Рішення

від 26.02.2024 по справі 522/5703/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/5703/23

Провадження № 2/522/1484/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Павлик І.А., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 146232,08 грн,

ВСТАНОВИВ:

24.03.2023 до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до МТСБУ про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 146232,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.02.2013 на перехресті вул. Сєрова у м.Одесі відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «ВАЗ-2121», д.р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , у зв`язку з якою було пошкоджено автомобіль «Кіа Sportage» д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , у зв`язку з якою було пошкоджено автомобіль, який належить ПСП «Зоря». Під час ДТП в автомобілі були пасажири, а саме ОСОБА_3 їх із позивачем малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які отримали тілесні ушкодження.

Водій ОСОБА_2 постановою Київського районного суду м. Одеси від 22.04.2013 визнаний винним у скоєнні ДТП.

Між ОСОБА_2 та СТзДВ «Гарантія» був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АЕ/2186229, строком дії з 11.01.2023 по 12.01.2014.

Власником пошкодженого ТЗ «Kia Sportage», д.р.н. НОМЕР_3 згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ є ПСП «Зоря».

Позивач вважаючи себе потерпілим, 18.02.2013 повідомив СТДВ «Гарантія» про настання страхового випадку.

31.03.2013 між ПСП «Зоря» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) відповідно до ст.ст. 512-519 ЦК України.

24.07.2013 власник автомобіля ПСП «Зоря» звернувся до СТзДВ «Гарантія» з заявою про виплату страхового відшкодування. Однак жодних виплат від СТзДВ «Гарантія» у зв`язку з ДТП 05.02.2023 не надходило.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 26.06.2017 у справі №521/10595/14 зі СТзДВ «Гарантія» стягнуто на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 31 627,12 грн, пеню у розмірі 1 610,79 грн, суму судового збору в загальному розмірі 1750,17 грн, суму витрат на правову допомогу в загальному розмірі 8000,00 грн, витрати на проведення судової експертизи в загальному розмірі 4925,00 грн.

29.07.2021 Господарський суд м.Києва визнав СТзДВ «Гарантія» банкрутом та затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс компанії.

ОСОБА_1 у жовтні 2021 року звернувся до МТСБУ із заявою, якою просив у зв`язку з банкрутством СТзДВ «Гарантія» сплатити на його користь відшкодування шкоди, заподіяної майну.

Відповідачем було сплачено ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 31627,12 грн.

Однак, позивач зазначає, що з 05.02.2013 до 08.11.2021 значно зросли ціни на ремонт транспортного засобу, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 146232,08 грн, з яких: сума пені 74 544,40 грн, розмір заборгованості за процентами в розмірі 3 % річних 7843 грн, інфляційні втрати 6 3844,68 грн.

21.04.2023 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинногоЦПКУкраїни.

26.05.2023 до Приморського районного суду м.Одеси відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг тимчасово зупинено дію ліцензії СТзДВ «Гарантія» на провадження страхової діяльності. Компанію 02.06.2014 виключено з членів МТСБУ. 29.07.2021 Господарський суд м. Києва визнав СТзДВ «Гарантія» банкрутом і затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс компанії. Представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 отримав від МТСБУ 08.11.2021 суму страхового відшкодування в розмірі 31627,12 грн. У відзиві вказано, що МТСБУ не є учасником деліктного зобов`язання, не є учасником цивільно-правових відносин, не є правонаступником СТзДВ «Гарантія», тому не повинен сплачувати суму пені, 3 % річних, інфляційні витрати за прострочення зобов`язання. Крім цього, представник відповідача зазначив, що згідно висновку науково-правової експертизи від 22.02.2022 щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди, затвердженого головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М.Корецького НАН України- -до МТСБУ не переходять обов`язки страховика, що ліквідується зі сплати пені, 3 % річних, інфляційних витрат за прострочення виконання зобов`язання останнім з виплати страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Сплата МТСБУ регламентної виплати передбаченої підпунктом «г» пункту 41.1 ст. 41 Закону, в розмірі оціненої згідно з таким Законом шкоди є повним виконанням МТСБУ зобов`язань страховика, що відповідно до п. 20.3 статті 20 Закону переходять до МТСБУ. Представник відповідача просить суд відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

14.06.2023 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій вказує, що висновок експерта з питань права на який представник відповідача посилається у відзиві не є доказом, а його врахування є правом суду, а не обов`язком. Зазначає, що відповідач не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованим за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Отже, позивач має право на відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком такого обов`язку, передбачене нормами чинного законодавства.

07.08.2023 від МТСБУ надійшли письмові заперечення, в яких вказано, що в даному випадку прострочення здійснення регламентної виплати з вини МТСБУ відсутнє, посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК Українипри розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннямист. 174 ЦПК Українизакріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 05.02.2013 на перехресті вул. Сєрова у м. Одесі відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ-2121», д.р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , у зв`язку з якою було пошкоджено автомобіль «Кіа Sportage» д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Водій ОСОБА_2 постановою Київського районного суду м. Одеси від 22.04.2013 був визнаний винним у скоєнні ДТП.

Між ОСОБА_2 та СТзДВ «Гарантія» був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АЕ/2186229 строком дії з 11.01.2023 по 12.01.2014.

Власником пошкодженого ТЗ «Kia Sportage», д.р.н. НОМЕР_3 згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ є ПСП «Зоря».

31.03.2013 між ПСП «Зоря» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) відповідно до ст.ст. 512-519 ЦК України.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 26.06.2017, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 05.12.2017 у справі №521/10595/14 зі СТзДВ «Гарантія» стягнуто на користь ОСОБА_1 суму страхового відкшкодування у розмірі 31 627,12 грн, пеню в розмірі 1610,12 грн, судовий збір в розмірі 1750,17 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн, витрати на проведення судової експертизи в розмірі 4925,00 грн.

Ухвалою Господарськго суду м. Києва від 29.07.2021 у справі № 910/29337/15 СТзДВ «Гарантія» визнано банкрутом; затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс станом на29.07.2021; ліквідовано банкрута СТзДВ «Гарантія» (ідентифікаційний код 21130899), як юридичну особу у зв`язку з банкрутством.

МТСБУ відповідно до пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплатило ОСОБА_1 відшкодування шкоди в розмірі 31627,12 грн.

Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди передбачені статтями1166,1167,1187 ЦК України, у тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Статтею 1166 ЦК Українивизначено, зокрема, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другоїстатті 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.

Відносини у сфері обов`язкового страхування відповідальності регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Об`єктом обов`язкового страхування відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу згідно зістаттею 5 цього Закону.

Відповідно достатті 3 Закону обов`язкове страхування відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 4Закону передбачено, що суб`єктами обов`язкового страхування відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі.

При цьому страхувальники за цим законом - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом таЗаконом України «Про страхування».

Отже, страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров`ю, а також завданих їм збитків, у тому числі за рахунок МТСБУ у випадках, передбаченихЗаконом .

МТСБУ є спеціальним суб`єктом у сфері страхування.

Як визначаєстаття 39Закону, Бюро є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування відповідальності.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цьогоЗакону, законодавства України та свого статуту.

Згідно з підпунктом 39.2.1 пункту 39.2статті 39 Закону одним з основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Для забезпечення виконання зобов`язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються централізовані страхові резервні фонди, зокрема фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом (підпункт 43.1.2 пункту 43.1статті 43 Закону).

Порядок виконання зобов`язань страховика, що ліквідується, визначаєстаття 20 Закону. Так, відповідно до пункту 20.1 цієї статті у разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору.

У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія (пункт 20.2статті 20 Закону).

У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом (пункт 20.3статті 20 Закону).

У випадку ліквідації страховика із встановленням його правонаступника права та обов`язки такого страховика переходять до його правонаступника у тому обсязі і на умовах, що були встановлені договором страхування, який зберігає чинність до закінчення строку його дії.

Натомість пункти 20.2 та 20.3статті 20Закону визначають випадки, за яких права та обов`язки страховика за укладеними ним договорами не переходять до правонаступників, а саме - ліквідації страховика за його власним рішенням та за рішенням визначених законом органів, що відбувається в порядку та за встановленою законом процедурою, за якою ліквідаційна комісія такого страховика виконує його обов`язки за договорами страхування шляхом акцептування та задоволення вимог кредиторів у процедурі ліквідації.

Відповідно достатті 609 ЦК Українизобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Так, частиною сьомоюстатті 87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»було визначено, що страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.

Отже, однією з підстав прийняття МТСБУ на себе зобов`язань страховика, що ліквідується, є встановлення в процедурі ліквідації недостатності майна цього страховика для виконання таких зобов`язань за договорами страхування.

Разом із цим згідно з положеннями пункту 41.1статті 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:

а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;

б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;

в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;

г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1статті 13 цього Закону;

ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров`я згідно з чинним законодавством.

Регламентні виплати, зазначені у підпунктах «а»-«д» цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.

Інший порядок та перелік випадків передбачені для здійснення МТСБУ виплат за рахунок фонду страхових гарантій.

При цьому пунктом 41.3статті 41 цього Законупередбачено, що МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. У таких випадках МТСБУ відшкодовує частину шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.

Пунктом 22.2Закону передбачено, що відповідно до цьогоЗаконупотерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Так, МТСБУ відшкодовує шкоду у випадках, чітко передбачених положеннямиЗакону, одним з яких є встановлення недостатності майна страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, для виконання зобов`язань за договорами страхування відповідальності, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих.

Цей випадок не є тотожним правонаступництву, що є підставою заміни сторони у зобов`язанні та внаслідок якого до правонаступника переходять права та обов`язки правопопередника у зобов`язанні у тому обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено у договорі або законі (стаття 512 ЦК України). Така процедура для страховика визначена пунктом 20.1статті 20 Закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик, який є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17).

Основна функція МТСБУ у правовідносинах щодо відшкодування шкоди за договорами страхування замість страховика, що ліквідується і майна якого недостатньо для виконання цих зобов`язань, фактично зводиться до забезпечення у будь-якому разі отримання потерпілою особою належного їй відшкодування.

Отже, шкода, яку зобов`язане відшкодувати МТСБУ відповідно до положень пункту 20.3 статті20, пункту 41.3 статті41 Закону, є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ.

МТСБУ приймає на себе зобов`язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов`язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб`єктом у сфері обов`язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства.

Наведене дає підстави для висновку про те, що МТСБУ не є правонаступником страховика, який ліквідується і щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами, у розумінністатті 512 ЦК України, а натомість гарантує отримання потерпілою особою належного їй відшкодування попри ліквідацію зобов`язаного у цих правовідносинах страховика і встановлену недостатність його майна для виконання цих його зобов`язань.

При цьому після такої сплати за наявності обставин, передбачених пунктом 38.2статті 38 Закону, у МТСБУ може виникнути право регресної вимоги до осіб, визначених зазначеним положенням.

Отже, МТСБУ вступає у правовідносини щодо відшкодування шкоди замість страховика, якого визнано банкрутом і ліквідовано із встановленням недостатності його майна для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами страхування, лише із встановленням цих обставин та звернення до Бюро потерпілої особи за таким відшкодуванням. Тобто Бюро у межах цих правовідносин гарантує отримання лише відшкодування шкоди потерпілою від дорожньо-транспортної пригоди особою.

Із матеріалів справи вбачається, що МТСБУ виплатило позивачу суму відшкодування шкоди і в цій частині спір між сторонами відсутній.

У даній справі до МТСБУ заявлені вимоги про сплату коштів в розмірі 146232,08грн, а саме: сума пені у розмірі 74544,40 грн, заборгованість за процентами в розмірі 3 % річних у сумі 7843,00 грн, інфляційні втрати в сумі 63844,68 грн.

Стаття 610 ЦК Українивизначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Частина другастатті 625 ЦК Українивизначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно достатті 625 ЦК Україниє мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положеньстатті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що устатті 625 ЦК Українивизначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Разом із цим МТСБУ не є правонаступником ліквідованого страховика, тобто не набуває усіх прав та обов`язків останнього як сторони у зобов`язанні, а фактично вступає у спірні правовідносини лише у разі та після встановлення факту недостатності майна страховика, що ліквідується, для погашення зобов`язань за договором страхування відповідно до рішення уповноважених законом органів, для погашення вимог кредиторів, тобто не є таким, що приймає на себе всі зобов`язання такого страховика, у тому числі і ті, які є наслідком неналежного виконання або невиконання цим страховиком власних зобов`язань за договорами страхування.

Положення Закону не містять правових підстав покладення на МТСБУ такого ж обсягу зобов`язань за договорами страхування, який мав страховик, що ліквідований, та який набуває правонаступник у разі здійснення правонаступництва відповідно до пункту 20.1статті 20 Закону, а отже, і правових підстав відповідальності МТСБУ за неналежно виконаними / невиконаними цим страховиком зобов`язаннями у вигляді нарахувань, передбаченихстаттею 625 ЦК України.

МТСБУ лише здійснює відшкодування шкоди за зобов`язаннями страховика із відшкодування шкоди за договорами страхування, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо коштів / майна, отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком, а не МТСБУ, грошового зобов`язання з виплати відшкодування. Натомість, у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов`язання зі здійснення регламентної виплати у нього виникає передбачений частиною другоюстатті 625 ЦК Україниобов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до пункту 36.5статті 36Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Виходячи зі змісту наведеної норми, за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика саме він має сплатити пеню, передбачену наведеним положенням, особі, яка має право на таке відшкодування, натомість за прострочення здійснення регламентної виплати з вини МТСБУ пеня нараховується за час такого прострочення і у такому разі Бюро має обов`язок сплатити її.

Водночас установлені у справі обставини не дають підстав для висновку про те, що МТСБУ з моменту набуття ним обов`язку із здійснення регламентної виплати допустило прострочення виконання цього зобов`язання. Позивач стверджує саме про те, що підставою нарахування пені є невиконання ліквідованим страховиком зобов`язання з виплати страхового відшкодування у встановлений строк до моменту порушення провадження у справі про банкрутство.

За наведених мотивів відсутні підстави для покладення на МТСБУ обов`язку із відшкодування пені, нарахованої у зв`язку із невиконанням зобов`язання за договором страхування ліквідованим страховиком.

Саме такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/21.

Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21 вказала: «Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19, згідно з яким за змістом положень пункту 20.3 статті20, підпункту «ґ» пункту 41.1 статті41 Закону №1961-IV, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі, а МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина другастатті 625 ЦК Українита пункт 36.5статті 36 Закону № 1961-IV) суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина другастатті 625 ЦК Українита пункт 36.5статті 36 Закону № 1961-IV) є невід`ємною / складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування (підпункти 9.11.7, 9.11.11 постанови від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19). З огляду на викладене оскаржені рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із прийняттям у справі нового рішення про відмову ТОВ «Маркс.Капітал» у задоволенні позову про стягнення з МТСБУ сум 3 % річних, інфляційних та пені в повному обсязі».

Ураховуючи все вище викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки МТСБУ не несе відповідальності за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування у вигляді сплати пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Керуючись ст.ст. 81, 82, 141, 223, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 146232,08 грн відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Суддя І.А. Павлик