Рішення

від 20.12.2023 по справі 757/22023/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22023/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Анкор Персонал Україна» про стягнення заробітної плати,середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та виплату моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

представник позивача Гурез І.О. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ТОВ «Анкор Персонал Україна» в якому просить стягнути з останнього на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату під час звільнення позивача в сумі 26034,51 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку, моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

ОСОБА_1 в період часу з 13.10.2015 по 21.07.2022 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Анкор Персонал Україна» на посадах починаючи з консультанта з підбору персоналу до старшого консультанта групи підбору персоналу в індустріальній сфері.

21.07.2022 позивачем було подано на ім`я директора товариства заяву про звільнення за власним бажанням. Того ж дня, 21.07.2022 на електронну пошту позивача надійшов наказ про звільнення за №54/к/тр, в якому було зазначено: «Звільнити ОСОБА_1 , старшого консультанта групи підбору персоналу в індустріальній сфері, 22.07.2022, за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України. Виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану чергову щорічну відпустку в кількості 29 (двадцять дев`ять) календарних днів за період роботи з 15.10.2015 по 22.07.2022».

Також, разом із вказаним вище наказом, на електронну пошту позивачки надійшов розрахунковий лист за липень 2022 року, датою формування листа значиться 03.08.2022. Проте, до цього часу, в порушення положень КзПП України та Закону України «Про оплату праці», відповідачем так і не було проведено жодних розрахунків з позивачкою після її звільнення. Останнє зарахування коштів від відповідача було 08.07.2022 року, що в свою чергу являлося другим авансом за червень місяць 2022 року у розмірі 7659,58 гривень.

Таким чином, на дату звернення з даним позовом заборгованість (невиплачена заробітна плата) відповідача перед позивачем становить 26034,51 грн, що відображено в розрахунковому листі за липень 2022 року.

Ухвалою суду від 25.08.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

09.03.2023 надійшла заява про усунення недоліків, де представник позивача - адвокат Гурез І.О. виклала особистий розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, долучила квитанцію про сплату судового збору та повідомила, що 05.09.2022 відповідачем було сплачено заборгованість по заробітній платі у розмірі 26034,51 грн.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22.03.2023 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

17.08.2023 директор ТОВ «Анкор Персонал Україна» Перч Ю.В. подав відзив на позов з викладенням своїх міркувань по суті предмету позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що у своїй позовній заяві позивач зазначає про те, що 21.07.2022 нею на адресу директора товариства було подано заяву про її звільнення з посади з 22.07.2022 за власним бажанням.

Відомості про порядок передачі відповідачу заяви про звільнення в позовній заяві відсутні, відповідних доказів до матеріалів справи не долучено. Позивач зазначає про те. що того ж дня на електронну пошту нею було отримано наказ про звільнення № 54/к/тр.

Відомості про електронну пошту з якої надійшов вказаний документ позовній заяві відсутні, до матеріалів справи не долучено.

В якості доказів, що підтверджують позовні вимоги, до позовної заяви долучено роздруковану фотокопію заяви від імені ОСОБА_1 та аркуш паперу А4 під назвою наказ від 21.07.2022 № 54/к/тр про звільнення ОСОБА_1 , який не містить підписів, печаток чи інших реквізитів (відміток про підписання електронним підписом тощо), що дають підстави розглядати наведений документ в якості доказу.

Жодний з долучених до позовної заяви, на підтвердження позовних вимог, документів, окрім фотокопії заяви ОСОБА_2 , не є підписаним або засвідченим належним чином та становлять собою роздруковані версії текстових файлів.

Крім того, згідно зі статтею 4 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

Твердження позивача про її звільнення з посади до закінчення двотижневого строку попередження про звільнення (подання заяви про звільнення) роботодавцю, відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України, а саме звільнення на наступний день після подання заяви про звільнення, є доводами, що не відповідають чинному законодавству та не підтверджені згодою на скорочення такого строку з боку відповідача й не оформлені шляхом видання в порядку встановленому законом наказу про звільнення.

Також в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про виплати позивачу за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому, як вважає позивач, його було звільнено з роботи, відсутні відомості про те чи працював позивач протягом цих останніх двох місяців та чи зберігався за позивачем середній заробіток в разі якщо позивач не працював, з огляду на що розрахунок заробітку, про стягнення якого просить позивач є неможливим здійснити.

20.12.2023 представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутність, вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

Судовим розглядом встановлено, що позивач з 13.10.2015 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Анкор Персонал Україна», що підтверджується копією трудового договору від 13.10.2015, засвідченою належним чином роботодавцем та працівником. Наказом № 54/к/тр від 21.07.2022 була звільнена за власним бажанням, стаття 38 Кодексу законів про працю України.

В день звільнення з позивачем не було проведено повного розрахунку.

У відповідності з положеннями частини другої статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини першої-другої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома статті 43 Конституції України).

За вимогами частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 1 Закону України «Про оплату праці», частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Стаття 115 Кодексу законів про працю України та стаття 24 Закону України «Про оплату праці» передбачають, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

З пояснень викладених у позовній заяві вбачається, що у період, за який позивач просить стягнути заробітну плату, остання виконувала свої трудові обов`язки, проте заробітну плату не отримала.

Для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно довести перед судом розмір заробітної плати, що встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків).

Право на звернення до суду передбачене статтею 233 Кодексу законів про працю України, а саме у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Системний аналіз статей 21, 94, 233 Кодексу законів про працю України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

За таких обставин з урахуванням положень статей 77, 81 Цивільного процесуального кодексу України саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав, а роботодавець, у свою чергу, має спростувати факт порушення прав працівника, в тому числі щодо невиплати заробітної плати.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 09.03.2023 на адресу суду надійшла заява представника позивача, в якій остання повідомила про сплату 05.09.2022 відповідачем заборгованості по заробітній платі в повному обсязі.

Таким чином, вчинення вищевказаних дій ТОВ «Анкор Персонал Україна» під час оскарження позивачем дій відповідача в судовому порядку, свідчить про те, що вимоги позивача в цій частині виконані. При цьому, позивач не відмовилась від вказаної позовної вимоги, не просила закрити провадження в цій частині, тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Крім того, суд погоджується з аргументами представника відповідача, що аркуш паперу А4 під назвою наказ від 21.07.2022 № 54/к/тр про звільнення ОСОБА_1 , який не містить підписів, печаток чи інших реквізитів (відміток про підписання електронним підписом тощо), не може братися судом до уваги в якості доказу. Разом з тим, відповідачем на підтвердження зворотного не долучено жодного доказу, зокрема, копії належним чином завіреного наказу про звільнення ОСОБА_1 датованого іншою датою або ж доказів подальшого виконання робочих обов`язків останньою на момент звернення до суду з вказаною позовною заявою.

Більше того, судом встановлено, що між ТОВ «Анкор Персонал Україна» та ТОВ «Юністафф Україна» було укладено договір про надання послуг від 02.01.2018 № 00002/1-18/КІЕ стосовно ведення кадрового діловодства та розрахунку заробітної плати. 01.08.2023 на виконання вимог ухвали суду від 12.06.2023 по витребування доказів ТОВ «Юністафф Україна» було повідомлено, що останні з 14.07.2022 зупинили надання послуг за вищевказаним договором у зв`язку з порушенням ТОВ «Анкор Персонал Україна» умов цього договору та порядку розрахунків. У зв`язку з припиненням надання послуг за Договором, відбулась передача всіх документів наявних у ТОВ «Юністафф Україна» по працівникам ТОВ «Анкор Персонал Україна» в період надання послуг за Договором, про що було складено відповідний акт від 05.12.2022 № 4 за підписом обох сторін Договору.

Вищенаведене підтверджується копією сповіщення про припинення надання послуг від 12.07.2022 та копією акту про передачу особових справ та трудових книжок № 4 від 05.12.2022 долучених до матеріалів справи. З вказаного акту вбачається, що ТОВ «Юністафф Україна» передало ТОВ «Анкор Персонал Україна», окрім іншого, картку П-2 та особову справу ОСОБА_1 , однак трудової книжки останньої станом на момент передачі, тобто 05.12.2022 у ТОВ «Юністафф Україна» не було, що підтверджує версію подій викладену позивачем у позовній заяві.

Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, слід зазначити наступне.

Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту «л» пункту 1 та абзацу 1 пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за № 100, з наступними змінами, такий порядок застосовується, крім іншого, у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати. Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються, крім інших виплат, основна заробітна плата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого непередбачено чинним законодавством (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-2807цс16).

17.08.2022 набув чинності Закон України від 15.08.2022 № 2500-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» (офіційне опублікування: Голос України від 17.08.2022, № 168), яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год. 23.08.2022 строком на 90 діб. а саме до 20.11.2022.

Згідно ч. 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України «Про відпустки».

Отже, на період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частина першої статті 65, частини третьої - п`ятої статті 67 та статті 71-73 (святкові і неробочі дні) КЗпП.

Таким чином, на день подачі позовної заяви відповідач не сплатив позивачу зазначену заборгованість, в зв`язку з чим позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки належних виплат, розрахунок якого наведений нижче.

Середньоденна заробітна плата за попередні два місяці, що передували липню 2022 р. (червень 2022 р. - травень 2022 р.) вираховується шляхом ділення нарахованої заробітної плати за червень 2022 р. - травень 2022 р. на кількість робочих днів у цих двох місяцях.

Суд звертає увагу, що в площині трудових правовідносин тягар доказування лежить на роботодавцеві, в якого акумульовано весь обсяг документації, в тому числі фінансового, бухгалтерського характеру щодо фіксації праці позивача і оплати виконаних ним робіт.

Відповідно до п.5.1. Трудового договору за виконання трудових обов`язків, передбачених цим договором, працівникові виплачується місячний посадовий оклад у розмірі 5500,00 грн, який підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства України і включає податок, що підлягає сплаті на доходи фізичних осіб, а також інші податки, якщо такі будуть введені надалі.

Згідно з п. 5.2. роботодавець може виплачувати працівникові премії та інші виплати компенсаційного і стимулюючого характеру. Умови, порядок і розмір кожної такої виплати визначаються відповідно до локального нормативного акту, прийнятого роботодавцем і що діє на день нарахування виплати.

Пунктом 6.1. трудового договору передбачено, що звичайна тривалість робочого часу складає 40 годин на тиждень. Працівникові встановлюється гнучкий графік роботи, що дозволяє виконувати посадові обов`язки, покладені на нього даним договором і посадовою інструкцією. Оплата праці здійснюється за фактично відпрацьований час, згідно табеля обліку робочого часу.

Враховуючи, що відповідачем було затримано розрахунок по заробітній платі з 21.07.2022 по 05.09.2022 і доказів зворотного представником ТОВ «Анкор Персонал Україна» суду не надано, з останнього підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку. Однак, суд звертає увагу на те, що розрахунок, наведений представником позивача в заяві про усунення недоліків у позовній заяві не обґрунтований жодним документом, який би підтвердив суму отриманої ОСОБА_1 заробітної плати за травень-червень 2022, що у свою чергу позбавляє суд можливості покласти в основу рішення вказані дані розрахунку або ж у разі незгоди з наданими розрахунками та/або провести власні, у зв`язку з чим вказана вимога не підлягає задоволенню. Крім того, суд вважає необхідним підкреслити, що відповідно до вимог ЦПК України суд позбавлений можливості витребовувати інформацію та ззбирати докази з власної ініціативи. При цьому, ні позивач та її представник, ні відповідач не заявляли клопотання про витребування інформації щодо середнього заробітку позивача, що безумовно позбавило суд можливості перевірити наданий представником позивача розрахунок або провести власний розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позивач вказує, що внаслідок протиправних дій відповідача їй завдано моральної шкоди, що виразилося у тому, що з липня 2022 року відповідач не сплатив їй заробітну плату під час звільнення. У зв`язку із діями відповідача та браком коштів, вона була змушена змінити свій звичний спосіб життя, позичати кошти у рідних. Також у позивача неодноразово підіймався тиск, були головні болі та розлади сну.

Так, відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Затримка виплати заробітної плати і не проведення розрахунку при звільненні є порушення законних прав позивача на отримання оплати за свою працю, яка сталась з вини підприємства.

На підставі статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (зокрема невиплати належних йому грошових сум, тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по від шкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У зв`язку зі не проведенням остаточного розрахунку позивач відчуває моральні страждання, відсутність грошових коштів позбавила позивача належного забезпечення своєї життєдіяльності, змінює спосіб її життя, вимагає докладати додаткові зусилля для влаштування свого побуту, що обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення законного права на заробітну плату.

Врахувавши обставини цієї справи, глибину завданої моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала позивач, вимоги розумності і справедливості, тривалості моральних страждань, суд вважає справедливою компенсацію у розмірі 1000,00 грн, що є достатнім для відшкодування завданої моральної шкоди.

У відповідності до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що обґрунтування позивача знайшло своє підтвердження під час розгляду справи судом, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у частині стягнення з відповідача компенсації за моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

З частини шостої статті 141 ЦПК України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, а також те що у задоволенні вказаної вимоги позивачу було відмовлено, судовий збір стягненню не підлягає.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 103,30 грн.

На підставі наведеного, відповідно до статті 43 Конституції України, статей 21, 44, 94, 115-117, 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 2, 15, 24, 34 Закону України «Про оплату праці», керуючись статтями 2, 4, 9, 10-13, 76-81,89,133, 141, 259,263-265,268, 273, 279, 280-284, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Анкор Персонал Україна» про стягнення заробітної плати,середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та виплату моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Анкор Персонал Україна» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Стягнути з ТОВ «Анкор Персонал Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 103 (сто три) грн. 30 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Анкор Персонал Україна»: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 31, код ЄДРПОУ 36218922.

Суддя Р.В.Новак