Рішення

від 16.02.2024 по справі 932/6358/23

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

16 лютого 2024 року

Справа № 932/6358/23

Провадження №2/932/1816/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2024 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Овчиннікової О.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кирилішиній В.Д.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

за участю представника третьої особи - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради в особі органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради в особі органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. На обґрунтування позову зазначив, що у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою не перебував, проте з останньою мають двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька до актових записів дітей внесені відповідно до ст. 126 СК України. Діти проживають разом з позивачем, де створені необхідні умови для проживання. Позивач працює та самостійно утримує дітей, займається їхнім вихованням, цікавиться навчанням та шкільним життям. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом 1 групи, потребує постійних обстежень, лікування, догляду та турботи, в першу чергу від матері. Мати дітей ОСОБА_3 протягом тривалого часу з дітьми не спілкується в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, участі у вихованні та утриманні дітей не приймає, долею та успіхами дітей у навчанні не цікавиться, не забезпечує всім необхідним для навчання та відпочинку. Не вчиняє дій щодо надання дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей. Не приймає участь у їх повсякденному житті та не створює умови для отримання дітьми освіти, ніде не працює, схильна до вживання алкогольних напоїв. Зазначене свідчить про її абсолютну байдужість щодо долі дітей.

Таким чином відповідачка фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, проявивши байдужість до долі своїх дітей, і таке ухилення полягає у невиконанні майже всього без виключення можливого і передбаченого законом спектру обов`язків матері відносно дітей. Що в свою чергу свідчить про умисний характер такого ухилення свідчить його тривалість.

Окрім цього, посилаючись на норми чинного законодавства стосовно обов`язку обох батьків утримувати дітей до їх повноліття, позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів), але неменше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дітьми повноліття.

Позивач в судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомленою про дату та місце судового розгляду, у тому числі шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади, своїм правом дати особисто пояснення в судовому засіданні чи подати відзив на позов не скористалася.

Представник третьої особи у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог не заперечувала, просила задовольнити, також надала висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке:

Судом встановлено, що сторони у справі у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 , виданих повторно 21.06.2013 року Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 786 та 07 відповідно.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, від 18.12.2023 № 4/3-332, комісією з питань захисту прав дитини одноголосно було прийнято рішення про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Органом опіки встановлено, що мати не приймає участі у житті, навчанні, вихованні дітей, не проживає разом з дітьми.

Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як вбачається із тексту позовної заяви, позивач, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_3 , підставою позбавлення батьківських прав відповідача зазначила п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

У ст. 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із частиною сьомою ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з п.п. 15, 16 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (зі змінами) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Слід розуміти, що поняття ухилення від виконання обов`язку і невиконання обов`язку не є тотожними. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони свідомо не піклуються про розвиток дитини, хоча мають реальну можливість для цього.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

У рішенні у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.05.2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для матері (батька), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка на засідання комісії з питань захисту прав дітей не з`явилася, пояснень не надала, про бажання спілкуватися з дітьми та приймати участь у їх житті не заявляла.

Відповідач ОСОБА_3 , особисто в судове засідання не з`явилася, своїм правом на надання пояснень щодо своїх заперечень проти позбавлення батьківських прав не скористалася.

Таким чином, належних та допустимих доказів щодо будь якої участі відповідачки у виконанні своїх обов`язків у вихованні дітей та/або забезпечення здобуття ними повної загальної середньої освіти матеріали справи не містять.

Жодних доказів на підтвердження бажання відповідачки приймати участь у вихованні, навчанні, підтримання здоров`я, дозвіллі дітей впродовж судового розгляду справи з липня 2023 року до лютого 2024 року матеріали справи не містять.

Тому суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача зробить життя дітей кращими, ніж зараз, буде відсутня залежність від волі відповідача щодо вирішення багатьох питань, в тому числі, але не виключно, про виїзд за кордон, це буде відповідати інтересам дітей.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі та матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав відповідачки підлягають задоволенню, оскільки позивачем надані достатні докази свідомого нехтування батьківськими обов`язками відповідачкою, які свідчать про ухилення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від виховання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому позбавлення батьківських прав буде відповідати меті цього заходу: захист інтересів дітей.

На підставі положення ч.3 ст. 166 СК України, відповідно до якої при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину, однак суд вважає доцільним зазначити наступне.

Обов`язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття закріплений в ч.2 ст.51 Конституції України, ст. 180 СК України. У випадку ухилення батьків від виконання цього обов`язку, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу його матері, батька й (або) у твердій грошовій сумі, що передбачено ст. 181 СК України.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Передбачених законом підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримання неповнолітніх дітей судом не встановлено.

З огляду на вказані положення матеріального права, суд вважає за доцільне та достатнім стягувати з відповідачки аліменти на дітей в розмірі 1/3 частки від її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття, що відповідає вимогам ст.ст. 182, 183, 191 СК України.

Стаття 191 СК України передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору на підставі закону, виходячи із кількості і характеру заявлених позовних вимог, з відповідачки в дохід держави слід стягнути 2 147 грн. 20 коп. судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 23, 81, 89, 141, 258, 259, 263-268, 273, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради в особі органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, у відношенні дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, на користь держави витрати зі сплати судового збору в сумі 2 147 гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С. Овчиннікова