Рішення

від 30.01.2024 по справі 369/18463/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/18463/23

Провадження № 2/369/2723/24

РІШЕННЯ

Іменем України

30.01.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченко А.В.

за участю секретаря судового засідання Кубарської Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дітей та зміни способу їх стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дітей та зміни способу їх стягнення, в якому просила збільшити розмір аліментів та спосіб їх стягнення встановлених судовим наказом Києво-Святошинського районного суду Київської області по цивільній справі № 369/12517/21 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини заробітку/доходу, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви (08 вересня 2021 року) до 20000 (двадцять тисяч) гривень, щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що нею та ОСОБА_2 , 18 серпня 2016 року у виконавчому комітеті Боярської міської ради Києво-Святошинського районну Київської області було зареєстровано шлюб, актовий запис 370. Від перебування у зареєстрованому шлюбі в них є діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На даний час ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , Відповідач ОСОБА_2 натомість зареєстрований в будинку АДРЕСА_2 .

В середині 2020 року між сторонами почали виникати неприязні стосунки, розбіжності та непорозуміння, щодо подальшого сімейного життя. В їхньому житті нерідко були присутні сварки. Зважаючи на те, що кожен з них не хотів йти на будь-які компроміси, їх сім`я фактично розпалася остаточно і зберегти її вже неможливо. Сторони не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбних відносин, а також проживають окремо з початку 2021 року. Основною причиною непорозумінь між ними стало те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зовсім різні люди та мають різні погляди на подальше сімейне життя.

14 вересня 2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області видав судовий наказ в цивільній справі № 369/12517/21 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини заробітку/доходу, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви (08 вересня 2021 року) до досягнення дитиною повноліття.

04 листопада 2021 року на підставі заяви позивача ОСОБА_1 та судового наказу Гребінківським ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного МРУ МЮ було відкрито виконавче провадження про стягнення з Відповідача ОСОБА_2 аліментів за № 67365667.

23 березня 2023 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до позивача ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

В своєму позові позивач ОСОБА_1 зазначає, що наразі з дітьми проживає за межами України про, що відомо Відповідачу ОСОБА_2 , який є батьком і повинен виконувати всі покладені на нього обов`язки, в тому числі щодо утримання та забезпечення своїх дітей. ОСОБА_1 вважає, що дохід Відповідача ОСОБА_2 є достатнім для сплати аліментів в нормальному розмірі, а не в тому, що він зараз перераховує.

В позові ОСОБА_1 зазначає, що станом на дату подання позову відповідач ОСОБА_2 являється засновником та кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК «МЕТЕЗА» (надалі ТОВ «ЕК «МЕТЕЗА»), адреса реєстрації: 04053, м. Київ, провулок Киянівський, будинок 3-7, офіс 110. (Код ЄДРПОУ 42679854). Статутний капітал даного підприємства становить 1000000 (один мільйон) гривень 00 коп. Основним видом діяльності даного підприємства є торгівля електроенергією. Вищенаведене підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 01 листопада 2023 року.

Також, відповідач ОСОБА_2 являється засновником із часткою у статутному капіталі 70%, та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОН-С» (надалі ТОВ «РАДОН-С»), адреса реєстрації: Полтавська область, Гребінківський район, с. Рудка. (Код ЄДРПОУ 34931986). Статутний капітал даного підприємства становить 13200 (тринадцять тисяч двісті) гривень 00 коп. Основним видом діяльності даного підприємства є інші види роздрібної торгівлі в не спеціалізованих магазинах.

Вищенаведене підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 01 листопада 2023 року. Тобто матеріальне становище відповідача ОСОБА_2 надає йому можливість сплачувати аліменти на утримання дітей у дещо більшому розмір ніж він сплачує зараз.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2023 року було вирішено відкрити позовне провадження в справі, розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11.12.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_2 , в якому він просив врахувати відзив ухваленні рішення та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. В обґрунтування свого відзиву ОСОБА_2 надав пояснення щодо не обґрунтованості позовних вимог, зокрема щодо доводів ОСОБА_1 які на думку Відповідача ґрунтуються на припущені в порушення вимог частини 6 статті 81 ЦПК України.

В своєму відзиві ОСОБА_2 зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання дітей та зміни їх способу стягнення не доведена жодними належними та допустимими доказами. Позивач ОСОБА_1 не навела ніяких доказів того, що відповідач може сплачувати на даний час аліменти у більшому розмірі. Водночас відповідач ОСОБА_2 повідомляє, що такої можливості не має, оскільки є аспірантом та отримує стипендію, і це його єдиний дохід. Підприємства в яких за даними ЄДРПОУ він рахується директором не здійснюють діяльності, не отримують прибутків, не виплачують заробітної плати. Таким чином він не має можливості сплачувати аліменти в розмірі 20000 гривень.

Оскільки його матеріальний стан погіршився, він не має можливості зі сплати аліментів в розмірі 20000 гривень, також не має у власності рухомого майна. Має у власності приватизовану присадибну ділянку близько 0,6 га в Полтавській області, яку використовує його батько для садіння городини для домашнього вжитку.

Також у відзиві ОСОБА_2 вказано, що відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за ВП № 6736567 з 08 вересня 2021 року він сплачує аліменти в розмірі, який визначався із чинним законодавством України, та станом на 28 листопада 2023 року утворилася переплата таких аліментів в розмірі 52815,66 гривень. Тобто відповідач ОСОБА_2 завжди платив більше ніж був зобов`язаний платити, оскільки мав певні заощадження, але на сьогодні він такої можливості не має.

В судове засідання 30.01.2024 року сторони не з`явилися із невідомих суду причин, про дату, час і місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили. Представником Позивача адвокатом Бондар А.В. було подано заяву про розгляд справи у його відсутність.

Дослідивши всебічно матеріали справи та з`ясувавши всі обставини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю, з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами 18 серпня 2016 року у виконавчому комітеті Боярської міської ради Києво-Святошинського районну Київської області було зареєстровано шлюб, актовий запис 370. Від перебування у зареєстрованому шлюбі в них є діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

14 вересня 2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області видав судовий наказ в цивільній справі № 369/12517/21 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини заробітку/доходу, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви (08 вересня 2021 року) до досягнення дитиною повноліття.

04 листопада 2021 року на підставі заяви позивача ОСОБА_1 та судового наказу

Гребінківським ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного МРУ МЮ було відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів за № 67365667.

Станом на дату подання позову відповідач ОСОБА_2 являється засновником та кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК «МЕТЕЗА» (надалі ТОВ «ЕК «МЕТЕЗА»), адреса реєстрації: 04053, м. Київ, провулок Киянівський, будинок 3-7, офіс 110. (Код ЄДРПОУ 42679854). Статутний капітал даного підприємства становить 1000000 (один мільйон) гривень 00 коп. Основним видом діяльності даного підприємства є торгівля електроенергією. Вищенаведене підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 01 листопада 2023 року.

Також відповідач ОСОБА_2 являється засновником із часткою у статутному капіталі 70%, та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДОН-С» (надалі ТОВ «РАДОН-С»), адреса реєстрації: Полтавська область, Гребінківський район, с. Рудка. (Код ЄДРПОУ 34931986). Статутний капітал даного підприємства становить 13200 (тринадцять тисяч двісті) гривень 00 коп. Основним видом діяльності даного підприємства є інші види роздрібної торгівлі в не спеціалізованих магазинах.

Вищенаведене підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 01 листопада 2023 року.

Відповідач ОСОБА_2 є аспірантом БНАУ відповідно до довідки № 04-11/25 від 29.11.2023 року, Відповідно до відомості з Державного реєстру фізичних осібплатників податків від 28.11.2023 року відповідач отримує стипендію.

Що стосується довідок про заробітну плату відповідача, суд відноситься до даних довідок критично та вважає їх неналежними доказами, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства України. Звітність підприємства про відсутність здійснення діяльності подається у формі звіта.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 Стаття 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України, частина 1 статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 7 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання та, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Суд виходить з принципу захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вона б мали тоді, коли утримувалась обома батьками, оскільки визначення розміру аліментів якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини та отримання нею надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.

Крім того, відповідач не позбавлений права в майбутньому на звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану однієї з сторін, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову щодо зміни способу стягнення аліментів, визначених судовим наказом Києво-Святошинського районного суду Київської області по цивільній справі № 369/12517/21.

Проте, враховуючи роз`яснення, що містяться в абз. 4 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», аліменти у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили, а не з дати реєстрації позовної заяви в суді, як вказано у її прохальній частині.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним «сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись 2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дітей та зміни їх способу стягнення задовільнити повністю.

Збільшити розміраліментів тазмінити спосібїх стягненнявстановлений судовимнаказом Києво-Святошинськогорайонного судуКиївської областіпо цивільнійсправі №369/12517/21про стягненняз ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_3 )на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ,адреса: АДРЕСА_4 )аліментів наутримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з частки у розмірі 1/3 заробітку/доходу, щомісячно на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп, щомісячно починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст судового рішення складено 27.02.2024 року.

Суддя А.В. Янченко