09.2022 №221693242B, №221693242С та №221693242А, а також міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 17.11.2022 №LGI14374MH, відповідачем не доведено об`єктивної необхідності надання проформа-інвойсів та пакувальних листів для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та не обґрунтовано, які саме складові можуть бути підтверджені такими документами.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання відповідача в обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень на те, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідки про транспортні витрати, які видані різними підприємствами, а саме від 07.11.2022 №01-03/-124 ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді», від 09.11.2022 № 01-03/-210 ТОВ «Хіллдом Логістікс», від 17.11.2022 б/н ТОВ «Навіс Груп», в той час як графа 44 митних декларацій від 22.11.2022 №22UA100380314776U9 (довідковий номер 2020), №22UA100380314798U6 (довідковий номер 1902), №22UA100380314794U0 (довідковий номер 1901) містить інформацію щодо транспортно-експедиційного договору від 01.07.2021 №010721-86 з ТОВ «Хілдом Логістик», а згідно з міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) від 17.11.2022 №LGI14374MH перевезення товарів здійснювалось ФОП « ОСОБА_1 ».

З огляду на маршрут переміщення товару, обумовлений війною в Україні, для забезпечення транспортування товару різними видами транспорту з КНР до Європейського Союзу, а потім в Україну позивач користується послугами не одного перевізника, що є його незаперечним правом.

Матеріалами справи підтверджено факт наявності у позивача транспортно-експедиційних договорів з ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді» від 01.03.2022 №010322-05 та з ТОВ «НАВІС ГРУП» від 01.07.2021 №Т789/21, що видали довідки про транспортні витрати.

В той же час відповідач у повідомленнях про витребовування додаткових документів не обґрунтовував як за наявності відповідних рахунків-фактур та довідок про транспортні витрати договори про надання транспортно-експедиційних послуг можуть вплинути на результат визначення митної вартості товарів та здійснення контролю його правильності, копій відповідних договорів не витребовував.

Залучення експедитором до здійснення перевезення автомобільним транспортом за міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) від 17.11.2022 №LGI14374MH ФОП « ОСОБА_1 » перебуває в межах договірних відносин за договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.07.2021 №Т789/21 між позивачем та ТОВ «НАВІС ГРУП».

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 березня 2019 року у справі №810/4296/16 вказав: у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів .

Митна вартість задекларованих позивачем товарів визначена відповідачем на рівні митної вартості інших товарів, митне оформлення яких здійснено за митними деклараціями від 14.11.2022 №UA100380/2022/314186 (митна вартість за пару - 9,85 USD, товар №5), від 08.11.2022 №22UA100320391882U1 (митна вартість за пару - 14,19 USD, товар № 30), від 31.10.2022 №22UA100320320289U5 (митна вартість за пару - 16,64 USD, товар №12).

Разом з тим, згідно з наявною в матеріалах справи копією митної декларації від 14.11.2022 №UA100380/2022/314186 оформленим на її підставі товаром № 5 було взуття на підошві з гуми або пластмаси та верхом з текстильних матеріалів, а саме, чоботи дівчачі, матеріалом верха яких були нейлон 52% та поліуретан 48%.

У той же час на підставі декларації, якої стосується оскаржуване рішення №UA100380/2022/000087/2, було оформлено взуття на підошві з гуми або пластмаси та верхом з текстильних матеріалів, а саме, чоботи дитячі, матеріалом верха яких були нейлон 90% та поліуретан 10%.

Таким чином товар, якого стосується оскаржуване рішення, та товар №5 джерела інформації за якісними характеристиками є різними, що свідчить про некоректність порівняння їх митної вартості.

Згідно з копією митної декларації від 08.11.2022 №22UA100320391882U1 оформленим на її підставі товаром №30 було взуття на підошві з гуми або пластмаси та верхом з текстилю, з устілкою завдовжки більш як 24 см, для дорослих, повсякденне, демісезонне, а саме, черевики.

У той же час на підставі декларації, якої стосується оскаржуване рішення №UA100380/2022/000088/2, було оформлено взуття на підошві з гуми або пластмаси та верхом з текстильних матеріалів, а саме, черевики чоловічі, матеріалом верха яких були нейлон 52% та поліуретан 48%.

Таким чином товар, якого стосується оскаржуване рішення, та товар № 30 джерела інформації за якісними характеристиками є схожими, але не однаковими, що також свідчить про некоректність порівняння їх митної вартості.

Крім того, відповідно до графи 15 митної декларації, визначеної джерелом інформації, країною відправлення товару походженням з Китаю (графа 34) була Німеччина. Тобто перш ніж товар був проданий в Україну, він був імпортований до Німеччини.

У той же час на підставі декларації, якої стосується оскаржуване рішення, товар був відправлений з Китаю, тобто з країни походження.

Таким чином ціна товару, якого стосується оскаржуване рішення, та товару № 30 джерела інформації формувалась за принципово різних обставин. Оскільки відповідно до статті 49 МК України митна вартість товарів базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, викладене вище свідчить про безпідставність порівняння їх митної вартості.

Крім того в графі 43 митної декларації від 08.11.2022 №22UA100320391882U1, визначеної джерелом інформації, вказано цифру « 6», що свідчить про визначення митної вартості за резервним методом, який застосовується тоді, коли неможливо застосувати всі інші.

У зв`язку з цим митна вартість, вказана в митній декларації від 08.11.2022 №22UA100320391882U1, не розраховувалась виходячи з ціни, визначеної виробником, а тому посилання на неї в оскаржуваному рішенні №UA100380/2022/000088/2 є безпідставним.

Те саме стосується і митної декларації від 31.10.2022 №22UA100320320289U5, визначеної джерелом інформації для оскаржуваного рішення №UA100380/2022/000089/2

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим, а доцільність застосування резервного методу - недоведеним.

Крім того, вимоги вказаних вище статей МК України зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено, чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

У зв`язку з наведеним доводи, які зазначені відповідачем в оскаржуваних рішеннях, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Також, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у контролюючого органу, та стали причиною неможливості застосування першого методу.

Такі дії відповідача є порушенням частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З урахуванням зазначеного, митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Приймаючи до уваги, що неподання позивачем витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, а наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №810/1479/16.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, тому рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.11.2022 №UA100380/2022/000087/2, №UA100380/2022/000088/2 та №UA100380/2022/000089/2 не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26.02.2024.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

Н.В. Безименна

Л.В. Бєлова