Рішення

від 21.02.2024 по справі 333/10658/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/10658/23

Провадження №2/333/1558/24

РІШЕННЯ

Іменем України

21 лютого 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справи №333/10658/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 28 травня 2019 року між ним та ТОВ «Авентус Україна» був укладений Кредитний договір №919111 на суму 4000 гривень. 08 вересня 2023 року у застосунок «Дія» надійшло повідомлення, що Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження №65610971 з примусового виконання виконавчого напису №8629 виданого 18.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. на загальну суму 14 474 гривні 00 копійок. Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений з численними порушеннями законодавства і тому є таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим просить суд визнати вказаний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,а також стягнути з відповідача судові витрати по оплаті судового збору.

24 січня 2024 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про врегулювання спору за участю судді та заява про визнання позовних вимог.

20 лютого 2024 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про небажання врегульовувати спір за участі судді. Просив суд розглянути справу за правилами позовного провадження.

У судове засідання позивач не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомленими судом своєчасно і належним чином. Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, був повідомлений судом своєчасно та належним чином про час та місце розгляду справи, інших заяв та клопотань до суду не направляв.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача, представника відповідача і третіх осіб, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов таких висновків.

Згідно із ст.201 ЦПК України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті. Проведення врегулювання спору за участю судді не допускається у разі, якщо у справу вступила третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Частинами 1 і 2 статті 203 ЦПК України передбачено, що проведення врегулювання спору за участю судді здійснюється у формі спільних та (або) закритих нарад. Сторони мають право брати участь у таких нарадах у режимі відеоконференції в порядку, визначеному цим Кодексом. Спільні наради проводяться за участю всіх сторін, їх представників та судді.

Відповідно до матеріалів цивільної справи відповідач ТОВ «Фінпром Маркет» подало клопотання про врегулювання спору за участю судді до початку розгляду справи по суті, однак, позивач ОСОБА_1 надав суду заяву, в якій заперечує щодо врегулювання спору за участю судді. Отже, позивач свою згоду на врегулювання спору за участі судді не надав.

За такого, у зв`язку з відсутністю спільної згоди сторін на врегулювання спору за участі судді, а також відсутністю підстав вважати, що дотримані інтереси всіх сторін при врегулюванні спору, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «Фінпром Маркет» про врегулювання спору за участю судді

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

18 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №8629, про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості у розмірі 14 474 гривні 00 копійок (а.с.8).

В матеріалах справи наявна копія виконавчого напису №8629 від 18.02.2021 року, під час вивчення якого судом встановлено, що ТОВ «Фінпром Маркет» отримало право вимоги до ОСОБА_1 , якому ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило право вимоги на підставі Договору факторингу №24122020-ФК від 24 грудня 2020 року, якому в свою чергу ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» відступило право вимоги на підставі Договору факторингу №23/12/20 від 23 грудня 2020 року, якому в свою чергу ТОВ «Авентус Україна» на підставі Договору факторингу №15112019 від 15 листопада 2019 року, відступило право вимоги за Кредитним договором №919111 від 28 травня 2019 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

На підставі вказаного виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., 11.06.2021 року державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Лаврухіним В.М. відкрито виконавче провадження №65610971 (а.с.10).

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.18 ЦК України, ст.87 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до пунктів 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, було визнано незаконною і не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 у справі №645/1979/15-ц.

Крім того, навіть у разі наявності правових підстав у відповідності до п.2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для вчинення виконавчого напису нотаріуса, то неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису №8629від 18.02.2021 року, була обумовлена й іншими обставинами, наведеним нижче.

Згідно з правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного суду України від 05 червня 2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від фінансової компанії та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед фінансовою компанією, зазначений у написі є безспірним. Розрахунок боргу зазначений у виконавчому написі щодо наявності грошового зобов`язання позивача за тілом кредиту є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог фінансової компанії до позивача. Крім того, суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що боржник був належним чином обізнаний про порушення ним грошового зобов`язання та про можливі наслідки неусунення вказаних порушень. При цьому, право боржника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення, що повинно підтверджуватися документами про вручення, або про неможливість вручення такого повідомлення у зв`язку з відмовою отримувача, або самовільною зміною його місця проживання. Також суду не надано доказів на підтвердження того, що при вчиненні виконавчого напису стягувачем було надано оригінали договорів про відступлення прав вимоги за договором факторингу №15112019 від 15.11.2019 року за Кредитним договором №919111 від 28 травня 2019 року, укладеного між Первісним кредитором - ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

Згідно зі ст.50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Крім того, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем повина бути безспірною. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що при вчиненні виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості в сумі 14 474 гривень приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. не переконалася належним чином у безспірності суми, що підлягає стягненню, та безспірності характеру правовідносин сторін, вчинив виконавчий напис, що не відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, згідно з правовою позицією, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно зі ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене, суд вважає можливим задовольнити позов та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №8629, вчинений 18.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості в сумі 14 474,00 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Особливості розподілу витрат у разі визнання позову урегульовані нормами ст.142 ЦПК України. Зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні, у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч.1 ст.142 ЦПК України).

Враховуючи те, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 гривні відповідно до квитанції (квитанція №316247, платіж № 76119320) від 28.11.2023 року та заяви про забезпечення позову за якою сплачено судовий збір у розмірі 536,80 гривень (квитанція №316246, платіж № 76119231) від 28.11.2023 року, а відповідач до початку розгляду справи по суті позов визнав, про що подав відповідну заяву, то згідно ч.1 ст.142 ЦПК України позивачу з державного бюджету необхідно повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 536,80 гривень та 50 відсотків судового збору за подання заяви про забезпечення позову 268,40 гривень.

Керуючись ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст.ст.10-13, 77-80, 133, 137, 141, 142, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, адреса: м.Ірпінь, вул.Стельмаха Михайла, буд.9-А, офіс 204) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (м.Київ, вул.Мала Житомирська, буд.6/5), Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Запоріжжя, вул..Європейська, буд.16), - задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №8629, виданий 18.02.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, адреса: м.Ірпінь, вул.Стельмаха Михайла, буд.9-А, офіс 204) заборгованості на загальну суму 14 474 гривні 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, адреса: м.Ірпінь, вул.Стельмаха Михайла, буд.9-А, офіс 204) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), 50 відсотків судових витрат за подання позову у сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 268 (двісті шістдесят вісім) гривень 40 копійок, а разом 805 гривень 20 копійок.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (ЄДРПОУ 37941997), яке розташоване за адресою: 69107, м. Запоріжжя пр. Соборний, 168, повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) 50 відсотків витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви до Комунарського районного суду м.Запоріжжя за квитанцією №316247, платіж № 76119320 від 28.11.2023 року у розмірі 536,80 гривень та заяви про забезпечення позову, за якою сплачено судовий збір відповідно до квитанція №316246, платіж №76119231 від 28.11.2023 року у розмірі 268,40 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 21 лютого 2024 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков