Рішення

від 27.02.2024 по справі 554/15707/22

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 27.02.2024Справа № 554/15707/22 Провадження № 2/554/1280/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2024 року м. Полтава

Октябрський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого судді Материнко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Литвин А.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Полтаві цивільну справу за позовом Полтавського обласного центру зайнятості в особі Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В:

Полтавський обласний центр зайнятості в особі Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів в сумі 11655,89 грн.

Свій позов мотивував тим, що 28.10.2021 р. ОСОБА_3 зареєструвалася в Полтавській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості як така, що шукає роботу, що підтверджується персональною карткою № 165021102200012 від 22.10.2021 р. На підставі поданої заяви та згідно ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», ОСОБА_3 з 22.10.2021 р. було надано статус безробітного. При звернені до центру зайнятості ОСОБА_3 вказувала останнім місцем роботи ТОВ «Командор» (код ЄДРПОУ 30548035) з 01.09.2020 р. по 30.06.2021 р. З 17.02.2022 р. реєстрація була припинена у зв`язку із закінченням строку виплати. За період з 22.10.2021 р. по 16.02.2022 р. ОСОБА_3 було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 11655,89 грн. Надалі,при звірці даних, які надійшли від ДРЗДСС, було виявлено, що останнім місцем роботи ОСОБА_3 є КП «Добробут Полтавської громади Полтавської міської ради» (код ЄДРПОУ 43965125), де вона працювала з 02.09.2021 р. по 21.09.2021 р. на посаді кухонного робітника за основним місцем роботи і отримала дохід в сумі 2082,74 грн., з подальшим донарахуванням 847,92 грн. у квітні 2022 р.

Позивач вказував також на те, що на підставі встановлених відомостей було складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним від 31.05.2022 р. № 138, яким зафіксовано виявлені порушення, а 31.05.2022 р. Полтавською міськрайонною філією Полтавського обласного центру було прийнято рішення про повернення коштів в сумі 11655,89 грн. 01.06.2022 р. листом вих. № 16/46/695/-22 на адресу ОСОБА_3 було направлено наказ № 26 від 31.05.2022 р. «Про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_3 » з вимогою повернути кошти, але станом на 28.12.2022 р. відповідач кошти не повернула. Отже, вона має повернути допомогу по безробіттю з моменту виникнення обставини, що впливає на умови виплати відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з дня звернення до центру зайнятості, адже ОСОБА_3 при зверненні до центру зайнятості надала недостовірні відомості щодо останнього місця роботи.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 11655,89 грн., а також судовий збір в сумі 2481,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, в особі свого представника, подав суду відзив на позовну заяву від 22.09.2023 р., в якому позов не визнав. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що під час розгляду даної справи слід врахувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 р. у справі № 545/163/17, а також в постановах Верховного Суду від 25.07.2018 р. у справі № 362/2992/17, від 24.04.2019 р. у справі № 757/17820/17-ц, від 13.06.2019 р. у справі № 592/2655/17, від 26.06.2019 р. у справі № 641/12040/15-ц, від 17.07.2019 р. у справі № 280/235/17, тощо. Зазначив, що з 01.09.2020 р. по 30.06.2021 р. відповідач працювала кухонним робітником у ТОВ «Командор», а з 02.09.2021 р. по 21.09.2021 р. на аналогічній посаді в КП «Добробут Полтавської громади Полтавської міської ради», що підтверджується записами №№ 19-22 в трудовій книжці, індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру ЗДСС (форма ОК-5). Як з ТОВ «Командор», так і з КП «Добробут Полтавської громади Полтавської міськради», відповідач була звільнена за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП, тобто на одній і тій самій правовій підставі. З 22.10.2021 р. відповідачу було надано статус безробітної й з 22.10.2021 р. по 16.02.2022 р. вона отримувала допомогу по безробіттю. В період перебування на обліку в центрі зайнятості відповідач не працювала і до категорії зайнятого населення не належала. Таким чином, в КП «ДобробутПолтавської громади Полтавської міської ради» відповідач працювала до набуття статусу безробітної і до призначення/виплати їй допомоги по безробіттю. З огляду на це, а також враховуючи висновок щодо застосування норм права, релевантних до спірних правовідносин, викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 р. у справі № 362/2992/17, у задоволенні позову слід відмовити. В позовній заяві не було конкретизовано, який саме обов`язок перед центром зайнятості відповідач не виконала (обов`язків, пов`язаних зі статусом безробітної, вона набула тільки з 22.10.2021 р. - з моменту надання їй статусу), а також яким саме чином факт її роботи в період з 02.09.2021 р. по 21.09.2021 р. впливає на умови виплати їй допомоги по безробіттю, що виплачувалася з 22.10.2021 р. по 16.02.2022 р. Посилаючись й на інші обставини, в задоволенні позову просив відмовити повністю, а також стягнути з позивача судовий збір в сумі 536,80 грн., сплачений відповідачем за подання до суду заяви про перегляд заочного рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи відзиву підтримав та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

03.10.2023 р. представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому наполягав на обґрунтованості свого позову.

Дослідивши матеріали справи суд встановив такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

01.09.2020 р. відповідач ОСОБА_3 була прийнята на роботу кухонним робітником у відділ харчування загальноосвітніх навчальних закладів в ТОВ «Командор», а 30.06.2021 р. звільнена за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

02.09.2021 р. відповідач ОСОБА_3 була прийнята на роботу кухонним робітником в КП «Добробут Полтавської громади Полтавської міської ради», а 21.09.2021 р. звільнена за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

22.10.2021 р. відповідач ОСОБА_3 звернулася до Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості з Заявою про надання (поновлення) статусу безробітного. В заяві просила надати їй статус безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення». Інформувала, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно. Не отримує пенсії, допомог, грошового забезпечення і т. ін.

Крім того, 22.10.2021 р. відповідач ОСОБА_3 подала до Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості Заяву про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю.

Вказані заяви не містили відомостей про останнє місце роботи.

22.10.2021 р. працівником Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості було створено Персональну картку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 , 1971 р. н., РНОКПП НОМЕР_2 , де в графі «3. Інформація про останній вид зайнятості» вказано ТОВ «Командор» (код ЄДРПОУ 30548035), датою припинення останнього виду зайнятості 30.06.2021 р., а причиною припинення ст. 36 п. 1 КЗпП України, за угодою сторін. Персональна картка скріплена підписами відповідального працівника філії центру зайнятості та відповідача ОСОБА_3 .

З Додатку «Рішення, прийняті центром зайнятості/філією центру зайнятості щодо зареєстрованого безробітного» до Персональної картки № 165021102200012 слідує, що наказом № НТ211029 від 28.10.2021 р. ОСОБА_3 з 22.10.2021 р. було надано статус безробітної на підставі ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» та призначено допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стажу понад 10 років на підставі ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», розпочато виплату допомоги, а наказом № НТ220217 від 17.02.2022 р. припинено виплату.

Відповідно до довідок Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості №№ 343, 344 від 05.07.2022 р., за період з 22.10.2021 р. по 28.02.2022 р. ОСОБА_3 було виплачено загалом 11655,89 грн.

Подані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву трудова книжка та Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) свідчать про те, що протягом періоду отримання допомоги по безробіттю (з 22.10.2021 по 16.02.2022 р.) ОСОБА_3 не працювала та заробітку не мала, тобто до категорії зайнятого населення не належала. Дана обставина позивачем не заперечувалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України від 05.07.2012 р. № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі Закон № 5067-VI в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Отже, відповідач за станом на 22.10.2021 р. мала право на отримання статусу безробітногонезалежно від того, припинила вона трудові відносини 30.06.2021 р. з ТОВ «Командор», чи з 21.09.2021 р. з КП «Добробут Полтавської громади Полтавської міської ради», адже обидві події мали місце до звернення до центру зайнятості й на час звернення ОСОБА_3 до категорії зайнятого населення в розумінні ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 43 Закону № 5067-VIне належала.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону№ 5067-VIзареєстровані безробітні мають право наматеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

З 22.10.2021 р. відповідач набула статус зареєстрованого безробітного і право наматеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги.

За змістом ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України від 02.03.2000 р. № 1533-III«Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Закон № 1533-IIIв редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи, а одним із видів матеріального забезпечення виступає допомога по безробіттю.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону № 1533-IIIстраховий стаж обчислюється за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 1 ст. 22 Закону № 1533-III).

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону № 1533-III застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Судом встановлено і не заперечується учасниками справи, що з 01.09.2020 р. по 30.06.2021 р. відповідач працювала кухонним робітником у ТОВ «Командор». Її страховий стаж, протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної 22.10.2021 р., становив більше ніж шість місяців. Томуробота відповідача з 02.09.2021 р. по 21.09.2021 р. в КП «Добробут Полтавської громади Полтавської міської ради» значення для визначення її права на допомогу по безробіттю не мала.

Для обчислення страхового стажу відповідача, згідно з ч. 2 ст. 21 Закону № 1533-IIIмали б використовуватися дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а не дані складеної працівником центру зайнятості Персональної картки особи № 165021102200012 від 22.10.2021 р.

Відомості трудової книжки ОСОБА_3 та Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) свідчать про те, що загальний страховий стаж відповідача навіть без періоду роботи з 02.09.2021 р. по 21.09.2021 р. в КП «Добробут Полтавської громади Полтавської міської ради`становив понад 10 років. Отже, наявність або відсутність інформації про роботу в КП «ДобробутПолтавської громади Полтавської міської ради» не впливала на розмір допомоги по безробіттю. Доказів та розрахунків на користь іншого висновку позивач суду не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону № 1533-IIIдопомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.

Водночас з ТОВ «Командор» та з КП «Добробут Полтавської громади Полтавської міської ради» відповідач була звільнена за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, тобто на одній і тій самій правовій підставі. Тому в обох випадках центр занятості мав призначити та почати виплату допомоги з 22.10.2021 р. (з дня звернення), що й було зроблено позивачем.

В ч. 2 ст. 36 Закону № 1533-IIIпередбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

На момент створення працівником центру зайнятості Персональної картки № 165021102200012 від 22.10.2021 р. відповідач ще не була зареєстрована як безробітна, а тому підстав для висновку про порушення нею ч. 2 ст. 36 Закону № 1533-III (обов`язків зареєстрованого безробітного) у суду немає. Крім того, суду не були подані докази того, що відомості про роботу в КП «Добробут Полтавської громади Полтавської міської ради» впливають на умови виплати допомоги по безробіттю.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону № 1533-IIIсума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що позивач не подав належних та допустимих доказівумисного невиконання обов`язків та/або зловживання ними з боку відповідача,а також належним чином не обґрунтував, який саме з обов`язків, що передбачені в ч. 2 ст. 44 Закону № 5067-VI або в ч. 2 ст. 36 Закону № 1533-III, вона не виконала після реєстрації в якості безробітної.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У зв`язку з цим, під час вирішення даного спору суд враховує висновки, викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 р. у справі № 545/163/17, а також в постановах Верховного Суду від 25.07.2018 р. у справі № 362/2992/17, від 24.04.2019 р. у справі № 757/17820/17-ц, від 13.06.2019 р. у справі № 592/2655/17, від 26.06.2019 р. у справі № 641/12040/15-ц, від 17.07.2019 р. у справі № 280/235/17.

Окремо суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 25.07.2018 р. у справі № 362/2992/17.

Оцінюючи спірні правовідносини на предмет їх подібності, суд керується висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 р. у справі № 233/2021/19, застосовуючи, насамперед, змістовий критерій порівняння.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набутізаробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Суд виходить з того, що допомога по безробіттю не підлягає стягненню з особи, якщо її виплата здійснена центром зайнятості за відсутності рахункової помилки або за відсутності факту недобросовісності набувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На наявність рахункової помилки позивач не посилався та даною підставою свій позов не обґрунтовував.

Оцінивши зібрані у справі докази в цілому, а також кожен доказокремо, суд не встановив недобросовісності відповідача, яка б впливала на умови призначення та/або виплати допомоги по безробіттю.

Позивач не подав суду належні та достатні докази того, що на момент надання статусу безробітного та призначення/виплати допомоги по безробіттю центр занятості не мав інформації про останнє місце роботи відповідача і відсутність цієї інформації вплинула на умови призначення та/або виплату допомоги по безробіттю відповідачу.

Суд відхиляє посилання позивача на Акт № 138 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 31.05.2022 р. та наказ від 31.05.2022 р. № 26 «Про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_4 », оскільки вказані документи не є самостійним джерелом доказів, самі по собі не свідчать про недобросовісність відповідача, а лише відтворюють зміст правової позиції позивача, що викладена в позовній заяві.

Суд вважає необхідним звернути увагу й на те, що в порушення вимог пункту 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Мінсоцполітики України та ДПАУ № 13.02.2009 р. № 60/62 (далі Порядок № 60/62 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з Актом № 138 від 31.05.2022 р. відповідача під підпис не ознайомили.

При цьому суд відхиляє посилання позивача на Акт до персональної справи № 165021102200012 від 01.06.2022 р., поданий позивачем разом з відповіддю на відзив, оскільки в ньому чітко не вказано, коли саме (дата) або протягом якого періоду часу ОСОБА_3 не з`явилася до центру зайнятості, а також у який спосіб вона повідомлялася про необхідність явки до центру зайнятості для ознайомлення з Актом № 138 від 31.05.2022 р.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до листа Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості від 01.06.2022 р. вих. № 16/46/695-22, відповідачубуло надіслано копію наказу від 01.06.2022 р. № б/н щодо відшкодування коштів, тоді як до суду позивач подав лише копію наказу № 26 від 31.05.2022 р.

В пункті 6 Порядку № 60/62 зазначено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Вказана норма кореспондує нормі ч. 3 ст. 36 Закону № 1533-III та пов`язує право центру зайнятості на стягнення отриманого особою матеріального забезпечення з фактом встановлення зайнятості особи в період наявності у неї статусу зареєстрованого безробітного.

Водночас суд не встановив факту належності відповідача до категорії зайнятих в розумінні ч. 1 ст. 4 Закону № 5067-VI, адже вона працювала в КП «Добробут Полтавської громади Полтавської міської ради» до її реєстрації в якості безробітної. Станом на день звернення до центру зайнятості 22.10.2021 р. відповідач була звільнена з роботи і до категорії зайнятого населення протягом всього періоду отримання допомоги з безробіття вона вже не належала.

На основі внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд доходить до висновку про необхідність відмовити в позові повністю.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову суд відмовляє, судові витрати на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України покладаються судом на позивача.

За подання до суду заяви про перегляд заочного рішення відповідач сплатив судовий збір в сумі 536,80 грн., який просив стягнути з позивача.

Оскільки ухвалою суду від 21.09.2023 р. заяву про перегляд заочного рішення було задоволено, а у задовол енні позову суд відмовляє, сплачений відповідачем судовий збір слід стягнути з позивача.

Керуючись ст. ст. 10-13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Полтавського обласного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення 11655,89 грн. допомоги по безробіттю відмовмити в повному обсязі.

Стягнути з Полтавського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 536,80 грн.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Полтавський обласний центр зайнятості в особі Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості, адреса місцезнаходження: 36022, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 91, код ЄДРПОУ 41464314.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 27.02.2024 року.

Суддя М.О. Материнко