Ухвала

від 26.02.2024 по справі 389/571/24

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.02.2024

ЄУН 389/571/24

Провадження № 2-з/389/5/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року місто Знам`янка

Суддя Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області Берднікова Галина Володимирівна, розглянувши заяву Виконувача обов`язків керівника Знам`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов`язків керівника Знам`янської окружної прокуратури, 26 лютого 2024 року звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Колос», в якому просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30 червня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 3522281500:02:003:0983 площею 2,5570 га, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про речове право: 50831085, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1379075135222; визнати недійсним договір оренди землі від 04 грудня 2023 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Колос» щодо зазначеної земельної ділянки; скасувати державну реєстрацію іншого речового права - права оренди ТОВ «Колос» на спірну земельну ділянку, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право: 52888810, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1379075135222.

Разом з зазначеною позовною заявою, прокурор подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 2,5570 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області з кадастровим номером 3522281500:02:003:0983 та заборони органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки.

Підставою для пред?явлення вказаного позову та вжиття заходів забезпечення позову стало те, що 13 травня 2021 року за громадянкою Російської Федерації ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3522281500:02:003:0983 площею 2,5570 га, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (номер запису про право власності 41921374). Спірна земельна ділянка перебувала в оренді ТДВ «Колос».

Відповідно до змісту ч.4ст.81Земельного кодексуУкраїни землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч.2,4 ст.145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Враховуючи, що ОСОБА_1 будучи громадянином іноземної держави, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужила її, а уповноваженим органом держави головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області не вжито заходів щодо її конфіскації, прокурором 04 квітня 2023 року до Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області скеровано позовну заяву в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області до громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТДВ «Колос», про конфіскацію земельної ділянки з кадастровим номером 3522281500:02:003:0983 площею 2,5570 га. Разом з позовною заявою прокурором до суду подано заяву про забезпечення позову. За вказаною позовною заявою (справа №389/1039/23) відкрито провадження у справі та ухвалою суду від 10 квітня 2023 року накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3522281500:02:003:0983 загальною площею 2,5570 га, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області та належить на праві власності ОСОБА_1 .

У подальшому встановлено, що 22 червня 2023 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТДВ «Колос» (орендарем) достроково розірвано договір оренди вказаної земельної ділянки та 30 червня 2023 року приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Стенюхіною І.В. посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 (продавець) передала у власність ОСОБА_2 (покупця) земельну ділянку з кадастровим номером 3522281500:02:003:0983 загальною площею 2,5570 га, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області. На підставі зазначеного договору купівлі - продажу нотаріусом 30 червня 2023 року зареєстровано за ОСОБА_2 право приватної власності на вказану земельну ділянку. Номер відомостей про речове право: 50831085, рестраційний номер об?єкта нерухомого майна 1379075135222.

Вказаний договір купівлі-продажу укладений з порушенням норм закону та підлягає визнанню недійсним. ОСОБА_1 було достеменно відомо, про те, що у провадженні суду перебуває цивільна справа про конфіскацію земельної ділянки кадастровий номер 3522281500:02:003:0983 та на вказану земельну ділянку накладено арешт. Укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки на яку накладено арешт є неможливим. До того ж, постановою Кабінету Міністрів України №187 від 03 березня 2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» установлено мараторій на відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором, крім: безоплатного відчуження/передачі на користь держави Україна; задоволення вимог Національного банку за наданими кредитами рефінансування з підтримуи ліквідності банків. Правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням цього мараторію, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому є нікчемними. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Таким чином, ОСОБА_2 право власності на земельну дялнку з кадастровим номером 3522281500:02:003:0983 набуто з порушенням вимог ч.1 та 2 ст. 203 ЦК України щодо необхідного обсягу цивільної дієздатності у особи, яка вчиняє правочин ( ОСОБА_1 ). Отже, договір купівлі-продажу на спірну земельну ділянку від 30 червня 2023 року підлягає визнанню недійсним. Також підлягає визнанню недійсним і укладений 04 грудня 2023 року між ОСОБА_2 (орендодавцем) та ТДВ «Колос» (орендарем) договір оренди вказаної земельної ділянки.

Враховуючи, той факт що спірна земельна ділянка вже була незаконно відчужена ОСОБА_1 у період дії ухвали суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану земельну ділянку, а ОСОБА_2 право власності на цю земельну ділянку набуто в порушення вимог ч.1 та 2 ст.203 ЦК України, вбачаються об`єктивні підстави вважати можливим подальше її незаконне надання в оренду, суборенду об`єднання або ж роз`єднання (поділ). У свою чергу, подальше об`єднання чи роз`єднання (поділ) земельної ділянки її в суборенду призведе до неможливості виконання рішень суду як у вказаній справі так і у справі №389/1039/23, яка знаходиться у провадженні Знам`янського міськрайонного суду, ускладнить і навіть унеможливить ефективний захист порушениї інтересів держави. Відтак, виникла необхідність у забезпеченні поданого позову.

Згідно з ч.1 ст.153ЦПК України заява розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача.

Згідно зі ст.150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13 січня 2011 року у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Судом встановлено,що міжсторонами наявнийспір зприводу земельноїділянкиз цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3522281500:02:003:0983, площею 2,5570 га, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, та яку за твердженням прокурора, відповідач ОСОБА_1 відчужила незаконно відповідачу ОСОБА_2 за оспорюваним договором, у зв`язку з чим прокурором подано до суду позов про визнання недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації речового права.

ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації. З Інформаційноїдовідки зДержавного реєструречових правна нерухомемайно,Реєстру праввласності нанерухоме майносформованої 22лютого 2024року вбачається,що 13травня 2021року загромадянкою РосійськоїФедерації ОСОБА_1 ,на підставі свідоцтвапро правона спадщинуза заповітом,серія та номер:270виданого 13травня 2021року державним нотаріусомЗнам`янської районноїдержавної нотаріальноїконтори Кіровоградськоїобласті Гапврилюком П.П.,зареєстровано правовласності наземельну ділянку з кадастровим номером 3522281500:02:003:0983 площею 2,5570 га, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області. 10 червня 2023 року право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер:1538, виданого 30 червня 2023 року приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Стенюхіною І.В. Відповідно право власності ОСОБА_1 30 червня 2023 року на земельну ділянку припинено. В подальшому ОСОБА_2 передав ділянку з кадастровим номером 3522281500:02:003:0983 в оренду ТДВ «Колос».

За вказаного існує достатньо обґрунтоване припущення, що теперішній власник спірного майна, може розпорядитися ним, зокрема відчужити його іншим особам, а також є вірогідність, що орендар може передати земельну ділянку в суборенду, що у подальшому може утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, виходячи з предмету спірних правовідносин, дійсних обставин справи, обраний вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку суд вважає обґрунтованим, так як арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Накладення арешту на майно має на меті обмеження особи у праві розпоряджатися таким майном і його застосування не призведе до невиправданого обмеження майнових прав власника та орендаря, оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та користуванні власника (орендаря), а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 та у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №643/15394/19.

Разом з тим, накладення арешту на нерухоме майно забезпечить реальний захист прав позивача у випадку прийняття рішення на його користь.

Таким чином подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, підлягає задоволенню.

Окрім того, оскільки перехід права власності на нерухоме майно, як і право користування підлягає державній реєстрації, доцільною є в якості забезпечення позову заборона особам, які виконують функції державних реєстраторів, вчиняти реєстраційні дії щодо спірного об`єкту нерухомості.

Відповідно до статті 25Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчиняти реєстраційні дії щодо власного об`єкта нерухомого майна.

Застосування такого виду забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії, передбаченого пунктом 2 частини 1статті 150 ЦПК України, забезпечить збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Відтак подана прокурором заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в повному обсязі.

Одночасно, слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Міри по застосуванню зустрічного забезпечення позову судом не приймалися.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258- 260, 263, 353 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву про забезпеченняпозову задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 2,5570 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області з кадастровим номером 3522281500:02:003:0983 та заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки.

Стягувач за ухвалою про забезпечення позову Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області місце розташування вул.Академіка Корольова, 26 м.Кропивницький, код ЄДРПОУ 39767636.

Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Дата складення ухвали 26 лютого 2024 року.

Суддя Г.В. Берднікова